Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.26
12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту:
«Що бачить читач, який натрапив на публікацію
2026.02.26
11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
2026.02.26
11:47
Літо не відчувається,
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
2026.02.26
09:38
Вчетверте лютий дихає вогнем,
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
2026.02.26
09:12
Панічні атаки уже пережиті —
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
2026.02.26
06:09
Старанно сповите туманом,
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
2026.02.25
18:41
ХОР ВОЇНІВ СВІТЛА:
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
2026.02.25
18:23
Дратує душу тліюче багаття,
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
2026.02.25
17:32
І
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
2026.02.25
15:56
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
2026.02.25
13:05
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
2026.02.25
10:23
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Отже, у мене народилася ідея - дарувати тим читачам, які стежать за тим, що я пропоную їхній увазі, свої емоції від тих поетичних чи прозових творів, що залишають слід у душі. Йтиметься про художні перлини українських творців - і тих,
2026.02.25
08:15
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
2026.02.24
22:40
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
2026.02.24
21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
2026.02.24
19:33
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.25
2026.02.11
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.08.04
2025.06.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Кушнір (1977) /
Інша поезія
/
Новий Завіт
Матѳея 22
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Матѳея 22
1 І розсудивший Їсус знову оповів параболами їм глаголячий:
2 Подібна василея уранів антропу, василевсу, який зробив весілля сину своєму.
3 І послав рабів своїх кликати покликаних до весілля, і не воліли йти.
4 Знову послав інших рабів глаголячий: Оповідайте покликаним: Ось обід мій готовий, таври мої і відгодовані пожертвувані, і все готове, йдіть до весілля.
5 Знехтувавші пішли, хто таки до власного поля, хто ж до торгівлі його.
6 Інші ж схопивші рабів його образили і вбили.
7 Василевс гнівався і пославший війська свої згубив вбивць тих і поліс їхній спалив.
8 Тоді глаголить рабам його: Таки весілля готове є, а покликані не були гідні,
9 рушайте відтак на виходи доріг, і скільки би знайшли, кличте на весілля.
10 І вийшовші раби ті на дороги зібрали всіх, кого знайшли, злих і добрих, і наповнилося весілля застільниками.
11 Увійшовший василевс театрувати застільників увидів там антропа не вбраного вбранням весілля,
12 і оповів йому: Гетере, як увійшов сюди не маючий вбрання весілля? Мовчав.
13 Тоді василевс оповів дияконам: Зв'язавши його ноги і руки викиньте його у темряву зовнішню, там буде квиління і скрегіт зубів.
14 Бо багато є кликаних, мало ж обраних.
15 Тоді рушивші фарисеї раду радили, як його підловити у логосі.
16 І посилають йому учнів своїх з іродіанами, глаголячі: Дидаскале, відаємо що нетлінний ти є, і ході Бога у нетлінні навчаєш, і не пече тобі ні про кого, бо не зриш на обличчя антропів.
17 Оповідай відтак нам, що ти вважаєш? Можна давати ценз кесарю, чи ні?
18 Взнавший Їсус зло їхнє оповів: Чому мене випробовуєте, гіпокрити?
19 Покажіть мені монету цензову. Піднесли йому динарій.
20 І глаголить їм: Чия ікона ця? І чий епіграф?
21 Глаголять йому: Кесаря. Тоді глаголить їм: Віддайте відтак кесареве кесарю, а Богове Богу.
22 І почувші дивувалися, і відпустивші його пішли.
23 У той день підійшли йому садукеї, глаголячі, що немає анастасії, і вопрошали його,
24 глаголячі: Дидаскале, Мойсей оповів, якби хто помер не маючий чад, ожениться брат його гінекою його, і анастазить сперму брата його.
25 Були ж між нами семеро братів, і перший женившийся сконав, і не маючий сперми відпустив гінеку свою брату своєму.
26 Так само і другий, і третій, до сьомого.
27 Наостанок усіх померла гіна.
28 В анастасії відтак чиєю з семи буде гіна? Бо всі мали її.
29 Розсудивший Їсус оповів їм: Блукаєте, не знаючі ні Писань, ні динами Бога.
30 Бо в анастасії ні женяться, ні заміжжяться, але як ангели Бога в урані є.
31 Про анастасію мертвих не читали речене вам від Бога глаголячого:
32 Я є Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Не є Бог мертвих, але живих.
33 І почувші охлоси вирубилися на вченні його.
34 А фарисеї почувші, що заткнув садукеїв, зібралися на те ж.
35 І вопросив один з них, законник, випробовуючий його:
36 Дидаскале, яка заповідь велика у законі?
37 І пояснив йому: Полюбиш Господа Бога твого цілим серцем твоїм, і цілою душею твоєю, і цілим розумом твоїм.
38 Ця є велика і перша заповідь.
39 Друга подібна їй: Полюбиш того близько тебе як себе.
40 На цих двох заповідях Закон висить і Пророки.
41 Зібравшихся фарисеїв вопросив їх Їсус,
42 глаголячий: Що ви вважаєте про Христа? Чий син він є? Глаголять йому: Давида.
43 Глаголить їм: Як відтак Давид у Дусі кличе його Господом, глаголячий:
44 Оповів Господь Господу моєму: Посядь праворуч мене, поки склав би ворожих тобі попід ноги твої.
45 Якщо відтак Давид кличе його Господом, як син його він є?
46 І ніхто не спромігся відповісти йому логос. І не наважився ніхто від того дня вопрошати його більше.
[2023]
2 Подібна василея уранів антропу, василевсу, який зробив весілля сину своєму.
3 І послав рабів своїх кликати покликаних до весілля, і не воліли йти.
4 Знову послав інших рабів глаголячий: Оповідайте покликаним: Ось обід мій готовий, таври мої і відгодовані пожертвувані, і все готове, йдіть до весілля.
5 Знехтувавші пішли, хто таки до власного поля, хто ж до торгівлі його.
6 Інші ж схопивші рабів його образили і вбили.
7 Василевс гнівався і пославший війська свої згубив вбивць тих і поліс їхній спалив.
8 Тоді глаголить рабам його: Таки весілля готове є, а покликані не були гідні,
9 рушайте відтак на виходи доріг, і скільки би знайшли, кличте на весілля.
10 І вийшовші раби ті на дороги зібрали всіх, кого знайшли, злих і добрих, і наповнилося весілля застільниками.
11 Увійшовший василевс театрувати застільників увидів там антропа не вбраного вбранням весілля,
12 і оповів йому: Гетере, як увійшов сюди не маючий вбрання весілля? Мовчав.
13 Тоді василевс оповів дияконам: Зв'язавши його ноги і руки викиньте його у темряву зовнішню, там буде квиління і скрегіт зубів.
14 Бо багато є кликаних, мало ж обраних.
15 Тоді рушивші фарисеї раду радили, як його підловити у логосі.
16 І посилають йому учнів своїх з іродіанами, глаголячі: Дидаскале, відаємо що нетлінний ти є, і ході Бога у нетлінні навчаєш, і не пече тобі ні про кого, бо не зриш на обличчя антропів.
17 Оповідай відтак нам, що ти вважаєш? Можна давати ценз кесарю, чи ні?
18 Взнавший Їсус зло їхнє оповів: Чому мене випробовуєте, гіпокрити?
19 Покажіть мені монету цензову. Піднесли йому динарій.
20 І глаголить їм: Чия ікона ця? І чий епіграф?
21 Глаголять йому: Кесаря. Тоді глаголить їм: Віддайте відтак кесареве кесарю, а Богове Богу.
22 І почувші дивувалися, і відпустивші його пішли.
23 У той день підійшли йому садукеї, глаголячі, що немає анастасії, і вопрошали його,
24 глаголячі: Дидаскале, Мойсей оповів, якби хто помер не маючий чад, ожениться брат його гінекою його, і анастазить сперму брата його.
25 Були ж між нами семеро братів, і перший женившийся сконав, і не маючий сперми відпустив гінеку свою брату своєму.
26 Так само і другий, і третій, до сьомого.
27 Наостанок усіх померла гіна.
28 В анастасії відтак чиєю з семи буде гіна? Бо всі мали її.
29 Розсудивший Їсус оповів їм: Блукаєте, не знаючі ні Писань, ні динами Бога.
30 Бо в анастасії ні женяться, ні заміжжяться, але як ангели Бога в урані є.
31 Про анастасію мертвих не читали речене вам від Бога глаголячого:
32 Я є Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Не є Бог мертвих, але живих.
33 І почувші охлоси вирубилися на вченні його.
34 А фарисеї почувші, що заткнув садукеїв, зібралися на те ж.
35 І вопросив один з них, законник, випробовуючий його:
36 Дидаскале, яка заповідь велика у законі?
37 І пояснив йому: Полюбиш Господа Бога твого цілим серцем твоїм, і цілою душею твоєю, і цілим розумом твоїм.
38 Ця є велика і перша заповідь.
39 Друга подібна їй: Полюбиш того близько тебе як себе.
40 На цих двох заповідях Закон висить і Пророки.
41 Зібравшихся фарисеїв вопросив їх Їсус,
42 глаголячий: Що ви вважаєте про Христа? Чий син він є? Глаголять йому: Давида.
43 Глаголить їм: Як відтак Давид у Дусі кличе його Господом, глаголячий:
44 Оповів Господь Господу моєму: Посядь праворуч мене, поки склав би ворожих тобі попід ноги твої.
45 Якщо відтак Давид кличе його Господом, як син його він є?
46 І ніхто не спромігся відповісти йому логос. І не наважився ніхто від того дня вопрошати його більше.
[2023]
4. ταῦροί - таври, бики, воли.
16. ἀληθής - нетлінний, істиний, від ἀ + Λήθη, Лета - річка смерті і забуття.
17. Καῖσαρ - кесар, цар. У німецькій від класичної вимови - кайзер. На латині цезар. У російській ксар перейшло в цар.
19. νόμισμα - монета.
κῆνσος - ценз, подушний щорічний податок встановлений римлянами на основі реєстру (census) громадян.
20. εἰκὼν - ікона, образ.
ἐπιγραφή - епіграф, напис.
23. ἀνάστασις - анастасія, від ἀνά (вгору) + ἵστημι (стати, встати). Перекладається як воскресіння. Оскільки еллінізм співпав з поширеним ім'ям, подаємо еллінізм.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Κατά Ματθαίον ΕυαγγέλιονДивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
