Ой як не щастить молодшому пану Бушу! Важко! Важко затьмарити свого батька, навіть схожими кроками. Всі вони такі – Буші – увійшли в історію війнами, та ще й такими, що здатні перерости у релігійні.
Та яка у нього все ж таки харизма, яка риторика! Сьогодні навіть відомі американські демократи більшість рецептів, в області зовнішньої політики, крадуть у пана Президента, через що ті придбали легкий «бушевський» присмак.
Та все було не так, аж до терористичних атак 2001 року адміністрація Буша взагалі не мала якої-небудь заслуговуючої уваги політики, і тому недивно, що з тих пір її курс визначався головним чином потрясінням. Будучи наслідком отриманої травми, ця політика готувалася на рецепті загального обурення і експлуатує цілком зрозумілу тривогу. Тепер стало не важливо що саме додати до рецепту політики, головне виправдання було уже готове. А для відправного пункту і джерела натхнення для страви з'явилися події 11 вересня. В результаті була вироблена вузько-сфокусована політика з далекооосяжними намірами...
Чи варто дивуватися, що в суспільстві, захлеснутому потоком виразних офіційних попереджень про загрозу, що насувається, але яку вперто не хотіли показувати, почав розвиватися психоз, перетворюючи самовпевнену Америку на виконану страхом країну? Більш того, поняття «Війна з тероризмом» поступово ототожнюється «війна з ісламом». Та й та не дала бажаних паном Бушом результатів. Війна в Іраку, почата в 2003 році по помилкових звинуваченнях і в односторонньому порядку, виявилася в усіх відношеннях дорожчою, ніж спочатку очікувалося. Мало того що люди продовжують вмирати два роки опісля після «закінчення» війни і тисячі повертаються додому інвалідами – адміністрація не зуміла розумно розпорядитися плодами перемоги після завершення головної бойової фази, і загальні фінансові витрати незабаром стали обчислюватися сотнями мільярдів доларів. У міжнародному масштабі ця кампанія вилилася в історично безпрецедентну ворожість до США.
Та не тільки з цього приводу треба турбуватися пану Бушу. Особливий привід для неспокою – неприйняття Америки, що росте, в мусульманському світі. Хоча адміністрація готуючи рецепт всими силами намагалася уникнути антимусульманської. Якщо додати до цього надання Ізраїлю посиленої підтримки, що викликає гнів мусульман, і вторгнення до Іраку, то не можна не помітити що страва набуває явного антиісламського забарвлення, що грає на руку мусульманським фундаменталістам, що безсоромно поширюють огидний «сатанинський» образ Америки. Цей «сатаніський» образ, як не дивно, швидко підхопила Європа та Росія. Що ж пане Буш, у вас тепер існують більш загрозливі вороги.
А поки президент вирішував актуальні питання, настав час для куштування та роздачі стави. Це як у дитячому віршику «Мы делили апельсин» – всі хочуть відхопити кусочок. Одним з тих, хто відхопив найбільший кусочок виявився Китай. Саме у Китаю президент Іраку має намір купити зброю для озброєння іракської поліції. Ще одним гурманом виявилася Саудівська Аравія, яку пан Буш підтримує зброєю для втримання чи для війни з Іраном. І це ще не говорячи про країни, які заробили на самій війні.
Що ж пан Буш гідно провів свої президентські роки. Тільки от ні країні, що вратила мільйони доларів, ані його партії це не принесло ніяких результатів. Вже у наступному році США пуститься у нове кулінарне шоу – вибори та обрання нового шеф-кухара. Партія теперішнього поки що не на кращих позиціях у рейтингах.