Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2025.10.30
2025.09.04
2023.02.18
2019.07.07
2018.03.05
2017.09.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Зоя Бідило (1952) /
Головні поетичні огляди
Примітка редактора Луїса Альберто де Куенки
Одного осіннього ранку 1983 року Віктор Інфантес увірвався до мого кабінету в CSIC (ісп. Consejo Superior de Investigaciones Científicas, CSIC - Вища Рада з Наукових Досліджень) на вулиці Дюке де Медінаселі з криком: "Це в мене! Це в мене!". Коли він заспокоївся і зміг говорити чіткими і з розумілими словами, він розповів мені, що це в нього, а саме написаний конкретною рукою Даніеля Айзенберга, експерта з лицарських книг і на той час уже палкого лорколога, рукописний примірник з одинадцяти сонетів, які Лорка в 1937 році назвав "сонетами темного кохання", давши їм таку назву раз і назавжди. Такий вишуканий делікатес не був опублікований у повному обсязі з невиправданих причин, і нам спало на думку відкрити скриньку Пандори, підготувавши включення цих сонетів до збірки Лорки, виготовити їх піратське видання (з примірника, який привіз із собою Віктор), звісно, максимально утаємничений, щоб уникнути прикрих покарань з боку діючої законності. У грудні 1983 року побачили світ 250 примірників нашого піратського видання "Сонетів темного кохання" (1935-1936), яке ми з юнацькою гарячковитістю поспішили опублікувати, щоб якомога швидше відправити їх із Гранади до впливових діячів іспанської культури, що зробить неминучою публікацію цього чудового з літературної точки зору матеріалу у найближчому майбутньому, незважаючи на всі упередження. Сьогодні, коли примірник від цієї явно бунтівної видавничої компанії з’являється на ринку секонд-хенду чи на аукціоні, вартість нашого дуже скромного 24-сторінкового буклета, надрукованого в Оканьї, досягає астрономічних цифр. Це змушує мене задуматись над тим, наскільки ми з Інфантесом були недалекоглядними, не зберігши принаймні десять чи дванадцять примірників того editio princeps (лат. "перше видання", перше друковане видання, раніше поширюване тільки в рукописах) кожен, але ми так прагнули оприлюднити таку чудову серію заборонених сонетів, що не думали про це. Коли я пишу ці рядки, Віктор Інфантес перебуває на іншому боці дзеркала життя, присвяченого книгам і приправленого численними й глибокими ерудиціями, тож мені одному випало переповісти історію – він уже зробив це за час усього свого життя, одного разу, також сам - нашу пригоду зі збіркою цих одинадцяти любовних сонетів, загалом сумних і в основі своїй, без сумніву, геніального Федеріко. Я також відзначаю отримання в 2021 році нагороди імені поета з Фуенте Вакерос, яку мені вручив мер Гранади в травні 2022 року.
З іншого боку, я пропоную одинадцять дивовижних сонетів темного кохання в тому порядку, в якому вони з’явилися в нашому виданні 1983 року. Це спосіб віддати шану нашому піратському виданню і, перш за все, пам’яті того молодого чоловіка. який пішов у безвість, який увірвався в мій офіс у CSIC з криком? "Це в мене! Це в мене!" сорок років тому, а зараз живе в районі бібліографічного раю.
Мадрид, 19 червня 2022 р.
Малюнки Хав'єра де Хуана
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Примітка редактора Луїса Альберто де Куенки
Одного осіннього ранку 1983 року Віктор Інфантес увірвався до мого кабінету в CSIC (ісп. Consejo Superior de Investigaciones Científicas, CSIC - Вища Рада з Наукових Досліджень) на вулиці Дюке де Медінаселі з криком: "Це в мене! Це в мене!". Коли він заспокоївся і зміг говорити чіткими і з розумілими словами, він розповів мені, що це в нього, а саме написаний конкретною рукою Даніеля Айзенберга, експерта з лицарських книг і на той час уже палкого лорколога, рукописний примірник з одинадцяти сонетів, які Лорка в 1937 році назвав "сонетами темного кохання", давши їм таку назву раз і назавжди. Такий вишуканий делікатес не був опублікований у повному обсязі з невиправданих причин, і нам спало на думку відкрити скриньку Пандори, підготувавши включення цих сонетів до збірки Лорки, виготовити їх піратське видання (з примірника, який привіз із собою Віктор), звісно, максимально утаємничений, щоб уникнути прикрих покарань з боку діючої законності. У грудні 1983 року побачили світ 250 примірників нашого піратського видання "Сонетів темного кохання" (1935-1936), яке ми з юнацькою гарячковитістю поспішили опублікувати, щоб якомога швидше відправити їх із Гранади до впливових діячів іспанської культури, що зробить неминучою публікацію цього чудового з літературної точки зору матеріалу у найближчому майбутньому, незважаючи на всі упередження. Сьогодні, коли примірник від цієї явно бунтівної видавничої компанії з’являється на ринку секонд-хенду чи на аукціоні, вартість нашого дуже скромного 24-сторінкового буклета, надрукованого в Оканьї, досягає астрономічних цифр. Це змушує мене задуматись над тим, наскільки ми з Інфантесом були недалекоглядними, не зберігши принаймні десять чи дванадцять примірників того editio princeps (лат. "перше видання", перше друковане видання, раніше поширюване тільки в рукописах) кожен, але ми так прагнули оприлюднити таку чудову серію заборонених сонетів, що не думали про це. Коли я пишу ці рядки, Віктор Інфантес перебуває на іншому боці дзеркала життя, присвяченого книгам і приправленого численними й глибокими ерудиціями, тож мені одному випало переповісти історію – він уже зробив це за час усього свого життя, одного разу, також сам - нашу пригоду зі збіркою цих одинадцяти любовних сонетів, загалом сумних і в основі своїй, без сумніву, геніального Федеріко. Я також відзначаю отримання в 2021 році нагороди імені поета з Фуенте Вакерос, яку мені вручив мер Гранади в травні 2022 року.З іншого боку, я пропоную одинадцять дивовижних сонетів темного кохання в тому порядку, в якому вони з’явилися в нашому виданні 1983 року. Це спосіб віддати шану нашому піратському виданню і, перш за все, пам’яті того молодого чоловіка. який пішов у безвість, який увірвався в мій офіс у CSIC з криком? "Це в мене! Це в мене!" сорок років тому, а зараз живе в районі бібліографічного раю.
Мадрид, 19 червня 2022 р.
Малюнки Хав'єра де Хуана
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
