ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.08.17
18:59
Співатиму я ще тобі, зажди,
Коли розбавить сльози струмінь прісний,
Душа моя огорнеться у пісню
Джерельної холодної води.
Пробач, коли від того защемить.
Співатиму я, мабуть, дуже тужно,
Як скине пелюстки спізніла ружа
Коли розбавить сльози струмінь прісний,
Душа моя огорнеться у пісню
Джерельної холодної води.
Пробач, коли від того защемить.
Співатиму я, мабуть, дуже тужно,
Як скине пелюстки спізніла ружа
2024.08.17
16:15
Карнавали облич, фарбованих всіма барвами
Трубадури безпам’яті, лагідних речень
Купідони пркляті, злидарі красномовні
Прожилкований розпачем мармур
Непрозірний пожежницький плексиглас
Танці весело-жорстоких дітей вогню
в усмшках Любови
На вулицях с
Трубадури безпам’яті, лагідних речень
Купідони пркляті, злидарі красномовні
Прожилкований розпачем мармур
Непрозірний пожежницький плексиглас
Танці весело-жорстоких дітей вогню
в усмшках Любови
На вулицях с
2024.08.17
12:24
А є ж і без слів пісні...
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.
2024.08.17
09:07
Ми з тобою чимось схожі
Чимось різні, чимось ні…
Запитаємо прохожих,
Підскажи — мо по весні?
Запитав і вліз в мовчанку
Приголубив - хоч застрель…
Одне в однім обіцянки —
Чимось різні, чимось ні…
Запитаємо прохожих,
Підскажи — мо по весні?
Запитав і вліз в мовчанку
Приголубив - хоч застрель…
Одне в однім обіцянки —
2024.08.16
22:46
Він серед нас... Ти - пінь… розлитий квас…
Народжуються рими. День покори…
Щоб свідчити охоче проти нас
Із виходом і входом в коридори…
Тоді скажи… ні-ні, допоможи
Розкласти суперечки по полицям
Ти ж наче свій, до заздрощів, мужик…
Народжуються рими. День покори…
Щоб свідчити охоче проти нас
Із виходом і входом в коридори…
Тоді скажи… ні-ні, допоможи
Розкласти суперечки по полицям
Ти ж наче свій, до заздрощів, мужик…
2024.08.16
13:46
Літає небом хижий птах
і сіє бомби під собою!
Цвітуть волошки у житах,
у полі, зоранім війною…
А вибору у них нема
і іншого немає поля.
Напевне, то така сума,
і сіє бомби під собою!
Цвітуть волошки у житах,
у полі, зоранім війною…
А вибору у них нема
і іншого немає поля.
Напевне, то така сума,
2024.08.16
11:45
Млинець рум’яний з моря виринає
і хижо поміж хвилями пливе.
Уже собою небо закриває
і кольором дивує все живе!.
Уповні багрецем палає Місяць,
немов у кров його занурив хтось –
лихих часів горить кривавий ситець.
і хижо поміж хвилями пливе.
Уже собою небо закриває
і кольором дивує все живе!.
Уповні багрецем палає Місяць,
немов у кров його занурив хтось –
лихих часів горить кривавий ситець.
2024.08.16
09:04
Каліфорнієць Джеріко Скай Магаллон у березні 2022 року приїхав захищати Україну.
На початку вересня 2023 року він загинув біля Бахмута. Йому було 28 років.
Джеріко любив життя, свободу, тварин. Чи не на кожній світлині - він із песиком чи кішкою на р
На початку вересня 2023 року він загинув біля Бахмута. Йому було 28 років.
Джеріко любив життя, свободу, тварин. Чи не на кожній світлині - він із песиком чи кішкою на р
2024.08.16
09:00
Гримить не так як вже колись…
І дощ неначе неба сльози …
Лиш ти однаково моливсь
І все це в дім до себе звозив…
Втім у душі тягар війни
І вдома наче після бою…
Не все залежить від ціни —
Лишилось відкопати зброю…
І дощ неначе неба сльози …
Лиш ти однаково моливсь
І все це в дім до себе звозив…
Втім у душі тягар війни
І вдома наче після бою…
Не все залежить від ціни —
Лишилось відкопати зброю…
2024.08.16
08:55
В тому, що ти не забутий і досі потрібний,
Я під бузком зізнаюся тобі уві сні.
Слід від образи упав, й павутиною сріблить
Клумби рожевої айстри, що вторять весні.
Одна за одною зграї відносить на південь,
В стишених ранках самотніх - бузковий тума
Я під бузком зізнаюся тобі уві сні.
Слід від образи упав, й павутиною сріблить
Клумби рожевої айстри, що вторять весні.
Одна за одною зграї відносить на південь,
В стишених ранках самотніх - бузковий тума
2024.08.16
08:16
Як у коханні щось не йдеться,
Занур слова в гебрайську мову,
І силою тоді озветься слово.
А як в наснагу сила виросте,
То й до кохання шлях скоротиться,
І ти зневіри так уникнеш,
Що не одного з глузду зводила.
Відтоді рідних слів коріння
Занур слова в гебрайську мову,
І силою тоді озветься слово.
А як в наснагу сила виросте,
То й до кохання шлях скоротиться,
І ти зневіри так уникнеш,
Що не одного з глузду зводила.
Відтоді рідних слів коріння
2024.08.16
07:09
До вікна підкравсь навшпиньках,
Із пробудженням півнів, –
І додав у хатню синьку
Трохи світлих кольорів.
Потім став сліпити очі
Сяйним блиском промінців,
Як, сіяючи уроче,
Сів навпроти на стільці.
Із пробудженням півнів, –
І додав у хатню синьку
Трохи світлих кольорів.
Потім став сліпити очі
Сяйним блиском промінців,
Як, сіяючи уроче,
Сів навпроти на стільці.
2024.08.15
17:14
Відпочинеш, прислонившись до святкових передзвонів,
Щоб тілесність волі й духу вкарбувалася в іконі,
Світлий воїне розрухи, рушний стовпе неопертих,
Розкажи хиткому світу, як убитому не вмерти.
Розкажи застиглим в миті, як плисти поміж знетями,
Як
Щоб тілесність волі й духу вкарбувалася в іконі,
Світлий воїне розрухи, рушний стовпе неопертих,
Розкажи хиткому світу, як убитому не вмерти.
Розкажи застиглим в миті, як плисти поміж знетями,
Як
2024.08.15
15:12
Сонце гарцює в серпневих покосах,
Світло медове розлило до ніг.
Рай абрикосовий пробують оси,
День золотавий на фініш прибіг.
Вечір притих в ароматах сливових,
В розкоші яблук, у ложах ожин.
Місяць з любов'ю підняв сиві брови,
Світло медове розлило до ніг.
Рай абрикосовий пробують оси,
День золотавий на фініш прибіг.
Вечір притих в ароматах сливових,
В розкоші яблук, у ложах ожин.
Місяць з любов'ю підняв сиві брови,
2024.08.15
12:44
Було то в часи далекі, коли в полі Дикім
Ще козацькії ватаги були невеликі.
Про Січ славну у ті роки не було ще й мови
Та й «козак» було ще рідко уживаним словом.
Ті ватаги в степах вільних, над Дніпром блукали,
То ловили в річках рибу, звіра промиш
Ще козацькії ватаги були невеликі.
Про Січ славну у ті роки не було ще й мови
Та й «козак» було ще рідко уживаним словом.
Ті ватаги в степах вільних, над Дніпром блукали,
То ловили в річках рибу, звіра промиш
2024.08.15
11:49
У долоні твої пов'їдалося збройне мастило.
І мозолі без ліку. Ну де так багато взялося?
Чим зараджу сьогодні тобі, мій солдатику милий?
Любий хлопчику мій, що недавно спішив у дорослість.
Загрубіло лице у обрамці щетини м'якої.
А засмага, як тіль
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І мозолі без ліку. Ну де так багато взялося?
Чим зараджу сьогодні тобі, мій солдатику милий?
Любий хлопчику мій, що недавно спішив у дорослість.
Загрубіло лице у обрамці щетини м'якої.
А засмага, як тіль
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Іншомовна поезія):
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
2021.10.08
2021.08.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Балера (1974) /
Іншомовна поезія
Laughter
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Laughter
Laughter’s a nonsense that happy and quiet,
Sweet and light gladness of forbidden jesting.
Sometimes its sound like waterfall’s silver,
Suddenly it rings with crazy excitement.
Weekdays mercilessly laugh in my face.
The world defiantly laughs in my back.
Destiny mockingly wishes me luck
With Homer's laughter without a stop.
I want borrow the wisdom from Aesop,
Sarcasm from Swift and Rabelais's eyes.
Тhe universe hides ridiculous greetings
In quiet irony — Time's weird code —
Calling us to climb in Spirit's acropolis.
And it enchants us with its charming smile…
2023
Sweet and light gladness of forbidden jesting.
Sometimes its sound like waterfall’s silver,
Suddenly it rings with crazy excitement.
Weekdays mercilessly laugh in my face.
The world defiantly laughs in my back.
Destiny mockingly wishes me luck
With Homer's laughter without a stop.
I want borrow the wisdom from Aesop,
Sarcasm from Swift and Rabelais's eyes.
Тhe universe hides ridiculous greetings
In quiet irony — Time's weird code —
Calling us to climb in Spirit's acropolis.
And it enchants us with its charming smile…
2023
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1634 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1634 seconds