Вдягнений гарно бородатий чоловік
Услід за остаточним ні прийде до так,
Цим так зумовлене майбутнє світу.
Ні – була ніч, так – засіяло сонце.
Якщо відкинеш суть, суть заперечена
Ковзне ще раз за західний поріг, одна,

Єдиний раз, єдина непохитна суть,
Не більша співу цвіркуна, не більша
Слів, які повторюєш весь день, твердиш
Собі, що слід обґрунтувати словом
Єдину суть буття, безпомилково,
Детально. Ах! солодкий безмір суті!

Ах! солодкий безмір, наче в серці мед,
У тілі сила молода від слова,
Від віри в суть до ствердженої суті:
Коли ти спиш, дзвенить з подушки форма,
І над дзвінким будинком сяє ореол...
Ніколи розум не стишиться, ніколи.

Wallace Stevens The Well Dressed Man With a Beard
The Well Dressed Man With a Beard
After the final no there comes a yes
And on that yes the future world depends.
No was the night. Yes is this present sun.
If the rejected things, the things denied,
Slid over the western cataract, yet one,

One only, one thing that was firm, even
No greater than a cricket's horn, no more
Than a thought to be rehearsed all day, a speech
Of the self that must sustain itself on speech,
One thing remaining, infallible, would be
Enough. Ah! douce campagna of that thing!

Ah! douce campagna, honey in the heart,
Green in the body, out of a petty phrase,
Out of a thing believed, a thing affirmed:
The form on the pillow humming while one sleeps,
The aureole above the humming house . . .
It can never be satisfied, the mind, never.
1921