Дзуйхіцу

1

   Лежу в лікарні. Дуже нудно та гнітить атмосфера. Нічого не хочеться, ані робити, ані читати. Ходжу туди-сюди цілий день. Залишилося трохи більше тижня і нарешті повернуся до улюбленої атмосфери. Мені не вдається працювати в таких стресах. Тому все, на що я спроможний прямо зараз – це перша замітка в моєму дзуйхіцу, яке я хотів розпочати ще давно. Це має бути заспокійливо.
   Сподіваюся, що я не полізу на стіни в цій божевільні. Шкода, що мене так і не відпустили додому ще на минулому тижні. Сьогодні неділя, а отже ще десять днів треба мучитися. Слава богу, вже вечір і скоро відбій. Потім – понеділок, і далі. Яке ж жахливе місце.
   Один дурник тут ходить, як і я, постійно, навіть частіше. Він і ночами не спить інколи, а все ходить. Хочу собі механічну друкапську машинку з українським шрифтом, аби мати можливість писати друкованими літерами будь-де й одразу на аркуші. Помилки не виправиш так просто, не затреш, але хоч друк, а не рукопис.
   Знову чую цю Клавдію Петрівну з її «Барабаном». Це у того самого дурника. Він часто ходить із телефоном і дивиться тік-токи. Якусь психологію, якісь життєві поради. Відверто бісить. Він іще й в одній палаті зі мною. А інший схожий на Квазімодо й відверто дурний. Ще тут є говіркий із Донецької области. Як почне балакати про все на світі, то не спинити. Але він приємніший за інших двох і у нього просто болить душа. Певно, якийсь спортивний тренер, бо часто в нього проскакують «його команди» та «футбольні матчі.
   А ще тут часто чутно потяг. Сьогодні вночі прямо над нами пролітав «Шахід». Жахливе місце, їй-богу.

2

   Люблю слухати музику. Але лише в навушниках. Дуже дратує, коли ще хтось може почути. Що би я робив без музики? Пританцьовую, коли захоплює. Люблю класику, а також кількох популярніших виконавців. Дель Рей, кавери Фейсер. Особливо подобаються баладні мотиви в музичних творах, тому люблю Чайковського та спокійно-розмірені, з ноткою суму пісні.
   Почитую Уайльда першотвором. У нього дуже гарна аристократична англійська, як і має бути. Продовжую вивчати французьку. На черзі італійська чи іспанська. Скоріше – італійська, бо хочу зараз почитати саме італомовних авторів, їх не вистачає.
   Хочу колись навчитися грати на скрипці.

3

   Кілька днів тому написав сонет. Послугувався у ньому франківським мотивом мандруючого Каїна та спроби останнього потрапити до раю. У сонеті образ Каїна зливається із образом ліричного героя, власне, автора, а кохана дівчина прирівнюється до того самого раю. Після невдалих спроб Каїна удостоїтися раю, він вирішує вести праведне життя заради посмертної винагороди. Описано так, що невдача за життя надихає на все подальше благородство й надію на злиття з коханою на небесах. Гадаю, це досить романтично.
   Але треба приділяти суюжету й образам віршів більше уваги. Мене звинувачують у тому, що сенс незрозумілий без авторських підказок і тлумачень. Хоча мені здається, що я висвітлюю образи та їхній сенс достатньо повно в кожному конкретному творі. Виходить щось на манір чіткого гіперпосилання. Читач може в подальшому легко знайти, звідки взято той або інший конкретний образ за моїм його описом і моїм розумінням. Власне, у моєму сонеті зрозуміло, що йдеться про апокриф про Каїна й Лемеха, а також про його інтерпритацію І. Франком. Принаймні українець мав би зрозуміти, що до чого.
   Мені нудно та трохи сумно. Дуже гнітить ця атмосфера. Але із записками дійсно є чим зайнятися й над чим подумати. Чекаю не дочекаюся, коли знову побачу Дніпро та Новий міст, власну кімнату. Хочеться. Добре, що можна друкувати, просто підключивши ноутбук до розетки. Раніше вимагало ще й доступ до мережі, бо документи не відкривалися та зависали.

4

   Сумно, коли не вдається почитати чогось хорошого. Причому, і як за відсутності книжок, так і за хандри. Із книжок можна багато чого дізнатися, завдяки ним можна навчитися гарно говорити та чітко висловлювати свої думки. Але книжка обов’язково має бути хороша, розумна, а не якась бульварщина.
   Я давно не голився, бо лежу в лікарні. А вуса та борода в мене ростуть розрідженими. Виглядаю – як одоробло. Потім іще голити такі довгі волосини буде трохи боляче.
   Уже другий день млиста погода, хмарно. Люблю такий осінній образ. Осінь – моя улюблена пора року, бо не жарко, багато пахощів, опалого листя. Одягаю своє пальто й ходжу на прогулянку в такі дні. Але зараз не вдається, бо ані пальто, ані вільного виходу. Хотів би оформити собі відпускні на два дні на наступні вихідні, щоби прийти до тями та загоїтися.
   В осінній погоді єдиний мінус – легко застудитися. Ось я й застудився. Але це не страшно. Дуже боюся венеричних хвороб і втратити здоровий ґлузд, стати тупоумним. Прямо панічні страхи.

6

   Люблю різнорідні квіти. Дуже чутливий до запахів. Іособливо мені подобається запах квітнучих дерев – вишень і абрикос.

7

   Нарешті вдома хоча й ненадовго. Це були пекельно-нудні три тижні лікарні. Гадаю, я багато втратив можливостей. Але що поробиш? Лягати було треба.
Начитався дурні з купою несправедливої лайки в Мережі. Хоч перерізай дріт від такого світу. Дивує те, наскільки люди можуть бути хамовиті, коли підстав на те немає.
   А взагалі, я задоволений життям. Мені зараз добре і все є. Смак пива став чомусь бридким. Це добре, бо припиню його вживати навіть у безалкогольній версії. Але проза щось не вдається, все воно щось не те, все коротко, банально і погано написано. Ні, ну краще, ніж зовсім погано, але й навіть не «нормально». Пишу вдало лише есеї публіцистично-філософського характеру. А у художній прозі вже третій варіант одних і тих самих історій, які хочу довести до ладу.
   Горло болить, застудився.
   Обов’язково колись вирощу сад.

8

   Усе хочу присвятити Маші вірш, великий і повний. А все не робиться ніяк. Навіть пожалітися ніяк, якщо не в цих рядках. Але то окрема справа.
   Зустрілися із Сашею та прогулялися. Я радий їй завжди, чи майже завжди.
Хворію тяжко, горло болить і ледь говорю. І мені знову лягати до лікарні завтра. А я дуже люблю квіти, квіти та запахи. Мабуть, і квіти через запахи.    Сподіваюся, скоро все минеться.