ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.23
10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
2024.11.23
09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
2024.11.23
05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
2024.11.23
05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
2024.11.22
19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2024.10.30
2024.10.17
2024.07.25
2024.06.21
2024.05.20
2024.05.17
2024.04.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталія Кравченко (1985) /
Інша поезія
Пекельний вузол
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пекельний вузол
Історія
Наташа
Темної ночі ходила я до колодязя він був темний, як смола. Я почула плач глянула вниз дивлюсь ангел стоїть і плачить. Я хутко побігла за дробиною, повернувшись, спустила дробину до низу і побачила, що Ангел зник. Я підняла дробину і повернулася додому, практично нічого не бачучи, раптом почула той самий плач, і цей плач не йде цілими днями і ночами, до поки не підходила темної ночі до тогож самого колодязя, плач стихав, але продовжував Ангел плакати. Я сама собі дивувалася, як я темної ночі приходила до колодязя і поверталась додому з чутим плачем. Та одного разу, коли я підійшла до колодязя, я нахилилася вниз і простягнула руку до Ангела. Ангел трохи підпригнув і усміхаючись зробив мені пропозицію. І я дала йому згоди та закохалася з першої миті, коли побачила поруч із собою Ангела. І зненацюка, ми спустилися разом до глибокого темного колодязя та я відчула на собі легкий потяг до низу, то був пекельний вузол, я не розуміла досі, що мене тягнуло, бо була закохана до нестями у Ангела. Ми пройшли темними коридорами вниз, і спускалися по темному колодязю ще нижче здавалося, що це ніколи не закінчиться, але мене посадили у карановану кімнату на якесь короноване крісло, і я залюбки сіла, а поруч мене сів Ангел. Вночі, коли ставало надто темно, світло майже не проникає в темний колодязь в якому я жила. Я жила наче у ночній магії не бачачи світла. Минали століття, вже здавалося, я тут живу вічність, але темна сторона життя привела мене до того, що я вже не знала, коли починається ранок або день або ніч, і коли закінчується ніч. А я й досі закохана у Ангела. Ця темна ніч, дарувала мені надію, як і нічна магія, щоб цю темну тишу ніхто не смів порушити. В моєму оточені була тільки темрява і Ангел, який створював всю цю темну тишу. Та Ангел полишав мене не надовго, кудись інколи мовчки і спокійно зникав, наче крізь стіну проходив, було настільки темно що не розбереш є стіни чи нема. Та одног разу у мене пробила цікавість, і я пішла за ним, так намагалася ховатися, щоб він мене не бачив, і таки він мене не побачив. Довго спускаючись по сходах вниз, а може мені здавалося та я помітила, що Ангел кудись зайшов та раптом я побачила, що там стояв якісь камінь, і я змогла заховатися, так щоб і спостерігати, щоб і ніхто не бачив. Та коли я побачила була у шоці, виявилося, що Ангел білі крила перетворилися на чорні крила. Та все ж таки, він помітив, що я за ним спостерігаю, бо ненароком повернув голову у мій бік, і побачив частину моєї голови із-за каменю. Я намагалася повернутися у свою карановану темну кімнату, але він опинився переді мною злим. Спочатку, я перелякалася, а потім мене знову щось тягнуло, і це був пекельний вузол, я повернулася дивлюсь він був там, де його крила перетворилися на чорні крила, він трохи потягнув пекельний вузол, який я не могла побачити і не розуміла, що мене тягне до низу, і я опинилася біля нього, він знову мав білі крила і усміхався, а я від цього мліла і дедалі більше закохувалася. Він покинув мене у цьому стані, а я на верх піднімалася до темної коронованої кімнати по тягнутому ним пекельному вузлу, якій він тягнув дуже міцно. Коли я опинилася поруч зним, я знову не могла звести з нього погляд темна магія притягувала нас один до одного сильніше і кохання ставало дедалі міцніщим і вічним. Ніхто не міг розрушити це кохання. Минали столітття, я живу тут вже занадто довго. А він знову мене полишав, даючи натяк поглядом, щоб я залишалася тут. Його вплив був настільки сильним, що я не могла йому відмовити, до поки не спустилася за ним вниз, підійшовши до камня, ненароком зачепилася за нього, спідкувшись впала і Ангел повернувся до мене, і побачив, що я непрітомна та його, навіть не встигли перетворитися білі крила на чорні крила, він підійшов і переніс мене до коронованої темної кімнати, і не міг мене розбудити, а моя душа взлетіла вверх і спостерігала, що він робить. І вона побачила те, що неможна було побачити навіть мені, той пекельний вузол, який тягнув мене до низу та темну магію, яка притягувала нас один до одного… та душа вирішила повернутися, і поки поверталася вона, камінь, який я зачипила розколовся на мілкі частини, навіть не можна було зібрати, і разом з тим Ангел зник, тепер пекельний вузол тягнув Ангела вниз, а темна магія розчинилася у світлі, бо нарешті зявилося світло, а я тим часом опинилася у себе вдома, і прокинулася від страшного сну.• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію