1 І знову почав навчати при морі. І зводиться до Нього охлос великий, так що Він у плойон вступивший посідає у морі, і весь охлос при морі на землі був.
2 І навчав їх у параболах багатьох, і глаголив їм у навчанні своєму:
3 Слухайте, ось вийшов сіючий сіяти.
4 І сталося у сіянні, щось впало при дорозі, і прийшли птахи, і поїли його.
5 І інше впало на кам'янище, де не мало землі багато, і зразу проросло через немання глибини землі.
6 І після сходу сонця опеклося, і через немання коріння висохло.
7 І інше впало ув аканѳи, і зійшли аканѳи, і задушили його, і плоду не дало.
8 І інше впало у землю гарну, і давало плід, зростаючи і виростаючи, і приносило одне тридцятикратно, і одне шестидесяти, і одне сто.
9 І глаголив: Хто має вуха слухати, хай слухає.
10 І коли був на сам, вопрошали Його ті при Ньому з дванадцятьма параболи.
11 І глаголив їм: Вам містерія дана василеї Бога. Тим же зовні у параболах всяке стається,
12 щоб зрячі зрили би, і не виділи. І слухаючі слухали би, і не збагнули би, щоб коли не навернулися, і не відпустилося би їм.
13 І глаголить їм: Не відаєте параболу цю? І як всі параболи взнаєте?
14 Сіючий логос сіє.
15 Ці ж є, хто при дорозі, де посіяний логос, і коли слухали б, зразу приходить сатана, і здіймає логос посіяний в них.
16 І ці є подібні, хто на кам'янища посіяні, які, коли б слухали логос, зразу з радістю приймають його,
17 і не мають коріння у собі, але тимчасові є, тоді ставшогося утиску чи гоніння через слово зразу оскандалюються.
18 І інші є, хто ув аканѳи посіяний. Ці є, хто логос почувший,
19 і клопоти віку, і омана багатства, і з іншого пожадання входячі стискають логос, і безплідним стає.
20 І ці є, хто на землю гарну посіяні, які слухають логос і приймають, і плодоносять, який тридцтикратно, і який шестидесяти, і який сто.
21 І глаголив їм: Чи приходить ліхтар, так щоб під модій поставився чи клінку? Чи не щоб на ліхтарник поставився?
22 Бо нічого немає прихованого, що б не файнулося, ані сталося потаємного, що б не прийшло до файного.
23 Якщо хто має вуха слухати, хай слухає.
24 І глаголив їм: Дивіться, що слухаєте. У якій мірі міряєте, відміриться вам і додасться вам.
25 Бо хто має, дасться тому, і хто не має, і що має, здійметься від того.
26 І глаголив: Так є василея Бога, як антроп кидав би насіння на землю,
27 і засинав би і прокидався, ніч і день, і насіння проросло би і виросло, як не відає він.
28 Сама ж земля плодоносить: спершу хорта, тоді колос, тоді повно зерна у колосі.
29 Коли би предало плід, зразу посилає серп, бо предстали жнива.
30 І глаголив: Чому б уподобили василею Бога? Чи в якій параболі її би виклали?
31 Як кокк гірчиці, який коли б сіявся на землю, найменший є з усіх насінь, які на землі,
32 і коли посіялось би, піднімається і стає більше всяких овочів, і робить гілля великі, так щоб могли під тінню його птахи урану гніздитися.
33 І такими параболами багатьма мовив їм логос, відповідно спромоглися слухати.
34 Без же парабол не мовив їм, на сам же власним учням розв'язував усе.
35 І глаголить їм у той день вечірнього настання: Перетнули б ми навпроти.
36 І відпустивші охлос приймають Його, як був у плойоні, і інші плойони були з Ним.
37 І стається лелап великий вітру, і хвилі накидали у плойон, так що вже наповнився плойон.
38 І Він був у стерна на подушці сплячий. І будять Його і глаголять Йому: Дидаскале, не турбує Тебе, що гинемо?
39 І розбуджений епітимив вітру і оповів морю: Мовчи, замовкни. І стих вітер, і стала тиша велика.
40 І оповів їм: Чому лякливі є? Ще не маєте віри?
41 І фобізилися фобосом великим, і глаголили один до одного: Хто тоді цей є, що і вітер, і море послушні Йому?

[2024]

37. λαῖλαψ - лелап, у грецькій міфології пес, від якого не втекти.