Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.26
12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту:
«Що бачить читач, який натрапив на публікацію
2026.02.26
11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
2026.02.26
11:47
Літо не відчувається,
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
2026.02.26
09:38
Вчетверте лютий дихає вогнем,
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
2026.02.26
09:12
Панічні атаки уже пережиті —
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
2026.02.26
06:09
Старанно сповите туманом,
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
2026.02.25
18:41
ХОР ВОЇНІВ СВІТЛА:
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
2026.02.25
18:23
Дратує душу тліюче багаття,
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
2026.02.25
17:32
І
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
2026.02.25
15:56
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
2026.02.25
13:05
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
2026.02.25
10:23
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Отже, у мене народилася ідея - дарувати тим читачам, які стежать за тим, що я пропоную їхній увазі, свої емоції від тих поетичних чи прозових творів, що залишають слід у душі. Йтиметься про художні перлини українських творців - і тих,
2026.02.25
08:15
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
2026.02.24
22:40
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
2026.02.24
21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
2026.02.24
19:33
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.25
2026.02.11
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.08.04
2025.06.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Кушнір (1977) /
Інша поезія
/
Новий Завіт
Матѳея 19
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Матѳея 19
1 І сталося, коли завершив Їсус логоси ці, переступив від Галілеї до меж Юдеї поза Йорданом.
2 І слідували йому охлоси великі, і терапіяв їх там.
3 І підійшли йому фарисеї випробовуючі його і глаголячі: Чи можна антропу відв'язувати гінеку свою з усякої вини?
4 Розсудивший оповів: Не читали, що створивший від початку арсеном і ѳельою зробив їх,
5 і оповів: Через це полишить антроп патера і матір, і приклеїться гінеці своїй, і будуть двоє у плоті одній,
6 щоб більше не було двох, але плоть одна. Що відтак Бог супряг, антроп хай не порізнить.
7 Глаголять йому: Чому тоді Мойсей заповів давати сувій апостасії, і відв'язувати її?
8 Глаголить їм: Мойсей через черствосердя ваше навернув вам відв'язувати гінек ваших, від початку ж не було так.
9 Глаголю вам, що хто відв'язав би гінеку свою не з-за порнеї, і женився б іншою, блудить, і відв'язаною женившийся блудить.
10 Глаголять йому учні його: Якщо так, є вина антропа з гінекою, зносніше не женитися.
11 Оповів їм: Не всі вмістять логос цей, але кому дано.
12 Бо є євнухи від порожнини матері народжені так, і є євнухи євнухізовані під антропами, і є євнухи, які євнухізувалися самі для василеї уранів. Спроможний вмістити хай вмістить.
13 Тоді піднесені йому діти, щоб руками поклав би їх і молився б. А учні епітимили їм.
14 Їсус оповів: Пустіть дітей, і не перешкоджайте їм йти до мене, бо таких є василея уранів.
15 І поклавший руками їм вирушив звідти.
16 І ось один підійшовший йому оповів: Дидаскале, що доброго зробив би, щоб мав би життя вічне?
17 І оповів йому: Чому мене вопрошаєш про добре? Єдиний є добрий. Якщо ж волієш у життя увійти, стережи заповіді.
18 Глаголить йому: Які? Їсус оповів: Не вбиватимеш. Не блудитимеш. Не крастимеш. Не псевдосвідчитимеш.
19 Шануй патера і матір, і: Полюби того близького тебе, як себе.
20 Глаголить йому юнак: Всі ці стеріг, що ще бракує?
21 Пояснив йому Їсус: Якщо волієш досконалим бути, подайся, продай твоє підвладне, і дай убогим, і матимеш скарб в уранах, і йди, слідуй мені.
22 Почувший юнак логос цей пішов зажурений, бо був маючий набутків багато.
23 А Їсус оповів учням його: Амінь, глаголю вам, що багатий тяжко увійде у василею уранів.
24 Знову глаголю вам: Легше є верблюдиці через вушко голки увійти, ніж багатому увійти у василею Бога.
25 Почувші учні вирубилися надто глаголячі: Хто тоді здатний спастися?
26 Вдивившийся Їсус оповів їм: З антропами це непідсильне є, з Богом все підсильне.
27 Тоді розсудивший Петро оповів йому: Ось ми відпустили все і послідували тобі, що тоді буде нам?
28 Їсус оповів їм: Амінь, глаголю вам, що ви, послідувавші мені, у переродженні, коли посів би Син антропів на трон слави його, посядете і ви на дванадцять тронів, судячі дванадцять племен Ізраїля.
29 І всякий, хто відпустив хати, чи братів, чи сестер, чи патера, чи матір, чи гінеку, чи чад, чи землі, з-за мого імені, стократно схопить, і життя вічне успадкує.
30 Багато будуть перші останні, і останні перші.
[2023]
2 І слідували йому охлоси великі, і терапіяв їх там.
3 І підійшли йому фарисеї випробовуючі його і глаголячі: Чи можна антропу відв'язувати гінеку свою з усякої вини?
4 Розсудивший оповів: Не читали, що створивший від початку арсеном і ѳельою зробив їх,
5 і оповів: Через це полишить антроп патера і матір, і приклеїться гінеці своїй, і будуть двоє у плоті одній,
6 щоб більше не було двох, але плоть одна. Що відтак Бог супряг, антроп хай не порізнить.
7 Глаголять йому: Чому тоді Мойсей заповів давати сувій апостасії, і відв'язувати її?
8 Глаголить їм: Мойсей через черствосердя ваше навернув вам відв'язувати гінек ваших, від початку ж не було так.
9 Глаголю вам, що хто відв'язав би гінеку свою не з-за порнеї, і женився б іншою, блудить, і відв'язаною женившийся блудить.
10 Глаголять йому учні його: Якщо так, є вина антропа з гінекою, зносніше не женитися.
11 Оповів їм: Не всі вмістять логос цей, але кому дано.
12 Бо є євнухи від порожнини матері народжені так, і є євнухи євнухізовані під антропами, і є євнухи, які євнухізувалися самі для василеї уранів. Спроможний вмістити хай вмістить.
13 Тоді піднесені йому діти, щоб руками поклав би їх і молився б. А учні епітимили їм.
14 Їсус оповів: Пустіть дітей, і не перешкоджайте їм йти до мене, бо таких є василея уранів.
15 І поклавший руками їм вирушив звідти.
16 І ось один підійшовший йому оповів: Дидаскале, що доброго зробив би, щоб мав би життя вічне?
17 І оповів йому: Чому мене вопрошаєш про добре? Єдиний є добрий. Якщо ж волієш у життя увійти, стережи заповіді.
18 Глаголить йому: Які? Їсус оповів: Не вбиватимеш. Не блудитимеш. Не крастимеш. Не псевдосвідчитимеш.
19 Шануй патера і матір, і: Полюби того близького тебе, як себе.
20 Глаголить йому юнак: Всі ці стеріг, що ще бракує?
21 Пояснив йому Їсус: Якщо волієш досконалим бути, подайся, продай твоє підвладне, і дай убогим, і матимеш скарб в уранах, і йди, слідуй мені.
22 Почувший юнак логос цей пішов зажурений, бо був маючий набутків багато.
23 А Їсус оповів учням його: Амінь, глаголю вам, що багатий тяжко увійде у василею уранів.
24 Знову глаголю вам: Легше є верблюдиці через вушко голки увійти, ніж багатому увійти у василею Бога.
25 Почувші учні вирубилися надто глаголячі: Хто тоді здатний спастися?
26 Вдивившийся Їсус оповів їм: З антропами це непідсильне є, з Богом все підсильне.
27 Тоді розсудивший Петро оповів йому: Ось ми відпустили все і послідували тобі, що тоді буде нам?
28 Їсус оповів їм: Амінь, глаголю вам, що ви, послідувавші мені, у переродженні, коли посів би Син антропів на трон слави його, посядете і ви на дванадцять тронів, судячі дванадцять племен Ізраїля.
29 І всякий, хто відпустив хати, чи братів, чи сестер, чи патера, чи матір, чи гінеку, чи чад, чи землі, з-за мого імені, стократно схопить, і життя вічне успадкує.
30 Багато будуть перші останні, і останні перші.
[2023]
3. αἰτία - вина, хоча інші люблять перекладати причиною. В Йоана 18:38 Пілат цим словом казатиме, що не знайшов вини у ньому.
4. ἀνέγνωτε - читали, якщо буквально: дізналися.
ἄρσεν арсен - чоловіче.
θῆλυ - жіноче.
12. εὐνοῦχοι - євнухи.
21. ὑπάρχοντα - підвладне, від ὑπό (під) + ἄρχω (керувати, починати).
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Κατά Ματθαίον ΕυαγγέλιονДивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
