Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Рецензії
Юрій Лазірко. Один із віршів. Пісня
Автори / Юрій Лазірко / Вірші
доля - ниточка
1.
Ти тягнися, та не рвися, доле-ниточко.
Серце - кліточка,
а в ній та,
що тріпоче, заливає співом літечко
хтиве літечко
на устах.
По дорозі подорожником стелитимусь
Очі - привиди
обрій зблід.
А чекання безустанно полини́тиме,
болем виведе
в ясен світ.
приспів:
А душа, мов рана, - дно
переблизнене,
переоране,
пересіяне.
І заповнюється сном
мить замулена,
незамолена,
переме́лена.
І ні вітру від розмов,
бо ні слова про любов.
Тільки музика німа,
бо все те, чого нема
таки́ було́...
2.
Чи зостану та розтану в небі птахою?
Крила змахами
ріжуть край.
Послужу я Божій Волі вістрям й плахою,
пекла жа́хами,
пальцем в рай.
Не губи́ мене, бо я прийду́ провиною,
слово - бритвою
перейде́.
А посіяна любов зросте причинною
і молитвою
розцвіте.
приспів:
А душа, мов рана, - дно
переблизнене,
переоране,
пересіяне.
І заповнюється сном
мить замулена,
незамолена,
переме́лена.
І ні вітру від розмов,
бо ні слова про любов.
Тільки музика німа,
бо все те, чого нема
таки́ було́...
"Ось у нас і новий огляд. Музичний зліт легко модернізованого українського бароко. Непересічна авторська словесність піддана акцентованому музичному диктату. І зовсім не просто на таке зважуватися, особливо, коли мало досвіду в новій справі, але ж як цікавезно воно все розвивається?!..."
Що ж, настав час торкнутися і цілого континенту під назвою "українська діаспора". Як "не дивно", він і далі зростає, і неймовірними темпами - вочевидь, Земля стрімко збільшується в розмірах?
Чудових авторів там безліч, хоча є і деякі сумніви в можливості збереження і розвитку талантів в чужих пенатах. Та що стосується нинішнього нашого автора, жодних втрат справжнього в ньому поки ніби не помічено. Навіть навпаки, не просто йде в ногу з часом, а постійно намагається його випередити. І на які лише експерименти в цій справі він не вдавався! Тотальний модернізм над дещо загрубілими в минулому, як на авторське сприйняття, "поетичними кліше", із народженнями сотень і сотень нових наших слів, способів їхнього вжитку, тощо. Зрештою, з фундаментальним, експресивним - за формою (незалежно від тематики) неоромантизмом (запереченням і доробкою романтизму класичного) у тлі духовності українського бароко. І що дивно - саме ця духовність, нмсд, стале і найбільш очевидним чином і наповнювалася усіма попередніми мовно-революційними діяннями. І це в "загранці", де завжди є чим зайнятися більш матеріальним! Але так, спершу отой модернізм за формою. Та не суттю, що теж дивно, виходячи з найближчого літ.оточення. А найближчий він за локацією саме до "Нью-Йоркської групи" (Юрій Тарнавський, Емма Андієвська, Богдан Рубчак, Богдан Бойчук, Марія Ревакович, Роман Бабовал та ін.) і до новітніх її послідовників.
Але не тільки, бо кого в Нью-Йорку, просто поруч, тільки не було! І що дивно, читаючи прозу Юрія Лазірка, дехто такий відомий "з поруч" відчувається. Як не дивно - це той самий поет Й.Бродський - батьки якого родом з України. Дуже близька мова їхньої прози мене вразила саме за співмірно образно насиченим стилем. Буває ж таке. )
У віршах ж бо все значно індивідуальніше.
Утім, той же Бродський не раз заявляв, що найгірше для високої поетики є її трансформація під музичне виконання. Вочевидь, він мав на увазі виконання на потребу загалу.
Так от, як ми бачимо в цьому вірші, Юрій не комплексує, і рішуче піддає гармонічним "тортурам" мовну композицію задля композиції пісенної. І нехай "страждає" тільки заключна частина приспіву, але це ніби саме те, що мав на увазі Бродський?
Слова ж у цілому чудесні і музика вельми приємна, пісня вдалася. Але запитання залишається - як довести, і чи взагалі можливо, не втратити рівень, поєднуючи одне з одним?
Думаю, можливо, але скільки ще працювати і працювати над собою в якості композитора!
Звичайно, хтось скаже - музику пише ШІ. Ось - ні. До масового використання електрики теж була жива музика, і з використанням замість клавесина електрооргана вона теж залишилася, тільки повиразнішала. Тож важливе справжнє композиторство - і тоді будь-які інструменти працюватимуть на "вершинність" передачі назовні внутрішніх авторських гармоній.
Судячи по цій композиції - з чудового вірша і неабиякої музики - Юрій на правильному шляху, хоча поки ще, ніби, під впливом дещо вже застарілих наших музично-культурологічних наративів (див наша естрада). Але для діаспори як інакше? Та не думаю, що Юрій на цьому зупиниться. )
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Юрій Лазірко. Один із віршів. Пісня
Автори / Юрій Лазірко / Віршідоля - ниточка
1.
Ти тягнися, та не рвися, доле-ниточко.
Серце - кліточка,
а в ній та,
що тріпоче, заливає співом літечко
хтиве літечко
на устах.
По дорозі подорожником стелитимусь
Очі - привиди
обрій зблід.
А чекання безустанно полини́тиме,
болем виведе
в ясен світ.
приспів:
А душа, мов рана, - дно
переблизнене,
переоране,
пересіяне.
І заповнюється сном
мить замулена,
незамолена,
переме́лена.
І ні вітру від розмов,
бо ні слова про любов.
Тільки музика німа,
бо все те, чого нема
таки́ було́...
2.
Чи зостану та розтану в небі птахою?
Крила змахами
ріжуть край.
Послужу я Божій Волі вістрям й плахою,
пекла жа́хами,
пальцем в рай.
Не губи́ мене, бо я прийду́ провиною,
слово - бритвою
перейде́.
А посіяна любов зросте причинною
і молитвою
розцвіте.
приспів:
А душа, мов рана, - дно
переблизнене,
переоране,
пересіяне.
І заповнюється сном
мить замулена,
незамолена,
переме́лена.
І ні вітру від розмов,
бо ні слова про любов.
Тільки музика німа,
бо все те, чого нема
таки́ було́...
"Ось у нас і новий огляд. Музичний зліт легко модернізованого українського бароко. Непересічна авторська словесність піддана акцентованому музичному диктату. І зовсім не просто на таке зважуватися, особливо, коли мало досвіду в новій справі, але ж як цікавезно воно все розвивається?!..."
Що ж, настав час торкнутися і цілого континенту під назвою "українська діаспора". Як "не дивно", він і далі зростає, і неймовірними темпами - вочевидь, Земля стрімко збільшується в розмірах?
Чудових авторів там безліч, хоча є і деякі сумніви в можливості збереження і розвитку талантів в чужих пенатах. Та що стосується нинішнього нашого автора, жодних втрат справжнього в ньому поки ніби не помічено. Навіть навпаки, не просто йде в ногу з часом, а постійно намагається його випередити. І на які лише експерименти в цій справі він не вдавався! Тотальний модернізм над дещо загрубілими в минулому, як на авторське сприйняття, "поетичними кліше", із народженнями сотень і сотень нових наших слів, способів їхнього вжитку, тощо. Зрештою, з фундаментальним, експресивним - за формою (незалежно від тематики) неоромантизмом (запереченням і доробкою романтизму класичного) у тлі духовності українського бароко. І що дивно - саме ця духовність, нмсд, стале і найбільш очевидним чином і наповнювалася усіма попередніми мовно-революційними діяннями. І це в "загранці", де завжди є чим зайнятися більш матеріальним! Але так, спершу отой модернізм за формою. Та не суттю, що теж дивно, виходячи з найближчого літ.оточення. А найближчий він за локацією саме до "Нью-Йоркської групи" (Юрій Тарнавський, Емма Андієвська, Богдан Рубчак, Богдан Бойчук, Марія Ревакович, Роман Бабовал та ін.) і до новітніх її послідовників.
Але не тільки, бо кого в Нью-Йорку, просто поруч, тільки не було! І що дивно, читаючи прозу Юрія Лазірка, дехто такий відомий "з поруч" відчувається. Як не дивно - це той самий поет Й.Бродський - батьки якого родом з України. Дуже близька мова їхньої прози мене вразила саме за співмірно образно насиченим стилем. Буває ж таке. )
У віршах ж бо все значно індивідуальніше.
Утім, той же Бродський не раз заявляв, що найгірше для високої поетики є її трансформація під музичне виконання. Вочевидь, він мав на увазі виконання на потребу загалу.
Так от, як ми бачимо в цьому вірші, Юрій не комплексує, і рішуче піддає гармонічним "тортурам" мовну композицію задля композиції пісенної. І нехай "страждає" тільки заключна частина приспіву, але це ніби саме те, що мав на увазі Бродський?
Слова ж у цілому чудесні і музика вельми приємна, пісня вдалася. Але запитання залишається - як довести, і чи взагалі можливо, не втратити рівень, поєднуючи одне з одним?
Думаю, можливо, але скільки ще працювати і працювати над собою в якості композитора!
Звичайно, хтось скаже - музику пише ШІ. Ось - ні. До масового використання електрики теж була жива музика, і з використанням замість клавесина електрооргана вона теж залишилася, тільки повиразнішала. Тож важливе справжнє композиторство - і тоді будь-які інструменти працюватимуть на "вершинність" передачі назовні внутрішніх авторських гармоній.
Судячи по цій композиції - з чудового вірша і неабиякої музики - Юрій на правильному шляху, хоча поки ще, ніби, під впливом дещо вже застарілих наших музично-культурологічних наративів (див наша естрада). Але для діаспори як інакше? Та не думаю, що Юрій на цьому зупиниться. )
| Найвища оцінка | Юрій Лазірко | 6 | Любитель поезії / Майстер-клас |
| Найнижча оцінка | Володимир Ляшкевич | 5.5 | Майстер-клас / Майстер-клас |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
