Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
2025.11.16
14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
2025.11.16
12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді
2025.11.16
11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Летюча Мишка /
Проза
Дайте повітря!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дайте повітря!
Людям не вистачає повітря! Їм нічим дихати у світі, що поглинула масова культура. І навіть не важливо що це – література, чи кіно; театр, чи цирк; балет чи живопис.
Даремно ми так невдоволені шкільною програмою. Вона вчить класиці. Вчить сприймати мистецтво таким, яким його створили ще 100-200-1000 років тому. А ми, нерозумні діти історії, переходимо на сіру, неясну масу. Яку зараз вважають культурою. Ні, я у жодному разі не хочу сказати, що всі сучасні автори/постановники/режисери бездарні і не здатні створити класику. Безперечно у кожному поколінні є талановиті, справді талановиті люди!
Проте, нам вперто нав’язують масову культуру. Або роблять так, що справжня культура стає масовою. Масове мистецтво з’явилося на перетині ХІХ та ХХ століть. І так і залишилось пануючим у світі «краси». За сто років існування вона піддавалась як нищівній критиці, так і вшануванню, і навіть поклонінню. Не чисельні носії справжньої культури нарікали за її шаблонність, примітивність. Представники влади навпаки вшановували її за статус поводиря населення адже що краще та непомітніше впливає на людей?
Взяти наприклад, літературу. Це ж таємний, навіть інтимний, процес кожної людини. Процес пізнання героя, порівняння з власним життям. Ну не може, СПРАВЖДНЯ література коштувати п’ять гривень, і буди у м’якій палітурці. Де ви бачили Шекспіра за такі ціни?
Як не дивно, але масове мистецтво може як вбити культуру, так і вирішити культурну кризу. Так наприклад у США, а згодом і у багатьох інших країнах, існував так званий «мідкульт» – культура середнього рівня. Це своєрідне поєднання високого мистецтва і масового. Мідкульт створює моду на високе художнє мистецтво, класичну музику і навіть дає невичерпний грунт для сучасної інтерпретації народної творчості (етнодизайн, етномузика). Проте, цей процес вимагає владного контролю, що може перерости у цензуру.
І не треба забувати, що справжнє мистецтво народжується, як дитина – у муках. Це складний процес, але він у жодному разі не може бути комерційним. Шкода, що ми зробили культуру залежною від ринку. Роками, століттями мистецтво існувало для його реципієнтів, і лише для них.
Справжнє мистецтво не можна купити чи продати. Не можна поставити на полку, викинути, чи спалити. Не можна сфотографувати, чи записати на плівку. Його треба відчути. З таким відчуттям ставив свої балети Морис Бежар. Таке відчуття просинається коли переглядаєш класичні п’єси, чи сучасний цирк «Дюсалей». Коли слухаєш гарну музику чи дивишся на картини Далі. Кожна людина може, та здатна, обрати своє мистецтво завдяки якому масова культура справді перетвориться у той інтимний процес пізнання світу.
Даремно ми так невдоволені шкільною програмою. Вона вчить класиці. Вчить сприймати мистецтво таким, яким його створили ще 100-200-1000 років тому. А ми, нерозумні діти історії, переходимо на сіру, неясну масу. Яку зараз вважають культурою. Ні, я у жодному разі не хочу сказати, що всі сучасні автори/постановники/режисери бездарні і не здатні створити класику. Безперечно у кожному поколінні є талановиті, справді талановиті люди!
Проте, нам вперто нав’язують масову культуру. Або роблять так, що справжня культура стає масовою. Масове мистецтво з’явилося на перетині ХІХ та ХХ століть. І так і залишилось пануючим у світі «краси». За сто років існування вона піддавалась як нищівній критиці, так і вшануванню, і навіть поклонінню. Не чисельні носії справжньої культури нарікали за її шаблонність, примітивність. Представники влади навпаки вшановували її за статус поводиря населення адже що краще та непомітніше впливає на людей?
Взяти наприклад, літературу. Це ж таємний, навіть інтимний, процес кожної людини. Процес пізнання героя, порівняння з власним життям. Ну не може, СПРАВЖДНЯ література коштувати п’ять гривень, і буди у м’якій палітурці. Де ви бачили Шекспіра за такі ціни?
Як не дивно, але масове мистецтво може як вбити культуру, так і вирішити культурну кризу. Так наприклад у США, а згодом і у багатьох інших країнах, існував так званий «мідкульт» – культура середнього рівня. Це своєрідне поєднання високого мистецтва і масового. Мідкульт створює моду на високе художнє мистецтво, класичну музику і навіть дає невичерпний грунт для сучасної інтерпретації народної творчості (етнодизайн, етномузика). Проте, цей процес вимагає владного контролю, що може перерости у цензуру.
І не треба забувати, що справжнє мистецтво народжується, як дитина – у муках. Це складний процес, але він у жодному разі не може бути комерційним. Шкода, що ми зробили культуру залежною від ринку. Роками, століттями мистецтво існувало для його реципієнтів, і лише для них.
Справжнє мистецтво не можна купити чи продати. Не можна поставити на полку, викинути, чи спалити. Не можна сфотографувати, чи записати на плівку. Його треба відчути. З таким відчуттям ставив свої балети Морис Бежар. Таке відчуття просинається коли переглядаєш класичні п’єси, чи сучасний цирк «Дюсалей». Коли слухаєш гарну музику чи дивишся на картини Далі. Кожна людина може, та здатна, обрати своє мистецтво завдяки якому масова культура справді перетвориться у той інтимний процес пізнання світу.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
