ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Артур Сіренко (1965) / Проза / Нотатки відлюдника

 Помста королеви Анни

«Я назвала тебе поганим хлопчиком, мій любчику, бо мені не подобається той світ».

(Джеймс Джойс)

Образ твору Петро Гаврилович Клен – громадянин і мешканець, пасажир і читач завів собі кролика. Хорошого такого, бадьорого, красивого. Петро Гаврилович кролика дуже любив, доглядав його, тому кролик завжди був охайним і чистим. Хотів він дати кролику ім’я – так прийнято у наших вітряних краях, але передумав. Назвав його просто Кролик. Ні, щоб назвати його якось Реббіт, Конін або Банні, або Ляпі, або хоч Усагі чи Ту. Ні, йому хотілось, щоб поруч було щось рідне, нестримне і споконвічне. Тому такий собі кролик на ім’я Кролик жив у Петра Гавриловича. Мені незручно називати мого героя просто Петро, бо віку він уже був поважного, і жив у великому сірому бетонному домі (з постмодерновим графіті на стінах) у місті, що колись будували як ідеальне і роботу мав поважну і важливу, з людьми працював. Тому. Але кролик виявився дуже нечемним: серед ночі прокидався і не давав Петру Гавриловичу спати. Але він на кролика ніскілечки не ображався. Коли Петро Гаврилович знову засинав, пробудившись серед ночі від надто жвавої поведінки нечемного кролика, лагідно назвавши кролика: «Мій кельтський вуханчику!» (чому кельтський? Незрозуміло!), йому снилось, як його кролик залазить у нірку, що була серед таємного лісу. Ці сни переслідували нашого героя – під впливом кролика йому часто снилась то нірка, то кролик в нірці, то якась сувора володарка таємничого лісу, що кролика в нірку не пускала, то навпаки вимагала, щоб кролик у нірку зайшов. Прокидався Петро Гаврилович занепокоєний. І часто думав: «Цікаво, а який кролик був у мого батька – фермера Гаврила?» Але кролик завжди прокидався раніше за нього. У такий бадьорій та невчасній поведінці кролика Петро Гаврилович ладен був звинувачувати кого завгодно, тільки не себе: «Не любить ніхто мого кролика, не приголубить, ось чому він такий неспокійний!». Сусідки Петра Гавриловича, що частенько любили посидіти на лаві біля дому і поговорити про різних людей – про містян і шляхту, про православних та штундів, зауважували про нашого героя: «У його віці інші вже внуків до школи водять, а він кролика вигулює!» Петро Гаврилович почув це і якось дуже реалістично уявив собі: весняного ранку веде Петро Гаврилович двох онуків за руки до першої кляси середньої школи, де будуть їх навчати грамоті, чистописанню, риториці, землемірству, логіці та фільозофії, верби цвітуть, кролик такий спокійний і безтурботний… Потім приходив до тями: ой, та він же все одно думає про кролика! Він справді про нього багато думав, навіть більше, ніж про роботу. Кролик панував у його свідомості. Він часто з кроликом гуляв, але нікому його не показував: є люди зі злим поглядом – побачать кролика і наврочать, і стане кролик нерухомим. А це катастрофа. Тому гуляв він з кроликом, а кролик був захований у спеціальний притулок полотняний. Але все одно, всі чомусь здогадувались, що в Петра Гавриловича є кролик, навіть коли кролик спокійно собі сидів під час прогулянки. А ще біда була в тому, що кролик іноді прокидався і починав поводитись нечемно, дуже непередбачувано і невчасно – і це важко було приховати. Дресируванню кролик не піддавався і команди виконувати не хотів. Навіть на роботі знали, що в Петра Гавриловича є нечемний кролик, і якось колеги запитали нашого героя: «А чому у Вас кролик постійно нечемний? Чим Ви його годуєте, що він такий надто жвавий? Чи може він просто голодний?» І єхидно при цьому посміхалися. Петру Гавриловичу стало соромно – не очікував він такого від колег, зовсім не очікував, задумався. Справді, чому? Він з жахом подумав: а може він зовсім не Петро Гаврилович, а Джакомо Казанова чи його реінкарнація? Розказували ж, що в його бабці Айседори (добре, що не Дункан) були італійські корені. А потім йому згадався сон, що снився йому в четвер, коли Місяць був оповні. Йому приснився корабель-вітрильник – пінаса, що називався «Помста королеви Анни» і всілякі там чорні бороди, пляшка рому та скриня мерця. А вранці Петро Гаврилович прокинувся і пішов до крамниці (звісно, з кроликом). Там наш герой побачив різні сорти картоплі на продаж: «Руста», «Леді Клер», «Барбара», «Блакитиний дзвін», «Ніколя» і серед них сорт «Помста королеви Анни». Згадавши це, Петро Гаврилович зрозумів все. Те, що в нього такий жвавий і вічно неспокійний кролик, то помста королеви Анни, що належала до династії Стюартів, що таємно або явно підтримувала католиків і була шотландського походження. А Петро Гаврилович останнім часом цікавився протестантизмом, філософськими поглядами Лютера і (прости, Господи) Джона Нокса, зачитувався його книгою «Трубний глас проти жахливого правління жінок», почав схилятися до думки, що «Славна революція» була прогресивним проривом, а не заколотом проти влади, і що Джеймс ІІ сам винен у катастрофі на річці Бойн, а якобіти своїми повстаннями зробили Шотландії тільки гірше. І ось вона – помста не забарилася! Його бешкетливий кролик виявився вухастим горянином, перетворив життя Петра Гавриловича на суцільний алярм і якесь постійне глибинне очікування.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-02-13 00:12:43
Переглядів сторінки твору 875
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.630 / 5.17)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.743 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.755
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
ФАНТАСТИКА
ФЕНТЕЗІ
ЩОДЕННИК
РОМАНТИЧНА ПРОЗА
ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
ЕССЕ
Еротична проза
Наша міфологія, проза
Автор востаннє на сайті 2026.11.16 15:17
Автор у цю хвилину відсутній