Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.02
14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
2026.02.02
10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
2026.02.02
08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
2026.02.02
08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
2026.02.02
08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
2026.02.01
21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
2026.02.01
21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
2026.02.01
16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
2026.02.01
13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
2026.02.01
13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
2026.02.01
12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
2026.02.01
11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
2026.02.01
11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
2026.02.01
08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
2026.01.31
16:05
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
2026.01.31
14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Кушнір (1977) /
Інша поезія
/
Новий Завіт
Марка 5
Контекст : Κατά Μάρκον Ευαγγέλιον
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Марка 5
1 І прийшли на той бік моря до місцевості Герасинської.
2 І вийшовшого Його з плойону зразу зустрів Його з пам'ятників антроп з духом нечистим,
3 який поселення мав у пам'ятниках. І ні цепом ніколи ніхто не міг його зв'язати,
4 через що він часто колодками і цепами в'язався, і розривалися ним цепи, і колодки трощилися, і ніхто не дужав його приручити.
5 І через усю ніч і день у пам'ятниках і горах перебував кричачий і побиваючий себе каміннями.
6 І видівший Їсуса віддаля дременув і поклонився Йому.
7 І кричавший голосом великим глаголить: Що мені і Тобі, Їсусе, Сине Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, мене не васанував би.
8 Бо глаголив йому: Вийди, дух нечистий, з антропа.
9 І вопрошав його: Яке ім'я тобі? І глаголить: Легіон ім'я мені, бо багато нас є.
10 І прикликав Його багато, щоб їх не відсилав з місцевості.
11 Було ж там біля гори стадо свиней велике, яке паслося,
12 І прикликали Його глаголячі: Відправ нас у свиней, так щоб в них увійшли.
13 І навернув їм. І вийшовші духи нечисті увійшли у свиней, і ринуло стадо вниз кручі у море, близько двох тисяч, і подушилися у морі.
14 І пасучі їх втікли і відвістили у поліс і у ферми. І вийшли увидіти, що є, що сталося.
15 І йдуть до Їсуса і театрують демономаючого посідаючого, вдягненого і здравомислячого, мавшого легіон, і фобізилися.
16 І розповіли їм видівші, як сталося демономаючому, і про свиней.
17 І почали прикликати Його відійти від меж їхніх.
18 І увійшовшого Його у плойон прикликав Його демономавший, щоб з Ним був би.
19 І не пускав його, але глаголить йому: Подайся у дім твій до твоїх, і відвісти їм, скільки Господь тобі зробив і помилував тебе.
20 І відійшов, і почав проповідувати у Декаполісі, скільки зробив йому Їсус, і всі дивувалися.
21 І перетнувшого Їсуса у плойоні знову на інший бік, зійшовся охлос великий на Нього, і був при морі.
22 І йде один архонт синагоги, ім'ям Яїр, і видівший Його падає до ніг Його.
23 І прикликає Його багато глаголячий: Донька моя останньо маюча, так щоб прийшовший наклав би руки їй, щоб спаслася і жила би.
24 І відійшов з ним. І слідував Йому охлос великий, і зтискав Його.
25 І гіна, будуча з витоком крові дванадцять років,
26 і багато страждала від багатьох ятрів, і витратила з її всього, і ніяк не зарадило, але радше у гірше прийшовша,
27 почувша про Їсуса, прийшовша охлосом ззаду, торкнулася гіматія Його.
28 Глаголила бо: Якби торкнулася хоч гіматію Його, спасуся.
29 І зразу висох витік крові її, і взнала тілом, що вилікувана від мастиги.
30 І зразу Їсус, пізнавший собою, що з нього динама вийшовша, обернувшийся в охлосі глаголив: Хто моїх торкнувся гіматіїв?
31 І глаголили Йому учні Його: Зриш охлос стискаючий Тебе і глаголиш: Хто мене торкнувся?
32 І озирнувся увидіти, хто це зробив.
33 І гіна фобізована і тремтяча, відаюча, що сталося їй, прийшла і припала Йому, і оповіла Йому всю нетлінність.
34 І оповів їй: Дочко, віра твоя спасла тебе, подайся в мир і будь здорова від мастиги твоєї.
35 Ще за Його мовлення йдуть від архонта синагоги глаголячі: Дочка твоя померла, чому ще дереш дидаскала?
36 Їсус же, почувший логос мовлений, глаголить архонту синагоги: Не фобізуй, єдино вір.
37 І не пускав нікому з Ним слідувати, як не Петру, і Якову, і Йоану, брату Якова.
38 І прийшли у дім архонта синагоги, і театрує шум, і квилячих, і алалаючих багато.
39 І увійшовший глаголить їм: Чому шумите і квилите? Дитина не померла, але спить.
40 І засміяли Його. Він же викинувший усіх приймає патера дитя і матір і тих з Ним, і входить, де було дитя.
41 І оволодівший рукою дитини глаголить їй: Таліѳа кум. Що є перекладене: Дівчино, тобі кажу: Пробудися.
42 І зразу встало дівча і заходило, було бо років дванадцяти. І виставилися зразу екстазом великим.
43 І дистелював їм багато, щоб ніхто не знав би цього, і оповів, щоб далося їй поїсти.
2 І вийшовшого Його з плойону зразу зустрів Його з пам'ятників антроп з духом нечистим,
3 який поселення мав у пам'ятниках. І ні цепом ніколи ніхто не міг його зв'язати,
4 через що він часто колодками і цепами в'язався, і розривалися ним цепи, і колодки трощилися, і ніхто не дужав його приручити.
5 І через усю ніч і день у пам'ятниках і горах перебував кричачий і побиваючий себе каміннями.
6 І видівший Їсуса віддаля дременув і поклонився Йому.
7 І кричавший голосом великим глаголить: Що мені і Тобі, Їсусе, Сине Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, мене не васанував би.
8 Бо глаголив йому: Вийди, дух нечистий, з антропа.
9 І вопрошав його: Яке ім'я тобі? І глаголить: Легіон ім'я мені, бо багато нас є.
10 І прикликав Його багато, щоб їх не відсилав з місцевості.
11 Було ж там біля гори стадо свиней велике, яке паслося,
12 І прикликали Його глаголячі: Відправ нас у свиней, так щоб в них увійшли.
13 І навернув їм. І вийшовші духи нечисті увійшли у свиней, і ринуло стадо вниз кручі у море, близько двох тисяч, і подушилися у морі.
14 І пасучі їх втікли і відвістили у поліс і у ферми. І вийшли увидіти, що є, що сталося.
15 І йдуть до Їсуса і театрують демономаючого посідаючого, вдягненого і здравомислячого, мавшого легіон, і фобізилися.
16 І розповіли їм видівші, як сталося демономаючому, і про свиней.
17 І почали прикликати Його відійти від меж їхніх.
18 І увійшовшого Його у плойон прикликав Його демономавший, щоб з Ним був би.
19 І не пускав його, але глаголить йому: Подайся у дім твій до твоїх, і відвісти їм, скільки Господь тобі зробив і помилував тебе.
20 І відійшов, і почав проповідувати у Декаполісі, скільки зробив йому Їсус, і всі дивувалися.
21 І перетнувшого Їсуса у плойоні знову на інший бік, зійшовся охлос великий на Нього, і був при морі.
22 І йде один архонт синагоги, ім'ям Яїр, і видівший Його падає до ніг Його.
23 І прикликає Його багато глаголячий: Донька моя останньо маюча, так щоб прийшовший наклав би руки їй, щоб спаслася і жила би.
24 І відійшов з ним. І слідував Йому охлос великий, і зтискав Його.
25 І гіна, будуча з витоком крові дванадцять років,
26 і багато страждала від багатьох ятрів, і витратила з її всього, і ніяк не зарадило, але радше у гірше прийшовша,
27 почувша про Їсуса, прийшовша охлосом ззаду, торкнулася гіматія Його.
28 Глаголила бо: Якби торкнулася хоч гіматію Його, спасуся.
29 І зразу висох витік крові її, і взнала тілом, що вилікувана від мастиги.
30 І зразу Їсус, пізнавший собою, що з нього динама вийшовша, обернувшийся в охлосі глаголив: Хто моїх торкнувся гіматіїв?
31 І глаголили Йому учні Його: Зриш охлос стискаючий Тебе і глаголиш: Хто мене торкнувся?
32 І озирнувся увидіти, хто це зробив.
33 І гіна фобізована і тремтяча, відаюча, що сталося їй, прийшла і припала Йому, і оповіла Йому всю нетлінність.
34 І оповів їй: Дочко, віра твоя спасла тебе, подайся в мир і будь здорова від мастиги твоєї.
35 Ще за Його мовлення йдуть від архонта синагоги глаголячі: Дочка твоя померла, чому ще дереш дидаскала?
36 Їсус же, почувший логос мовлений, глаголить архонту синагоги: Не фобізуй, єдино вір.
37 І не пускав нікому з Ним слідувати, як не Петру, і Якову, і Йоану, брату Якова.
38 І прийшли у дім архонта синагоги, і театрує шум, і квилячих, і алалаючих багато.
39 І увійшовший глаголить їм: Чому шумите і квилите? Дитина не померла, але спить.
40 І засміяли Його. Він же викинувший усіх приймає патера дитя і матір і тих з Ним, і входить, де було дитя.
41 І оволодівший рукою дитини глаголить їй: Таліѳа кум. Що є перекладене: Дівчино, тобі кажу: Пробудися.
42 І зразу встало дівча і заходило, було бо років дванадцяти. І виставилися зразу екстазом великим.
43 І дистелював їм багато, щоб ніхто не знав би цього, і оповів, щоб далося їй поїсти.
Контекст : Κατά Μάρκον Ευαγγέλιον
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
