
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.
В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.
В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
2025.09.02
21:52
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.
Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.
Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Язик людський бува, як помело.
А ще, коли за коміра залити,
Такого можеш десь наговорити,
Що б і самому соромно було,
Коли тверезим про те все узнаєш.
Якщо простим ти чоловіком був,
Почервонів, покліпав та й забув.
А, як посаду чималу займаєш?
Та ще й не вдома, а в краю чужім?
Я чомусь завжди згадую Хрущова.
Той і тверезим щедрий був на слово.
Молов, бувало язиком своїм
Таке, що всі навколо червоніли.
То ворогів ракетами лякав,
Як ковбасу ми робим їх, мовляв.
То черевиком гупотів щосили
В Америці на сесії ООН,
Взявсь Кузькиною матір’ю лякати.
То холуями взявся обзивати.
Для нього не бувало заборон.
А то якось в Америку прибув
З візитом. Там його возили всюди.
Знайомився з американським людом.
На зустрічі із президентом був.
Сніданок там в честь нього влаштували.
А він же до партійних «сходок» звик.
Тож, як заправський випивав мужик.
Не пропускав, щоб тільки наливали.
І, видно, вже гарненько перебрав
Він «трунку правди» та й розговорився:
- Я , - каже, - в двадцять років одружився.
Професію тоді вже гарну мав.
Був слюсар. Тож одразу зняв квартиру.
Вітальня, спальня, кухня там були,
Їдальня. Непогано так жили.
Ще правив цар. Якраз кінець був миру…
А потім революція. Мені
Так боляче буває, як згадаю,
Що при цареві ми жили, як в раї.
Багато краще, ніж живуть в ці дні
Трудящі при радянській нашій владі.
Ми скинули монархію, умить
Буржуїв із Росії всіх прогнали.
Свободу для людей завоювали.
А люди стали, навіть гірше жить,
Ніж за царя. От я зарплату мав
Сорок рублів на місяць. То не мало.
За дві копійки чорний хліб купляли.
А білий п’ять копійок коштував.
За двадцять дві копійки сала фунт
Купити можна, а яйце – копійка. –
Налив собі ще в чарку крапель кілька.
Чого ж його дарма сидіти тут
Та і продовжив, - Чоботи купить –
То шість рублів, ну, може сім від сили…
От ми ту революцію зробили,
А люди стали значно гірше жить.
Бо заробітки знизились чомусь,
А ціни дуже виросли при тому…-
І раптом змовк. Згадав, що він не вдома.
І миттю, мов заціпило йому.
А ще, коли за коміра залити,
Такого можеш десь наговорити,
Що б і самому соромно було,
Коли тверезим про те все узнаєш.
Якщо простим ти чоловіком був,
Почервонів, покліпав та й забув.
А, як посаду чималу займаєш?
Та ще й не вдома, а в краю чужім?
Я чомусь завжди згадую Хрущова.
Той і тверезим щедрий був на слово.
Молов, бувало язиком своїм
Таке, що всі навколо червоніли.
То ворогів ракетами лякав,
Як ковбасу ми робим їх, мовляв.
То черевиком гупотів щосили
В Америці на сесії ООН,
Взявсь Кузькиною матір’ю лякати.
То холуями взявся обзивати.
Для нього не бувало заборон.
А то якось в Америку прибув
З візитом. Там його возили всюди.
Знайомився з американським людом.
На зустрічі із президентом був.
Сніданок там в честь нього влаштували.
А він же до партійних «сходок» звик.
Тож, як заправський випивав мужик.
Не пропускав, щоб тільки наливали.
І, видно, вже гарненько перебрав
Він «трунку правди» та й розговорився:
- Я , - каже, - в двадцять років одружився.
Професію тоді вже гарну мав.
Був слюсар. Тож одразу зняв квартиру.
Вітальня, спальня, кухня там були,
Їдальня. Непогано так жили.
Ще правив цар. Якраз кінець був миру…
А потім революція. Мені
Так боляче буває, як згадаю,
Що при цареві ми жили, як в раї.
Багато краще, ніж живуть в ці дні
Трудящі при радянській нашій владі.
Ми скинули монархію, умить
Буржуїв із Росії всіх прогнали.
Свободу для людей завоювали.
А люди стали, навіть гірше жить,
Ніж за царя. От я зарплату мав
Сорок рублів на місяць. То не мало.
За дві копійки чорний хліб купляли.
А білий п’ять копійок коштував.
За двадцять дві копійки сала фунт
Купити можна, а яйце – копійка. –
Налив собі ще в чарку крапель кілька.
Чого ж його дарма сидіти тут
Та і продовжив, - Чоботи купить –
То шість рублів, ну, може сім від сили…
От ми ту революцію зробили,
А люди стали значно гірше жить.
Бо заробітки знизились чомусь,
А ціни дуже виросли при тому…-
І раптом змовк. Згадав, що він не вдома.
І миттю, мов заціпило йому.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"* * *"
• Перейти на сторінку •
"Повстання під проводом Мухи в Галичині або «галицька весна» 1490 року"
• Перейти на сторінку •
"Повстання під проводом Мухи в Галичині або «галицька весна» 1490 року"
Про публікацію