ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Лайоль Босота
2024.04.15

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галантний Маньєрист / Критика | Аналітика

 Дуелянська Маньєризму

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-01-12 15:33:09
Переглядів сторінки твору 31259
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.808 / 5.5  (5.144 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.796 / 5.5  (5.138 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.734
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ПРО ПОЕЗІЮ
ПРО МИСТЕЦТВО
Автор востаннє на сайті 2024.04.26 17:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Золота Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-01-13 00:32:55 ]
Відповідь:)

Кольорові коханці: вона – антрацит уночі,
Він – білявий ангелик...Яка ідилічна картина!!!
І тікає, стікає розтоплений віск зі свічі,
Білі руки по чорному тілу, як човники, плинуть,

Довгі ноги – дві річки смоли – обтікають граніт,
Ніжні руки – дві чорні змії – обвивають все інше…
Ліжко - прірва у житі. І ми вирушаєм в політ!
Вдих і видих, і знову, і знов…і складаються вірші,

І складаються біле та чорне… В очах мерехтить!
Переплутались, наче колаж, всі кінцівки і ребра…
Хто кого? Хто кому? Хто на кому, нарешті, лежить?!
Це на ліжку твоєму вляглась куртуазно… зебра.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-01-14 15:11:36 ]
Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Король(Л.П./Л.П.) [2008.01.13 23:51]

Золотій Жінці та Галантному Маньєристу
Насупиться і насиплеться, мов пір`я стареньких янголів,
Сумна снігова рапсодія на місто, де нас нема.
І ранній київський потяг закотить холодний плацкарт у Львів,
І сонний вокзальний рупор об`явить, що вже зима.
Всезнаючий репродуктор розкаже, що все за графіком.
Та іноді щось раптово наплутається в житті…
…Усміхнена баронеса й галантно прострелений віконт
Вертатимуться з дуелі обсипані конфеті…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2008-01-15 12:21:29 ]
Прострелить віконта, - насупиться. І знову йому насиплеться
Якесь конфеті за комір… чи сніг, чи то щось іще…
А там де нема нас - краще…тож він з тихим сумом дивиться
На надто звабливу сукенку, приховану під плащем.
Яка Коломбіна лялечка, і кралечка, і спортсменочка,
А в нього - подагра і талія давно невідомо де.
Ще й рупор довбе настирливо, що буде усе за графіком,
За планом і згідно трафіку у кожного хтось буде.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Золота Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-01-18 09:45:35 ]
Вокзали, сніги і рупори…
Віконт відійде від ступору,
Змете конфеті з-під коміра –
(Ревнива жона січе!)
Куценьке дівоче платтячко
Довіку йому не бачити,
Бо зась Казанові хворому
Усе, що під тим плащем.

Його Коломбіна-лялечка,
Його куртуазна кралечка,
Його одіозна стервочка
Метне золотим хвостом…
Дорога на Сихів стелиться,
Амурчик уже й не телиться,
І сніг за вікном метелиться,
І вариться суп з котом…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-01-18 16:22:29 ]
IІІ. Щастя амура

Осанна!
Прощай провінція –
марусіада - гриція!
Амур ваш, така традиція,
з останнім клієнтом йде
на радісний зойкіт панночок,
тремтіння ланітних ямочок,
у вир комедійних драмочок,
на свіже і молоде!

Прощай восковий паноптикум
квасних баронес у котику.
Не буде вам більше дотику
до пристрастей і спокус,
втішайте себе промовами,
та гордо ходіть з коровами
між цвинтарем і дворовими
промоціями рейтуз.

Віднині делімітація,
і точна апроксимація, -
Маестро полюбить Грація
без жодних вульгарних вад!
А далі віками з портику
я сіятиму еротику,
і гладитиму по животику
вагітних цим всім менад.

2008


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гонта (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-19 13:14:19 ]
Ви знов мені про ті сонети з мадригалами
І про якусь Ромеу з тридев'ятих далей.
Невже невтямки, графе, як уже дістали Ви
Своїми віршами. Якби ж Ви тільки знали
Що всі Овідії і Публії з Назонами
Вже остогидли, що вже й температура
Підскочила від тих кантат з кальсо... з канцонами.
Чи ви гадаєте, я повна трубадура?
Та знаю добре я, до чого все насправді-то,
Чого торочите лиш про красу дівочу,
Чого Ви, графе, хочете, до чого прагнете,
Бо я ж насправді теж лиш цього й хочу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Золота Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-01-21 12:13:38 ]
Хочу?

Ну, припустимо, хочу:)
Ну щось там колись там хочу…
Та не твоїх кальсонів, канцон і дурних менад…
Ніч стікає губами – гарячий, як гріх, шоколад,
Коломбіно-цукерка, я знову тобі морочу

Мізки, серце і все, що лишилося в тебе, любий…
Кошенятком ласкавим приляж і скажи «Мур-мур»,
Мій смішний Казанова, мій ласий до втіх трубадур,
Що за ніч перемацав жіночу частину клюбу,

Хойті-хойті сюди, в тебе, певно, болить голівка,
Я тебе погойдаю на руцях, наллю розсіл,
Мій Жуане-Іване, надія найближчих сіл,
Твоє кредо довічне: «Менади, любов, горілка».


Ти втомився, я знаю. Та хочеш чайок з лимоном,
Бо похмілля – гребуче. Бо тіло болить і ниє…
Роздягайся, коханий. Я коцом тебе накрию.
Спи спокійно до ранку – і ніч золотим полоном

Заколише-задурить, і ти переспиш до ранку,
І пригоди покличуть, і сурма в штанах заграє…
Залишитися хочеш? Ні, любий, дурних немає.
Забирайся, тебе вже чекає нова коханка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Золота Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-01-22 17:44:02 ]
Дуель:)

…а сивий секундант іде в готель,
Де ми на коцах божевільно скачемо…
Що, прошу пана? Ах, дуель? Дуель!
Холодна зброя? Фі! Давай гарячої!

Піф-паф! – до рук пістолі-кулемети!
І гра, немов дитяча карусель,
Ще крутиться…Забудь про тет-а-тети -
До зброї, золотенький мій! Дуель!

Ей, підтягни штани! Не личить пану
У «нєгліжах» приймати чесний бій!
Ти ж – монамур! Нащадок Дон Гуана!
Ти ж Казанови родич! Ти ж бабій!

Будь гордий того, піонер еротик!
Співай менадам і роби дітей,
Ні, я не проти. Не жартую, що ти!
Хай людство зрозуміє – ти не гей :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Герман (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-22 22:18:48 ]
До теми дуелей і маньєризму:)

Як це правильно любий, не варто писати поему
Для одної. Як вистачить і строфи для всіх…

Славмо хіть! І биймо в барабани!
Ти ж бо хочеш, хочу й я - то дій!
Вже по вінця назбиралось манни
Слів. Лежать нез'їдені дурмани.
Ми – гурмани. Ти ж іще й бабій.
А я стерво. І рахунок рівний.
Зображає каяття царівна,
А царевич те, що вірить їй.
Постріл-постріл; слово-слово -
Й впали двоє на арену простирадл.
А кого убито – не цікавить
Вже ні дон Жуанів, ні менад.
Ну то що, коханий, вийми кулю,
Й разом знищим докази боїв.
Я удам, що за ніч залікую,
Ну а ти на ранок – що ожив.
І колажем складемося (в зебру?) в шалі
І запалі на годинку.
Я твоя царівна у шпиталі,
Каюсь чи лікую? Згубна жінка :)
Ти – царевич, трубадур, Жуан.
Удаєш, що виграв. І литаври!
Я вдаю, що згідна. Й барабан!
І обом за гру акторську лаври.

Славмо хіть! Бо сурми хочуть м'яти!
Йди, співцю, в дорозі рани згоїш.
Й нащо та морока, щоб складати
Різні вірші для одної й тої ж?
Ти вже складав один – і він кадрить
Кожен раз нову Лолліт по новій!
І блукає клубом привид-хіть.
І затишні вечори зимові…


Йди, бо із штанів димить повільно.
Може догоряє? Бідний мій…
Вдасть, що то дуель нова царівна,
А царевич - що піддався їй.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Герман (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-22 23:35:01 ]
упс, трохи збилась послідовність від мого гальмування, таж не зміст:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-01-23 20:00:09 ]
Сон у літню ніч

...Золотенька моя,
ці пташині пісні ранкові
і серпанок над садом,
прозорий, як шати твої, -
досконале завершення
казки, в якій на слові
так подібнім на правду,
я, зрештою, мовлю - „Ні,

Після тисячі другої
ночі уже не в стані
далі слухати! де ви
години нічні мовчазні?!
Повертаю назад,
у прекрасні часи, жаданні,
де щоразу нова
тільки пристрастю служить мені.

Що ж до тебе, то ми
розлучаємось, - вельми радо
за тобою пригляне
наш тенор - заслужений кат,
та клянуся – з цим все!
Певна річ, о Шехерезадо, -
більше жодних розумниць,
і жодних словесних принад!..”

*
...Ой! наснилась біда!
Наче мила, я не з тобою,
наче слухав усяке,
що здатна сказати жона!
Я казки споживав!!!
і ні крапельки алкоголю!

Йди сюди моя пляшечко,
рідна - від корка до дна!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Герман (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-23 22:31:23 ]
Я пішла, а ти лишився спати,
Ще чадило від пістоль у хаті.
Віддавало любощами й кексом:),
Що до нього руки не дійшли.

Прокидайся мій гурмане ніжний,
Принесли на таці нових грішниць!
Пообкушуй їм сріблясті крильця,
А тоді к друзякам, на шашлик!

Казочки закінчились на цьому.
Вже не буде ошалілих цьомів
У твоєму холостяцькім домі,
Перехватом з кухні в магазин;

Перехватом перегнутим в спальні,
(Куць штовхнув за прибирання взятись)
Їсти вам подать, чи тут податись
Блюдом заголубливим, простим?

Мабуть так… Ой, тобто ні. Не стану.
Так збагнути: леленько, ой-ой,
Що й казати!
Два з вершечком роки казочками
Заміняє любощі герой
Шахразаді…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Золота Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-01-24 15:06:28 ]
Феніта ля комедія...

…І написав тестамент, і пішов,
І сніг летів йому з-під підошов,
І пляшка у кишені гріла серце
(Вона – як я. Вона також із перцем).
.....................................
Хустинка біла...Стримую ридання…
Феніта ля комедія…Востаннє
З-за рогу бачу, як у цю завію
Ти трепетно скляну цілуєш шию,
Як обнімаєш талію, і гордо
Вливаєш сурогат у спрагле горло,
І ніч без мене губиться поволі
У випарах чорнявих алкоголів…



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2008-01-24 21:07:18 ]
ВЧИНКИ

Фанфарна пронизливість вчинків твоїх
Змінила мажорну розбурханість терцій
На сумність мінорну. Відчути я встиг,

Як сталась ця зміна разюча у серці –
Неначе по ньому парадом пройшлись
Тобі подаровані в березні берці –

Таке вже із ним відбувалось колись,
Лише навпаки – до мажору з мінору.
І мрії злітали у зоряну вись –

Глибоку, як Всесвіт, таку ж неозору.
Ти бризом здаєшся, то – наче гроза,
То ніжність приносиш, а то - непокору...

Нащо ти вручила мені гарбуза?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гонта (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-27 12:27:01 ]
Ну ось нарешті я у Вашому алькові,
А Ви, як завжди, зваблива така й чарівна!
Ах це? Облише, то пусте. Краплинка крові.
Я з битви щойно. Так, кривава і нерівна.

Мій ворог хитрий був, безжальний і жорстокий,
І всі обставини були йому на руку,
Мені дісталося по ребрах, в ніс, під око,
Побив пенсне мені і зіпсував перуку.

Але я вистояв! Вважайте: за хвилину
Наніс я два удари і погроз - без ліку!
Тож Ви пустіть мене у ліжко, я спочину
Від цього поєдинку з Вашим чоловіком.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Золота Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-01-27 22:59:48 ]
І знову - се ля ві:)

Так, спершу в душ! А потім – до постелі.
Візьми он пінку. Кров-не кров – однак
На простирадлі буде чорний знак –
Його не відіпрати вже ніяк!
На всіх не напасешся “Аріелів”!

Це ж біле простирадло, мій солдате,
І зась сюди з кривавими ногами!
“Яке стояло сонце поміж нами!
Яка між нами прірва пролягла”.
Не в риму, кажеш? А мені плюватиJ

Ой, хто це стука? Серце – тьох-тьох-тьох....
Це Командор уже тримає свічку...
Він, певно, також проситься на нічку...
Ну, знаєш, мій альков – не рукавичка!!!
І місця тут не вистачить на трьох...

Уже зайшов. Уже знімає лати.
Е-е!!! Жуан слабий, його не руш –
Тааак...Кроком руш – шуруй мерщій у душ,
І на підлозі не роби калюж –
Мені уранці все це відмивати!!!


Вони лягли... Плейбої! Королі!
....Та поки я косметику змивала,
Мої бійці уже позасинали,
Обнявшись... У алькові місця мало,
То ляжу на дивані. Се ля ві....



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-31 21:43:10 ]
- А діло в тім,
все діло в тім,
що мав я довгий карабін,

Не в тому річ
і річ не в тім,
що мав він довгий карабін...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зеньо Збиток (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-31 22:23:01 ]
Мій вірш - не надто є серйозним,
але й тупим на дуже є:
Як маєш вени варикозні -
не йди в Стаханівці, месьє... :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-02-04 19:12:48 ]
А ось запливла в Дуелянську бригантина-привид...:)

Флібустьєре моєї останньої пристрасті,
Кораблі твоїх рук зачекались на пристані,
І тенета думок у ваганні розхристанім
Оповили рамена важких якорів.

Командоре моєї зимової ніжності,
Не губися в омані феєрії сніжної, -
Сторінки, що розкриє тобі чорнокнижниця,
Розбентежать у тілі незгасний порив.

Адмірале флотилій моєї жіночності,
Еполети вінчатиму лаврами почестей,
Упірни у шаленство, що статтю наврочене,
Увійди войовниче в мої сто морів… ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-07-26 18:36:24 ]
А це сердечне Присвячення Афродіті Небесній


О, Афродіто, дякую, Небесні
щедріші є в усьому за земних. :)

А пам’ятаєш Клеопатру, що
опісля пристрасної ночі в небі
катам у руки віддала мене? :(
І суто з-за якоїсь там погорди
і навіть ніч нестями і кохання
її переконати не змогла.

Це сан цариці губить почуття,
чи ранки серед пихи і всевладдя?..
До неї більше я не прилітаю,
клянуся, а тисячосвітна дружба
з тобою запорукою тому!
І пустощі, звичайно. Час од чáсу
усі, без винятку, мчимо кудись,
як тільки прозростає свіжа плітка
так поспішаємо її пізнати.
Ми ж охоронці передвічних істин,
і ми повинні, правда? Ти і я.
Як солодко звучить, коли ми разом.
І надто схожі, -
Афродіто, навіть,
коли ти з Нопфлером кохалась, в мене
було подібне вельми у обіймах.
Послухай це дитя солодкогубе,
і уяви її на хвилю в ліжку -
таку закохану, таку мрійливу...
Але вона лише земний відбиток -
Ти на хмаринці пролетіла в небі,
а по землі її майнула тінь.

Звичайно, час для нас лише мандрівки,
прогулянки з епохи до епохи,
але прошу, кохання Афродіто,
згадай мене не через сотні років
у позабутих світлом нетрях суму,
а серед радості і вихваляння
у Римі щедрому, у мить благочестиву,
коли тобі вклонитись ввійде Цезар,
і я ввійду у тебе разом з ним.

26/08/2008


1   2   3   Переглянути все