Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
2026.10.25
14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
2026.10.25
14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
2026.10.25
14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
2026.10.25
12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
2026.10.25
07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
2026.10.24
21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Герман (1991) /
Публіцистика
Ціна контролю та цінність моменту
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ціна контролю та цінність моменту
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сценарії, ніби щомиті наближається катастрофа. Ми опиняємося в пастці цих тривожних думок, а життя просто проходить повз нас, наче пісок крізь пальці. Ми втрачаємо можливість жити зараз, відчувати справжню радість.
Ця одержимість контролем призводить до відчуття безсилля. Адже скільки речей навколо ми не можемо змінити? Постійне передбачення невдач і переймання через те, що ніколи не станеться, перетворює кожен наш день на суцільні тортури. Життя може стати просто нескінченним стресом, якщо ми не зупинимося.
Але є інший шлях! Справжня свобода і повнота життя криються у здатності цінувати й проживати кожен момент. Коли ми дозволяємо собі бути присутніми — помічати красу довкола, відчувати власні емоції без осуду, — світ відкривається зовсім інакше. Це не про бездіяльність, а про прийняття: багато чого ми не можемо контролювати, і це нормально. Натомість, ми можемо сфокусуватися на тому, на що справді можемо вплинути зараз, у цю мить. Живучи в моменті, ми відчуваємо глибину сьогодення, помічаємо маленькі радощі та краще розуміємо себе.
Практичні поради для "життя в моменті":
- Свідомо дихайте. Коли ви помічаєте, що думки блукають, зробіть кілька глибоких вдихів і повільних видихів, повністю зосереджуючись на відчуттях дихання. Це миттєво повертає вас у теперішнє.
- Задійте органи чуття. Під час повсякденних дій, таких як їжа, прогулянка або прийняття душу, свідомо звертайте увагу на те, що ви бачите, чуєте, нюхаєте, смакуєте та відчуваєте. Помічайте деталі, які зазвичай пропускаєте.
- Виконуйте одну справу за раз. Прагніть зосереджуватися на одній дії, повністю занурюючись у неї. Якщо ви працюєте, приберіть усі відволікаючі фактори. Якщо розмовляєте, слухайте активно, не переглядаючи телефон.
- Створюйте "паузи присутності". Протягом дня виділяйте кілька коротких моментів (1-2 хвилини), щоб просто зупинитися і спостерігати. Можете просто подивитися у вікно, послухати звуки навколо або відчути своє тіло. Без суджень, просто спостерігайте.
- Обмежте цифровий шум. Часто телефон та інтернет відволікають нас від реального життя. Спробуйте встановити часові рамки для використання гаджетів або вимикайте сповіщення, щоб менше відволікатися.
Пам'ятайте, що головна мета — не контролювати думки та емоції, а змінити своє ставлення до них, прийняти. Не існує техніки, яка б змінила наші відчуття, але можна уникнути зайвого стресу, якщо їм просто не надавати оцінки з позиції "добре/погано". Замість того, щоб бути заручниками постійних тривог і прагнення контролювати майбутнє, ви стаєте господарями свого внутрішнього світу, знаходячи спокій та ясність у кожній миті життя.
Ця одержимість контролем призводить до відчуття безсилля. Адже скільки речей навколо ми не можемо змінити? Постійне передбачення невдач і переймання через те, що ніколи не станеться, перетворює кожен наш день на суцільні тортури. Життя може стати просто нескінченним стресом, якщо ми не зупинимося.
Але є інший шлях! Справжня свобода і повнота життя криються у здатності цінувати й проживати кожен момент. Коли ми дозволяємо собі бути присутніми — помічати красу довкола, відчувати власні емоції без осуду, — світ відкривається зовсім інакше. Це не про бездіяльність, а про прийняття: багато чого ми не можемо контролювати, і це нормально. Натомість, ми можемо сфокусуватися на тому, на що справді можемо вплинути зараз, у цю мить. Живучи в моменті, ми відчуваємо глибину сьогодення, помічаємо маленькі радощі та краще розуміємо себе.
Практичні поради для "життя в моменті":
- Свідомо дихайте. Коли ви помічаєте, що думки блукають, зробіть кілька глибоких вдихів і повільних видихів, повністю зосереджуючись на відчуттях дихання. Це миттєво повертає вас у теперішнє.
- Задійте органи чуття. Під час повсякденних дій, таких як їжа, прогулянка або прийняття душу, свідомо звертайте увагу на те, що ви бачите, чуєте, нюхаєте, смакуєте та відчуваєте. Помічайте деталі, які зазвичай пропускаєте.
- Виконуйте одну справу за раз. Прагніть зосереджуватися на одній дії, повністю занурюючись у неї. Якщо ви працюєте, приберіть усі відволікаючі фактори. Якщо розмовляєте, слухайте активно, не переглядаючи телефон.
- Створюйте "паузи присутності". Протягом дня виділяйте кілька коротких моментів (1-2 хвилини), щоб просто зупинитися і спостерігати. Можете просто подивитися у вікно, послухати звуки навколо або відчути своє тіло. Без суджень, просто спостерігайте.
- Обмежте цифровий шум. Часто телефон та інтернет відволікають нас від реального життя. Спробуйте встановити часові рамки для використання гаджетів або вимикайте сповіщення, щоб менше відволікатися.
Пам'ятайте, що головна мета — не контролювати думки та емоції, а змінити своє ставлення до них, прийняти. Не існує техніки, яка б змінила наші відчуття, але можна уникнути зайвого стресу, якщо їм просто не надавати оцінки з позиції "добре/погано". Замість того, щоб бути заручниками постійних тривог і прагнення контролювати майбутнє, ви стаєте господарями свого внутрішнього світу, знаходячи спокій та ясність у кожній миті життя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Аб'юзивні стосунки: коли межі розмиті, а трактування неоднозначні"
• Перейти на сторінку •
"Психотравма, як подарунок від матері"
• Перейти на сторінку •
"Психотравма, як подарунок від матері"
Про публікацію
