Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Валерія Шевчука.
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешева біжутерія,
тут майже кожне прізвище - гігант:
від Борхеса до Шевчука Валерія.…
В повітрі осяйні октави
Наспівує красивий травень,
Народжуються білі квіти.
Двір мій, промінням оповитий,
Костюм примірив золотавий.
Весна! А я і не помітив...
Достатньо хліба та водиці.
Усі таланти - люди бідні,
Це вже давно не таємниця.
Цей світ краде щоденно сили,
Недосконалий, недолугий.
Поет сидить на хмарці білій
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.
Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,
Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?
Похмурий пейзаж, як сама німота.
У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.
Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?
В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві
Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!
Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Віслава Шимборська ПОВІДОМЛЕННЯ
є папка "Інше".
У папці "Інше"
є папка "Ще інше".
Вона відкривається рідко
й завжди ненадовго.
В ніч на Івана Купала.
В день приходу весни.
Коли вже не плачу,
але ще ніяк не засну.
Щоб не роздумати, слід швидко клікнути.
Я бачу повідомлення з мого контакту.
Мого здається, тільки фото не моє.
У жовтій сукні, із якимось чоловіком,
ведемо в парку ображене дитя.
Я не знаю це плаття.
Я не знаю цього чоловіка.
Я не знаю дитину.
Чим різниться від мене та, інша.
Що робить інакше вона. Чим ми схожі.
Чи дві тисячі сьомий, чи вже починається криза.
Чи є третя частина "Хоббіта". Чи учора дощило.
Чи Армстронг побував вже на Місяці. Я не відаю і не надіюся
Що розвію моє невідання.
Повідомлення
Виглядить так:
навдвасчшщсоіщлв
Можливо відіслане помилково.
Wisława Szymborska "Wiadomość"
Obok folderu ,,Skrzynka Odbiorcza”
jest folder ,,Inne”.
W folderze ,,Inne”
jest folder ,,Jeszcze inne”.
Wyświetla się rzadko
i zawsze na krótko.
W noc świętojańską.
W pierwszy dzień wiosny.
Kiedy już nie płaczesz,
a jeszcze nie zasypiasz.
Zaraz się rozpłynie, trzeba szybko kliknąć.
Widzę wiadomość z mojego konta.
Niby mojego, a zdjęcie nie to.
W żółtej sukience, z jakimś mężczyzną,
prowadzę po parku obrażone dziecko.
Nie znam tej sukienki.
Nie znam tego mężczyzny.
Nie znam tego dziecka.
Czym jeszcze ode mnie się różni, tamta druga ja.
Co zrobiła inaczej. Co mamy wspólnego.
Czy w jej dwa tysiące siódmym też zaczął się kryzys.
Czy ,,Hobbit” też ma trzy części. Czy wczoraj padało.
Jej Armstrong, czy był na księżycu. Nie wiem, bez nadziei
na zmianę tej niewiedzy.
Sama wiadomość
wygląda tak:
yfdklfcxiocjsokd
Musiała ją wysłać przez pomyłkę.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Віслава Шимборська ЕКСПЕРИМЕНТ"
