ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Самослав Желіба
2024.05.20

Наталія Близнюк
2021.12.12

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Рецензії

 Віктор Кучерук. Невеликі роздуми над одним із віршів

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-02-14 10:54:42
Переглядів сторінки твору 442
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.673 / 5.5  (4.489 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 3.774 / 5.5  (3.497 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2025.07.04 11:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-14 19:54:28 ]
Взагалі, виглядає цікавою справою час від часу говорити про наших авторів окремими публікаціями.
Ось почали з пана Віктора, сподіваюся, пройшло без особливих травм. Варто, певно продовжити - щоб і без дифірамбів, і по суті...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-14 20:28:49 ]


я хотів би насамперед відмежуватися від дискусій, які стосувалися Віктора Кучерука, як поета, лиш опосередковано
також, власне, хотів би спростувати маніпулятивне непорозуміння, в якому ніхто не став розбиратися особливо ~
те, начебто, я наміром "знецінив поета Віктора Кучерука"
ну бо це не так
______________________________

до речі, не знаю, кому і як (і чого), але мені дедалі більше подобається оцей фокус на характерних, питомих речах
котрі начеб весь час тут і не кричущі, не вимагаючі, а втім, якщо їх бракуватиме, це мабуть, всякий відчує одразу
можна говорити не тільки про поезії, митців, чи й начебто не митців, але ж, творців
те саме можна говорити про різні речі, про дерева, споруди, оздоби, інтер’єри
не як на екскурсії, коли часу нема геть, бо всіх більше цікавить ресторан, але є ось чотири-п’ять хвилин щоби нашвидкуруч пояснити
оце – Шевченко, оце – Свобода, ото – Жорж, а там Оперний, ага, та...

от що є характерним, скажімо, у Львові, це те, що можна роками ходити повз якийсь один і той самий старий будинок, сприймаючи його як щось належне
а потім випадково спинитися собі в ближчому ракурсі й раптово побачити якісь дуже навіть художні моменти, зрозумівши, що, по-перше,
вони тут завжди були, їх не помічалося (але вони чудовні!)
а по-друге, це раптове прозріння або іншобачення часом запросто перевертає світогляд узагалі





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-14 21:09:16 ]
Важлива, як на мене, заувага. Що стисло, вочевидь, розуміється і як не чітко зауважені раніше добрі конструктиви в кожному з нас, відгранені в наших спробах доброчинності - вийшло, чи не зовсім, це як потрафить, але ж тільки подібні речі не вмаляє вічність?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-14 21:14:59 ]
мені здалося, що оця безпосередня, наче б, очевидна і простодушна заувага, щодо "людини на свому місці", як раз і може бути ось таким несподіваним ракурсом... і чому би не Віктор Кучерук, як приклад, тим більше, що я згадав його чисто інтуітивно, схопившись за перше-ліпше, що зринуло собі, але все ж імовірно не так випадково, як здається?




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-15 12:15:21 ]
Особливо не просто з нами на квантовому рівні і глибше. )
Заглядаючи туди бачиш такі відмінності, що тутешні очі лізуть на лоба - як таке можна було сюди, в земне буття втиснути, і задля чого? Тут ж бо точно не рай. ))
Але сенси завжди знаходяться, і вони вагомі. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-15 13:02:35 ]



«Як художник, він мав набагато більше значення, ніж ми думали», — сказав Дега після смерті Мане. Навряд в когось іншого були серйозніші причини для такого твердження. Дега і Мане з року в рік спостерігали один одного, придивлялися, іноді сперечалися, але жодного разу не зізнавалися у взаємному захопленні. Однак, висловлюючись згаданим чином, Дега все ж використав граматичну множину. В Мане і справді був такий недолік: він здавався занадто звичайним, як будь-хто, хто завгодно. За словами Бодлера, це була «людина дуже чесна, дуже проста, яка робить усе можливе, щоб залишатися розсудливою, хоч, на жаль, є від народження зараженою романтизмом». Атож, щодо Мане, багато хто переконував себе в тому, що розуміє його. Мане любив успіх, любив свята, картини старих майстрів, жінок. Все це він робив по-дитячому безпосередньо. Від його міцної постаті променіла життєва сила, він міг бути похмурим, міг ображатися або жартувати — все це були абсолютно нормальні, зрозумілі людські реакції. Але якщо мати звичку роздивлятися його картини, то все постає розчаровуюче незрозумілим. Золя, який захищав і вихваляв його з небаченим натхненням, одного разу зізнався, що полотна Мане нерідко збивають його з пантелику. І з плином часу, Мане ставав дедалі загадковішим, подібно до Веласкеса.

(Роберто Калассо)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-15 13:22:54 ]
Що ж, проводячи деякі паралелі, вочевидь, можна зауважити мякість сонячної імпресії і в творчості Віктора Кучерука, без переходу до тлумачень. Це, як на мене, близько до художнього ремесла чистих імпресіоністів. Інша справа постімпресіонізм, де вже даються деякі тлумачення природи всього, і загалом без падіння в мирські стереотипи.
Бути безпосередньо в природі речей - найкращий спосіб порятунку від нездорових суспільних стереотипів.
Та це , певною мірою, подвиг, не надто увиразнювати своє тутешнє "я" на тлі більш вагомої Природи. Але ж наше "я", як цілісність, теж існує в різних вимірах. Точніше, маємо три таких "я". І бачиться, що їхнє поєднання становить максимальну творчу ціль без залежності від царини нашої діяльності.Це більш виразно досягається в музиці, малярстві, а ось в поезії і прозі ми завжди шукатимемо порозуміння із суспільством, бо ж інструмент мови - загальний. Тож маємо тонко балансувати між умом і разумом, і в області досяжної індивідуально гармонії. Це , певно, і ставить нас в літературі на те чи те місце....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-15 13:37:09 ]



із літературою в Україні дедалі скрутніше, рік за роком.... прикладом, я особисто і не збирався якось лізти в ту літературу, от чесно. але є ж ті, хто на повному серйозі позиціонують себе, авторецензії пишуть або ШІ їм пише рецензії, публікуються типу всяко, безкоштовно, безоплатно, змагаються вписати себе в сучукрліт, за будь-що. часом не зрозуміло, навіщо. ну, амбіції, ок. але якщо ти вже ухопив якусь формулу творчості і наплодив, у відповідності із нею, енергій, причому це зайняло всякий час, хай буде, декаду, але от наприклад, потім раптом осягнення, що це все недолуге насправді. або навіть без осягнення, все одно недолуге, але ж, що вже тепер, стільки зусиль витрачено на промоцію



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-15 13:46:55 ]
Ось від цього, на мою думку і рятує перебування в природі речей. Спершу без потреби особливо виділитися. Але якщо на території природи речей все ж це дається, тоді автор справді сягнув вершин.

Я не певен, що в українській літературі раніше було дуже добре, все ж під диким, вічним ординським тиском, розвивалося не зовсім те, що в природі речей.
Зараз є така можливість, але хто розповість нинішнім неофітам про потребу гармонійного перебування в правильному середовищі, а не відразу суспільних аля-зірковостях, бомонді....

Тому і цікаві найпростіші етапи початківців, ще не зіпсовані читанням інших, відомих, розпіарених пустоцвітів.