ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Наталія Близнюк
2021.12.12

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Рецензії

 Юрій Лазірко. Один із віршів. Пісня
Образ твору Автори / Юрій Лазірко / Вірші

доля - ниточка

1.
Ти тягнися, та не рвися, доле-ниточко.
Серце - кліточка,
а в ній та,
що тріпоче, заливає співом літечко
хтиве літечко
на устах.

По дорозі подорожником стелитимусь
Очі - привиди
обрій зблід.
А чекання безустанно полини́тиме,
болем виведе
в ясен світ.

приспів:

А душа, мов рана, - дно
переблизнене,
переоране,
пересіяне.
І заповнюється сном
мить замулена,
незамолена,
переме́лена.
І ні вітру від розмов,
бо ні слова про любов.
Тільки музика німа,
бо все те, чого нема
таки́ було́...

2.
Чи зостану та розтану в небі птахою?
Крила змахами
ріжуть край.
Послужу я Божій Волі вістрям й плахою,
пекла жа́хами,
пальцем в рай.

Не губи́ мене, бо я прийду́ провиною,
слово - бритвою
перейде́.
А посіяна любов зросте причинною
і молитвою
розцвіте.

приспів:

А душа, мов рана, - дно
переблизнене,
переоране,
пересіяне.
І заповнюється сном
мить замулена,
незамолена,
переме́лена.
І ні вітру від розмов,
бо ні слова про любов.
Тільки музика німа,
бо все те, чого нема
таки́ було́...



"Ось у нас і новий огляд. Музичний зліт легко модернізованого українського бароко. Непересічна авторська словесність піддана акцентованому музичному диктату. І зовсім не просто на таке зважуватися, особливо, коли мало досвіду в новій справі, але ж як цікавезно воно все розвивається?!..."

Що ж, настав час торкнутися і цілого континенту під назвою "українська діаспора". Як "не дивно", він і далі зростає, і неймовірними темпами - вочевидь, Земля стрімко збільшується в розмірах?
Чудових авторів там безліч, хоча є і деякі сумніви в можливості збереження і розвитку талантів в чужих пенатах. Та що стосується нинішнього нашого автора, жодних втрат справжнього в ньому поки ніби не помічено. Навіть навпаки, не просто йде в ногу з часом, а постійно намагається його випередити. І на які лише експерименти в цій справі він не вдавався! Тотальний модернізм над дещо загрубілими в минулому, як на авторське сприйняття, "поетичними кліше", із народженнями сотень і сотень нових наших слів, способів їхнього вжитку, тощо. Зрештою, з фундаментальним, експресивним - за формою (незалежно від тематики) неоромантизмом (запереченням і доробкою романтизму класичного) у тлі духовності українського бароко. І що дивно - саме ця духовність, нмсд, стале і найбільш очевидним чином і наповнювалася усіма попередніми мовно-революційними діяннями. І це в "загранці", де завжди є чим зайнятися більш матеріальним! Але так, спершу отой модернізм за формою. Та не суттю, що теж дивно, виходячи з найближчого літ.оточення. А найближчий він за локацією саме до "Нью-Йоркської групи" (Юрій Тарнавський, Емма Андієвська, Богдан Рубчак, Богдан Бойчук, Марія Ревакович, Роман Бабовал та ін.) і до новітніх її послідовників.
Але не тільки, бо кого в Нью-Йорку, просто поруч, тільки не було! І що дивно, читаючи прозу Юрія Лазірка, дехто такий відомий "з поруч" відчувається. Як не дивно - це той самий поет Й.Бродський - батьки якого родом з України. Дуже близька мова їхньої прози мене вразила саме за співмірно образно насиченим стилем. Буває ж таке. )
У віршах ж бо все значно індивідуальніше.
Утім, той же Бродський не раз заявляв, що найгірше для високої поетики є її трансформація під музичне виконання. Вочевидь, він мав на увазі виконання на потребу загалу.
Так от, як ми бачимо в цьому вірші, Юрій не комплексує, і рішуче піддає гармонічним "тортурам" мовну композицію задля композиції пісенної. І нехай "страждає" тільки заключна частина приспіву, але це ніби саме те, що мав на увазі Бродський?
Слова ж у цілому чудесні і музика вельми приємна, пісня вдалася. Але запитання залишається - як довести, і чи взагалі можливо, не втратити рівень, поєднуючи одне з одним?
Думаю, можливо, але скільки ще працювати і працювати над собою в якості композитора!
Звичайно, хтось скаже - музику пише ШІ. Ось - ні. До масового використання електрики теж була жива музика, і з використанням замість клавесина електрооргана вона теж залишилася, тільки повиразнішала. Тож важливе справжнє композиторство - і тоді будь-які інструменти працюватимуть на "вершинність" передачі назовні внутрішніх авторських гармоній.
Судячи по цій композиції - з чудового вірша і неабиякої музики - Юрій на правильному шляху, хоча поки ще, ніби, під впливом дещо вже застарілих наших музично-культурологічних наративів (див наша естрада). Але для діаспори як інакше? Та не думаю, що Юрій на цьому зупиниться. )





Найвища оцінка Юрій Лазірко 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Володимир Ляшкевич 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-02-27 18:09:54
Переглядів сторінки твору 2040
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.000 / 5.83  (4.489 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 4.038 / 5.83  (3.497 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.773
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми АВТОРИ
Автор востаннє на сайті 2026.11.09 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2025-02-28 03:51:10 ]
Безмежно вдячний, Володимире, за таку грунтовну рецензію.
Був приємно здивованим, що мої доробки є цікавими для аналітики.
Звичайно, це початок дороги і цей поворот на творчому шляху,
він дуже цікавий - це щось на взірець відкриття другого дихання разом із проявленням "картинки звуку"...
Мені теж дуже приємно слідкувати за Вашою мизично-пісенною творчістю - зростаймо разом!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-03-03 12:45:03 ]
О, це досить скромні спроби погляду, виходу на автора, в основному, крізь один із більш-менш випадково взятих творів. Планується і повернення до цих рецензій із додатком нових понятійних ключиків. ) Але поглянемо, як буде.
Щодо наших початкових музичних спроб, єдине, чого остерігаюся, "йти на лайки". )
Залишити Клавдію Петрівну на вершині - жінки ж так краще дивляться. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-03-03 15:22:39 ]
із інтересом не раз все перечитав переслухав передивився

мелодія гарна

про бароко якось радше видавалося мені що мав би бути хор чи багатоголосся генерально
але ну, наприкінці з’являються й інші голоси
тому якби авжеж чому ж ні

глибинніших думок наразі нема
дивлюсь слухаю вчуся дякую



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-03-03 17:13:35 ]
О так, в якомусь сенсі бароко і українське бароко - цілком хорова річ. ) Фактично - характерне русло мовного наративу, часто з усіма тими церковними атрибутами, подихом святого письма, Євангелії, тощо.
Здається, і пан Юрій мав близьких родичів з церковних кіл...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-03-03 17:23:21 ]
я просто осягаю постбароко як можливість, і ну, власне, як було сказано, є жеж фінал, який привідкриває щось могутніше, тому в принципі, все вірно