ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2024.06.14 23:32
Я кину вудочку
по той бік Всесвіту,
По той бік розуму,
по той бік серця,
По той бік розпачу,
по той бік лиха,
Яке говорить нам
крізь море тихо.

Олександр Сушко
2024.06.14 21:02
У Юрка проблема: геморой! Непростий - прозово- поетичний! Бо дружок у нього - sexsy-boy, Смертний гріх для хлопців - справа звична. Зразу видко - жевжики - рідня, Та й живуть удвох в сміттєвім баці. Хвалять одне одного щодня, Так і мусить бути у

Володимир Каразуб
2024.06.14 20:36
тому що потрібно вірити хоча б у щось.
Читати псалми над головами і зливати розтоплений віск,
Говорити про те, що фігурки — це те, що тобі здалось,
Про тонку павутинчасту форму страхів, які запеклись
На воді.
Неодмінно потрібно вимовляти чиїсь імена

Самослав Желіба
2024.06.14 18:58
ЗОРЯ. ДОБРА БАГАТО В ЦЬОМУ СЛОВІ
Добра багато, а ще більш любові,
Такої що обійме цілий світ,
Мов руки матері й весняний квіт.
            А що лишилося від нього?
Де? Який в нім слід?
Воно ростануло, як ранок,
Як ранок, що обернувсь днем…

Козак Дума
2024.06.14 16:19
Аби людина отримала повну свободу – вона повинна померти…

Іван Потьомкін
2024.06.14 12:16
Це потім про раббі Тарфона йтиме слава,
Що схожий він на піраміду із горіхів:
Торкнись - і покотяться вони ураз.
А йшлось про те, що притьмом добував він
Із священних книг те, що учні просили.
Але це потім. А поки що був він скупердяй.
Раббі Аківа

Світлана Пирогова
2024.06.14 10:10
В мою весну тендітну тихо стукав,
Як краплі-перли юного дощу.
У подумках душі тягнулись руки,
І сонця проникав крізь землю щуп.

В мою весну проходив лабіринти.
Окрилений ти птахом прилітав.
Гігантське небо квітло гіацинтом

Юрій Гундарєв
2024.06.14 09:08
Пописюн


Учора прочитав новий твір Олександра Сушка, який, на жаль, швидко розчинився в інтернеті. Але запам‘яталося ключове слово - пісюн.
Варто наголосити, що погляд Сушка-художника рідко піднімається вище пояса (жона взяла за шкабарняк, задрав хво

Віктор Кучерук
2024.06.14 05:21
Від такого конфузу
Червонію й журюсь, –
Вчора зрадила Муза,
Не з’явившись чомусь.
Не дотримала слова,
Залишила в ганьбі, –
Тільки біль підшлунковий
Відчуваю в собі.

Артур Курдіновський
2024.06.14 01:09
А ти переможеш! Я знаю!
В жахітті розтрощених снів,
Мов птах білосніжний, Ізраїль
В облозі брудних дикунів.

Тобі дуже боляче, гірко...
Історія пише рядки.
Засяє Давидова зірка

Євген Федчук
2024.06.13 19:57
Розходився дід Свирид, весь двір його чує.
Вранці прогулятись в парк чинно чимчикує,
Аж за столиком сидять уже випивохи,
Вже й півлітру розпили, зосталося трохи.
Де вони грошей беруть? Коли устигають?
Чи то ніяких турбот більш в житті не мають?
Тож

Артур Курдіновський
2024.06.13 16:53
Тому, кому нема ще сорока,
Однолітку сказав би я багато!
А я мовчу. Бо краще - написати...
І до паперу тягнеться рука.

Та не потрібні ті чужі зізнання
Тому, кому нема ще сорока,
Коли в словах останнього рядка

Світлана Пирогова
2024.06.13 09:00
Червоний водоспад трояндовий стікав -
То Муза із колючими шипами.
Її теплом торкала сонячна рука,
Пливли назустріч хмари в білій парі.

А я була твоєю Музою у снах,
Пелюстками лягали поцілунки.
В трояндові бутони ласку пеленав

Микола Соболь
2024.06.13 08:18
Під вікном скорушина стрічає жовтневу зорю,
і злітають поспішно з холодних небес зорепади.
Про осінню красу все частіше тепер говорю,
дістаю недописані вірші весною з шухляди.
Саме час їх убрати, прикрасити всі в оксамит,
загорілись дерева у пущі, на

Віктор Кучерук
2024.06.13 04:51
Нарешті тихо в небі... На землі
Димить лише зруйнована споруда
Та іскорки спалахують в золі,
Де, в гурт зібравшись, плачуть мирні люди.
Кружляє попіл і відчутно гар
В розпеченім пожежею повітрі, -
Мов пам'ятник - обвуглений димар
І бита цегла, як

Ярослав Чорногуз
2024.06.13 04:04
Цілує смерть північна зелень гаю...
Невже у Лету канемо от-от?!
Від цих думок всього перевертає,
Осотом клятим заросте город?!

Із України лишиться окраєць,
Все інше божевільний ідіот
Собі навік в полон позабирає,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Артур Курдіновський
2023.12.07

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Самослав Желіба (2000) / Проза

 Арабески (Книга перша)

Дзуйхіцу

1

   Лежу в лікарні. Дуже нудно та гнітить атмосфера. Нічого не хочеться, ані робити, ані читати. Ходжу туди-сюди цілий день. Залишилося трохи більше тижня і нарешті повернуся до улюбленої атмосфери. Мені не вдається працювати в таких стресах. Тому все, на що я спроможний прямо зараз – це перша замітка в моєму дзуйхіцу, яке я хотів розпочати ще давно. Це має бути заспокійливо.
   Сподіваюся, що я не полізу на стіни в цій божевільні. Шкода, що мене так і не відпустили додому ще на минулому тижні. Сьогодні неділя, а отже ще десять днів треба мучитися. Слава богу, вже вечір і скоро відбій. Потім – понеділок, і далі. Яке ж жахливе місце.
   Один дурник тут ходить, як і я, постійно, навіть частіше. Він і ночами не спить інколи, а все ходить. Хочу собі механічну друкапську машинку з українським шрифтом, аби мати можливість писати друкованими літерами будь-де й одразу на аркуші. Помилки не виправиш так просто, не затреш, але хоч друк, а не рукопис.
   Знову чую цю Клавдію Петрівну з її «Барабаном». Це у того самого дурника. Він часто ходить із телефоном і дивиться тік-токи. Якусь психологію, якісь життєві поради. Відверто бісить. Він іще й в одній палаті зі мною. А інший схожий на Квазімодо й відверто дурний. Ще тут є говіркий із Донецької области. Як почне балакати про все на світі, то не спинити. Але він приємніший за інших двох і у нього просто болить душа. Певно, якийсь спортивний тренер, бо часто в нього проскакують «його команди» та «футбольні матчі.
   А ще тут часто чутно потяг. Сьогодні вночі прямо над нами пролітав «Шахід». Жахливе місце, їй-богу.

2

   Люблю слухати музику. Але лише в навушниках. Дуже дратує, коли ще хтось може почути. Що би я робив без музики? Пританцьовую, коли захоплює. Люблю класику, а також кількох популярніших виконавців. Дель Рей, кавери Фейсер. Особливо подобаються баладні мотиви в музичних творах, тому люблю Чайковського та спокійно-розмірені, з ноткою суму пісні.
   Почитую Уайльда першотвором. У нього дуже гарна аристократична англійська, як і має бути. Продовжую вивчати французьку. На черзі італійська чи іспанська. Скоріше – італійська, бо хочу зараз почитати саме італомовних авторів, їх не вистачає.
   Хочу колись навчитися грати на скрипці.

3

   Кілька днів тому написав сонет. Послугувався у ньому франківським мотивом мандруючого Каїна та спроби останнього потрапити до раю. У сонеті образ Каїна зливається із образом ліричного героя, власне, автора, а кохана дівчина прирівнюється до того самого раю. Після невдалих спроб Каїна удостоїтися раю, він вирішує вести праведне життя заради посмертної винагороди. Описано так, що невдача за життя надихає на все подальше благородство й надію на злиття з коханою на небесах. Гадаю, це досить романтично.
   Але треба приділяти суюжету й образам віршів більше уваги. Мене звинувачують у тому, що сенс незрозумілий без авторських підказок і тлумачень. Хоча мені здається, що я висвітлюю образи та їхній сенс достатньо повно в кожному конкретному творі. Виходить щось на манір чіткого гіперпосилання. Читач може в подальшому легко знайти, звідки взято той або інший конкретний образ за моїм його описом і моїм розумінням. Власне, у моєму сонеті зрозуміло, що йдеться про апокриф про Каїна й Лемеха, а також про його інтерпритацію І. Франком. Принаймні українець мав би зрозуміти, що до чого.
   Мені нудно та трохи сумно. Дуже гнітить ця атмосфера. Але із записками дійсно є чим зайнятися й над чим подумати. Чекаю не дочекаюся, коли знову побачу Дніпро та Новий міст, власну кімнату. Хочеться. Добре, що можна друкувати, просто підключивши ноутбук до розетки. Раніше вимагало ще й доступ до мережі, бо документи не відкривалися та зависали.

4

   Сумно, коли не вдається почитати чогось хорошого. Причому, і як за відсутності книжок, так і за хандри. Із книжок можна багато чого дізнатися, завдяки ним можна навчитися гарно говорити та чітко висловлювати свої думки. Але книжка обов’язково має бути хороша, розумна, а не якась бульварщина.
   Я давно не голився, бо лежу в лікарні. А вуса та борода в мене ростуть розрідженими. Виглядаю – як одоробло. Потім іще голити такі довгі волосини буде трохи боляче.
   Уже другий день млиста погода, хмарно. Люблю такий осінній образ. Осінь – моя улюблена пора року, бо не жарко, багато пахощів, опалого листя. Одягаю своє пальто й ходжу на прогулянку в такі дні. Але зараз не вдається, бо ані пальто, ані вільного виходу. Хотів би оформити собі відпускні на два дні на наступні вихідні, щоби прийти до тями та загоїтися.
   В осінній погоді єдиний мінус – легко застудитися. Ось я й застудився. Але це не страшно. Дуже боюся венеричних хвороб і втратити здоровий ґлузд, стати тупоумним. Прямо панічні страхи.

6

   Люблю різнорідні квіти. Дуже чутливий до запахів. Іособливо мені подобається запах квітнучих дерев – вишень і абрикос.

7

   Нарешті вдома хоча й ненадовго. Це були пекельно-нудні три тижні лікарні. Гадаю, я багато втратив можливостей. Але що поробиш? Лягати було треба.
Начитався дурні з купою несправедливої лайки в Мережі. Хоч перерізай дріт від такого світу. Дивує те, наскільки люди можуть бути хамовиті, коли підстав на те немає.
   А взагалі, я задоволений життям. Мені зараз добре і все є. Смак пива став чомусь бридким. Це добре, бо припиню його вживати навіть у безалкогольній версії. Але проза щось не вдається, все воно щось не те, все коротко, банально і погано написано. Ні, ну краще, ніж зовсім погано, але й навіть не «нормально». Пишу вдало лише есеї публіцистично-філософського характеру. А у художній прозі вже третій варіант одних і тих самих історій, які хочу довести до ладу.
   Горло болить, застудився.
   Обов’язково колись вирощу сад.

8

   Усе хочу присвятити Маші вірш, великий і повний. А все не робиться ніяк. Навіть пожалітися ніяк, якщо не в цих рядках. Але то окрема справа.
   Зустрілися із Сашею та прогулялися. Я радий їй завжди, чи майже завжди.
Хворію тяжко, горло болить і ледь говорю. І мені знову лягати до лікарні завтра. А я дуже люблю квіти, квіти та запахи. Мабуть, і квіти через запахи.    Сподіваюся, скоро все минеться.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-05-27 20:54:07
Переглядів сторінки твору 72
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.611 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.611 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.787
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
КЛАСИКА
Автор востаннє на сайті 2024.06.15 00:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Гундарєв (М.К./Л.П.) [ 2024-05-29 22:31:03 ]
Це пронизлива, оголена і водночас напрочуд життєствердна проза.
Таку може писати лише людина, яка має не тільки гарне перо, а й насамперед дитячі очі, що бачать більше, ніж надто дорослі, вже втомлені життям…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Самослав Желіба (М.К./Л.П.) [ 2024-06-08 20:36:53 ]
Дякую, п. Гундарєв! Вирішив випробувати японський класичний стиль дзуйхіцу