
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.08
21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
2025.07.08
20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.
До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.
До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...
2025.07.08
05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.
2025.07.07
21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо
2025.07.07
13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!
І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!
І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,
2025.07.07
08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
2025.07.06
22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
2025.07.06
18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
2025.07.06
16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
2025.07.06
10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
2025.07.06
05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
2025.07.05
21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
2025.07.05
19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Самослав Желіба (2000) /
Проза
Арабески (Книга перша)
Лежу в лікарні. Дуже нудно та гнітить атмосфера. Нічого не хочеться, ані робити, ані читати. Ходжу туди-сюди цілий день. Залишилося трохи більше тижня і нарешті повернуся до улюбленої атмосфери. Мені не вдається працювати в таких стресах. Тому все, на що я спроможний прямо зараз – це перша замітка в моєму дзуйхіцу, яке я хотів розпочати ще давно. Це має бути заспокійливо.
Сподіваюся, що я не полізу на стіни в цій божевільні. Шкода, що мене так і не відпустили додому ще на минулому тижні. Сьогодні неділя, а отже ще десять днів треба мучитися. Слава богу, вже вечір і скоро відбій. Потім – понеділок, і далі. Яке ж жахливе місце.
Один дурник тут ходить, як і я, постійно, навіть частіше. Він і ночами не спить інколи, а все ходить. Хочу собі механічну друкапську машинку з українським шрифтом, аби мати можливість писати друкованими літерами будь-де й одразу на аркуші. Помилки не виправиш так просто, не затреш, але хоч друк, а не рукопис.
Знову чую цю Клавдію Петрівну з її «Барабаном». Це у того самого дурника. Він часто ходить із телефоном і дивиться тік-токи. Якусь психологію, якісь життєві поради. Відверто бісить. Він іще й в одній палаті зі мною. А інший схожий на Квазімодо й відверто дурний. Ще тут є говіркий із Донецької области. Як почне балакати про все на світі, то не спинити. Але він приємніший за інших двох і у нього просто болить душа. Певно, якийсь спортивний тренер, бо часто в нього проскакують «його команди» та «футбольні матчі.
А ще тут часто чутно потяг. Сьогодні вночі прямо над нами пролітав «Шахід». Жахливе місце, їй-богу.
2
Люблю слухати музику. Але лише в навушниках. Дуже дратує, коли ще хтось може почути. Що би я робив без музики? Пританцьовую, коли захоплює. Люблю класику, а також кількох популярніших виконавців. Дель Рей, кавери Фейсер. Особливо подобаються баладні мотиви в музичних творах, тому люблю Чайковського та спокійно-розмірені, з ноткою суму пісні.
Почитую Уайльда першотвором. У нього дуже гарна аристократична англійська, як і має бути. Продовжую вивчати французьку. На черзі італійська чи іспанська. Скоріше – італійська, бо хочу зараз почитати саме італомовних авторів, їх не вистачає.
Хочу колись навчитися грати на скрипці.
3
Кілька днів тому написав сонет. Послугувався у ньому франківським мотивом мандруючого Каїна та спроби останнього потрапити до раю. У сонеті образ Каїна зливається із образом ліричного героя, власне, автора, а кохана дівчина прирівнюється до того самого раю. Після невдалих спроб Каїна удостоїтися раю, він вирішує вести праведне життя заради посмертної винагороди. Описано так, що невдача за життя надихає на все подальше благородство й надію на злиття з коханою на небесах. Гадаю, це досить романтично.
Але треба приділяти суюжету й образам віршів більше уваги. Мене звинувачують у тому, що сенс незрозумілий без авторських підказок і тлумачень. Хоча мені здається, що я висвітлюю образи та їхній сенс достатньо повно в кожному конкретному творі. Виходить щось на манір чіткого гіперпосилання. Читач може в подальшому легко знайти, звідки взято той або інший конкретний образ за моїм його описом і моїм розумінням. Власне, у моєму сонеті зрозуміло, що йдеться про апокриф про Каїна й Лемеха, а також про його інтерпритацію І. Франком. Принаймні українець мав би зрозуміти, що до чого.
Мені нудно та трохи сумно. Дуже гнітить ця атмосфера. Але із записками дійсно є чим зайнятися й над чим подумати. Чекаю не дочекаюся, коли знову побачу Дніпро та Новий міст, власну кімнату. Хочеться. Добре, що можна друкувати, просто підключивши ноутбук до розетки. Раніше вимагало ще й доступ до мережі, бо документи не відкривалися та зависали.
4
Сумно, коли не вдається почитати чогось хорошого. Причому, і як за відсутності книжок, так і за хандри. Із книжок можна багато чого дізнатися, завдяки ним можна навчитися гарно говорити та чітко висловлювати свої думки. Але книжка обов’язково має бути хороша, розумна, а не якась бульварщина.
Я давно не голився, бо лежу в лікарні. А вуса та борода в мене ростуть розрідженими. Виглядаю – як одоробло. Потім іще голити такі довгі волосини буде трохи боляче.
Уже другий день млиста погода, хмарно. Люблю такий осінній образ. Осінь – моя улюблена пора року, бо не жарко, багато пахощів, опалого листя. Одягаю своє пальто й ходжу на прогулянку в такі дні. Але зараз не вдається, бо ані пальто, ані вільного виходу. Хотів би оформити собі відпускні на два дні на наступні вихідні, щоби прийти до тями та загоїтися.
В осінній погоді єдиний мінус – легко застудитися. Ось я й застудився. Але це не страшно. Дуже боюся венеричних хвороб і втратити здоровий ґлузд, стати тупоумним. Прямо панічні страхи.
6
Люблю різнорідні квіти. Дуже чутливий до запахів. Іособливо мені подобається запах квітнучих дерев – вишень і абрикос.
7
Нарешті вдома хоча й ненадовго. Це були пекельно-нудні три тижні лікарні. Гадаю, я багато втратив можливостей. Але що поробиш? Лягати було треба.
Начитався дурні з купою несправедливої лайки в Мережі. Хоч перерізай дріт від такого світу. Дивує те, наскільки люди можуть бути хамовиті, коли підстав на те немає.
А взагалі, я задоволений життям. Мені зараз добре і все є. Смак пива став чомусь бридким. Це добре, бо припиню його вживати навіть у безалкогольній версії. Але проза щось не вдається, все воно щось не те, все коротко, банально і погано написано. Ні, ну краще, ніж зовсім погано, але й навіть не «нормально». Пишу вдало лише есеї публіцистично-філософського характеру. А у художній прозі вже третій варіант одних і тих самих історій, які хочу довести до ладу.
Горло болить, застудився.
Обов’язково колись вирощу сад.
8
Усе хочу присвятити Маші вірш, великий і повний. А все не робиться ніяк. Навіть пожалітися ніяк, якщо не в цих рядках. Але то окрема справа.
Зустрілися із Сашею та прогулялися. Я радий їй завжди, чи майже завжди.
Хворію тяжко, горло болить і ледь говорю. І мені знову лягати до лікарні завтра. А я дуже люблю квіти, квіти та запахи. Мабуть, і квіти через запахи. Сподіваюся, скоро все минеться.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Арабески (Книга перша)
Дзуйхіцу
1
Лежу в лікарні. Дуже нудно та гнітить атмосфера. Нічого не хочеться, ані робити, ані читати. Ходжу туди-сюди цілий день. Залишилося трохи більше тижня і нарешті повернуся до улюбленої атмосфери. Мені не вдається працювати в таких стресах. Тому все, на що я спроможний прямо зараз – це перша замітка в моєму дзуйхіцу, яке я хотів розпочати ще давно. Це має бути заспокійливо.
Сподіваюся, що я не полізу на стіни в цій божевільні. Шкода, що мене так і не відпустили додому ще на минулому тижні. Сьогодні неділя, а отже ще десять днів треба мучитися. Слава богу, вже вечір і скоро відбій. Потім – понеділок, і далі. Яке ж жахливе місце.
Один дурник тут ходить, як і я, постійно, навіть частіше. Він і ночами не спить інколи, а все ходить. Хочу собі механічну друкапську машинку з українським шрифтом, аби мати можливість писати друкованими літерами будь-де й одразу на аркуші. Помилки не виправиш так просто, не затреш, але хоч друк, а не рукопис.
Знову чую цю Клавдію Петрівну з її «Барабаном». Це у того самого дурника. Він часто ходить із телефоном і дивиться тік-токи. Якусь психологію, якісь життєві поради. Відверто бісить. Він іще й в одній палаті зі мною. А інший схожий на Квазімодо й відверто дурний. Ще тут є говіркий із Донецької области. Як почне балакати про все на світі, то не спинити. Але він приємніший за інших двох і у нього просто болить душа. Певно, якийсь спортивний тренер, бо часто в нього проскакують «його команди» та «футбольні матчі.
А ще тут часто чутно потяг. Сьогодні вночі прямо над нами пролітав «Шахід». Жахливе місце, їй-богу.
2
Люблю слухати музику. Але лише в навушниках. Дуже дратує, коли ще хтось може почути. Що би я робив без музики? Пританцьовую, коли захоплює. Люблю класику, а також кількох популярніших виконавців. Дель Рей, кавери Фейсер. Особливо подобаються баладні мотиви в музичних творах, тому люблю Чайковського та спокійно-розмірені, з ноткою суму пісні.
Почитую Уайльда першотвором. У нього дуже гарна аристократична англійська, як і має бути. Продовжую вивчати французьку. На черзі італійська чи іспанська. Скоріше – італійська, бо хочу зараз почитати саме італомовних авторів, їх не вистачає.
Хочу колись навчитися грати на скрипці.
3
Кілька днів тому написав сонет. Послугувався у ньому франківським мотивом мандруючого Каїна та спроби останнього потрапити до раю. У сонеті образ Каїна зливається із образом ліричного героя, власне, автора, а кохана дівчина прирівнюється до того самого раю. Після невдалих спроб Каїна удостоїтися раю, він вирішує вести праведне життя заради посмертної винагороди. Описано так, що невдача за життя надихає на все подальше благородство й надію на злиття з коханою на небесах. Гадаю, це досить романтично.
Але треба приділяти суюжету й образам віршів більше уваги. Мене звинувачують у тому, що сенс незрозумілий без авторських підказок і тлумачень. Хоча мені здається, що я висвітлюю образи та їхній сенс достатньо повно в кожному конкретному творі. Виходить щось на манір чіткого гіперпосилання. Читач може в подальшому легко знайти, звідки взято той або інший конкретний образ за моїм його описом і моїм розумінням. Власне, у моєму сонеті зрозуміло, що йдеться про апокриф про Каїна й Лемеха, а також про його інтерпритацію І. Франком. Принаймні українець мав би зрозуміти, що до чого.
Мені нудно та трохи сумно. Дуже гнітить ця атмосфера. Але із записками дійсно є чим зайнятися й над чим подумати. Чекаю не дочекаюся, коли знову побачу Дніпро та Новий міст, власну кімнату. Хочеться. Добре, що можна друкувати, просто підключивши ноутбук до розетки. Раніше вимагало ще й доступ до мережі, бо документи не відкривалися та зависали.
4
Сумно, коли не вдається почитати чогось хорошого. Причому, і як за відсутності книжок, так і за хандри. Із книжок можна багато чого дізнатися, завдяки ним можна навчитися гарно говорити та чітко висловлювати свої думки. Але книжка обов’язково має бути хороша, розумна, а не якась бульварщина.
Я давно не голився, бо лежу в лікарні. А вуса та борода в мене ростуть розрідженими. Виглядаю – як одоробло. Потім іще голити такі довгі волосини буде трохи боляче.
Уже другий день млиста погода, хмарно. Люблю такий осінній образ. Осінь – моя улюблена пора року, бо не жарко, багато пахощів, опалого листя. Одягаю своє пальто й ходжу на прогулянку в такі дні. Але зараз не вдається, бо ані пальто, ані вільного виходу. Хотів би оформити собі відпускні на два дні на наступні вихідні, щоби прийти до тями та загоїтися.
В осінній погоді єдиний мінус – легко застудитися. Ось я й застудився. Але це не страшно. Дуже боюся венеричних хвороб і втратити здоровий ґлузд, стати тупоумним. Прямо панічні страхи.
6
Люблю різнорідні квіти. Дуже чутливий до запахів. Іособливо мені подобається запах квітнучих дерев – вишень і абрикос.
7
Нарешті вдома хоча й ненадовго. Це були пекельно-нудні три тижні лікарні. Гадаю, я багато втратив можливостей. Але що поробиш? Лягати було треба.
Начитався дурні з купою несправедливої лайки в Мережі. Хоч перерізай дріт від такого світу. Дивує те, наскільки люди можуть бути хамовиті, коли підстав на те немає.
А взагалі, я задоволений життям. Мені зараз добре і все є. Смак пива став чомусь бридким. Це добре, бо припиню його вживати навіть у безалкогольній версії. Але проза щось не вдається, все воно щось не те, все коротко, банально і погано написано. Ні, ну краще, ніж зовсім погано, але й навіть не «нормально». Пишу вдало лише есеї публіцистично-філософського характеру. А у художній прозі вже третій варіант одних і тих самих історій, які хочу довести до ладу.
Горло болить, застудився.
Обов’язково колись вирощу сад.
8
Усе хочу присвятити Маші вірш, великий і повний. А все не робиться ніяк. Навіть пожалітися ніяк, якщо не в цих рядках. Але то окрема справа.
Зустрілися із Сашею та прогулялися. Я радий їй завжди, чи майже завжди.
Хворію тяжко, горло болить і ледь говорю. І мені знову лягати до лікарні завтра. А я дуже люблю квіти, квіти та запахи. Мабуть, і квіти через запахи. Сподіваюся, скоро все минеться.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію