Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
Розказала все: про дальніх, ближніх...
Хто не пише віршів - з розумак,
А хто пише - без ножа всіх ріже.
Я ж пишу, пишу, пишу, пишу
Так, що з вух валує дим шафранний.
Розум мій переступив межу,
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Віслава Шимборська ПОВІДОМЛЕННЯ
є папка "Інше".
У папці "Інше"
є папка "Ще інше".
Вона відкривається рідко
й завжди ненадовго.
В ніч на Івана Купала.
В день приходу весни.
Коли вже не плачу,
але ще ніяк не засну.
Щоб не роздумати, слід швидко клікнути.
Я бачу повідомлення з мого контакту.
Мого здається, тільки фото не моє.
У жовтій сукні, із якимось чоловіком,
ведемо в парку ображене дитя.
Я не знаю це плаття.
Я не знаю цього чоловіка.
Я не знаю дитину.
Чим різниться від мене та, інша.
Що робить інакше вона. Чим ми схожі.
Чи дві тисячі сьомий, чи вже починається криза.
Чи є третя частина "Хоббіта". Чи учора дощило.
Чи Армстронг побував вже на Місяці. Я не відаю і не надіюся
Що розвію моє невідання.
Повідомлення
Виглядить так:
навдвасчшщсоіщлв
Можливо відіслане помилково.
Wisława Szymborska "Wiadomość"
Obok folderu ,,Skrzynka Odbiorcza”
jest folder ,,Inne”.
W folderze ,,Inne”
jest folder ,,Jeszcze inne”.
Wyświetla się rzadko
i zawsze na krótko.
W noc świętojańską.
W pierwszy dzień wiosny.
Kiedy już nie płaczesz,
a jeszcze nie zasypiasz.
Zaraz się rozpłynie, trzeba szybko kliknąć.
Widzę wiadomość z mojego konta.
Niby mojego, a zdjęcie nie to.
W żółtej sukience, z jakimś mężczyzną,
prowadzę po parku obrażone dziecko.
Nie znam tej sukienki.
Nie znam tego mężczyzny.
Nie znam tego dziecka.
Czym jeszcze ode mnie się różni, tamta druga ja.
Co zrobiła inaczej. Co mamy wspólnego.
Czy w jej dwa tysiące siódmym też zaczął się kryzys.
Czy ,,Hobbit” też ma trzy części. Czy wczoraj padało.
Jej Armstrong, czy był na księżycu. Nie wiem, bez nadziei
na zmianę tej niewiedzy.
Sama wiadomość
wygląda tak:
yfdklfcxiocjsokd
Musiała ją wysłać przez pomyłkę.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Віслава Шимборська ЕКСПЕРИМЕНТ"
