Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.26
06:04
Давно так в класі смішно не було.
Повторювали дітки рід, число.
Просте з простих, здається, ніби це.
В тяжкій задумі в малюка лице.
Спитав малий у вчительки про те:
- Якого роду слово в нас яйце?
От як, скажіть, вгадати рід мені?
Чи півень а чи к
Повторювали дітки рід, число.
Просте з простих, здається, ніби це.
В тяжкій задумі в малюка лице.
Спитав малий у вчительки про те:
- Якого роду слово в нас яйце?
От як, скажіть, вгадати рід мені?
Чи півень а чи к
2026.01.26
00:26
Чергова порція зими
маною оповила душу.
Ні голосом,
ані крильми
я спокою твого не зрушу.
Зійшла у крижані сніги —
коли і як —
маною оповила душу.
Ні голосом,
ані крильми
я спокою твого не зрушу.
Зійшла у крижані сніги —
коли і як —
2026.01.25
23:32
О, ці святі у рясах, що сотні ставлять на коліна!
Я бачу твої солодкі сни — без жалю і покути.
Бачу чорні руки зі святою книгою, яка важить більше за душу сліпого читача.
Ви не бачите чорта, навіть коли він гортає ваші сторінки.
Я бачу твої солодкі сни — без жалю і покути.
Бачу чорні руки зі святою книгою, яка важить більше за душу сліпого читача.
Ви не бачите чорта, навіть коли він гортає ваші сторінки.
2026.01.25
19:31
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2026.01.25
18:12
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе —
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе —
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
2026.01.25
16:25
Я озираюсь на паркову рідну алею...
Світле минуле... Попереду - крок у безодню.
Так і не став я сучасності тихим лакеєм!
Тільки хода моя вже беззмістовно-самотня.
Я озираюсь... Душа так зігрітися хоче!
Серце шматує незіграна зболена правда.
Тихо л
Світле минуле... Попереду - крок у безодню.
Так і не став я сучасності тихим лакеєм!
Тільки хода моя вже беззмістовно-самотня.
Я озираюсь... Душа так зігрітися хоче!
Серце шматує незіграна зболена правда.
Тихо л
2026.01.24
23:17
Агнець мовчить в кошарі
бо поряд з ним хижак,
не дати шанс цій тварі –
тому веде ся так.
Мав на роду мовчати
багато літ і зим,
хижак же мав повчати
бо поряд з ним хижак,
не дати шанс цій тварі –
тому веде ся так.
Мав на роду мовчати
багато літ і зим,
хижак же мав повчати
2026.01.24
19:42
Він марив Яблуницьким перевалом,
Щоб далі аж до Річиці дійти...
І раптом смеречина перервала,
Що замірявсь зробити в цім житті.
Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
А він лежав під нею горілиць.
Не знала смеречина, чи кричати,
Чи почекать конвалій і с
Щоб далі аж до Річиці дійти...
І раптом смеречина перервала,
Що замірявсь зробити в цім житті.
Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
А він лежав під нею горілиць.
Не знала смеречина, чи кричати,
Чи почекать конвалій і с
2026.01.24
16:39
В повітрі знову рій металобрухту.
Летить на місто черговий фугас.
А нам, незламним, спеціальні пункти
Допомагають вижити в цей час.
Тут можна відігріти ноги й руки
І навіть зарядити телефон.
А ми рахуємо прильотів звуки,
Летить на місто черговий фугас.
А нам, незламним, спеціальні пункти
Допомагають вижити в цей час.
Тут можна відігріти ноги й руки
І навіть зарядити телефон.
А ми рахуємо прильотів звуки,
2026.01.24
09:35
Та годі вже цькувати Президента!
Бо президентом бути – це не сміх:
в свій офіс, ледь прокинувшись, він плента –
і мерзне там, один за нас усіх!
Він здрить удаль – й важку гадає думу,
йому – от чесно! – соромно за нас:
чому не надонатили всю суму
Бо президентом бути – це не сміх:
в свій офіс, ледь прокинувшись, він плента –
і мерзне там, один за нас усіх!
Він здрить удаль – й важку гадає думу,
йому – от чесно! – соромно за нас:
чому не надонатили всю суму
2026.01.23
22:44
Друзі, що скажу я вам:
Люди, звірі, зорі,
Воскурімо фіміам
Самохвалу Борі.
Вклякнім, хоч не кожен звик
Буть м'якішим вати.
Ми не годні черевик
Люди, звірі, зорі,
Воскурімо фіміам
Самохвалу Борі.
Вклякнім, хоч не кожен звик
Буть м'якішим вати.
Ми не годні черевик
2026.01.23
20:35
Цікаво, швендяє де лютий
І що у нього на умі?
Можливо березнем припнутий?
Можливо знов на Колимі?..
Січневі дні ось-ось злетять вже.
Морози знижаться… Чомусь
Зв’язки і світло із мережі
Лишили в пам’яті: «готуйсь»…
І що у нього на умі?
Можливо березнем припнутий?
Можливо знов на Колимі?..
Січневі дні ось-ось злетять вже.
Морози знижаться… Чомусь
Зв’язки і світло із мережі
Лишили в пам’яті: «готуйсь»…
2026.01.23
18:46
Із Леоніда Сергєєва
Якось раз, лежу в лікарні
(впав на мене стос каністр).
Й раптом чую вісті гарні:
приїздить прем’єр-міністр!
Тут набігла тьма народу,
Якось раз, лежу в лікарні
(впав на мене стос каністр).
Й раптом чую вісті гарні:
приїздить прем’єр-міністр!
Тут набігла тьма народу,
2026.01.23
17:05
плачуть листям осінні гаї
відпускають у вирій зозуль
не жалій моє серце ти їх
небо чисте і вільне від куль
за ночами проносяться дні
та за ними тужити не варто
і шукати притулку у сні
відпускають у вирій зозуль
не жалій моє серце ти їх
небо чисте і вільне від куль
за ночами проносяться дні
та за ними тужити не варто
і шукати притулку у сні
2026.01.23
16:55
Мобільний вимкнули зв'язок,
нема у домі світла, газу,
і сум проймає до кісток
щоразу, пташечко, щоразу.
Така жура, що хоч ридай
на грудях ночі безутішно.
Невже минуле через край
нема у домі світла, газу,
і сум проймає до кісток
щоразу, пташечко, щоразу.
Така жура, що хоч ридай
на грудях ночі безутішно.
Невже минуле через край
2026.01.23
11:23
Я відчуваю грань, коли настане морок.
Я відчуваю грань, коли іде розвал,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню і миготливість зал.
Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я відчуваю грань, коли іде розвал,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню і миготливість зал.
Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Рецензії
Зоряні вірші, що проросли у серці осяйними піснями
Взагалі створення пісень – це цікавий і непростий процес. Детально вивчивши вірш, будь-який композитор спочатку оцінює його різні сторони, а саме вдалість і співзвучність рим, строгість витриманості розміру, емоційне навантаження, кількість куплетів (не більше 4–6), можливість виділення приспіву, який би червоною ниткою проходив через увесь текст. І тільки після знайдення всіх цих якостей твір стає кандидатом у пісню. На другому етапі для кожного рядка, виділяючи окремі слова, поступово «вимальовується» мелодія, і так цеглинка за цеглинкою закладається основа музики. Глибинно вчитуючись у текст, композитор усе більше переймається ним, поєднує його з мелодією – і так поступово вірш перетворюється на пісню.
Вірші Сергія Ґуберначука стали для мене несподіваним і приємним відкриттям. Як на мене, вони не можуть залишити байдужим нікого, і основне – вони є прекрасним матеріалом, безцінним скарбом для композиторів. Особливо це стосується віршів, представлених в пісенних збірках** талановитого поета, де він сам продумав і, до речі, вдало розставив приспіви, іноді перед-приспіви і навіть місця музичних програшів. Усі пісенні тексти Сергія бездоганні, вони мають строго витриманий розмір, чудові рими. Несучими елементами його віршів є чудові словосполучення, глибока життєва і філософська основа, витончене осмислення і виразне відтворення, як правило, хвилюючої теми.
Вражають неймовірна кількість поезій і сотні віршів для пісень, написані поетом за таке недовге життя. Завдає душевного болю, що Сергій так рано пішов у засвіти, адже життєва енергія і творча сила переповнювали його. Він мав чутливу, світлу і добру душу, дійсно був майстром слова, тому і створював шедеври – дуже щирі, емоційно насичені, своєрідні і неповторні, по вінця наповнені душевним теплом і любов’ю твори. Залишив нам розмаїття дуже цікавих образів, тем, характерів і життєвих ситуацій.
Уперше прочитавши декілька з численних поетичних збірок Сергія, я ніби опинився у таємничому світі, збагаченому новими спектрами почуттів, відтінками краси слова і досі невідомими для мене проявами її величності Поезії. Як відомий італійський майстер музичних інструментів Ніколо Аматі винайшов секрет матеріалів для своїх скрипок і віолончелей, так і Сергій Ґуберначук виробив і відточив свій стиль написання поезій, відшліфував грані словотворення, знайшов своє місце і напрямок у мистецтві слова й пісні.
Усі вірші-пісні Сергія такі різні – є і патріотичні, і лірико-інтимні, і жартівливі, проте всі вони пропущені через чутливе серце, вразливу і розумну душу. Створюючи пісні на його слова, я на глибинному рівні відчував дух творчості поета, ставав ніби спорідненим із ним на хвилі високих почуттів і душевних переживань. Саме тому мені і вдалося покласти на музику більше шести десятків його віршів, а це найбільша кількість моїх пісень на слова одного автора (лише для деяких поетів мною написано до 8–12 пісень).
Ноти на слова Сергія Ґуберначука я писав з натхненням, майже відразу визначав тональність, розмір і, звичайно, ритм, розставляв тактові риски́. Було відчуття легкості і того, що на нотному стані я ніби «одягав» і «прикрашав» вірші Сергія мелодичними візерунками, передаючи образи, характери і думку автора. Потім ще неодноразово перевіряв, підправляв, а іноді дещо змінював ноти, щоб досягти максимально можливої довершеності, а зупинявся лише тоді, коли відчував, що вдихнув у пісню життя. Це була неймовірна стихія музики і слова, в яку я поринав з кожною піснею.
А починалось усе з досить незвично побудованого вірша «Україна молода», до якого потрібно було підібрати свій «ключик». Щасливим тоді був час створення цієї пісні. Потім вірш – за віршем, пісня – за піснею. І тепер я відчуваю відлуння тих прекрасних хвилин творчого піднесення і натхнення, коли в душі зароджувалась музика і повінню виплескувалась назовні.
Уважно перечитуючи вірші Сергія, я часто натрапляв на такі, що мають виразну музичну ауру, тоді залишалося лише брати олівець і творити. Серед таких пісень і «Віола» з дуже насиченим текстом, пронизаним космічною енергією. Цитую два останні рядки пісні: «Скоріш тому, що в небо попадаю / і бачу музику на висоті життя!»
З приємністю згадую романс «Гладіолуси в осіннім саду» із задушевною і зворушливою мелодією. У ньому поєднуються різні розміри: строгий ритм у заспіві і вальсоподібний – у приспіві.
Пригадую і цікавий вірш «Рубінове яблуко». Для нього автор позначив два приспіви. У пісні вони так і стоять – з різними текстами і однаковою мелодією.
Оригінальним для мене видався твір на історичну тему «На горі козаки вогонь розкладали…». На його слова я створив пісню-баладу, що має 3 куплети й аж 5 приспівів із різними текстами.
Відразу мені сподобався вірш «Журавлиная криниця», бо несе він у собі якусь земну і небесну енергетику, має життєдайну символіку і силу. Відчувається, як автор щиро і глибоко любив свій рідний край.
Не залишили мене байдужим і жартівливі вірші «Спи, моя радосте», «Коста-Ріка». На основі першого вийшла незвичайна пісня з тонким гумором, а на слова останнього – жвава і ритмічна мелодія.
Різні пісні на слова Сергія Ґуберначука створені для різного складу виконавців – є хорові твори, є і ансамблеві (наприклад, для тріо), є пісні для сольного співу і для мішаного дуету.
Останньою створеною мною піснею на слова Сергія стала пісня «Богдани́» на честь чарівного села*** з Божою красою і чудовими людьми. Саме з нього почалися путі-дороги поета, саме тут були витоки і джерела його творчості. У Богданах він діставав внутрішні сили, любов і натхнення з дитячих років і впродовж усього свого життя. Тут і збагачував, і відгранював свій даний Богом талант.
…У котрий раз переглядаю книжки Сергія Ґуберначука, знову і знову вчитуючись у зворушливі поетичні рядки. Розумію, що, цілком можливо, з’явиться ще не одна нова пісня. Безмежно дякую долі і Богові, що відкрили для мене надзвичайний світ хвилюючої поезії такої високої майстерності.
…Не топче вже рясту талановитий митець, пішов у потойбічний світ у розквіті сил і років, але залишив після себе чудові багаті спогади, рясні плоди великої Праці та океан Любові. Тепер над ним і над його дивовижною творчістю в задумі схилилася сама Вічність…
Володимир Чернявський,
поет, композитор, аранжувальник,
заслужений працівник культури України
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
* Володимир Чернявський створив більше 60 пісень на слова Сергія Ґуберначука, які опубліковані в збірці «Журавлиная криниця» (https://dlib.kiev.ua/items/show/799) і представлені в Інтернеті за посиланням: https://mala.storinka.org/пісні-композитора-володимира-чернявського-на-слова-сергія-губерначука.html
** Дві збірки текстів українських і російських пісень С. Ґуберначука: «Матіоловий сон» (https://dlib.kiev.ua/items/show/404) та «Озеро моей мечты» (https://dlib.kiev.ua/items/show/399)
*** https://uk.wikipedia.org/wiki/Богдани_(Вишгородський_район)
https://mala.storinka.org/лірико-патріотичні-пісні-композитора-володимира-чернявського-на-слова-сергія-губерначука.html
https://www.pisni.org.ua/songs/3440663.html
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Зоряні вірші, що проросли у серці осяйними піснями
Спогади про створення пісень на слова поета Сергія Ґуберначука
Цю розповідь про відомого київського поета можна було б назвати інакше, а саме «Друга хвиля», якщо вважати першою хвилею захоплюючий і насичений період моєї роботи над піснями Сергія Ґуберначука*.
Взагалі створення пісень – це цікавий і непростий процес. Детально вивчивши вірш, будь-який композитор спочатку оцінює його різні сторони, а саме вдалість і співзвучність рим, строгість витриманості розміру, емоційне навантаження, кількість куплетів (не більше 4–6), можливість виділення приспіву, який би червоною ниткою проходив через увесь текст. І тільки після знайдення всіх цих якостей твір стає кандидатом у пісню. На другому етапі для кожного рядка, виділяючи окремі слова, поступово «вимальовується» мелодія, і так цеглинка за цеглинкою закладається основа музики. Глибинно вчитуючись у текст, композитор усе більше переймається ним, поєднує його з мелодією – і так поступово вірш перетворюється на пісню.
Вірші Сергія Ґуберначука стали для мене несподіваним і приємним відкриттям. Як на мене, вони не можуть залишити байдужим нікого, і основне – вони є прекрасним матеріалом, безцінним скарбом для композиторів. Особливо це стосується віршів, представлених в пісенних збірках** талановитого поета, де він сам продумав і, до речі, вдало розставив приспіви, іноді перед-приспіви і навіть місця музичних програшів. Усі пісенні тексти Сергія бездоганні, вони мають строго витриманий розмір, чудові рими. Несучими елементами його віршів є чудові словосполучення, глибока життєва і філософська основа, витончене осмислення і виразне відтворення, як правило, хвилюючої теми.
Вражають неймовірна кількість поезій і сотні віршів для пісень, написані поетом за таке недовге життя. Завдає душевного болю, що Сергій так рано пішов у засвіти, адже життєва енергія і творча сила переповнювали його. Він мав чутливу, світлу і добру душу, дійсно був майстром слова, тому і створював шедеври – дуже щирі, емоційно насичені, своєрідні і неповторні, по вінця наповнені душевним теплом і любов’ю твори. Залишив нам розмаїття дуже цікавих образів, тем, характерів і життєвих ситуацій.
Уперше прочитавши декілька з численних поетичних збірок Сергія, я ніби опинився у таємничому світі, збагаченому новими спектрами почуттів, відтінками краси слова і досі невідомими для мене проявами її величності Поезії. Як відомий італійський майстер музичних інструментів Ніколо Аматі винайшов секрет матеріалів для своїх скрипок і віолончелей, так і Сергій Ґуберначук виробив і відточив свій стиль написання поезій, відшліфував грані словотворення, знайшов своє місце і напрямок у мистецтві слова й пісні.
Усі вірші-пісні Сергія такі різні – є і патріотичні, і лірико-інтимні, і жартівливі, проте всі вони пропущені через чутливе серце, вразливу і розумну душу. Створюючи пісні на його слова, я на глибинному рівні відчував дух творчості поета, ставав ніби спорідненим із ним на хвилі високих почуттів і душевних переживань. Саме тому мені і вдалося покласти на музику більше шести десятків його віршів, а це найбільша кількість моїх пісень на слова одного автора (лише для деяких поетів мною написано до 8–12 пісень).
Ноти на слова Сергія Ґуберначука я писав з натхненням, майже відразу визначав тональність, розмір і, звичайно, ритм, розставляв тактові риски́. Було відчуття легкості і того, що на нотному стані я ніби «одягав» і «прикрашав» вірші Сергія мелодичними візерунками, передаючи образи, характери і думку автора. Потім ще неодноразово перевіряв, підправляв, а іноді дещо змінював ноти, щоб досягти максимально можливої довершеності, а зупинявся лише тоді, коли відчував, що вдихнув у пісню життя. Це була неймовірна стихія музики і слова, в яку я поринав з кожною піснею.
А починалось усе з досить незвично побудованого вірша «Україна молода», до якого потрібно було підібрати свій «ключик». Щасливим тоді був час створення цієї пісні. Потім вірш – за віршем, пісня – за піснею. І тепер я відчуваю відлуння тих прекрасних хвилин творчого піднесення і натхнення, коли в душі зароджувалась музика і повінню виплескувалась назовні.
Уважно перечитуючи вірші Сергія, я часто натрапляв на такі, що мають виразну музичну ауру, тоді залишалося лише брати олівець і творити. Серед таких пісень і «Віола» з дуже насиченим текстом, пронизаним космічною енергією. Цитую два останні рядки пісні: «Скоріш тому, що в небо попадаю / і бачу музику на висоті життя!»
З приємністю згадую романс «Гладіолуси в осіннім саду» із задушевною і зворушливою мелодією. У ньому поєднуються різні розміри: строгий ритм у заспіві і вальсоподібний – у приспіві.
Пригадую і цікавий вірш «Рубінове яблуко». Для нього автор позначив два приспіви. У пісні вони так і стоять – з різними текстами і однаковою мелодією.
Оригінальним для мене видався твір на історичну тему «На горі козаки вогонь розкладали…». На його слова я створив пісню-баладу, що має 3 куплети й аж 5 приспівів із різними текстами.
Відразу мені сподобався вірш «Журавлиная криниця», бо несе він у собі якусь земну і небесну енергетику, має життєдайну символіку і силу. Відчувається, як автор щиро і глибоко любив свій рідний край.
Не залишили мене байдужим і жартівливі вірші «Спи, моя радосте», «Коста-Ріка». На основі першого вийшла незвичайна пісня з тонким гумором, а на слова останнього – жвава і ритмічна мелодія.
Різні пісні на слова Сергія Ґуберначука створені для різного складу виконавців – є хорові твори, є і ансамблеві (наприклад, для тріо), є пісні для сольного співу і для мішаного дуету.
Останньою створеною мною піснею на слова Сергія стала пісня «Богдани́» на честь чарівного села*** з Божою красою і чудовими людьми. Саме з нього почалися путі-дороги поета, саме тут були витоки і джерела його творчості. У Богданах він діставав внутрішні сили, любов і натхнення з дитячих років і впродовж усього свого життя. Тут і збагачував, і відгранював свій даний Богом талант.
…У котрий раз переглядаю книжки Сергія Ґуберначука, знову і знову вчитуючись у зворушливі поетичні рядки. Розумію, що, цілком можливо, з’явиться ще не одна нова пісня. Безмежно дякую долі і Богові, що відкрили для мене надзвичайний світ хвилюючої поезії такої високої майстерності.
…Не топче вже рясту талановитий митець, пішов у потойбічний світ у розквіті сил і років, але залишив після себе чудові багаті спогади, рясні плоди великої Праці та океан Любові. Тепер над ним і над його дивовижною творчістю в задумі схилилася сама Вічність…
Володимир Чернявський,
поет, композитор, аранжувальник,
заслужений працівник культури України
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
* Володимир Чернявський створив більше 60 пісень на слова Сергія Ґуберначука, які опубліковані в збірці «Журавлиная криниця» (https://dlib.kiev.ua/items/show/799) і представлені в Інтернеті за посиланням: https://mala.storinka.org/пісні-композитора-володимира-чернявського-на-слова-сергія-губерначука.html
** Дві збірки текстів українських і російських пісень С. Ґуберначука: «Матіоловий сон» (https://dlib.kiev.ua/items/show/404) та «Озеро моей мечты» (https://dlib.kiev.ua/items/show/399)
*** https://uk.wikipedia.org/wiki/Богдани_(Вишгородський_район)
https://mala.storinka.org/лірико-патріотичні-пісні-композитора-володимира-чернявського-на-слова-сергія-губерначука.html
https://www.pisni.org.ua/songs/3440663.html
Композитор Володимир Чернявський про поезію Сергія Губерначука:
https://www.youtube.com/watch?v=37jB9FeI940&t=212s
(фрагмент зустрічі «Розсипане золото літер»:
https://www.youtube.com/watch?v=5TejajCtgDk )
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : «Моє на підмостках життя…», стор. 124–128Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
