Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
2026.11.14
21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
2026.11.14
21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою».
І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз,
А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка.
Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила
2026.11.14
18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
2026.11.14
14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
2026.11.14
13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Летюча Мишка /
Проза
Мелодія для кожного
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мелодія для кожного
Низького зросту, пухкенький, та ще й почав втрачати й без того не густе волосся. Його завжди називали Боян Боянич. Всі покоління його учнів. І навіть не за те, що він завжди був з баяном, а скоріш за те, що цей баян зручно сідав на його черевце. І тепер вже не важливо як його звуть насправді.
Кожного ранку дружина Боян Боянича дбайливо загортала чоловіку обід на роботу.
– Навіщо люба? Я поїм у їдальні – втішав дружину музикант.
– Нізащо! Я знаю чим вас там годують...
І так кожний робочий день у вчителя із собою була любляче загорнена їжа.
Сьогодні день не вдався. Нарада вчителів втягнулася. Знову вирішували чи залишати Творчого із 5-Б у школі, чи вигнати. О як Боян Боянич не любив ці наради!!!
– Він кожного дня малює на дошці, – кричала вчителька малювання, – це просто неприпустимо!
– Він написав рішення задачі просто на шпалерах, – додавала вчителька математики.
– Але його батько полагодив нам кабінет фізики, – констатувала факт директор.
Так закінчувалась кожна нарада. Музикант завжди знав, що Творчого не зможуть викинути зі школи, бо тільки завдяки його батьку школа ще стоїть на місці. І навіщо вони були потрібні ці наради? Хіба не можна як він проводити урок? От його діти люблять і поважають... Шкода що сьогодні не встиг пообідати на перерві...
Діти чекали вчителя. Маленький товстенький хлопчик нарікав на Боян Баянича, за те що той нічому не може їх навчити.
– Медведєв ти просто не здатен співати, чого на вчителя наїжджаєш? – крикнув Яблочкін викидаючи наступний огризок груші.
– А й справді. Він гарний вчитель. І завдяки йому я стану супер-мега зіркою, – несміливо вставив Поплюйський з першої парти.
– Ой Поплюйський, тобі ото лишень би мріяти! – обернулась на нього перша красуня класу Наталка Цвинтаревська, – ти ще скажи, що свою школу співу відчинеш. Ходімо Медведєв, я повчу тебе співати.
– Тілі тілі тесто, – почала сміятися Свєтачка Ябеда, з Коліньки Баксова та Таї Поваляй, що на останній парті репетирували у дуеті домашнє завдання.
По дзвонику зайшов вчитель і попросив сісти на свої місця. «Хто запізнюється?» – сипав він.
– Андрюша Опилко! Як завжди – відповіла староста Ябеда.
Клас почав обговорювати Опилко, у цей же час його коротко підстрижена голова показалася у дверях. Він вибочившись направився на своє місце. Андрюша не любив ходити до школи, бо його завжди дражнили за те що він доношує речі сестри.
Боян Баянич з розумінням подивився на Опилко, та почав урок. Він методично виводив на дошці ноти народної пісні, щоб діти охайно переписали їх у свої зошити. У цей час в клас забіг хлопчик з першого класу. Вчитель повернув голову на двері, та від несподіваності крикнув:
– Ямко ритміка у сусіднім кабінеті!
– Вибачте ноги самі принесли, – несміливо відповів хлопчик. І помалювавши на полу декілька пліє, червоніючи, убігаючи, але все ж таки на ходу добавив – привіт Наталко.
Клас засміявся, а Ябеда не витримала і простогнала: «Постой, постой! Куда ти мужчина?...».
Заспокоївши клас Боян Баянич дописав завдання на дошці, та сів за учительський стіл. Йому нічим було зайнятися поки діти записують ноти. Він трохи подумав, обвів улюблений клас поглядом і наважився...
Через пару хвилин у класі запахло борщем з часником. Учитель з учнями писали мелодію скрипуча пензлями у зошитах та б’ючи ложкою по баночці.
Кожного ранку дружина Боян Боянича дбайливо загортала чоловіку обід на роботу.
– Навіщо люба? Я поїм у їдальні – втішав дружину музикант.
– Нізащо! Я знаю чим вас там годують...
І так кожний робочий день у вчителя із собою була любляче загорнена їжа.
Сьогодні день не вдався. Нарада вчителів втягнулася. Знову вирішували чи залишати Творчого із 5-Б у школі, чи вигнати. О як Боян Боянич не любив ці наради!!!
– Він кожного дня малює на дошці, – кричала вчителька малювання, – це просто неприпустимо!
– Він написав рішення задачі просто на шпалерах, – додавала вчителька математики.
– Але його батько полагодив нам кабінет фізики, – констатувала факт директор.
Так закінчувалась кожна нарада. Музикант завжди знав, що Творчого не зможуть викинути зі школи, бо тільки завдяки його батьку школа ще стоїть на місці. І навіщо вони були потрібні ці наради? Хіба не можна як він проводити урок? От його діти люблять і поважають... Шкода що сьогодні не встиг пообідати на перерві...
Діти чекали вчителя. Маленький товстенький хлопчик нарікав на Боян Баянича, за те що той нічому не може їх навчити.
– Медведєв ти просто не здатен співати, чого на вчителя наїжджаєш? – крикнув Яблочкін викидаючи наступний огризок груші.
– А й справді. Він гарний вчитель. І завдяки йому я стану супер-мега зіркою, – несміливо вставив Поплюйський з першої парти.
– Ой Поплюйський, тобі ото лишень би мріяти! – обернулась на нього перша красуня класу Наталка Цвинтаревська, – ти ще скажи, що свою школу співу відчинеш. Ходімо Медведєв, я повчу тебе співати.
– Тілі тілі тесто, – почала сміятися Свєтачка Ябеда, з Коліньки Баксова та Таї Поваляй, що на останній парті репетирували у дуеті домашнє завдання.
По дзвонику зайшов вчитель і попросив сісти на свої місця. «Хто запізнюється?» – сипав він.
– Андрюша Опилко! Як завжди – відповіла староста Ябеда.
Клас почав обговорювати Опилко, у цей же час його коротко підстрижена голова показалася у дверях. Він вибочившись направився на своє місце. Андрюша не любив ходити до школи, бо його завжди дражнили за те що він доношує речі сестри.
Боян Баянич з розумінням подивився на Опилко, та почав урок. Він методично виводив на дошці ноти народної пісні, щоб діти охайно переписали їх у свої зошити. У цей час в клас забіг хлопчик з першого класу. Вчитель повернув голову на двері, та від несподіваності крикнув:
– Ямко ритміка у сусіднім кабінеті!
– Вибачте ноги самі принесли, – несміливо відповів хлопчик. І помалювавши на полу декілька пліє, червоніючи, убігаючи, але все ж таки на ходу добавив – привіт Наталко.
Клас засміявся, а Ябеда не витримала і простогнала: «Постой, постой! Куда ти мужчина?...».
Заспокоївши клас Боян Баянич дописав завдання на дошці, та сів за учительський стіл. Йому нічим було зайнятися поки діти записують ноти. Він трохи подумав, обвів улюблений клас поглядом і наважився...
Через пару хвилин у класі запахло борщем з часником. Учитель з учнями писали мелодію скрипуча пензлями у зошитах та б’ючи ложкою по баночці.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
