Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
2026.11.14
21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
2026.11.14
21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою».
І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз,
А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка.
Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила
2026.11.14
18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
2026.11.14
14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
2026.11.14
13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Летюча Мишка /
Проза
ВОНА НЕ Я, АЛЕ Є ЩОСЬ СХОЖЕ...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ВОНА НЕ Я, АЛЕ Є ЩОСЬ СХОЖЕ...
Вона готує божественний м’ятний чай. Від нього ніхто не може відмовитися. Мене назвали як її, ні не на честь, просто так вийшло, але я про це нікому не скажу...
Тетяна Давидівна. Прізвище? – не має значення! Жінка його всеодно хоч раз у житті змінює. Вона поставила чайник і побігла щось дістати з холодильника. Це я знаю, що життя в ній підтримується кардіостимулятором, а не знаючи, цього просто не помітиш. І тільки іноді вона підносить руку до місця, де має бути рубець.
Кажу їй: «Розкажіть щось цікаве!», а вона: «та нічого у мене цікавого не було! От завтра піду до лікарні... Ото буде цікаво!» – і посміхається. У її віці оптимізм зустрічається дуже рідко. А вона не просто наповнена оптимізмом, вона активна... жива.
Вона прожила довге життя... І повірте, щоб дізнатися про історію, такою яка вона була насправді, краще йти до неї, а не до бібліотеки. Книжки – це політика, а от життя – то справжня історія.
Вона пережила 30ті роки, про які зараз так люблять говорити... вона не любить! То було інше життя. Життя до життя. Життя у якому була мрія вивчитися, стати лікарем, допомагати людям...
А потім все обламалося! Спочатку війною, потім «будівництвом» на яке заганяли всіх і роботою у тепломережах «за розподілом». Мрія так і залишилась мрією.
– Місили цеглу ногами... Жінки! Багато хто з них їхали в місто за освітою. Це ми його відбудували – Дніпрогес. – та вона не сумує з цими словами. Життя таке, яке склалося
Вона пізно вийшла заміж. Була надто красивою і довго обирала, а її вибір шокував всіх – п’яниця, та ще й смалив без перерву. Зараз каже, що довго обирала і просто нікого більше не залишилось. Їй не вірять! Адже після одруження чоловік кинув смалити і п’яним його вже ніколи не бачили.
– Ми спочатку жили з Льоніними батьками. Навіть хату будували. Свекруха мене завжди сварила за те, що я кожного дня мила підлогу, – сміється Тетяна Давидівна.
– За що ж сварила? Радіти повинна була!
– Казала, що я хочу будинок згноїти! А там же ремонт, будівництво – просто не можливо було щодня не прибирати. А потім нам дали свою квартиру.
Життя стало бігти звичайною течією. Як у всіх на той час. Перший телевізор, на який збирався подивитися весь двір, особливо у «футбольні» дні. Перша дитина, потім друга. А ще свята! Їх теж відзначали всім двором, як у пісні, що з’явилася значно пізніше.
Потім, згодом, їй прийшлося примиритися з двома невістками та радіти чотирьом онукам. Ох як вона сварила молодшого сина за першу дитину! Ні вона звичайно хотіла онука, тим паче онучка в неї вже була, але така її натура.
Сварки? Так були і вони! У якій же нормальній родині їх не буває? Але у них вони почались пізніше. Коли один син опинився у сусідній державі, а другий переїхав з дружиною на квартиру. Вони з чоловіком залишилися самі, і їм треба було якось себе розважати. До того ж згодом вже почали «уходити» друзі, з колись дружнього двору.
О! Треба було бачити ці сварки! Вона запалювалась моментально, як сірник, а він дуже спокійно все сприймав. Справжній мужчина, що розумів потребу жіночого організму у «випуску» емоцій. Цей справжній мужчина зараз основна проблема для її старшої онучки – вона хоче знайти такого ж. Але таких більше не існує...
Він помер смертю, що дана тільки хорошим людям – у вісні. А коли це сталося вона не плакала. Зовсім... Тільки потім, коли розійшлися люди, а у кімнаті залишилися тільки онуки, вона зі сумом сказала: «Він ніколи не носив рукавички. Навіть у лютіший мороз... А я завжди йому покупала найдорожчі!..»
Вона і досі любить сварити. Тільки тепер її об’єктом стали серіали. Що ще робити самотній літній жінці? А коли приїжджають онуки вона розповідає справжню історію. Історію однієї роди, але при цьому історію всієї держави. І немає у її розповідях поганого. Навіщо? Це ми побачимо і у своєму повсякденному житті. А ще... вона дуже гарно пише! Можливо просто долею було укладено не стати їй лікарем.
Тетяна Давидівна. Прізвище? – не має значення! Жінка його всеодно хоч раз у житті змінює. Вона поставила чайник і побігла щось дістати з холодильника. Це я знаю, що життя в ній підтримується кардіостимулятором, а не знаючи, цього просто не помітиш. І тільки іноді вона підносить руку до місця, де має бути рубець.
Кажу їй: «Розкажіть щось цікаве!», а вона: «та нічого у мене цікавого не було! От завтра піду до лікарні... Ото буде цікаво!» – і посміхається. У її віці оптимізм зустрічається дуже рідко. А вона не просто наповнена оптимізмом, вона активна... жива.
Вона прожила довге життя... І повірте, щоб дізнатися про історію, такою яка вона була насправді, краще йти до неї, а не до бібліотеки. Книжки – це політика, а от життя – то справжня історія.
Вона пережила 30ті роки, про які зараз так люблять говорити... вона не любить! То було інше життя. Життя до життя. Життя у якому була мрія вивчитися, стати лікарем, допомагати людям...
А потім все обламалося! Спочатку війною, потім «будівництвом» на яке заганяли всіх і роботою у тепломережах «за розподілом». Мрія так і залишилась мрією.
– Місили цеглу ногами... Жінки! Багато хто з них їхали в місто за освітою. Це ми його відбудували – Дніпрогес. – та вона не сумує з цими словами. Життя таке, яке склалося
Вона пізно вийшла заміж. Була надто красивою і довго обирала, а її вибір шокував всіх – п’яниця, та ще й смалив без перерву. Зараз каже, що довго обирала і просто нікого більше не залишилось. Їй не вірять! Адже після одруження чоловік кинув смалити і п’яним його вже ніколи не бачили.
– Ми спочатку жили з Льоніними батьками. Навіть хату будували. Свекруха мене завжди сварила за те, що я кожного дня мила підлогу, – сміється Тетяна Давидівна.
– За що ж сварила? Радіти повинна була!
– Казала, що я хочу будинок згноїти! А там же ремонт, будівництво – просто не можливо було щодня не прибирати. А потім нам дали свою квартиру.
Життя стало бігти звичайною течією. Як у всіх на той час. Перший телевізор, на який збирався подивитися весь двір, особливо у «футбольні» дні. Перша дитина, потім друга. А ще свята! Їх теж відзначали всім двором, як у пісні, що з’явилася значно пізніше.
Потім, згодом, їй прийшлося примиритися з двома невістками та радіти чотирьом онукам. Ох як вона сварила молодшого сина за першу дитину! Ні вона звичайно хотіла онука, тим паче онучка в неї вже була, але така її натура.
Сварки? Так були і вони! У якій же нормальній родині їх не буває? Але у них вони почались пізніше. Коли один син опинився у сусідній державі, а другий переїхав з дружиною на квартиру. Вони з чоловіком залишилися самі, і їм треба було якось себе розважати. До того ж згодом вже почали «уходити» друзі, з колись дружнього двору.
О! Треба було бачити ці сварки! Вона запалювалась моментально, як сірник, а він дуже спокійно все сприймав. Справжній мужчина, що розумів потребу жіночого організму у «випуску» емоцій. Цей справжній мужчина зараз основна проблема для її старшої онучки – вона хоче знайти такого ж. Але таких більше не існує...
Він помер смертю, що дана тільки хорошим людям – у вісні. А коли це сталося вона не плакала. Зовсім... Тільки потім, коли розійшлися люди, а у кімнаті залишилися тільки онуки, вона зі сумом сказала: «Він ніколи не носив рукавички. Навіть у лютіший мороз... А я завжди йому покупала найдорожчі!..»
Вона і досі любить сварити. Тільки тепер її об’єктом стали серіали. Що ще робити самотній літній жінці? А коли приїжджають онуки вона розповідає справжню історію. Історію однієї роди, але при цьому історію всієї держави. І немає у її розповідях поганого. Навіщо? Це ми побачимо і у своєму повсякденному житті. А ще... вона дуже гарно пише! Можливо просто долею було укладено не стати їй лікарем.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
