Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.26
12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту:
«Що бачить читач, який натрапив на публікацію
2026.02.26
11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
2026.02.26
11:47
Літо не відчувається,
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
2026.02.26
09:38
Вчетверте лютий дихає вогнем,
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
2026.02.26
09:12
Панічні атаки уже пережиті —
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
2026.02.26
06:09
Старанно сповите туманом,
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
2026.02.25
18:41
ХОР ВОЇНІВ СВІТЛА:
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
2026.02.25
18:23
Дратує душу тліюче багаття,
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
2026.02.25
17:32
І
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
2026.02.25
15:56
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
2026.02.25
13:05
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
2026.02.25
10:23
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Отже, у мене народилася ідея - дарувати тим читачам, які стежать за тим, що я пропоную їхній увазі, свої емоції від тих поетичних чи прозових творів, що залишають слід у душі. Йтиметься про художні перлини українських творців - і тих,
2026.02.25
08:15
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
2026.02.24
22:40
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
2026.02.24
21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
2026.02.24
19:33
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.25
2026.02.11
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.08.04
2025.06.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Кушнір (1977) /
Інша поезія
/
Новий Завіт
Марка 2
Контекст : Κατά Μάρκον Ευαγγέλιον
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Марка 2
1 І увійшовший знову у Кафарнаум через дні, почулося що у домі є.
2 І зібралося багато, так що не було місця і до дверей, і мовляв їм логос.
3 І йшли несучі Йому паралітика, здійнятого вчотирьох.
4 І не можучі піднести Йому через охлос розстелили стелю, де був, і розривші спускають кравать, де паралітик покладений.
5 І видівший Їсус віру їхню глаголить паралітику: Чадо, відпущені твої гріхи.
6 Були ж деякі з грамотіїв там посідаючі і діалогізуючі у серцях своїх:
7 Чому цей так мовить? Бласфемить. Хто може відпускати гріхи, якщо не єдиний Бог?
8 І зразу взнавший Їсус духом своїм, що так діалогізуються у собі, глаголить їм: Чому таке діалогізуєте у серцях ваших?
9 Що є легше: оповісти паралітику: Відпущені твої гріхи; чи оповісти: Піднімися, і здійми кравать свою, і ходи.
10 Щоб же відали, що владу має Син антропів відпускати гріхи на землі. Глаголить паралітику:
11 Тобі глаголю: Піднімися, здійми кравать твою, і подайся до дому твого.
12 І піднявся, і зразу здійнявший кравать вийшов перед усіма, так щоб виставитися всім і славити Бога глаголячим: Такого ніколи не виділи ми.
13 І вийшов знову коло моря, і весь олос ходив до Нього, і навчав їх.
14 І проводячий видів Левія Алфеєвого посідаючого на митниці, і глаголить йому: Слідуй мені. І вставший слідував Йому.
15 І сталося возлягання Його у домі його, і багато митарів і грішних співзалягли Їсусу і учням Його, бо було багато, і слідували Йому.
16 І грамотії фарисеїв, видівіші Його їдячого з грішними і митарями, глаголили учням Його: Чому з митарями і грішними їсть?
17 І почувший Їсус глаголить їм: Потреби не мають дужі ятра, але какошні. Не прийшов кликати праведних, але грішних.
18 І були учні Йоана і фарисеї постуючі. І прийшли і глаголять Йому: Чому учні Йоана і учні фарисеїв постують, Твої ж учні не постують?
19 І оповів їм Їсус: Чи можуть сини німфа, у якому німф з ними є, постити? Скільки чвсу мають, що німф з ними, не можуть постувати.
20 Прийдуть же дні, коли відніметься від них німф, і тоді постуватимуть у ті дні.
21 Ніхто накладку шмати нової не нашиває на гіматій старий, якщо ж ні, здіймає повнота від неї, нове від старого, і хіровою схизма стає.
22 І ніхто не кидає вино молоде в аски старі, якщо ж ні, розірве вино аски, і вино губиться, і аски, але вино молоде ув аски нові.
23 І сталось Йому на шабати переходити через посіви, і учні Його почали дорогу робити смикаючі колосся.
24 І фарисеї глаголили Йому: Ось чому роблять шабатами, що не можна?
25 І глаголить їм: Ніколи не читали, що робив Давид, коли потребу мав і голодав він і ті з ним?
26 Як увійшов у дім Бога за Авіаѳара архієрея і хліби предложення їв, які не можна їсти, якщо не ієреям, і дав і тим з ним?
27 І глаголив їм: Шабат через антропа стався, і не антроп через шабат.
28 Відтак Господь є, Син антропів, і шабату.
[2024]
2 І зібралося багато, так що не було місця і до дверей, і мовляв їм логос.
3 І йшли несучі Йому паралітика, здійнятого вчотирьох.
4 І не можучі піднести Йому через охлос розстелили стелю, де був, і розривші спускають кравать, де паралітик покладений.
5 І видівший Їсус віру їхню глаголить паралітику: Чадо, відпущені твої гріхи.
6 Були ж деякі з грамотіїв там посідаючі і діалогізуючі у серцях своїх:
7 Чому цей так мовить? Бласфемить. Хто може відпускати гріхи, якщо не єдиний Бог?
8 І зразу взнавший Їсус духом своїм, що так діалогізуються у собі, глаголить їм: Чому таке діалогізуєте у серцях ваших?
9 Що є легше: оповісти паралітику: Відпущені твої гріхи; чи оповісти: Піднімися, і здійми кравать свою, і ходи.
10 Щоб же відали, що владу має Син антропів відпускати гріхи на землі. Глаголить паралітику:
11 Тобі глаголю: Піднімися, здійми кравать твою, і подайся до дому твого.
12 І піднявся, і зразу здійнявший кравать вийшов перед усіма, так щоб виставитися всім і славити Бога глаголячим: Такого ніколи не виділи ми.
13 І вийшов знову коло моря, і весь олос ходив до Нього, і навчав їх.
14 І проводячий видів Левія Алфеєвого посідаючого на митниці, і глаголить йому: Слідуй мені. І вставший слідував Йому.
15 І сталося возлягання Його у домі його, і багато митарів і грішних співзалягли Їсусу і учням Його, бо було багато, і слідували Йому.
16 І грамотії фарисеїв, видівіші Його їдячого з грішними і митарями, глаголили учням Його: Чому з митарями і грішними їсть?
17 І почувший Їсус глаголить їм: Потреби не мають дужі ятра, але какошні. Не прийшов кликати праведних, але грішних.
18 І були учні Йоана і фарисеї постуючі. І прийшли і глаголять Йому: Чому учні Йоана і учні фарисеїв постують, Твої ж учні не постують?
19 І оповів їм Їсус: Чи можуть сини німфа, у якому німф з ними є, постити? Скільки чвсу мають, що німф з ними, не можуть постувати.
20 Прийдуть же дні, коли відніметься від них німф, і тоді постуватимуть у ті дні.
21 Ніхто накладку шмати нової не нашиває на гіматій старий, якщо ж ні, здіймає повнота від неї, нове від старого, і хіровою схизма стає.
22 І ніхто не кидає вино молоде в аски старі, якщо ж ні, розірве вино аски, і вино губиться, і аски, але вино молоде ув аски нові.
23 І сталось Йому на шабати переходити через посіви, і учні Його почали дорогу робити смикаючі колосся.
24 І фарисеї глаголили Йому: Ось чому роблять шабатами, що не можна?
25 І глаголить їм: Ніколи не читали, що робив Давид, коли потребу мав і голодав він і ті з ним?
26 Як увійшов у дім Бога за Авіаѳара архієрея і хліби предложення їв, які не можна їсти, якщо не ієреям, і дав і тим з ним?
27 І глаголив їм: Шабат через антропа стався, і не антроп через шабат.
28 Відтак Господь є, Син антропів, і шабату.
[2024]
4. κράβαττος - еллінізм кравать (краваць білоруською), ліжко.
Контекст : Κατά Μάρκον Ευαγγέλιον
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
