Іван Данилович Низовий – видатний український митець ліричного та епічного слова, автор більше ста збірок поезій, прози, публіцистики, перекладів, творів для дітей.
Велике значення має кожна посмертно видана книга творів Івана Низового. На сьогоднішній день завдяки невпинній роботі доньки поета Лесі Низової світ побачили: збірка вибраних поезій «Ніхто наді мною не пан» (за сприяння письменника Володимира Шовкошитного) [4], перші два томи майбутнього п’ятитомника вибраних творів І. Низового «Бути – народом!» (за допомоги та сприяння керівників Городоччини Львівської області, керівників Львівщини та керівників Луганщини) [2; 3] та навчально-методичне видання окремих зразків дитячої лірики І. Низового «Городоцька читанка» (за творчою ініціативою й організацією освітян Городоцького району Львівщини) [1].
Дитяча лірика – окрема тематична група поезій І. Низового, арсенал якої становить 12 поетичних збірок автора. До «Городоцької читанки» увійшла тільки невелика частина поезій митця, присвячених аудиторії малечі.
Читанка містить не лише зразки поетичної творчості автора, але й супровідні малюнки учнів із різних навчальних закладів Городоччини, «Скарбничку слів і понять» – словник можливих незрозумілих слів для юних читачів та розвивальні завдання до кожної поезії: репродуктивні та евристичні питання, пошукові завдання.
Книга розрахована на учнів І – ІV класів. Відкриває її вірш під назвою «Збирачі меду», де І. Низовий розповідає допитливій малечі про трьох комах, що збирають мед: бджіл, ос та джмелів. У коротенькій поезії автор адаптовано виклав окремі позиції ботаніки (існування медоносів), ентомології (поведінкову різницю між комахами-запилювачами: «Взяток свій несе бджола / В пасічну комірку, / А оса – в глибинь дупла, / Ну а джміль – у нірку» [1, с. 4]).
Поетично-методичну спрощену ентомологію доповнюють поезії «В бережині» («Визбирують оси / Медові росі» [1, с. 8]); «Метеликова заметіль» (опис краси та різнокольорової гамми метеликів, улюблені місця локацій яких – «в лузі, в лісі, в чистополі» : «Нас, метеликів, багато: / Кольорами творим свято, Що зоветься веснолітом / Кружеляємо в повітрі, / … / Світ милує наша врода, / Нами тішиться природа…» [1, с. 24]; «Мурашиний палац праці» (опис неймовірної працьовитості, властивої мурахам: «Мурахва в постійній праці / …/ Свят нема – лиш будні дні. / Той голки соснові тягне, / Той личинку чи жука, / А один уперто прагне / Впхати в нірку хробака» [1, с. 64].
Ботанічні адаптовані моменти містить поезія «Це ж якби», де І. Низовий описує багатство та безкрайні, неосяжні простори існування грибів – ласощів білок та їжаків: «Це ж якби, якби, якби / Та зібрати всі гриби / По ярах і на горбах / … / Та насправді, так-таки, / Не зібрати всі грибки, / Що сховались залюбки / Під опалі вже листки» [1, с. 26].
Перші знайомства з іхтіологією подано у вірші «Пічкурі», де, окрім зазначеної в назві риби, І. Низовий в уявному діалозі згадує ще сомів та судаків: «В глибині, на самім дні / Рибки водяться чудні. / Звуться рибки «пічкурі» / І живуть вони в норі» [1, с. 10]; у вірші «Ненажера», де автор досить комічно змальовує пузаня-ненажеру сома, який їсть фактично все живе, що трапляється в нього на шляху: «Проковтнув сто жабенят – / … / Навіть оком не моргнув – / Качку дику заковтнув. / З’їв бобра, зелену жабу, / Рака тихого незграбу, / Кілограмів п’ять плотви…» [1, с. 58]. Автор завуальовано дає пораду триматись подалі місць, де мешкають соми, натякаючи, що суходіл – найкращий варіант, де можна розважатися та не потрапити у пащу водяному хижакові: «Пожалів лише теля / Хай на березі гуля!» [1, с. 58].
Орнітологічні відомості малеча має змогу почерпнути з віршів «Перепели» (особливості харчування – «росу-ясу пили» та «пшеничні зерна їли»; міграційний спосіб життя птахів: «І знялись. І полетіли. / А куди – ніхто не зна. / Воля… Простір… Далина» [1, с. 6]), «В бережині» (смакові уподобання синиць та шпаків: «Шукають синички / Дозрілі сунички. /… / Клюють шпаки / Всі ягідки» [1, с. 8]); «Жайвори небесні» (вокалізацію птахів: «Що за наспіви згори / Вранці долинають? / То небесні жайвори / Гарно так співають, / Гарно-гарно! А вгорі / Синьо і безхмарно… / Ні, ніхто, крім жайворів, не співа так гарно!» [1, с. 12]; «Змагання» (рухливість та непосидючість щиглів: «Хтось когось наздоганя, / Хтось когось переганя: / … / А за ними вся рідня: / Щиголь, щиглик, щиглиня – / Колотнеча, суєтня / У змаганні цім щодня!» [1, с. 18]); «Шпачина історія» (полювання на комах, життя в шпаківнях: «До шпаківень прилетіли / З полювання всі шпаки. Мабуть, гарно попоїли – / Спочивають залюбки, Чи висиджують яєчка…» [1, с. 20]); «Ранковий пейзаж» (розмаїття пташиного світу, його поведінкова модель уранці: «…Синь озерна – / … / В ній клює зірки, мов зерна, / Зграйка горлиць чи синиць, / Куликів чи коноплянок, / Чи куріпок, чи дроздів… / Жодній птасі в синій ранок / Годі всидіти в гнізді!» [1, с. 30]; «Ластівки» (місце локацій – «під вікном будинку», цілодобова турбота батьків про своїх дітей: «І не зна спочинку / Жодна із пташок: / Дітки ж нетерплячі – / … / Ніколи й присісти / Птахам ні на мить» [1, с. 56].
Зоологічна частина біологічної картини світу постає у поезіях «Лісовий ласунчик» (їжак та його прикметні риси – голки, гриби та яблука: «З’їв грибок: /…/ Закусив кисличкою / За своєю звичкою… / А дубових жолудів / Куштувати не схотів, /… / Не проколять їх голки!» [1, с. 14]); «Польовий трудівник» (запасливий хом’як-трудівник: «Хом’ячок ночує-днює / На пшеничному лану, / Так старається-жнивує, / Так дбайливо по зерну / запасається достатком» [1, с. 16]); «Перестрахи» (заєць та його характерні зовнішні та поведінкові особливості: «Зайчик-грайчик – довгі вуха, / Куций хвостик миготить – / Обережно нюха-слуха, / Хто у хащі шарудить. /… / Зачаївся зайчик нишком…» [1, с. 22], хижаки ведмідь та вовк, невловима швидка мишка); «Переляк» (полохливий та швидкісний «красень-лось» з характерними для нього зовнішніми прикметами: «Мов стріла із лука, лось / Полетів крізь чагарі – / Аж мигтіли угорі, / Мов гілки, розлогі роги» [1, с. 28]).
У дитячих поезіях автор майстерно оперує відповідними фонічними засобами для імітації життя живої природи: «Їжачок-чок-чок / З’їв грибок: чмок, чмок…» («Лісовий ласунчик») [1, с. 14]; «Їжачок-чок-чок у гості / До зай-зайця йшов чи брів» («Не обдурила»); каламбурами для комічності звучання поетичних рядків: «Бурий лис фарбує ліс – / Ліс буріє, ніби лис» («Лісова пожежа») [1, с. 42].
Для дитячих поезій І. Низового, як і загалам для будь-якої поетичної творчості, націленої на дитячу аудиторію, невід’ємним компонентом є вживання персоніфікованих образів з характерними традиційними та власне авторськими описами, створеними багатством засобів художньої виразності: лисиці (епітети: «хитра-хитра», «дуже ж хитра», перефраза «руда біда» [1, с. 32]); крота (епітет «сліпий», персоніфікація: «Буду жити-поживати, / Спати на лежанці » [1, с. 35]); вітру (епітет – власне авторський неологізм – «листобій», персоніфікація: «ходить», «із дерев листки збива» [1, с. 40]); калини (порівняння: «Кожен кетяг, мов ліхтар, – / Світло в ньому є і жар» [1, с. 40]); сосна (епітет «оксамитова» [1, с. 40]) та ін.
Завдяки віршам І. Низового дитина одержує початкові знання не лише з біологічних, а й із географічних дисциплін. Юні гідрологи мають змогу вгамувати свої пізнавальні потреби в поезіях «Ріка» [1, с. 38], «Тьма шалена тих річок»[1, с. 67], «Вілія, Нічлава, Многа…»[1, с. 68], «Стир»[1, с. 70], «Голубий Дунай» [1, с. 72], «Прут» [1, с. 74].
Дитяча література передовсім має містити корисну інформацію для малих поціновувачів художнього слова та певний повчальний елемент. І. Низовий аби не перевантажити дитячий мозок та запобігти передчасній алергії на мораль, дає дітям корисні поради немов ненароком, ніби випадково вкраплюючи їх у загальний зміст поетичної розповіді. Наприклад, у поезії «Не обдурила» устами їжачка, який прямував в гості до зайця, автор викриває хижу та ворожу натуру лисиці, таким чином застерігаючи дітей від контактів з нею, а наприкінці лишає тьмяний натяк на корисний для здоров’я малиновий чай, обрамивши його заманливим для дітей епітетом «смачний»: «І згорнувсь, і покотився / По мосту через ручай / І до зайчика з’явився / На смачний – з малини – чай» [1, с. 32]. І. Низовий також розкриває найголовніші корисні компоненти чаю в поезії «Чай із квітів і трав» [1, с. 44].
Важливим є художнє розкриття у цікавій та невимушеній формі лікарських, цілющих властивостей рослин у поезіях «Звіробій» («У відварі звіробою / Сила міститься така: / Малюкам прибавить зросту / І здоров’я старикам!» [1, с. 47]); «Кропива» («…Як ліки – щонайлучча / Для суглобів…!» [1, с. 50]), «Щавель» («Й корінці його корисні, / Від недуги живота, / А як вмиєшся відваром – / Шкіра стане золота!» [1, с. 54]), «Подорожник» («Десь там хтось там щось поранив – / Пластирем, листочку, стань!» [1, с. 62]).
Отже, «Городоцька читанка» є сучасним виданням дитячих цікавих, розвивальних та повчальних поетичних творів І. Низового, методично й ілюстративно підкріплених та ідейно-тематично впорядкованих.
Манько А. М. «Городоцька читанка» – посмертне навчально-методичне видання дитячих творів Івана Низового / А. М. Манько // Сучасна філологія: теорія і практика. Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції (м. Вінниця, 14 – 15 грудня 2018 р.). – Херсон: Видавництво «Молодий вчений», 2018. – С. 15 – 18.
Список використаних джерел:
1. Городоцька читанка. Для позакласного читання. 1–4 класи. – Київ: Український пріоритет, 2018. – 80 с.
2. Низовий І. Д. Бути – народом!: Вибрані твори: У 5 т. Т. 1: Я просто чесний віршувальник: поезії, роздуми / передмова О. Ф. Бондаренко. – Київ: Український пріоритет, 2017. – 792 с.
3. Низовий І. Д. Бути – народом!: Вибрані твори: У 5 т. Т. 2: Визбирувать розкидане каміння: поезії / передмова О. М. Манько. – Київ: Український пріоритет, 2018. – 792 с.
4. Низовий І. Д. Ніхто наді мною не пан: вибрані поезії / Упорядн. Л. І. Низова. – Київ: Український пріоритет, 2017. – 384 с.