Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Лі Бо Дарую Фу Аю, дивлячись на сніг над широкою, як море, річкою Хуай
З туманного Бохаю сніг летить,
Цвіте він цвітом весняним на гіллі,
У сяйві місяця на березі блищить,
Кружляє і звивається без краю,
Неначе розквітають білі квіти,
На східцях виросли чарівні трави,
Неначе пилом яшмовим покриті.
І звідси від Шаньжунських ручаїв
Душа у Лянюань до друга рветься.
Тобі я посилаю пісню Ін,
Ти заспівай, і моє серце озоветься.
746 р.
За перекладом Сергія Торопцева
Фу Ай – ймовірно, друг Лі Бо з міста Сунчен;
У – територія сучасної провінції Цзянсу;
Хуай – ріка Ціньхуай в нижній течії поблизу Нанкіна, де вона впадає в Янцзи;
Яшмовий пил – легендарна їжа святих небожителів, в поезії метонім снігу;
Бохай – затока біля північного узбережжя Китаю, в тексті Мінбо, що означає туманний Бохай;
Шаньчжунський ручай – річка в районі гори Гуйцзи, метонім царства Юе, одночасно натяк на історію Ван Цзи-ю, який в засніжену ніч, хмільний, читав вірші „Кличу того, хто далеко”. Цей вірш бере початок від вірша ханського поета Ван Аня, присвяченого Цюй Юаню. Ван Ань, живучи в Шаньіні згадав свого друга Дай Аньдао, який жив біля Шаньчжунського ручая, сів у човен і швидко поплив до друга. Але, не доїхавши, повернув назад. Як він пояснив: „Мене повело натхнення, а коли воно минуло, то для чого мені Дай”;
Ін – столиця князівства Чу періоду Чаньцю (770 – 475 рр. до н.е. і Чжаньго (403 – 221 рр. до н.е.) на території нинішньої провінції Хубей. В оді „Сун Юй відповідає на запитання чуського князя” розповідається про співака, який співав просту пісеньку про сільського хлопця з Ба (провінція Сичуань) і всі охоче йому підспівували. Коли ж він почав співати складніші пісні, не знайшлося у натовпі жодного, хто зміг би підспівувати
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Віслава Шимборська Подяка"
