ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.06.11 21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це

Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про

Роксолана Вірлан
2026.06.11 20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась і ти стезі отій довіряв.

Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі під но

Євген Федчук
2026.06.11 17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при

Ігор Терен
2026.06.11 15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.

***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...

Борис Костиря
2026.06.11 15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.

Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,

Володимир Ляшкевич
2026.06.11 13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.

Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - майбуття.

Злітають звідтіля провіщення всілякі -

Тетяна Левицька
2026.06.11 08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.

Охмуд Песецький
2026.06.11 07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить. Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов

хома дідим
2026.06.11 06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим

Віктор Кучерук
2026.06.11 05:55
Лисуватий, крутолобий,
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.

М Менянин
2026.06.10 23:58
Нумо в коло йдіть до нас,
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…

Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі

Іван Потьомкін
2026.06.10 21:26
Стільки причин в юдеїв для печалі.
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве

Ігор Шоха
2026.06.10 19:47
Поки ворог протягує лапи,
порятунок лише в боротьбі.
Святе діло – убити ка*апа
і не так у бою як в собі.

***
Важко бути поетом епохи
де в болоті зав’яз криголам,

Артур Сіренко
2026.06.10 19:19
Час квітучих чилійських суниць
Зачинені всі двері крамниць:
Вітер зітхає –
Щось шепоче про човен
В зеленому морі вишень,
А може про крихітку
Яку звуть Нетреба.
Рахую свічки-зірки

Костянтин Ватульов
2026.06.10 19:10
Господи, ти ж говорив, що все забудеться,
Замолиться, заспокоїться, завершиться тризною,
Але уважно поглянь на мої руки:
Жодних відбитків від обручок,
Шлейфів шрамів та ліній життя.
На обличчі сонмище зморшок,
У відцвілих очах жодної сльози,
Бо ча

Тетяна Левицька
2026.06.10 18:21
Напевно, що ти не така, як усі,
і маєш на все — незатьмарений погляд.
Що коїться у потаємній душі —
не знає ніхто, окрім чуйного Бога.
Ти любиш повторювати: «Не така!»
Так! — Зіткана з ніжної квітки і криці.
Образи прощаєш, та підла рука
не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Артур Сіренко (1965) / Проза / Нотатки відлюдника

 Помста королеви Анни

«Я назвала тебе поганим хлопчиком, мій любчику, бо мені не подобається той світ».

(Джеймс Джойс)

Образ твору Петро Гаврилович Клен – громадянин і мешканець, пасажир і читач завів собі кролика. Хорошого такого, бадьорого, красивого. Петро Гаврилович кролика дуже любив, доглядав його, тому кролик завжди був охайним і чистим. Хотів він дати кролику ім’я – так прийнято у наших вітряних краях, але передумав. Назвав його просто Кролик. Ні, щоб назвати його якось Реббіт, Конін або Банні, або Ляпі, або хоч Усагі чи Ту. Ні, йому хотілось, щоб поруч було щось рідне, нестримне і споконвічне. Тому такий собі кролик на ім’я Кролик жив у Петра Гавриловича. Мені незручно називати мого героя просто Петро, бо віку він уже був поважного, і жив у великому сірому бетонному домі (з постмодерновим графіті на стінах) у місті, що колись будували як ідеальне і роботу мав поважну і важливу, з людьми працював. Тому. Але кролик виявився дуже нечемним: серед ночі прокидався і не давав Петру Гавриловичу спати. Але він на кролика ніскілечки не ображався. Коли Петро Гаврилович знову засинав, пробудившись серед ночі від надто жвавої поведінки нечемного кролика, лагідно назвавши кролика: «Мій кельтський вуханчику!» (чому кельтський? Незрозуміло!), йому снилось, як його кролик залазить у нірку, що була серед таємного лісу. Ці сни переслідували нашого героя – під впливом кролика йому часто снилась то нірка, то кролик в нірці, то якась сувора володарка таємничого лісу, що кролика в нірку не пускала, то навпаки вимагала, щоб кролик у нірку зайшов. Прокидався Петро Гаврилович занепокоєний. І часто думав: «Цікаво, а який кролик був у мого батька – фермера Гаврила?» Але кролик завжди прокидався раніше за нього. У такий бадьорій та невчасній поведінці кролика Петро Гаврилович ладен був звинувачувати кого завгодно, тільки не себе: «Не любить ніхто мого кролика, не приголубить, ось чому він такий неспокійний!». Сусідки Петра Гавриловича, що частенько любили посидіти на лаві біля дому і поговорити про різних людей – про містян і шляхту, про православних та штундів, зауважували про нашого героя: «У його віці інші вже внуків до школи водять, а він кролика вигулює!» Петро Гаврилович почув це і якось дуже реалістично уявив собі: весняного ранку веде Петро Гаврилович двох онуків за руки до першої кляси середньої школи, де будуть їх навчати грамоті, чистописанню, риториці, землемірству, логіці та фільозофії, верби цвітуть, кролик такий спокійний і безтурботний… Потім приходив до тями: ой, та він же все одно думає про кролика! Він справді про нього багато думав, навіть більше, ніж про роботу. Кролик панував у його свідомості. Він часто з кроликом гуляв, але нікому його не показував: є люди зі злим поглядом – побачать кролика і наврочать, і стане кролик нерухомим. А це катастрофа. Тому гуляв він з кроликом, а кролик був захований у спеціальний притулок полотняний. Але все одно, всі чомусь здогадувались, що в Петра Гавриловича є кролик, навіть коли кролик спокійно собі сидів під час прогулянки. А ще біда була в тому, що кролик іноді прокидався і починав поводитись нечемно, дуже непередбачувано і невчасно – і це важко було приховати. Дресируванню кролик не піддавався і команди виконувати не хотів. Навіть на роботі знали, що в Петра Гавриловича є нечемний кролик, і якось колеги запитали нашого героя: «А чому у Вас кролик постійно нечемний? Чим Ви його годуєте, що він такий надто жвавий? Чи може він просто голодний?» І єхидно при цьому посміхалися. Петру Гавриловичу стало соромно – не очікував він такого від колег, зовсім не очікував, задумався. Справді, чому? Він з жахом подумав: а може він зовсім не Петро Гаврилович, а Джакомо Казанова чи його реінкарнація? Розказували ж, що в його бабці Айседори (добре, що не Дункан) були італійські корені. А потім йому згадався сон, що снився йому в четвер, коли Місяць був оповні. Йому приснився корабель-вітрильник – пінаса, що називався «Помста королеви Анни» і всілякі там чорні бороди, пляшка рому та скриня мерця. А вранці Петро Гаврилович прокинувся і пішов до крамниці (звісно, з кроликом). Там наш герой побачив різні сорти картоплі на продаж: «Руста», «Леді Клер», «Барбара», «Блакитиний дзвін», «Ніколя» і серед них сорт «Помста королеви Анни». Згадавши це, Петро Гаврилович зрозумів все. Те, що в нього такий жвавий і вічно неспокійний кролик, то помста королеви Анни, що належала до династії Стюартів, що таємно або явно підтримувала католиків і була шотландського походження. А Петро Гаврилович останнім часом цікавився протестантизмом, філософськими поглядами Лютера і (прости, Господи) Джона Нокса, зачитувався його книгою «Трубний глас проти жахливого правління жінок», почав схилятися до думки, що «Славна революція» була прогресивним проривом, а не заколотом проти влади, і що Джеймс ІІ сам винен у катастрофі на річці Бойн, а якобіти своїми повстаннями зробили Шотландії тільки гірше. І ось вона – помста не забарилася! Його бешкетливий кролик виявився вухастим горянином, перетворив життя Петра Гавриловича на суцільний алярм і якесь постійне глибинне очікування.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-02-13 00:12:43
Переглядів сторінки твору 499
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.588 / 5.13)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.655 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.755
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
ФАНТАСТИКА
ФЕНТЕЗІ
ЩОДЕННИК
РОМАНТИЧНА ПРОЗА
ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
ЕССЕ
Еротична проза
Наша міфологія, проза
Автор востаннє на сайті 2026.06.10 23:27
Автор у цю хвилину відсутній