ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.09.18 11:06
З тобою не запалювали свіч,
Не цілував мої ти ніжно руки.
Звучала пісня в горобину ніч,
Роїлися думки. Терпіння. Муки.

Лежали пелюстки сухих троянд
На клавішах холодних піаніно.
Нанизані роки і блиск гірлянд -

Козак Дума
2024.09.18 07:21
Давно вже не боюся небезпек,
у сховище не мчуся по тривозі.
Лунає черговий загрози трек –
отак життя минає у облозі…

В повітрі то ракета, то «шахед»…
До вибухів уже настільки звикли,
що спокою позаздрить моджахед!

Віктор Кучерук
2024.09.18 05:56
Допоки ти була живою, –
Пряміше йшлося все-таки
І так, як нині, головою
Я не крутив на всі боки.
Завжди ставала у пригоді
Твоїх порад глибока суть,
І не скипав я аж до споду,
Бо знав куди і де звернуть.

Микола Дудар
2024.09.18 05:50
А ти мені просто розповіси
Про те, як чекала трамвая…
Як дощик всю ніч і день моросив
Як діток лякали бабаєм…

Про те, і про те… ще довго про те
Які були люди цікаві…
Про наш нерозривний світо-тотем

Микола Соболь
2024.09.18 04:43
Через пожухле листя сонця промінь
вдивляється у жовтня безпорадність,
немов питає: «Жовтню, друже, хто ми?
Нам Божий день тепла дарує радість,
а ще – тонку надію павутинки
на нескінченність бабиного літа,
присядемо з тобою на хвилинку,
поки борвій

Володимир Бойко
2024.09.17 23:14
Тим, хто розуміє мову жінки, неважко зрозуміти мову квітів, трави, води, вогню і зоряного неба. Мало послухати жінку, треба її ще й почути. Звісно, можна послухати жінку і зробити навпаки, але тільки так, аби вона ніколи про це не довідалась. Про

Іван Потьомкін
2024.09.17 20:12
І пішов він розшукувать
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді наче хтось прошептав:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.

Микола Дудар
2024.09.17 18:17
Фрагмент історії у вірші
***
І знову перерва… поруч квітник
Вміру погода, без вітру
Цікаво би знати, хто садівник —
Всунув би в руки півлітру
А що тут такого, божий ґешефт:
Кожному мо по-заслузі…

Сонце Місяць
2024.09.17 17:23
Штурвале, обертайся. . . нікуди не сховатись
Катма й потреби. . .

Всіяно берег пологіший
Черепашками на піску
Що зморгують, мов очі сяйні
Через море

Борис Костиря
2024.09.17 12:11
Замок, який ти споруджував
багато років, остаточно
зруйнувався. Із нього падають
уламки цегли, перетворюючи
на сипучий пісок надії.
Така цеглина може впасти
комусь на голову, поставивши
крапку в недописаному романі.

Козак Дума
2024.09.17 07:32
Отут тебе поцілував уперше,
під вітами розлогих ясенів.
Вони донині мою долю вершать,
а твій уже давно не чути спів…

У кожного лягла окремо доля
і нарізно світили нам зірки.
Осібно з’їли ми по пуду солі,

Віктор Кучерук
2024.09.17 06:07
Ночі серпневої зорі дозрілі
Дуже яскраво горіли тому,
Що розчинити в світінні хотіли
Попід плакучими вербами тьму.
Так турбувало їх наше стрічання
В гаю вербовому окрай села,
Що від настирно-ясного сіяння
Темінь просвічена наскрізь була.

Ярослав Чорногуз
2024.09.16 23:04
Майнули ген жовтаві коси,
Сяйнули очі на виду.
Це - чарівлива пані Осінь
В моїм з'явилася саду.

Ішла в бурштиновім намисті,
Музичний шурхіт ніг росте.
Замріяно торкала листя,

Іван Потьомкін
2024.09.16 20:58
Валентині Рубан,
професору мистецтвознавства

Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,

Леся Горова
2024.09.16 12:34
Ти тільки не мовчи. Звучи! Гори!
Дарма, що день хлюпоче сумом сірим.
Як так - не вірити? У соломинці віра!
У ріг життя згинає? Ні, у ліру!
Бери і грай, ще хтось чекає гри.

А щоб не вгамувала німота,
Ганебний шепіт виривай із горла.

Сергій Губерначук
2024.09.16 12:26
Отже, помер актор ніби.
І поховали його ніби за цвинтарем.
І окремі могили видніються.
І люди приносять квіти.
Шанувальники творчих моментів,
любителі сцени і прихильники тих ролей,
герої яких уночі сходяться,
сідають довкола могили
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Кав'яр Сергій
2024.06.21

Самослав Желіба
2024.05.20

Людмила Кибалка
2024.05.17

Степанчук Юлія
2024.04.15

Ольга Чернетка
2023.12.19

Іван Кушнір
2023.11.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталія Кравченко (1985) / Інша поезія

 Пекельний вузол

Історія

Наташа

Темної ночі ходила я до колодязя він був темний, як смола. Я почула плач глянула вниз дивлюсь ангел стоїть і плачить. Я хутко побігла за дробиною, повернувшись, спустила дробину до низу і побачила, що Ангел зник. Я підняла дробину і повернулася додому, практично нічого не бачучи, раптом почула той самий плач, і цей плач не йде цілими днями і ночами, до поки не підходила темної ночі до тогож самого колодязя, плач стихав, але продовжував Ангел плакати. Я сама собі дивувалася, як я темної ночі приходила до колодязя і поверталась додому з чутим плачем. Та одного разу, коли я підійшла до колодязя, я нахилилася вниз і простягнула руку до Ангела. Ангел трохи підпригнув і усміхаючись зробив мені пропозицію. І я дала йому згоди та закохалася з першої миті, коли побачила поруч із собою Ангела. І зненацюка, ми спустилися разом до глибокого темного колодязя та я відчула на собі легкий потяг до низу, то був пекельний вузол, я не розуміла досі, що мене тягнуло, бо була закохана до нестями у Ангела. Ми пройшли темними коридорами вниз, і спускалися по темному колодязю ще нижче здавалося, що це ніколи не закінчиться, але мене посадили у карановану кімнату на якесь короноване крісло, і я залюбки сіла, а поруч мене сів Ангел. Вночі, коли ставало надто темно, світло майже не проникає в темний колодязь в якому я жила. Я жила наче у ночній магії не бачачи світла. Минали століття, вже здавалося, я тут живу вічність, але темна сторона життя привела мене до того, що я вже не знала, коли починається ранок або день або ніч, і коли закінчується ніч. А я й досі закохана у Ангела. Ця темна ніч, дарувала мені надію, як і нічна магія, щоб цю темну тишу ніхто не смів порушити. В моєму оточені була тільки темрява і Ангел, який створював всю цю темну тишу. Та Ангел полишав мене не надовго, кудись інколи мовчки і спокійно зникав, наче крізь стіну проходив, було настільки темно що не розбереш є стіни чи нема. Та одног разу у мене пробила цікавість, і я пішла за ним, так намагалася ховатися, щоб він мене не бачив, і таки він мене не побачив. Довго спускаючись по сходах вниз, а може мені здавалося та я помітила, що Ангел кудись зайшов та раптом я побачила, що там стояв якісь камінь, і я змогла заховатися, так щоб і спостерігати, щоб і ніхто не бачив. Та коли я побачила була у шоці, виявилося, що Ангел білі крила перетворилися на чорні крила. Та все ж таки, він помітив, що я за ним спостерігаю, бо ненароком повернув голову у мій бік, і побачив частину моєї голови із-за каменю. Я намагалася повернутися у свою карановану темну кімнату, але він опинився переді мною злим. Спочатку, я перелякалася, а потім мене знову щось тягнуло, і це був пекельний вузол, я повернулася дивлюсь він був там, де його крила перетворилися на чорні крила, він трохи потягнув пекельний вузол, який я не могла побачити і не розуміла, що мене тягне до низу, і я опинилася біля нього, він знову мав білі крила і усміхався, а я від цього мліла і дедалі більше закохувалася. Він покинув мене у цьому стані, а я на верх піднімалася до темної коронованої кімнати по тягнутому ним пекельному вузлу, якій він тягнув дуже міцно. Коли я опинилася поруч зним, я знову не могла звести з нього погляд темна магія притягувала нас один до одного сильніше і кохання ставало дедалі міцніщим і вічним. Ніхто не міг розрушити це кохання. Минали столітття, я живу тут вже занадто довго. А він знову мене полишав, даючи натяк поглядом, щоб я залишалася тут. Його вплив був настільки сильним, що я не могла йому відмовити, до поки не спустилася за ним вниз, підійшовши до камня, ненароком зачепилася за нього, спідкувшись впала і Ангел повернувся до мене, і побачив, що я непрітомна та його, навіть не встигли перетворитися білі крила на чорні крила, він підійшов і переніс мене до коронованої темної кімнати, і не міг мене розбудити, а моя душа взлетіла вверх і спостерігала, що він робить. І вона побачила те, що неможна було побачити навіть мені, той пекельний вузол, який тягнув мене до низу та темну магію, яка притягувала нас один до одного… та душа вирішила повернутися, і поки поверталася вона, камінь, який я зачипила розколовся на мілкі частини, навіть не можна було зібрати, і разом з тим Ангел зник, тепер пекельний вузол тягнув Ангела вниз, а темна магія розчинилася у світлі, бо нарешті зявилося світло, а я тим часом опинилася у себе вдома, і прокинулася від страшного сну.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2024-07-21 12:08:36
Переглядів сторінки твору 24
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.423 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.828
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.09.16 13:09
Автор у цю хвилину відсутній