ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.10.17
15:51
Скинувши Сатанаїла на землю із кодлом,
Янголів Господь на небі сотворив для себе,
Бо ж помічників багато для роботи треба.
Літали вони по небу, як пташки навколо.
Та найбільше приглядівся Йому ангел Миха.
Такий уже він проворний, за всім устигає.
От
Янголів Господь на небі сотворив для себе,
Бо ж помічників багато для роботи треба.
Літали вони по небу, як пташки навколо.
Та найбільше приглядівся Йому ангел Миха.
Такий уже він проворний, за всім устигає.
От
2024.10.17
11:56
пів біди визира із вікна
от цікаво —
а мож нецікаво
добрий ранок вьєт нам
якщо газ є зваримо каву
в конволюції мозковій
не притрушеній обстрілом поки
от цікаво —
а мож нецікаво
добрий ранок вьєт нам
якщо газ є зваримо каву
в конволюції мозковій
не притрушеній обстрілом поки
2024.10.17
10:07
маяк!
працює без лімітів
і дня нема без маячні
маячник навіть і не мріє
про сни нічні
2024
працює без лімітів
і дня нема без маячні
маячник навіть і не мріє
про сни нічні
2024
2024.10.17
09:27
Не так швидко, але вперто…
Не так довго, але щільно…
Щось між ой-ком і лібретто —
Напів тісно, напів вільно
Не природнє, виробниче…
Крізь щілиничку, крізь око…
Ти благаєш, воно тиче…
Не так довго, але щільно…
Щось між ой-ком і лібретто —
Напів тісно, напів вільно
Не природнє, виробниче…
Крізь щілиничку, крізь око…
Ти благаєш, воно тиче…
2024.10.17
08:56
Щоразу, як заходить мова
Про стосунки між людьми,
Звертаюсь подумки у машинове царство.
Для бідних і багатих, слабких і сильних
Права одні і ті ж.
Ваговоз дає малолітражці путь.
Надшвидкісні терпляче чекають повільних.
Світлофор – суддя для всіх.
Про стосунки між людьми,
Звертаюсь подумки у машинове царство.
Для бідних і багатих, слабких і сильних
Права одні і ті ж.
Ваговоз дає малолітражці путь.
Надшвидкісні терпляче чекають повільних.
Світлофор – суддя для всіх.
2024.10.17
07:31
Вишенько-черешенько, дай-но свою ягідку,
вже червленим сонечком червень майорить,
він до мене, вишенько, завжди буде лагідним,
сповиватиме теплом літа кожну мить.
Під ногами оболонь травами застелиться,
над рікою і в ріці неосяжна синь,
тче павук на
вже червленим сонечком червень майорить,
він до мене, вишенько, завжди буде лагідним,
сповиватиме теплом літа кожну мить.
Під ногами оболонь травами застелиться,
над рікою і в ріці неосяжна синь,
тче павук на
2024.10.17
06:18
Негативні думки навернулися
І душа знемагає в журбі, –
Закохатись у когось, як в юності,
Більше сил не знаходжу в собі.
Стала ношею досить вагомою
Оця слабкість, раз важко стає, –
Як боротися з ранньою втомою,
Що проникла у серце моє?
І душа знемагає в журбі, –
Закохатись у когось, як в юності,
Більше сил не знаходжу в собі.
Стала ношею досить вагомою
Оця слабкість, раз важко стає, –
Як боротися з ранньою втомою,
Що проникла у серце моє?
2024.10.16
20:50
Коли я згадую літо дві тисячі дванадцятого
На думку приходить теплий басейн неба
Із золотистим відблиском хвилястих прожилок,
Що міниться з тихим хлюпотом по дорозі до провінційного містечка.
Її карамельний голос тоді кликав в обійми тепла,
А с
На думку приходить теплий басейн неба
Із золотистим відблиском хвилястих прожилок,
Що міниться з тихим хлюпотом по дорозі до провінційного містечка.
Її карамельний голос тоді кликав в обійми тепла,
А с
2024.10.16
13:13
В чому причина нинішнього страждання українського народу? Звісно, було 30 років "розбудови" країни по лекалах всенародної мудрості. Аж поки не стався останній всемудрий масовий вибір недопартії "слуг народу", що зламав усе і вся у внутрішніх механізма
2024.10.16
10:24
Хіба забудеш?
Слова, що говорив
Проникли в душу
Непомітно так.
Яскраві будні,
Бадьорості порив
Влягався плюшем,
відчувався смак.
Слова, що говорив
Проникли в душу
Непомітно так.
Яскраві будні,
Бадьорості порив
Влягався плюшем,
відчувався смак.
2024.10.16
09:52
У серці відлунює пісня чаклунки —
струна обірвалася... тиша німа...
Коли наступає завія в стосунках,
то правду під снігом ховати дарма.
Любов це не рай на дубовім ослінці,
що душу бентежить ліричним дощем,
а ніжність й тепло подароване жінці,
струна обірвалася... тиша німа...
Коли наступає завія в стосунках,
то правду під снігом ховати дарма.
Любов це не рай на дубовім ослінці,
що душу бентежить ліричним дощем,
а ніжність й тепло подароване жінці,
2024.10.16
07:36
Жодних шансів… озирнулись…
Що б там хто не говорив,
І привабливо зімкнулись —
Бо повелено згори…
Темінь в темі… не цікаво
Ну і справи, ти диви
В сотий раз підносять каву…
Зупинися… не гніви…
Що б там хто не говорив,
І привабливо зімкнулись —
Бо повелено згори…
Темінь в темі… не цікаво
Ну і справи, ти диви
В сотий раз підносять каву…
Зупинися… не гніви…
2024.10.16
07:31
Я давно не торкався цих стебел,
Із яких ми, зробивши постіль,
Мрійно зводили очі до неба,
Наче манну чекали звідтіль.
Сподівався – і врешті потрапив
До цих місць, де й тепер наяву
Твого тіла привабливий запах
Освіжає високу траву.
Із яких ми, зробивши постіль,
Мрійно зводили очі до неба,
Наче манну чекали звідтіль.
Сподівався – і врешті потрапив
До цих місць, де й тепер наяву
Твого тіла привабливий запах
Освіжає високу траву.
2024.10.16
06:19
Здичавілі грона винограду
в безнадії дивляться у світ,
на задвірках кинутого саду
він плодив людині стільки літ,
а тепер самотньо помирає
геть забутий, наче не годив,
прилітають ще пташині зграї,
доїдати із лози плоди.
в безнадії дивляться у світ,
на задвірках кинутого саду
він плодив людині стільки літ,
а тепер самотньо помирає
геть забутий, наче не годив,
прилітають ще пташині зграї,
доїдати із лози плоди.
2024.10.15
22:16
Замісила бабця тісто
Дід замовив пирогів
І поперлися за місто…
До природи на прогін…
Розстелили скатертину
Всілись чемно на траві
Чарка витекла в чарчину
Дід замовив пирогів
І поперлися за місто…
До природи на прогін…
Розстелили скатертину
Всілись чемно на траві
Чарка витекла в чарчину
2024.10.15
20:23
Три діди, три діди, як бува нап’ються,
Деркачами й рогачами старенькую луплять:
«Оце тобі за любов, а оце – за дулі!»
Баба в крик, бо болить, а діди трикляті:
«Більш не будем тебе бить!»
Та й мерщій тікати.
І тоді на бабин крик виліза з-під печі
Че
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Деркачами й рогачами старенькую луплять:
«Оце тобі за любов, а оце – за дулі!»
Баба в крик, бо болить, а діди трикляті:
«Більш не будем тебе бить!»
Та й мерщій тікати.
І тоді на бабин крик виліза з-під печі
Че
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2024.07.25
2024.06.21
2024.05.20
2024.05.17
2024.04.15
2023.12.19
2023.11.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталія Кравченко (1985) /
Інша поезія
Пекельний вузол
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пекельний вузол
Історія
Наташа
Темної ночі ходила я до колодязя він був темний, як смола. Я почула плач глянула вниз дивлюсь ангел стоїть і плачить. Я хутко побігла за дробиною, повернувшись, спустила дробину до низу і побачила, що Ангел зник. Я підняла дробину і повернулася додому, практично нічого не бачучи, раптом почула той самий плач, і цей плач не йде цілими днями і ночами, до поки не підходила темної ночі до тогож самого колодязя, плач стихав, але продовжував Ангел плакати. Я сама собі дивувалася, як я темної ночі приходила до колодязя і поверталась додому з чутим плачем. Та одного разу, коли я підійшла до колодязя, я нахилилася вниз і простягнула руку до Ангела. Ангел трохи підпригнув і усміхаючись зробив мені пропозицію. І я дала йому згоди та закохалася з першої миті, коли побачила поруч із собою Ангела. І зненацюка, ми спустилися разом до глибокого темного колодязя та я відчула на собі легкий потяг до низу, то був пекельний вузол, я не розуміла досі, що мене тягнуло, бо була закохана до нестями у Ангела. Ми пройшли темними коридорами вниз, і спускалися по темному колодязю ще нижче здавалося, що це ніколи не закінчиться, але мене посадили у карановану кімнату на якесь короноване крісло, і я залюбки сіла, а поруч мене сів Ангел. Вночі, коли ставало надто темно, світло майже не проникає в темний колодязь в якому я жила. Я жила наче у ночній магії не бачачи світла. Минали століття, вже здавалося, я тут живу вічність, але темна сторона життя привела мене до того, що я вже не знала, коли починається ранок або день або ніч, і коли закінчується ніч. А я й досі закохана у Ангела. Ця темна ніч, дарувала мені надію, як і нічна магія, щоб цю темну тишу ніхто не смів порушити. В моєму оточені була тільки темрява і Ангел, який створював всю цю темну тишу. Та Ангел полишав мене не надовго, кудись інколи мовчки і спокійно зникав, наче крізь стіну проходив, було настільки темно що не розбереш є стіни чи нема. Та одног разу у мене пробила цікавість, і я пішла за ним, так намагалася ховатися, щоб він мене не бачив, і таки він мене не побачив. Довго спускаючись по сходах вниз, а може мені здавалося та я помітила, що Ангел кудись зайшов та раптом я побачила, що там стояв якісь камінь, і я змогла заховатися, так щоб і спостерігати, щоб і ніхто не бачив. Та коли я побачила була у шоці, виявилося, що Ангел білі крила перетворилися на чорні крила. Та все ж таки, він помітив, що я за ним спостерігаю, бо ненароком повернув голову у мій бік, і побачив частину моєї голови із-за каменю. Я намагалася повернутися у свою карановану темну кімнату, але він опинився переді мною злим. Спочатку, я перелякалася, а потім мене знову щось тягнуло, і це був пекельний вузол, я повернулася дивлюсь він був там, де його крила перетворилися на чорні крила, він трохи потягнув пекельний вузол, який я не могла побачити і не розуміла, що мене тягне до низу, і я опинилася біля нього, він знову мав білі крила і усміхався, а я від цього мліла і дедалі більше закохувалася. Він покинув мене у цьому стані, а я на верх піднімалася до темної коронованої кімнати по тягнутому ним пекельному вузлу, якій він тягнув дуже міцно. Коли я опинилася поруч зним, я знову не могла звести з нього погляд темна магія притягувала нас один до одного сильніше і кохання ставало дедалі міцніщим і вічним. Ніхто не міг розрушити це кохання. Минали столітття, я живу тут вже занадто довго. А він знову мене полишав, даючи натяк поглядом, щоб я залишалася тут. Його вплив був настільки сильним, що я не могла йому відмовити, до поки не спустилася за ним вниз, підійшовши до камня, ненароком зачепилася за нього, спідкувшись впала і Ангел повернувся до мене, і побачив, що я непрітомна та його, навіть не встигли перетворитися білі крила на чорні крила, він підійшов і переніс мене до коронованої темної кімнати, і не міг мене розбудити, а моя душа взлетіла вверх і спостерігала, що він робить. І вона побачила те, що неможна було побачити навіть мені, той пекельний вузол, який тягнув мене до низу та темну магію, яка притягувала нас один до одного… та душа вирішила повернутися, і поки поверталася вона, камінь, який я зачипила розколовся на мілкі частини, навіть не можна було зібрати, і разом з тим Ангел зник, тепер пекельний вузол тягнув Ангела вниз, а темна магія розчинилася у світлі, бо нарешті зявилося світло, а я тим часом опинилася у себе вдома, і прокинулася від страшного сну.• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію