1 І сталося, коли закінчив Їсус всі логоси ці, оповів учням його:
2 Відаєте, що через два дні Пасха стається, і Син антропів предається на ставрування.
3 Тоді зібралися архієреї і пресвітери народу у дворі архієрея глаголеного Каяфа,
4 і змовилися, щоб Їсусом підступом заволодіти і погубити.
5 Глаголили ж: Не у свято, щоб шум не стався у народі.
6 Їсуса ставшого у Виѳанії у домі Симона лепрового,
7 підійшла йоми гіна маюча алабастрон мира вартісного і вилила на голову його возляглого.
8 Видівші учні сердилися глаголячі: У що розтрата ця?
9 Бо спроможне це продатися забагато і роздатися убогим.
10 Взнавший Їсус оповів їм: Чому побивань завдаєте гінеці? Бо роботу гарну зробила мені.
11 Бо завжди убогих маєте з собою, мене ж не назавжди маєте.
12 Бо кинувша ця миро це на тіло моє, на поховання моє зробила.
13 Амінь, глаголю вам, де якби проповідувалося євангеліє це у цілому космосі, мовитиметься і що зробила ця в поминання її.
14 Тоді рушивший один з дванадцятьох, глаголений Юда Іскаріот, до архієреїв,
15 оповів: Що волієте мені дати, і я предам його? І встановили йому тридцять срібняків.
16 І відтоді вижидав нагоди, щоб його предати.
17 Першого ж Азима підійшли учні Їсусу глаголячі: Де волієш, готували би тобі їсти паску?
18 Оповів: Подайтеся у поліс до такого-то і оповідайте йому: Дидаскал глаголить: Час мій близько є, з тобою зроблю Пасху з учнями моїми.
19 І зробили учні, як наказав їм Їсус, і підготовили Пасху.
20 Вечірнього настання возляг з дванадцятьма учнями,
21 І до ївших їх оповів: Амінь, глаголю вам, що один з вас предасть мене.
22 І вболіваючі дуже почали глаголити йому один за одним: Не я є, Киріє?
23 Розсудивший оповів: Умочивший зі мною руку у мисці, той предасть мене.
24 Таки Син антропів подається, як написано про нього, оуви ж антропу тому, через кого Син антропів предається. Гарно було б йому, якби не родився антроп той.
25 Розсудивший Юда, предаючий його, оповів: Не я є, Равві? Глаголить йому: Ти оповів.
26 За їдячих їх, схопивший Їсус хліб, і благословивший розламав, і давший учням оповів: Хапайте, їжте, це є тіло моє.
27 І схопивший потир, і євхаристивший, дав їм глаголячий: Пийте з нього всі,
28 бо це є кров моя, заповіту, за багатьох проливаючася у відпущення гріхів.
29 Глаголю вам: Не пив би віднині від цього врожаю вина, до дня того, коли його пив би з вами новим у василеї Патера мого.
30 І гімноспівавші пішли на гору Оливок.
31 Тоді глаголить їм Їсус: Всі ви оскандалитеся у мені у ночі цієї. Бо написано: Вражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.
32 Після підняття я передуватиму вам до Галілеї.
33 Розсудивший Петро оповів йому: Якщо всі оскандаляться у тобі, я ніколи не оскандалюся.
34 Пояснив йому Їсус: Амінь, глаголю тобі, що у цю ніч перед півня голосінням тричі відречешся мене.
35 Глаголить йому Петро: Якби й слідувало мені з тобою погубитися, тебе не відречуся. Так само й інші учні оповіли.
36 Тоді йде з ними Їсус до місця глаголеного Геѳсимані, і глаголить учням: Посядьте тут, поки щоб відійшовший туди молився б.
37 І прийнявший Петра і двох синів Зеведея почав сумувати і нелюдитися.
38 Тоді глаголить їм: Надсумною є душа моя, аж до смерті, лишайтесь тут і григорійте зі мною.
39 І пройшовший трохи впав на обличчя своє молячийся і глаголячий: Патере мій, якщо можливо є, хай перейде від мене потир цей.
40 І прийшов до учнів, і знайшов їх сплячими. І глаголить Петру: Отак не здужав одну годину григоріти зі мною?
41 Григорійте і моліться, щоб не увійшли у випробування. Таки дух бадьорий, а плоть астенічна.
42 Знову вдруге відійшовший молився глаголячий: Патере мій, якщо не можливо цьому перейти, щоб її не пив, хай станеться воля твоя.
43 І прийшовший знову знайшов їх сплячими, бо були їм очі обтяжені.
44 І відпустивший їх знову пішовший молився утретє, той самий логос оповівший знову.
45 Тоді приходить до учнів і глаголить їм: Спите досі і спочиваєте. Ось наблизилася година, і Син антропів предається у руки грішних.
46 Піднімайтеся, велися б. Ось наблизився предаючий мене.
47 І за його мовлення, ось Юда, один з дванадцятьох, прийшов, і з ним охлос великий з махайрами і деревом від архієреїв і пресвітерів народу.
48 Предаючий його дав їм знак глаголячий: Кого поцілую, той є, заволодійте ним.
49 І зразу підійшовший Їсусу оповів: Радій, Равві, і поцілував його.
50 Їсус оповів йому: Гетере, нащо поруч? Тоді підійшовші накинули руки на Їсуса і оволоділи ним.
51 І ось один з тих з Їсусом простягнувший руку витягнув махайру свою і вдаривший раба архієрея відтяв його вухо.
52 Тоді глаголить йому Їсус: Поверни махайру твою на місце її, бо всі схопивші махайру махайрою погубляться.
53 Чи вважаєш, що не здатний я прикликати Патера мого, і предоставить мені зразу більше дванадцяти легіонів ангелів.
54 Як тоді сповнилося би Писання, що так має стати?
55 Тією годиною оповів Їсус охлосам: Як на розбійника вийшли з махайрами і деревом схопити мене? Кожного дня у храмі сидів навчаючий, і не заволоділи мною.
56 Це ж ціле сталося, щоб сповнилися Писання пророків. Тоді учні всі, відпустивші його, утікли.
57 Заволодівші Їсусом відвели до Каяфи архієрея, де грамотії і пресвітери зібралися.
58 Петро слідував йому поодаль, аж до двору архієрея. І увійшовший всередину сів з підслужними увидіти кінець.
59 Архієреї і синедріон цілий шукали псевдосвідчення проти Їсуса, щоб його помертвити,
60 і не знайшли з багатьох підійшовших псевдосвідків. Нарешті підійшовші двоє
61 оповіли: Цей поясняв: Спроможний я зрунувати святилище Бога і через три дні збудувати.
62 І вставший архієрей оповів йому: Нічого не відповідаєш? Що ці проти тебе свідчать?
63 Їсус мовчав. І архієрей оповів йому: Заклинаю тебе Богом живим, щоб нам оповів, якщо ти є Христос, Син Бога.
64 Глаголить йому Їсус: Ти оповів. Ще глаголю вам: Віднині побачите Сина антропів сидячого праворуч Сили і йдучого по хмарах урану.
65 Тоді архієрей розірвав гіматії свої глаголячий: Бласфемив, яку ще потребу маємо доказів? Ось нині почули бласфемію.
66 Що ви вважаєте? Розсудивші оповіли: Належний смерті він є.
67 Тоді плювали в обличчя його, і кулачили його. Вдаряли
68 глаголячі: Пророкуй нам, Христе, хто є вдаривший тебе?
69 А Петро сидів зовні у дворі, і підійшла йому одна дівчина глаголяча: І ти був з Їсусом галілеянином.
70 Зрікся перед усіма глаголячий: Не відаю, що глаголиш.
71 Вийшовшого до воріт увиділа його інша і глаголить тим там: Цей був з Їсусом з Назарету.
72 І знову зрікся з клятвою: Не відаю антропа.
73 Через трохи підійшовші стоявші оповіли Петру: Воістину і ти із них є, бо і мова твоя явним тебе робить.
74 Тоді почав клясти і клястися: Не відаю антропа. І зразу півень заголосив.
75 І згадав Петро риму Їсуса проречену: До півня голосіння тричі відречешся мене. І пішовший геть плакав гірко.

[2023]

2. πάσχα - пасха.
7. ἀλάβαστρον - алабастрон, сосуд з алебастру.
17. ἄζυμος = ἄ + ζύμη (дріжджі, закваска, ферменти). ἄζυμος - бездріжджовий, свято прісного хліба, опрісноків. Як еллінізм вживається на латині і романських мовах, в деяких англійських перекладах.
23. τρύβλιον - миска на "три кидки" ополоником.
34. φωνῆσαι - голосіння від φωνή - голос.
36. Γεθσημανὶ.
37. ἀδημονεῖν від ἀ + δῆμος (народ). Нелюдитися.
47. ξύλων. Деревина, як матеріал. Мається на увазі, що прийшли з палками, дрючками, дубинами тощо.
63. Ἐξορκίζω - заклинаю, звідси екзорцизм.
67. κολαφίζω - кулачити, бити кулаком від κόλαφος - кулак.
69. παιδίσκη - дівчина, може бути і у значенні прислужниці.