ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.11
12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,
2026.02.11
11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.
То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.
То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,
2026.02.11
10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму
2026.02.11
03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.
Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.
Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,
2026.02.11
02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди
Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди
Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
2026.02.10
21:20
Із Леоніда Сергєєва
Наречена:
Зійди мерщій з фати, підкидьку божий,
не міг взуття почистити до дна!
А я, дурна, проґавила Серьожу,
там хоч свекруха звір, зате одна.
Наречена:
Зійди мерщій з фати, підкидьку божий,
не міг взуття почистити до дна!
А я, дурна, проґавила Серьожу,
там хоч свекруха звір, зате одна.
2026.02.10
19:23
Між нами - тільки тиша і тепло.
Така тонка, прозора невагомість.
Все, що до тебе в серці зацвіло,
переросло сьогодні у свідомість.
Я п'ю твій погляд, наче джерело,
В якому небо відбиває зорі.
І як би нас далеко не несло,
ми два вітрила в золотому
Така тонка, прозора невагомість.
Все, що до тебе в серці зацвіло,
переросло сьогодні у свідомість.
Я п'ю твій погляд, наче джерело,
В якому небо відбиває зорі.
І як би нас далеко не несло,
ми два вітрила в золотому
2026.02.10
18:53
Зло, не покаране належне за життя,
Спроможне мстити навіть з того світу.
В далекому минулім Ірод,
В нашу епоху біснуватий Гітлер
Керує помислами всіма із того світу
Пройдисвітів сьогоднішніх безпросвітних,
Готових на будь-яке зло, навіть на яде
Спроможне мстити навіть з того світу.
В далекому минулім Ірод,
В нашу епоху біснуватий Гітлер
Керує помислами всіма із того світу
Пройдисвітів сьогоднішніх безпросвітних,
Готових на будь-яке зло, навіть на яде
2026.02.10
15:13
А ми існуємо іще
по два боки одної долі...
ти у полоні, я на волі,
попри жалі, душевний щем
до мене линеш ти дощем,
а я до тебе вітром в полі.
ІІ
по два боки одної долі...
ти у полоні, я на волі,
попри жалі, душевний щем
до мене линеш ти дощем,
а я до тебе вітром в полі.
ІІ
2026.02.10
14:09
У замкнутім колі несемось галопом.
Сил оглянутись бракує чомусь.
І кожен виток засмокчує мохом…
Вигода значить з галопу комусь.
І смокче так липко… Смокчи! — запевняє,
Інакше порвем, розтопчем у слизь…
Народжених в колі — коло кохає
Тому, що навіки
Сил оглянутись бракує чомусь.
І кожен виток засмокчує мохом…
Вигода значить з галопу комусь.
І смокче так липко… Смокчи! — запевняє,
Інакше порвем, розтопчем у слизь…
Народжених в колі — коло кохає
Тому, що навіки
2026.02.10
10:05
Ранковий автобус один і той самий
Виходить з імли невблаганно, як час.
Як витязь казковий, виходить із драми,
Аби піднести до фантазії нас.
Ранковий автобус приходить невчасно,
Мов доля, яка заблукала в світах.
Ранковий автобус, як виблякле г
Виходить з імли невблаганно, як час.
Як витязь казковий, виходить із драми,
Аби піднести до фантазії нас.
Ранковий автобус приходить невчасно,
Мов доля, яка заблукала в світах.
Ранковий автобус, як виблякле г
2026.02.10
07:12
На фото пожовкле дивлюся
І згадую легко краї
В яких потрапляла бабуся
В обійми юначі мої.
Як сонцю весна, довірялась
Теплу моїх лагідних рук
І тішилась щиро помалу,
Що часто гостює онук.
І згадую легко краї
В яких потрапляла бабуся
В обійми юначі мої.
Як сонцю весна, довірялась
Теплу моїх лагідних рук
І тішилась щиро помалу,
Що часто гостює онук.
2026.02.09
21:55
Ми колись перестрінемось поглядом
в центрі міста твого серед натовпу
мимовільно, побіжно і поквапом.
Я дивитимусь пильно й не знатиму
звідки мчиш і куди повноводною
провесінньою чистою річкою.
Милуватимусь літньою вродою
і душею, що сонцем відсвіч
в центрі міста твого серед натовпу
мимовільно, побіжно і поквапом.
Я дивитимусь пильно й не знатиму
звідки мчиш і куди повноводною
провесінньою чистою річкою.
Милуватимусь літньою вродою
і душею, що сонцем відсвіч
2026.02.09
21:41
закриття сезону
закриття сезону
літо йде
мов недовгий сон
що діяти
закриття сезону
вранці ми не думали про те
закриття сезону
літо йде
мов недовгий сон
що діяти
закриття сезону
вранці ми не думали про те
2026.02.09
21:19
Кому бракує друзів – вишукує ворогів.
У московській мові слова «братство» і «рабство» пишуться по-різному, але сприймаються однаково.
Невчасно подана до обіду ложка може обернутися ложкою дьогтю.
Московському баранові Золотих воріт не бачити.
2026.02.09
20:59
Він приречено жив, бо давно розумів,
Що горітиме вперше й востаннє,
І собою вогонь запалити хотів
Неземного святого кохання.
А у неї із кременя серце було –
Почуття їй були незнайомі.
Що горіння для неї? Воно – ремесло,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що горітиме вперше й востаннє,
І собою вогонь запалити хотів
Неземного святого кохання.
А у неї із кременя серце було –
Почуття їй були незнайомі.
Що горіння для неї? Воно – ремесло,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.02.05
2026.02.03
2026.01.28
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.19
2026.01.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Нікому Невідома (1994) /
Вірші
Вина в вині
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вина в вині
Одна, і ще одна.
А після неї третя.
Червоного вина
Налию знову нехотя.
Ти п'єш і пив, навіщо?
До чого тут вино?
На що же, чоловіче,
Тобі здалось воно?
Ти знову підставляєш
Бокал мені під руки.
Я знову наливаю
Тобі червоні трунки.
Почнемо говорити?
Розкажу, що бентежить?
Іще тобі налити?
Та чи це сльози? Нежить.
Я змовчу і продовжу.
Розказувати буду.
Можливо так, збентежу,
Що не потерплю блуду.
Та ні, ти знову просиш
Налити ще вина.
Найважче, що не визнав,
У чом твоя вина.
Я зморщусь і наллю ще.
Продовжую журитись.
Навіщо ж на дівчат,
Як звір якийсь дивитись?
Чому не розумієш,
Якщо мені болить,
Коли тобі до іншої
Заскочити кортить?
І вже би наче звикла,
Та щось таки марудить.
І дуже мені прикро,
Та хай вже Бог розсудить.
І далі по розмові
"Нема за що переживати..."
Мої руки, як в змові
Продовжать наливати.
Навіщо п'єш і пив ти?
Хоч це мені поясниш?
Тобі б до ліжка дійти
І так уже не тямиш.
Тоді палкі обійми,
Такі ж твої цілунки.
Якщо я їх не візьму,
То мені скрутиш руки.
Тепер ти мене любиш.
Тепер ти хочеш жару.
Чого ж тільки не зробиш?
Та вже нема запалу.
Якщо усі підходять,
І кожна тобі мила,
І це вони не роблять -
То якась «вища сила».
Та нащо мені з ними
Самій собі рівнятись?
Завершувати рими
Й з тобою враз кохатись?
Шановний чоловіче,
У мене ще є гордість.
Твоя тебе не кличе?
Для цього ж треба совість.
Невже ж така жахлива,
Що треба напиватись?
Чому, як чиста голова,
То зась на ласки сподіватись?
Та ні, веду я монологи
Нікому не потрібні.
Ти розвернувся від знемоги
Слухати сльози жалюгідні.
Краще ти вип'єш вже таблетку
І без проблем собі заснеш.
Щоб плакати знайду «жилетку»:
Що ти посіяв — те й пожнеш.
І зі сльозами на обличчі
Наллю собі також вина.
Хіба ж у тому, що не люблять,
Буває теж наша вина?
А ти вже спиш десятим сном.
Мені ж чомусь то сльози ллються.
Я на одинці із вином.
То й не люби мене. Здаюся.
І пий, як хочеш. Скільки влізе.
Мені іще одне вміщається.
Шкода, що все оце гризе
І монологом залишається.
Ти п'єш і спиш, і так щодня.
Я до світанку засинаю.
Сама в сльозах, мов те дитя.
Надіюсь ще, бо я кохаю.
25.07.2019р.
А після неї третя.
Червоного вина
Налию знову нехотя.
Ти п'єш і пив, навіщо?
До чого тут вино?
На що же, чоловіче,
Тобі здалось воно?
Ти знову підставляєш
Бокал мені під руки.
Я знову наливаю
Тобі червоні трунки.
Почнемо говорити?
Розкажу, що бентежить?
Іще тобі налити?
Та чи це сльози? Нежить.
Я змовчу і продовжу.
Розказувати буду.
Можливо так, збентежу,
Що не потерплю блуду.
Та ні, ти знову просиш
Налити ще вина.
Найважче, що не визнав,
У чом твоя вина.
Я зморщусь і наллю ще.
Продовжую журитись.
Навіщо ж на дівчат,
Як звір якийсь дивитись?
Чому не розумієш,
Якщо мені болить,
Коли тобі до іншої
Заскочити кортить?
І вже би наче звикла,
Та щось таки марудить.
І дуже мені прикро,
Та хай вже Бог розсудить.
І далі по розмові
"Нема за що переживати..."
Мої руки, як в змові
Продовжать наливати.
Навіщо п'єш і пив ти?
Хоч це мені поясниш?
Тобі б до ліжка дійти
І так уже не тямиш.
Тоді палкі обійми,
Такі ж твої цілунки.
Якщо я їх не візьму,
То мені скрутиш руки.
Тепер ти мене любиш.
Тепер ти хочеш жару.
Чого ж тільки не зробиш?
Та вже нема запалу.
Якщо усі підходять,
І кожна тобі мила,
І це вони не роблять -
То якась «вища сила».
Та нащо мені з ними
Самій собі рівнятись?
Завершувати рими
Й з тобою враз кохатись?
Шановний чоловіче,
У мене ще є гордість.
Твоя тебе не кличе?
Для цього ж треба совість.
Невже ж така жахлива,
Що треба напиватись?
Чому, як чиста голова,
То зась на ласки сподіватись?
Та ні, веду я монологи
Нікому не потрібні.
Ти розвернувся від знемоги
Слухати сльози жалюгідні.
Краще ти вип'єш вже таблетку
І без проблем собі заснеш.
Щоб плакати знайду «жилетку»:
Що ти посіяв — те й пожнеш.
І зі сльозами на обличчі
Наллю собі також вина.
Хіба ж у тому, що не люблять,
Буває теж наша вина?
А ти вже спиш десятим сном.
Мені ж чомусь то сльози ллються.
Я на одинці із вином.
То й не люби мене. Здаюся.
І пий, як хочеш. Скільки влізе.
Мені іще одне вміщається.
Шкода, що все оце гризе
І монологом залишається.
Ти п'єш і спиш, і так щодня.
Я до світанку засинаю.
Сама в сльозах, мов те дитя.
Надіюсь ще, бо я кохаю.
25.07.2019р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0852 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0852 seconds