Не спи моя рідна земля, прокинься моя Україно
Розплющ свої очі у світлі далеких зірок
Це дивляться з темних небес
Загиблі поети й герої
Всі ті що віддали життя
За світле майбутнє твоє!

Сергій Фоменко (

І поховали Стуса в землю мерзлу
Де замість імені - могила номер сім
Щоб в забутті його ім'я навіки щезло
В лиху науку дисидентам всім.

Гадалося: в неволю й тіло уяремим,
Залишимо лежати навіки...
Від України і родини відокремим,
Однак минули ті роки.

Вернувсь поет до України
На цвинтар Байковий в столиці
Уклали в рідну землю тіло тлінне
Та встановили хрест із криці.

Вернувшись в рідну Батьківщину
Із забуття та небуття,
Він обіцяв про теє неодмінно
У смерті повернувся до життя.

Він повернувсь віршами і книжками
Серед просвітлених ідей
Його тернистими стежками
Мандрують тисячі людей.

Вже доля інша, не чужа
Холодний лід епохи скрес
І зболена його душа
На землю споглядає із небес.

А в небесах є також Україна
Живуть у ній поети і герої
Молитва їх до Бога лине
Боронить нас від долі злої.

І осява русяву Україну-Русь
Яскрава зірка - Василь Стус
І аз грішний поміж небом і землею
Дивлюсь нагору без упину.
Спостерігаю за зорею.

25 вересня 2009 - 3 березня 2020.
15 липня 2023.

19 листопада 1989 р. з ініціативи української громадськості тіла Олекси Тихого, Юрія Литвина і Василя Стуса були ексгумовані з табірних кладовищ і перепоховані на Байковому цвинтарі у Києві.