ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
2026.03.31
21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
2026.03.31
19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
2026.03.31
16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
2026.03.31
16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м
2026.03.31
12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.
Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.
Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,
2026.03.31
11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
2026.03.31
11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях
2026.03.31
06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
2026.03.31
02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
2026.03.31
01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку.
Носієві традиційних цінностей знесло дах.
Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо.
Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою.
Найлегше у підвищенні тис
2026.03.30
14:11
І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
2026.03.30
13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
2026.03.30
11:52
Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад
2026.03.30
06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.
2026.03.29
21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я
Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я
Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.13
2026.03.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Нікому Невідома (1994) /
Вірші
Вина в вині
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вина в вині
Одна, і ще одна.
А після неї третя.
Червоного вина
Налию знову нехотя.
Ти п'єш і пив, навіщо?
До чого тут вино?
На що же, чоловіче,
Тобі здалось воно?
Ти знову підставляєш
Бокал мені під руки.
Я знову наливаю
Тобі червоні трунки.
Почнемо говорити?
Розкажу, що бентежить?
Іще тобі налити?
Та чи це сльози? Нежить.
Я змовчу і продовжу.
Розказувати буду.
Можливо так, збентежу,
Що не потерплю блуду.
Та ні, ти знову просиш
Налити ще вина.
Найважче, що не визнав,
У чом твоя вина.
Я зморщусь і наллю ще.
Продовжую журитись.
Навіщо ж на дівчат,
Як звір якийсь дивитись?
Чому не розумієш,
Якщо мені болить,
Коли тобі до іншої
Заскочити кортить?
І вже би наче звикла,
Та щось таки марудить.
І дуже мені прикро,
Та хай вже Бог розсудить.
І далі по розмові
"Нема за що переживати..."
Мої руки, як в змові
Продовжать наливати.
Навіщо п'єш і пив ти?
Хоч це мені поясниш?
Тобі б до ліжка дійти
І так уже не тямиш.
Тоді палкі обійми,
Такі ж твої цілунки.
Якщо я їх не візьму,
То мені скрутиш руки.
Тепер ти мене любиш.
Тепер ти хочеш жару.
Чого ж тільки не зробиш?
Та вже нема запалу.
Якщо усі підходять,
І кожна тобі мила,
І це вони не роблять -
То якась «вища сила».
Та нащо мені з ними
Самій собі рівнятись?
Завершувати рими
Й з тобою враз кохатись?
Шановний чоловіче,
У мене ще є гордість.
Твоя тебе не кличе?
Для цього ж треба совість.
Невже ж така жахлива,
Що треба напиватись?
Чому, як чиста голова,
То зась на ласки сподіватись?
Та ні, веду я монологи
Нікому не потрібні.
Ти розвернувся від знемоги
Слухати сльози жалюгідні.
Краще ти вип'єш вже таблетку
І без проблем собі заснеш.
Щоб плакати знайду «жилетку»:
Що ти посіяв — те й пожнеш.
І зі сльозами на обличчі
Наллю собі також вина.
Хіба ж у тому, що не люблять,
Буває теж наша вина?
А ти вже спиш десятим сном.
Мені ж чомусь то сльози ллються.
Я на одинці із вином.
То й не люби мене. Здаюся.
І пий, як хочеш. Скільки влізе.
Мені іще одне вміщається.
Шкода, що все оце гризе
І монологом залишається.
Ти п'єш і спиш, і так щодня.
Я до світанку засинаю.
Сама в сльозах, мов те дитя.
Надіюсь ще, бо я кохаю.
25.07.2019р.
А після неї третя.
Червоного вина
Налию знову нехотя.
Ти п'єш і пив, навіщо?
До чого тут вино?
На що же, чоловіче,
Тобі здалось воно?
Ти знову підставляєш
Бокал мені під руки.
Я знову наливаю
Тобі червоні трунки.
Почнемо говорити?
Розкажу, що бентежить?
Іще тобі налити?
Та чи це сльози? Нежить.
Я змовчу і продовжу.
Розказувати буду.
Можливо так, збентежу,
Що не потерплю блуду.
Та ні, ти знову просиш
Налити ще вина.
Найважче, що не визнав,
У чом твоя вина.
Я зморщусь і наллю ще.
Продовжую журитись.
Навіщо ж на дівчат,
Як звір якийсь дивитись?
Чому не розумієш,
Якщо мені болить,
Коли тобі до іншої
Заскочити кортить?
І вже би наче звикла,
Та щось таки марудить.
І дуже мені прикро,
Та хай вже Бог розсудить.
І далі по розмові
"Нема за що переживати..."
Мої руки, як в змові
Продовжать наливати.
Навіщо п'єш і пив ти?
Хоч це мені поясниш?
Тобі б до ліжка дійти
І так уже не тямиш.
Тоді палкі обійми,
Такі ж твої цілунки.
Якщо я їх не візьму,
То мені скрутиш руки.
Тепер ти мене любиш.
Тепер ти хочеш жару.
Чого ж тільки не зробиш?
Та вже нема запалу.
Якщо усі підходять,
І кожна тобі мила,
І це вони не роблять -
То якась «вища сила».
Та нащо мені з ними
Самій собі рівнятись?
Завершувати рими
Й з тобою враз кохатись?
Шановний чоловіче,
У мене ще є гордість.
Твоя тебе не кличе?
Для цього ж треба совість.
Невже ж така жахлива,
Що треба напиватись?
Чому, як чиста голова,
То зась на ласки сподіватись?
Та ні, веду я монологи
Нікому не потрібні.
Ти розвернувся від знемоги
Слухати сльози жалюгідні.
Краще ти вип'єш вже таблетку
І без проблем собі заснеш.
Щоб плакати знайду «жилетку»:
Що ти посіяв — те й пожнеш.
І зі сльозами на обличчі
Наллю собі також вина.
Хіба ж у тому, що не люблять,
Буває теж наша вина?
А ти вже спиш десятим сном.
Мені ж чомусь то сльози ллються.
Я на одинці із вином.
То й не люби мене. Здаюся.
І пий, як хочеш. Скільки влізе.
Мені іще одне вміщається.
Шкода, що все оце гризе
І монологом залишається.
Ти п'єш і спиш, і так щодня.
Я до світанку засинаю.
Сама в сльозах, мов те дитя.
Надіюсь ще, бо я кохаю.
25.07.2019р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1139 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1139 seconds