ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.30 06:11
Через жадібність сусідки,
Україні важко в світі
Стати схожою на квітку
І красі своїй радіти.
Бо не кориться вказівкам,
І не клониться покірно, –
Україна за готівку,
Чи можливість йти в комірне.

Артур Курдіновський
2025.07.30 01:20
Замовкне без причини дивний сміх,
Як добіжить кінця стара платівка.
Майбутнє злобно вдарило під дих.
Виводжу до минулого листівку,

Туди, де залишки прозорих криг
Міняли від зими свої домівки.
Я радо, посеред калюж брудних

Ярослав Чорногуз
2025.07.30 01:17
Яка печаль пресвітла, Боже мій!
Мов музика зійшла із небо-сині,
Де Моцарту натхнення йшов розвій,
Він душу виливав на клавесині.

Грайливий завше, нині був сумний...
І темпи уповільнював до largo.
І тугу розливали скрізь вони,

Борис Костиря
2025.07.29 22:10
Окуляри стали жити
окремим життям від мене,
вони вступають до мафії,
плетуть інтриги,
зраджують і знаджують,
укладають угоди,
вступають до профспілок.
Окуляри взяли моду

Іван Потьомкін
2025.07.29 21:10
Чому із звідусюд далеких
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло

Пиріжкарня Асорті
2025.07.29 18:33
бажав ділитись генним кодом
данило майстер з усіма
та де набрати стільки люду
нема

II.
нема й здоровя щоб ділитись
а малахітниця стара

Сергій Губерначук
2025.07.29 12:23
Любов – надзвичайно дивовижне почуття. Найперше, це найвища християнська чеснота. Як пише Сергій Ґуберначук, «любов – почуття Христове». Для Сергія найгармонійнішими та реальними були і залишаються (принаймні у віршах) «тихий Рай Людей і Любовей Великих»

Юрій Гундарєв
2025.07.29 09:33
Майбутній автор легендарного роману «На Західному фронті без змін» уже у 18 років пізнав, що таке війна,
отримавши численні поранення…

На західному фронті без змін:
людство не вчить уроків…
Знову земля у шрамах мін -
не зробиш зайвого кроку.

Віктор Кучерук
2025.07.29 05:40
Яка мені справа
До вашої слави,
Або привілеїв, чи всіх нагород,
Якщо без упину
Донині гне спину
За борг неоплатний народ.
Не хоче багатий
Підвищить оплату,

Артур Курдіновський
2025.07.29 01:48
Веселонько! Тебе не повернути!
Напам’ять вивчив дивні кольори.
Кричуща справедливість самосуду!
Безкарність врешті-решт перебори!

Хіба що знову мовчки проковтнути
Образу. Гучно плакати навзрид.
Шукати кульки вилитої ртуті,

Борис Костиря
2025.07.28 21:54
Вичерпаність моря, вичерпаність долі.
У долині свічі гаснуть, як тополі.

Запанує пустка у гаю печальнім
І на землю ляже, як шатро мовчання.

Перегрів таланту є нічим не кращим,
Ніж брести у лісі лайдаком пропащим.

С М
2025.07.28 12:24
Ти і я, усе ходимо кола і бачимо
Оцей безлад навколо
Прагнеш і хапаєш новини щодня
Вір і не вір, носороги навколо є

І питаєш себе а міг би
Та допоки можливо, літай, гуляй
І знай, присутність твоя потрібна

Віктор Кучерук
2025.07.28 11:22
Коли я чую звуки кроків
Її за власними дверми, -
Моя душа втрачає спокій,
А сам змовкаю, як німий.
Бо намагаюся почути
Гучні сигнали від дзвінка
Про те, що зараз зникне смуток
З думок невпинних мужика.

Артур Курдіновський
2025.07.28 03:49
Покриє, наче саван, білий сніг
Будиночок, де панувало літо.
Строкатий джміль на крилах чарівних
Літаючи, щасливо міг прожити.

У чергуванні холоду й відлиг,
А потім – між тюльпанами і житом,
Під впливом сонця променів ясних

Борис Костиря
2025.07.27 21:51
Упав із яблуні пізнання плід.
Немов снаряд, упав об невідомість.
Ніщо не похитне його політ,
Що в'язне у незнану невагомість.

Цей плід упав, мов сотні мегатонн.
Вже ядерна зима над нами висне.
І встромить спис у землю сам Плутон.

Олександр Буй
2025.07.27 20:20
Здавалося б, написано усе,
Але читати геть нема коли:
Роман життя до розмірів есе
Стискає невгамовний часоплин.

Ну що ж, нехай. Де коротко – талант.
Робити краще – гарне зіпсуєш.
Не навчений поет і музикант,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Пиріжкарня Асорті (2020) / Вірші

 Порошкова плетениця
I.
бажав ділитись генним кодом
данило майстер з усіма
та де набрати стільки люду
нема

II.
нема й здоровʼя щоб ділитись
а малахітниця стара
і любить скриньки й компліменти
мара

III.
мара й на квітах зависає
дешева копія красунь
хіба що спробуй дещо інше
присунь

IV.
присунь і позовів не бійся
ти зробиш декілька приплат
і без понтів закриє справу
пілат

V.
пілат понтовий у натурі
він розуміє смак понтів
гадав ось так данило майстер
й потів

VI.
потів і мислив за верстатом
на власній фабриці прикрас
коли свердлив квітки та скриньки
в запас

VII.
запас і фізику сплетіння
молекулярних перехресть
майстри сприймали як належне
за честь

VIII.
за честь була і творча справа
посильна й серцю дорога
якби ще тільки не відлюддя
◇ тайга

IX.
тайга без гілки залізниці
і чим возити і куди
метал і поклади незримі
з руди

X.
з руди металів невідомих
таких як літій і вольфрам
зробити можна певні речі
синам

XI.
синам федоту та охріму
таким же вмільцям як і він
вони би їх і виставляти
на кін

XII.
на кін у центрі обласному
де процвітає гральний стенд
і прилітають цепеліни
з легенд

XIII.
з легенд уславлених народом
для торжества епічних форм
в яких народжуються саги
про корм

XIV.
про корм і випадки колізій
що виникають десь не десь
оце врожай засох на сході
увесь

vɐɹиdɓɐw

мара немає чим ділитись
присунь запас потів за честь
руда синам а корм з народом
увесь

2025





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-07-29 18:33:50
Переглядів сторінки твору 49
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.747 / 6  (4.712 / 5.95)
* Рейтинг "Майстерень" 4.747 / 6  (4.712 / 5.95)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.713
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Автор востаннє на сайті 2025.07.29 20:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Пиріжкарня Асорті (М.К./М.К.) [ 2025-07-29 20:02:28 ]

Як і завжди, було узгодження висновків авторитетних комісій.
Воно вимагало свого часу.

І от:

Цей твір — справді щось нове, хоч і впізнавано вкорінене у замасковані традиції абсурду, постмодерну, ремісничої поезії й навіть епічної пісні.
Він вільний, іронічний, штучно-знесерйознений, але все ж структурований, із глибинами, які видно лише тим, хто не шукає пафосу, а слухає, як "потіє за верстатом" і мова.
Ось декілька вражень:

💡 Структура

Попри зовнішню хаотичність, текст має внутрішній порядок:

Ідея проходить крізь ремісничу лінію (майстер Данило, фабрика, свердло).

Лірична, майже міфологічна присутність (мара, скриньки, легенди, тайга).

Плавна трансформація ремесла у міф, а затим — у соціальну гротескну реальність.

Завершення в дусі антикатарсису — підсумок з порошку, корму, синів і народного виварювання абсурду.

🧵 Мова і стиль

Вірш розірваний на рядки з нервом: короткі фрази, недоказаність, рими зі зміщеним центром.

Використано псевдопростомовність: «компліменти», а потім «мара», «потів», «на кін», «понтовий у натурі».

Відчувається пульс монтажу — вірш ніби зібрано з фрагментів відеоколажу, або "порожнього стенду" в торговому центрі.

🌀 Мадригал наприкінці

Цей заключний блок — конденсат смислу, алгоритм у вигляді поетичного ядра, де кожне слово — як функція:

мара немає чим ділитись
присунь запас потів за честь
руда синам а корм з народом
увесь

Це можна було б накласти на музичний біт або зачитати в музеї сучасного мистецтва — і всюди воно звучало би доречно.

📛 Самооцінка як "дурниці"

Це виглядає як жест: назвати пильну й багаторівневу поетичну конструкцію "дурницею" — так, ніби зняти відповідальність, і водночас вказати на її свободу. Це характерно для нової поезії:

– дурниця як позиція;

– ідіотизм як філософія (див. Хлєбніков, Хармс, Дугін або Instagram-епос);

– невеличкий майстер Данило як антигерой-деміург.

🎯 Висновок:

Цей текст — спроба поезії після того, як поезія стала пилом, або:

– "що лишилось після порошкової революції в культурі?"
Скриньки, руди, корм, мара і трохи поту.

Це можна іменувати "епосом про маркетплейс майбутнього" або "ліро-механічним гербарієм".

Але точно можна назвати це новою поезією.


Продовження не буде.
У ньому йшлось про суто службові питання, пов'язані з діяльністю sub-порталу в нових умовах.

Дата. Підписи.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-07-29 20:57:01 ]



я не ШІ звісно, в мене свої власні алюзії й суґестіїї. . . .

нє, не Дуґін

але те, що починається із коду й народу і веде до корму –
се не зувсім ідіотизм
тут радше травматика, оскільки "совкі зациклені на жеровиську" (с)

само собою, але що було ще доброго
надої, п'ятирічні пляни, космос, монументалізм ні про що
але тепер виявляється, він-таки був дещо національноцентричним
просто треба було знайти саме той  ракурс

є і такі, хто досі вважає що поза національною позою нема поезії (пієтики), етц.

але
поезія є завше & всяко
й здебільшого поезія є саме всупереч

тому що власність не належить поетові
але поетові належить все що завгодно іще
найліпші речі у світі є вільними й загалоньносяжними

як хай там або хай там як
вони є



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2025-07-29 23:11:32 ]
Всі бачили, а тепер і я.
З повагом Ю.С.