Одного осіннього ранку 1983 року Віктор Інфантес увірвався до мого кабінету в CSIC (ісп. Consejo Superior de Investigaciones Científicas, CSIC - Вища Рада з Наукових Досліджень) на вулиці Дюке де Медінаселі з криком: "Це в мене! Це в мене!". Коли він заспокоївся і зміг говорити чіткими і з розумілими словами, він розповів мені, що це в нього, а саме написаний конкретною рукою Даніеля Айзенберга, експерта з лицарських книг і на той час уже палкого лорколога, рукописний примірник з одинадцяти сонетів, які Лорка в 1937 році назвав "сонетами темного кохання", давши їм таку назву раз і назавжди. Такий вишуканий делікатес не був опублікований у повному обсязі з невиправданих причин, і нам спало на думку відкрити скриньку Пандори, підготувавши включення цих сонетів до збірки Лорки, виготовити їх піратське видання (з примірника, який привіз із собою Віктор), звісно, максимально утаємничений, щоб уникнути прикрих покарань з боку діючої законності. У грудні 1983 року побачили світ 250 примірників нашого піратського видання "Сонетів темного кохання" (1935-1936), яке ми з юнацькою гарячковитістю поспішили опублікувати, щоб якомога швидше відправити їх із Гранади до впливових діячів іспанської культури, що зробить неминучою публікацію цього чудового з літературної точки зору матеріалу у найближчому майбутньому, незважаючи на всі упередження. Сьогодні, коли примірник від цієї явно бунтівної видавничої компанії з’являється на ринку секонд-хенду чи на аукціоні, вартість нашого дуже скромного 24-сторінкового буклета, надрукованого в Оканьї, досягає астрономічних цифр. Це змушує мене задуматись над тим, наскільки ми з Інфантесом були недалекоглядними, не зберігши принаймні десять чи дванадцять примірників того editio princeps (лат. "перше видання", перше друковане видання, раніше поширюване тільки в рукописах) кожен, але ми так прагнули оприлюднити таку чудову серію заборонених сонетів, що не думали про це. Коли я пишу ці рядки, Віктор Інфантес перебуває на іншому боці дзеркала життя, присвяченого книгам і приправленого численними й глибокими ерудиціями, тож мені одному випало переповісти історію – він уже зробив це за час усього свого життя, одного разу, також сам - нашу пригоду зі збіркою цих одинадцяти любовних сонетів, загалом сумних і в основі своїй, без сумніву, геніального Федеріко. Я також відзначаю отримання в 2021 році нагороди імені поета з Фуенте Вакерос, яку мені вручив мер Гранади в травні 2022 року.
З іншого боку, я пропоную одинадцять дивовижних сонетів темного кохання в тому порядку, в якому вони з’явилися в нашому виданні 1983 року. Це спосіб віддати шану нашому піратському виданню і, перш за все, пам’яті того молодого чоловіка. який пішов у безвість, який увірвався в мій офіс у CSIC з криком? "Це в мене! Це в мене!" сорок років тому, а зараз живе в районі бібліографічного раю.
Мадрид, 19 червня 2022 р.
Малюнки Хав'єра де Хуана