ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
* * *
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
Доведеться вибирати
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Як литвин дівчину провчив
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Критика | Аналітика):

Лайоль Босота
2024.04.15

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Галантний Маньєрист / Критика | Аналітика

 Дуелянська Маньєризму
...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-01-12 15:33:09
Переглядів сторінки твору 31255
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.808 / 5.5  (5.144 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.796 / 5.5  (5.138 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.734
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ПРО ПОЕЗІЮ
ПРО МИСТЕЦТВО
Автор востаннє на сайті 2024.04.23 17:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-09-14 14:52:25 ]
А як вам тема: Що молодий поет Поезії?

- Що молодий поет Поезії? Ніщо?
Напруження, що нижче інтелекту?
Послушницям її палкий еректум?
Перпетум у мрійливе "ні про що"?

- О ні, Поезія і молодий поет -
це привід вчасно опустити очі,
коли позаду стогони дівочі,
а попереду Божий силует!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Золота Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-09-16 00:50:39 ]
Що молодий Поезії поет?
Ти кажеш, Божий? Просто - силует
накачаний нівроку, плечі - рама,
картинка посередині...Майн Год!!!
Красавчік мальчік - і не ідіот,
кузен Жан Клода (того шо Ван Дама).
І кожна дама вмліє, як узрить
його очей спокусливу блакить,
його солодкі руки як скуштує...
Як поведеться на принаду губ...
Поезії поет міцний, як дуб,
А ще – стрункий, високий, ніби туя...
Він – як статуя! Ляля-Аполлон...
Йому закони жанру – не закон,
Зате законним право є наліво
З юрмою ніжних і голеньких муз...
Він витягне з райтуз козирний туз,
Його душа – відкрита, як blue tooth,
Його любов – шалена, ніби злива,
Чи пес скажений. Як укол в живіт
Його “ Бон жур, моншер” (Мала, привіт”),
Він вміє римувати “лід” і “світ”,
(Ну, він іще чого багато вміє...
Речей приємних молодий поет...
Бо слово – криця, речення – багнет,
Бо Ками й Сутри він апологет,
Бо локшину розвішує на вії
Дівчаткам (вуха заняті давно):
Приміром: Вам зніматися б в кіно!
Чи: вас люблю, чєвоже болє, мила?
Або: так не кохав ніхто іще...
І потім – бац – і в койку! Ще і ще,
Накриє тілом білим і плащем,
Залізе в серце (не лише) без мила,
Що просто мамма мія...Ловелас,
Мисливець хижий на дурненьких нас,
Дівчаток синьооких – дві панчішки,
Два бантики, дві руці, дві ноги...
Йому – Поету – все це до снаги,
І поки ми “ах-ах”, “ги-ги – ги-ги”,
Він непомітно занесе нас в ліжко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-09-16 02:20:44 ]
А я скажу вам, любі друзі,
якщо позбутися алюзій
і позабути пієтет -
ЩО молодій Поезії поет
(поезія хіба бува старою?),
якого надихає не любов, а сором
і вічний в шафі висохлий скелет?
ЩО їй - служниці й господині -
до тіней тих, хто і понині
вдають із себе мудрість старих дів
під клавесину тьмяний спів,
римуючи "клозет" і "менует",
і вже не розрізняють силует…
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-11-09 12:22:56 ]
До розкішного твору "Антитіла", розкішної Голубої Кішки.
Зі снива психа
Навіщо, о Блакитна Кішко,
у бюсті дні минулі гріти?
І там, і тут - те саме ліжко
і на столі ті самі квіти.
Нове в новому, кажуть люди, -
ми трохи виростимо груди,
що так білітимуть без лиха,
усніжена моя Барсиха!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2008-11-09 19:36:34 ]
І добрий вечір, прошу, не соромтесь
Здаєnmcя Ви Галантний Маньєрист?
Парфум «Dupont”, мережаний батист
І барсом йде. Жилося? Як жилося?
Я рада, я чекала, я жила,
І жевріла не королева сніжна ж!
Знімаю маску… Покотися біла сніжка,
Щоб я минулим світом не жила,
Бо груди в бюсті, а душа у тілі,
Бо кроки білі, а нове – солодке,
І розтулю свою котячу глотку,
Бо всі ми, пане, різночубі звірі.
І мило, як уверх зростаєш вперто
З тісного листопадового светра.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-11-09 12:30:48 ]
До розкішного твору "Антитіла", розкішної Голубої Кішки, і до її не менш розкішних відповідей.

ДЕМОН БЛАКИТНОЇ КІШКИ
           І мило, як уверх зростаєш вперто
           З тісного листопадового светра.
                           Блакитна Кішка

Це справді він, і може навіть „я”,
м’який батист, парфум «Dupont” – на людях,
а іноді і опівнічний тигр:
осінньо барвний, із тавром у грудях
мисливця, хижака, наглядача
над сутностями втиснутими в homo.
Бо декому потрібна пара ікл -
для порятунку, вищого питомо. :)

Бо звідсіля куди таким іти?
Вони в мені, як пташенята в жмені,
не визрілі митці і їх рядки,
водойми, небеса, луги зелені,
цілі міста, і схими самоти,
де обрані перебирають чотки,
а ті, які далекі од мети,
опохмелілі, надривають глотки.

Ну годі ж, бо, красуне, не тремти,
я ж бо цінитель витончений тіла,
в якому ти не раз уже служила
у храмі пристрасті не зовсім вміло,
та я навчу, вважай – це той каприз,
яким довічність спокушає метра,
давай-но - та не з тіла, - поки із
тісного листопадового светра. :)(:


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2008-11-09 19:38:47 ]
Ах сутності затиснені у homo?
Вам не сидиться , милий тигре вдома –
Я ж Вам не кицька сіра дворова,
Я –Ірбіс, Ірбіс, В мене очі сині!!!
І краще в шкірі загнаній дитині,
Бо можуть бути кулями слова.

Отож, пробачте, коли ви великий метр, -
Тримайте листопадовий мій светр!!!
І роздаруйте по листочку тугу
Зимових рік і року непростого…
Вперед! В нас молодим завжди дорога!
Кошача в вас була хіба подруга?

Чи учениця, що вбира, мов губка
Науки мудрі пристрасно і хутко?
Та пам’ятайте, що й моє галантне горло!
Для того, щоб натхнення розцвіло -
Потрібно тих батистів сім кіло
Й «Dupont” не хочу, а підійде Marc O’Polo
Ну, як я вас, мій метре, підколола?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2008-11-09 19:40:57 ]
Не причинись сліпим, великий муже,
Усякий, кого Бог прозвав Адам.
Ти йдеш безжально по його слідах,
І світ тримають плечі слави дужі,
Сувої розрахунку сталі в мозку…
І від стратегій і холодних схем
Затьмарився б у бочці Діоген.
Я- жінка. Я течу у тебе воском.
Вишневим квітом, голосом маляти,
Малиновим варенням і вином,
То ж ти мої малесенькі крилята
Не маж у смолянисте молоко.
І коли ти піїт, то будь мудрішим
Даруй всім Євам гідний голос вірша,
І віру, що єдиний , і один,
І кожний день годи, і жовті холоди
Тоді твоє не заморозять ліжко.:)
І сто відсотків щастя,
І киця, а не кішка,
І Любонька – Любов,
І сік твого причастя
Опуститься надіями на дно
Душі.
Кидай свої ножі!
І пий своє ласкаве щастя…
І коли светрик, зняв – купуй розкішну сукню,
Для Мельпомени.
Бо цапну,
Або стукну:).



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-11-09 20:20:51 ]
Знімаю ваш листопадовий светр
і осягаю кожен міліметр!
Хто вічності відтворить це точніше,
аніж філософічний Демон-метр? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-11-09 20:22:19 ]
Повчання
А час покличе знову камені збирати,
Тоді кохану одягни у пишні шати.
Бо не зима, а доля вимагає – „сукню!”
А ні – пізнаєш вповні „цапну, або стукну”!

Тож, не доводь феміну жодну до нестями,
купи найкраще, чим затягуються рани. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-11-09 13:12:08 ]
Пісня Трубадура дарована Варі Ч. одного жовтого мрячного дощового осіннього дня, незабутньо проведеного в мисливській хатині на околиці панського міста Луцька (1712 року від Р.Х)
* * *
Ти не вагайся, діво!
Поки не все одно,
поки живеш - грайливо,
доки усе - вино.
Доля до жінки мстива.
Роки - неначе сни.
Там, де була красива,
добре душі цвісти
буде у нагороду -
за ці осінні дні,
що дарувала вроду
втомленому мені.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2008-12-27 01:58:35 ]
П’ю голубе вино очей твоїх,
П’яницею хитаюсь між тинами-
Крізь спрагу витверезників і храмів,
Крізь гріх...

П’ю голубе вино твоїх очей!
Гамуючи у грудях давню рану
До келиха вустами ще.. іще..
Бреду в Нірвану..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-02-10 13:36:48 ]

Ода жіночому роману
                        Лесі Романчук
Примарні силуети кращих днів -
минулі, і не житі ще тобою,
так схожі тим усім, чого хотів,
і що в кінці дістанеться герою.

А розсудив би на тверезий глузд,
і спершу мудро втішився главою
од Лесі Романчук, і гордих уст
би не кривив опісля з гіркотою!

А прочитав би декілька книжок,
гляди і не розм’якнув із отою,
що всі романи знає на зубок,
і ліжко зв’яже не лише з фатою.

Ти помилявся, думав – осьде світ,
твоєї волі викликаний грою.
А виявилось – все уже як слід
описано жіночою рукою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-06-09 12:20:45 ]
Арабські Мелодії
- Зажди!..
                            Я обернувся. Неждано так, чи ні,
твоє лице і тіло відкрилися мені!
Та окрик муедзина і молитовно ми
навколішки стаємо, а крýгом – килими,

а пругом – божі пташки співають у саду,
і юнолице літо, і ти – вся на виду -
покірна і побожна, і опліч тебе я!
О зможе так не кожна, а тільки-но своя!

А промине молитва, тебе я обійму,
Всевишній усміхнеться, і з вдячністю Йому,
прошепочу ласкаво у миле вушко: – Ні,
Спочатку шлюб, а потім обійми запальні!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-03 14:48:12 ]
Які часи, мій друже, на дворі!
Усюди грип... і тут панує тиша...
аж чутно, як стара зловредна миша
прихований "Рошфор" тягає догори.

Тож - обираймо зброю, Маньєристе!
Верлібр? Чи білий вірш?
Чи рима, щоб до хисту?
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-03-08 17:06:53 ]

До 8-го березня

Прощавай мій осудливий розсуд -
Уготований спалаху лишок!
Зачаруюсь, і знову напрочуд,
Красотою душевною ніжок,
Невимовною спрагою ласки,
І повірю в будь-що, - не баріться!
О ці весни – удачі й поразки,
О суничного раю ворітця!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-07-04 17:14:33 ]
            Можливо ця строфа викличе маньєристичну дискусію?


Про що ти думаєш, о чоловічку!
Буває ж бо ти думаєш! - про що?
О певно не про зоресяйну нічку,
і не про гарну на своїй спідничку?
Про недосяжне, ясно, не будь-що?!
Вино ж не випите, дружина поряд, -
невже про гроші, чи туманну даль?
Де ж потаємно бродить мужній погляд,
в якому неземна така печаль! (автор Г.М)

або ж, в унісон написана інша строфа від Наталії Крісман

Про що ти думаєш, о Маньєристе? -
Про зоресяйну нічку за вікном,
На білім тілі пасма золотисті,
А на вустах - цілунки і вино...
Про те, куди таємно зір твій лине,
І мужній дух готовий у полон
Здаватися без спротиву щоднини,
Про сон, в якім немає заборон?...
Про це ти думаєш, о Маньєристе?!
Скажи, як є, щоб совість мати чисту! (автор Н.Крісман)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-07-04 17:27:47 ]

Ах Донно, темно на серцях і боязливо,
у зорі лицарів сьогоднішніх юга,
і ваші очі через це проймає злива -
вам жаль епоху, що - розсудливо примхлива -
так сумно ніжиться у таїні гріха?
Та киньте місто це - піжонів і брехливців,
махніть, для прикладу, у Жашків – день шляху
і ви натрапите, як сарна на мисливців,
на долю, Донно, що не відає страху.

Жінки, вино, і кроки Командора,
лише початки в мареві років.
Є для всього продовження - з учора
у майбуття, та й хто би не схотів
пройти потойбіч звичних відчуттів,
де дійсно яв, а не уява хвора?!
Я був із вами, Донно, уві сні,
у смазі літа ви лежали гола,
а віддалися спрагло навесні -
Венеція,
                   Палаццо,
                                       баркарола...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-19 11:22:56 ]
Ну може хоч це заведе поет-дівчаток? :)

Після сорока!
Сягнула спека сорока - яке кохання?!
Якби у тебе я ввійшов - була б остання!
А так останні вісті із фронтів погоди,
і „пийте, пийте кожен день” - ото уроди!

Ні, ти поглянь, які! - сказали б звідки гроші!
Немов не знають – всі в розірваній калоші!
То ж не дивись на мене, як плита на сало,
у мене зроду без півлітри не вставало!

І ще коробка довбана - оця панелька!
Ну й душегубка, блін!!! А ти - як карамелька,
у чому Бог послав, виблискуєш у хаті,
не накаляй, кажу тобі, питання статі!

А як подумати – то від жінок всі біди!
Ото утнуть своє, а нам хоч не хмеліти!
Я посадив, би Юльку ту, клянусь, за грати -
вона ж на осінь прийняла голосувати!

А так, як люди би жили - від кандидата
щодня би мали по одній гіркій на брата,
гляди й минула би і спека непомітно,
достойно, словом, би жили, хоча і бідно!

Прошу востаннє, одягнися! Бо ж не встою,
і потім з фуфелом сичатимеш гюрзою.
Там сорок градусів, як на порожній пляшці!
Мов той Адам, з тобою, чи в тобі - я в пастці...:)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-19 18:33:11 ]
Якби в Адама без півлітри не вставало,
він Єви не торкнувся би, замало
по хаті бігати, як по стежинках Раю,
помив би краще посуд, бо вмираю

від спеки, а ще ти з ниттям без міри,
нумо, вставай, пішов - на три-чотири!
як не подобається стан тобі дівочий,
то зав"яжи свої безстижі очі.


1   2   3   Переглянути все