Самоцвіти, польові командири та найманці: російський план дій в Центральноафриканській Республіці

https://www.pulitzer.org/winners/staff-new-york-times Gems, Warlords and Mercenaries: Russia's Playbook in Central African Republic
Дайон Сірсі
29 вересня 2019

Бангі, Центральноафриканська Республіка. Дилер відсунув блискучу рожеву штору і висипав вміст двох білих конвертів на свій стіл: блискучі алмази, їх понад 100.
Деякі дорогоцінні камені продаються легально, пояснив він. Але багато з них стають предметом торгівлі повстанців, які борються за копальні, додаючи масла в вогонь шестирічного повстання, в якому загинули тисячі та стали біженцями понад мільйон людей тут, у Центральноафриканській республіці.
Тепер, сподіваючись вирвати контроль над торгівлею алмазами і об'єднати країну, уряд звернувся до нового партнера - Росії - цього бояться деякі законодавці - це небезпечна угода, яка одну загрозу замінить на іншу.
Російські найманці зайнялися по всій країні підготовкою місцевих солдатів. Президент Центральної Африки призначив колишнього російського шпигуна своїм головним радником з питань безпеки. Росіяни надіслали військових керівників на мирні переговори з урядом, допомагаючи схилити до угоди з більше ніж десятком озброєних груп, щоб припинити боротьбу.
На думку місцевих і західних чиновників, центральною фігурою російської участі є Євген В. Пригожин, довірена особа президента Володимира В. Путіна, якого звинуватили в США минулого року у наданні допомоги на фінансуванні "інформаційної війни" та спробі зірвати американські вибори 2016 року.
Центральноафриканський уряд вітав росіян, вважаючи, що стабільність дозволить йому продавати більше алмазів на законних підставах та використати гроші для відбудови країни.
"Повстання в нашій країні нам дорого коштувало, - сказав Альберт Ялоке Мокпеме, речник президента Центральної Африки. - На допомогу ніхто не прийшов, крім Російської Федерації."
"За допомогою Росії, - додав він, - ми зможемо забезпечити наші алмазні копальні."
Торговець алмазами, аравієць Араб Куссей, який керує одним з найбільших дилерських представництв в країні, помацав дорогоцінні камені на своєму столі і висловив схожу думку. "Ми не можемо контролювати все в цій країні", - сказав він.
Але допомога Росії коштує дорого. Його представники уклали угоди з урядом про видобуток алмазів там, де торгівля легальна - одна з багатьох ознак того, що російський вклад в країну тісно залежить від прибутків, які він може отримати.
За словами членів центральноафриканського уряду, західних чиновників та деяких військових керівників, російські агенти співпрацювали навіть з кривавими повстанцями, щоб діставати алмази з районів, де торгівля заборонена, застосовуючи таке саме беззаконня, якому було покладено кінець.
Загалом, той факт, що російські найманці навчають національні війська, нервував деяких урядовців. Порушення прав людини в країні настільки поширені, що ООН ввела ембарго на озброєння для центральноафриканських солдатів. Але російських інструкторів звинувачують і у зловживаннях, у тому числі в затриманнях невинних перехожих під час масових облав.
"Я продовжую думати, яку армію ми будемо мати, якщо її навчатимуть росіяни", - заявив член парламенту Хамаду Абубакар Кабіру.
Американські співробітники розвідки, західні дипломати та аналітика з безпеки надали реєстраційні документи, які пов’язують деякі бізнеси пана Пригожина з гірничовидобувними, охоронними та логістичними компаніями, які були створені в країні з 2017 року. За словами одного з воєначальників, пан Пригожин також особисто з’явився на мирні переговори з повстанськими групами кілька місяців тому.
Роль пана Пригожина в країні викликала міжнародну стурбованість. Троє російських журналістів були вбиті минулого року за підозрілих обставин під час вивчення його зв'язку з видобутком алмазів та золота. Уряд Центральної Африки заявив, що розслідує випадки загибелі, російські чиновники спростували причетність, а прес-секретар пана Пригожина відмовився відповідати на запитання щодо видобувних компаній або операцій з безпеки в країні.
Як і в американських виборах, битва за контроль над країною також ведеться в ЗМІ та в соціальних мережах. Коли російські найманці, пов’язані з паном Пригожином, поширилися по країні, на Facebook-сайтах з'явилися проросійські теми з зображеннями на фотографіях місцевих мешканців у футболках з гігантським червоним серцем та гаслом "Росія 2018".
Інші тактики м'якої сили допомогли росіянам будувати та потенційно отримувати прибуток від поглиблення зв'язків. Навколо столиці Бангі виросли білборди з зображеннями місцевих солдатів під російським прапором.
Видобувна компанія, пов’язана з паном Пригожиним, побудувала лікарні та бойні, спонсорувала футбольний турнір та провела конкурс краси «Міс Центрафрік». Тут було створено орієнтовану на Росію радіостанцію з діапазоном мовлення ширшим, ніж у державного радіо.
Він навіть створив мультфільм для дітей в пропагандистському стилі з сильним російським ведмедиком, який біжить з зимового лісу, перетинаючи всю земну кулю, і прибуває на допомогу своїм наляканим друзям в африканській країні.
Аналітики та деякі дипломати кажуть, що Центральноафриканська республіка запропонувала Росії план, який можна перенести на інші країни, багаті нафтою та мінералами, в обмін на права на видобуток.
У Європі та США Росія використовувала хакерські, дезінформаційні та інші стратегії, щоб спробувати проникнути і дестабілізувати західні демократії. Але тут, в Центральноафриканській республіці, вважають аналітики, здається, вона має іншу мету: відстоювати своє глобальне значення та отримувати фінансові винагороди.
Коли США відмовилися від співробітництва з Африкою, вивели війська і не запропонували широкого політичного порядку дня, Росія доклала багато зусиль на континенті, щоб розширити свою присутність у нестабільних країнах з багатими природними ресурсами.
Кілька країн на південь від Сахари попросили Росію про допомогу в галузі безпеки. У травні Росія оголосила, що направляє військових фахівців до Демократичної Республіки Конго. У Гвінеї колишній посол Росії, який вихваляв президента країни - підтримав зміни конституції, які дозволяли йому балотуватися на третій термін, - нещодавно був призначений керівником великої російської алюмінієвої компанії, яка там працює. Пан Путін оголосив перший саміт Росія-Африка у жовтні в Сочі.
"Вони збирають друзів та союзників, і знаходять дружнє середовище, щоб продавати свої товари та отримувати можливості для бізнесу", - сказав Джуд Девермонт, директор Африканської Програми в Центрі стратегічних та міжнародних досліджень. - Вони використовують американські поступки, щоб позиціонувати себе як глобальну державу."
У Центральноафриканській республіці панує безлад з 2012 року, коли мусульманські повстанці, втомившись від того, що уряд не рахується з ними, вторглися в столицю і здійснили переворот. Формувалися загони християн для відсічі повстанцям, а країна готувалася до геноциду.
У 2016 році відбулися вибори, але озброєні загони все так же загрожували майже кожному, хто їм заважав. Понад чверть людей покинули свої будинки. Економіка зруйнована, і більшість населення живе в бідності.
Незважаючи на велику кількість алмазів, депривація тут часто буває надзвичайною. На одному ринку біля копальні деякі жінки продавали по одній цибулині - розрізаній на чверті, тому що не могли запропонувати більше нічого, а покупці не могли дозволити собі придбати цілу.
Центральноафриканська республіка пережила кілька років стабільності після звільнення від французького колоніального правління в 1960-х. Багато давніх заворушень теж відбувалися навколо контролю над алмазами. Країна кишить ними.
Їх знаходять на дні ям, викопаних чоловіками, яким платять 3 долари на день. Вони сидять у землі біля напівзруйнованого табору, де 14-річна дівчина була застрелена в обличчя пострілом з вогнепальної зброї повстанців, які побилися за коштовності.
У 2013 році Процес Кімберлі, міжнародне зусилля, спрямоване на те, щоб заблокувати отримання прибутків від торгівлі алмазами озброєними групами, визнав камені країни "кривавими алмазами" і заборонив усі продажі з країні.
Близько трьох років тому чиновники Процесу Кімберлі дозволили експорт алмазів з копалень у деяких районах на захід від столиці, переконавшись, що уряд встановив там контроль.
Але це є частиною того, що може заробити уряд, щоб контролював більше копалень по всій країні.
"Світ сьогодні розглядає наші алмази як криваві алмази, але в нас більше не буде кривавих алмазів", - сказав Леопольд Мболі Фатран, міністр копалень країни. - Ми збираємось взяти під контроль усі наші алмази."
Нелегальна торгівля алмазами все ще процвітає. Чоловік на вулиці тихо запропонував продати алмази журналістам The New York Times, коли вони проходили мимо. У поліцейському відділенні неподалік офіцер, без запитань, витягнув салфетку, в якій, за його словами, загорнутий алмаз, додавши, що він вилучив його у нелегальних копачів.
"Це державне, - сказав він, засунувши її назад у кишеню, - не моє."
Минулого року президент Фостен-Аршанж Туадера звільнив свого головного радника після того, як просочилося відео, на якому було показано, як радник демонструє купи з сотень алмазів - вагою в кілька фунтів - що спричинило його арешт, розповіли урядові чиновники.
"Завжди є шахрайство: від колекторів, в копальнях, від уряду", - сказав Сільвейн Маріус Н'Гбатука, директор кабінету міністерства видобутку.
Росіяни увійшли в цей загрозливий сценарій.
У жовтні 2017 року, через рік після того, як Франція оголосила власну миротворчу місію завершеною і взагалі вийшла з країни, президент Центральної Африки відправився в Сочі просити допомоги в Росії. Доки миротворці Організації Об'єднаних Націй залишалися в країні, солдатам його країни все ще було заборонено мати зброю, і він публічно скаржився на порожнечу, залишену Францією.
Пізніше цього місяця в Бангі була зареєстрована гірнича компанія Lobaye Invest, а через 12 днів охоронна компанія під назвою Sewa Security Services, згідно з повідомленнями про реєстрацію компаній. Як повідомляють представники американської розвідки, західні дипломати та колишній співробітник уряду Центральноафриканської республіки, обидві пов'язані з паном Пригожиним.
У грудні 2017 року Росія лобіювала і отримала від ООН зняття ембарго на озброєння. Наступного місяця російський уряд направив до Бангі п’ять військових та 170 цивільних інструкторів.
Співробітники Sewa приєдналися до президентської охорони, і після хвилі насилля з боку загонів повстанців у 2018 році Валерій Захаров, колишній співробітник російської розвідки, був призначений головним радником з питань безпеки президентом країни паном Туадерою.
Незабаром президент попросив ще десятки російських найманців, вони розташувалися у навчальних центрах по всій країні.
Центральноафриканські чиновники почали поширювати безплатну газету зі статтями, які підтримують російські інтереси. Російські чиновники також відвідували місцеві засоби масової інформації, пропонуючи навчання, готівку та обладнання - те, що також робили французькі та американські чиновники. Але деяким журналістам, які відмовились від російської допомоги, загрожували, за словами Сабера Джендубі, колишнього радіожурналіста в Бангі, який зараз живе у Франції. Пан Джендубі сказав, що його зупинили та сфотографували російські оперативники, коли він почав задавати питання щодо участі Росії у ЗМІ.
Зростала і підтримка Росії серед законодавців. За словами депутата парламенту, депутатів парламенту зібрали за межами столиці та заплатили, щоб вони проголосувати проти Президента парламенту, якого вважали недружнім до російських інтересів.
Lobaye, гірнича компанія, пов'язана з паном Пригожиним, розпочала роботу в алмазних копальнях на невеликій частині країни, з якої ювелірні вироби можна було легально експортувати, розповіли урядові чиновники. Але дипломати заявили, що російський посол скаржився, що діяльність там не приносить значного результату.
Приблизно в той же час компанія оплатила переліт польових командирів на мирні переговори в Судані між центральноафриканськими збройними угрупуваннями. Пан Пригожин також з’являвся на засіданнях, за словами присутніх польових командирів. Після цього президент країни надіслав подяку пану Путіну, адресовану «пану Президенту і дорогому другу", - за допомогу в організації дискусій, згідно з копією, опублікованою Організацією Об'єднаних Націй.
У лютому 2019 року, як зауважили російські чиновники, більше десятка озброєних груп підписали мирну угоду з урядом Центральної Африки. Угода, яку підтримала Організація Об'єднаних Націй, ставить польових командирів, звинувачених у широкомасштабних злочинах, на посади рівня кабінету міністрів.
На Першотравневому параді польові командири сиділи поруч з президентом країни під VIP-тентом, коли мажоретки в білих рукавичками та оркестранти проходили, граючи на трубах, наче приклеєні до труб. Замасковані національні солдати патрулювали вулиці, а російські найманці стояли на варті.
Американські чиновники зараз оцінюють кількість російських найманців понад 400, деяких у контрольованих повстанцями районах можна помітити, коли вони їздять у білих пікапах і пиячать у місцевих барах вночі. Міністерство закордонних справ Росії не сказало, скільки російських контрактників розміщено в Центральноафриканській республіці, але наголосило, що вони надіслані інструкторами за згодою Організації Об'єднаних Націй.
"Багато з них вже почали виконувати завдання, пов'язані з боротьбою з повстанцями та охороною цивільних осіб", - йдеться у повідомленні міністерства.
На засіданні Ради Безпеки ООН у червні російський представник Олександр Рєпкін запевнив, що його країна просто сподівається "нормалізувати ситуацію без будь-яких прихованих цілей".
Але російські видобувні операції були помічені в районах, де дорогоцінні камені вважаються кривавими алмазами, за словами дипломатів, місцевих чиновників та двох польових командирів, загони яких там діють. У цих районах пропонується більша кількість найякісніших дорогоцінних каменів, які регулярно переправляються через Камерун, Чад та Судан, заявили урядові чиновники.
Один з колишніх урядових чиновників заявив, що російські найманці прилітали приватними літаками - поруч з місцем, де вони навчають місцевих солдатів, - і завантажували їх алмазами. За словами місцевих чиновників та воєначальників, російські підрядники також добувають алмази біля кордону з Суданом.
"Вони укладають такі угоди в темний час доби", - сказав Хасан Буба, лідер повстанців, який нещодавно був призначений міністром на рівні кабінету в рамках мирної угоди і сам був пов'язаний з незаконною торгівлею алмазами.
Троє російських журналістів, які розслідували зв'язок пана Пригожина з видобутком алмазів і золота, були вбиті минулого року біля копальні, де видобуваються такі криваві алмази, поблизу міста Бамбарі, давнього перехрестя насильства.
Сутички між повстанськими угрупованнями поруч змусили фермерів опинитися в переповнених таборах, де в людей немає нічого, крім зношених сорочок, рваних суконь та рваних штанів. У школі для дітей-сиріт, де розмір класу в середньому перевищував 200, діти вивчали фрази французькою мовою: "Я хочу їсти" та "Я хочу пити", написані на дошці.
Цього року президент пан Туадера спробував відвідати Бамбарі для урочистостей, незважаючи на попередження повстанців. Стрілянина прогнала членів кабінету та контингент їхніх охоронців, які здійснили поїздку.
Наступного дня військовослужбовці Центральної Африки та їх російські найманці-інструктори провели масові арешти, забираючи десятки мусульман, які, як вони вважали, були учасниками бойових дій, повідомляють жителі та представник ООН.
Один 38-річний власник магазину розповів, що його оточили місцеві солдати, які помістили його в російському навчальному центрі поблизу. Він каже, що впродовж чотирьох днів більше десятка росіян у цивільному одязі неодноразово його, зв'язаного, били та різали.
Коли він не визнав себе бунтівником, один з росіян зламав йому палець, - розповів він. Поруч він бачив іншого чоловіка без двох пальців, який лежав у калюжі крові, сказав він. Організація Об'єднаних Націй попередила уряд Центральної Африки про звинувачення у "затриманні та катуваннях", здійснених "особами російської національності", та поділилася документами на підтвердження цих вимог з урядовими посадовими особами.
Міністерство закордонних справ Росії назвало претензії "хибними".
"Росія надає свою допомогу в строгій відповідності" з міжнародним правом, щоб "забезпечити тривале врегулювання затяжного насильницького конфлікту", - йдеться в повідомленні.
Прес-секретар пана Пригожина також відхилив ці звинувачення. У своїй заяві він зазначає, що французькі сили, яких також звинувачували у порушенні прав людини в країні в минулому, заплатили бойовику за брехню про катування, назвавши це "вигаданим інцидентом, який дискредитує російських громадян".
На даний момент мирна угода, за якою росіяни допомагали посередництвом, як правило, дотримується. Але багато жертв жорстокості задаються питанням, чи побачать вони справедливість, особливо зараз, коли польові командири входять в уряд, а бійців-повстанців включають до складу військових.
"Ніби смерть тут стала банальною", - сказав Паскуале Серра, художник з Бангі, який приєднався до церемонії, коли сім'ї клали цеглини в коло, представляючи своїх вбитих близьких.
Після того, як вона закінчилася, чиновники забрали цеглини.
Ерік Шмітт допомагав повідомленнями з Вашингтона; Хайме Яйа Баррі з Дакара, Сенегал; та Олег Мацнєв з Москви.

Як Росія втручається за кордоном заради прибутку: готівка, тролі та культовий лідер
https://www.pulitzer.org/winners/staff-new-york-times How Russia Meddles Abroad for Profit: Cash, Trolls and a Cult Leader
Майкл Швірц та Гаель Борджіа
10 листопада 2019
АНТАНАНАРІВО, Мадагаскар. Росіян було важко не помітити. Вони з’явилися несподівано минулого року в крикливих мадагаскарських столичних корках, носили рюкзаки, набиті готівкою, та рекламні матеріали, прикрашені іменем президента Мадагаскару.
На сьогодні це була одна з найпотужніших спроб Росії втручання у вибори. Працюючи зі штаб-квартири в курортному готелі, росіяни видавали власну газету місцевою мовою та найняли студентів, щоб вони писали брехливі статті про президента, щоб допомогти йому переобратися на ще один термін. Дотримуючись виборчих законів, вони купували ефірний час на телевізійних станціях і вкрили країну білбордами.
Вони платили молодим людям за відвідування мітингів і журналістам за їхнє висвітлення. Вони з'являлися з озброєними охоронцями в офісах передвиборної кампанії, щоб купити у претендентів згоду вийти з перегонів, аби звільнити шлях для свого кандидата.
Чиновники виборчої комісії Мадагаскару стривожилися.
"Всі ми пам'ятаємо, що робили росіяни в США під час виборів", - заявив віце-президент комісії Тьєррі Ракотонаріво. - Ми по-справжньому злякалися."
З усіх місць, де Росія намагалася провести президентські вибори, Мадагаскар, мабуть, одне з найменш очікуваних. Острівна держава біля узбережжя південно-східної Африки знаходиться за тисячі миль від Москви і явно має мале стратегічне значення для Кремля або глобального балансу сил.
Але через два роки після агресивного втручання росіян у Сполучені Штати, вони вирішили розширити свій вплив і застосувати свій особливий бренд втручання у вибори на віддаленому політичному полі бою.
Операція була схвалена президентом Володимиром В. Путіним і координувалася деякими з тих діячів, які контролювали дезінформацію під час американських президентських виборів 2016 року, згідно з десятками інтерв'ю з чиновниками на Мадагаскарі, місцевими оперативними особами, найнятими для участі в російській кампанії і сотнями сторінок внутрішніх документів, виданих російськими політтехнологами.
Втручання на Мадагаскарі почалося всього через кілька тижнів після того, як пан Путін зустрівся з президентом країни Ері Радзаунарімампіаніною в Москві минулого року. За словами пана Радзаунарімампіаніни та іншого урядового міністра присутнього в поїздці до Москви, на зустрічі, про яку ніколи не повідомлялося, також був присутній Євген Пригожин, близька довірена особа пана Путіна, якого звинуватили в США в тому, що він допомагав організувати дії Росії щодо маніпулювання американськими виборами 2016 року.
Пан Путін неодноразово заперечував будь-які офіційні зусилля щодо втручання в іноземні вибори. Але його посиденьки з президентом Мадагаскару - пан Пригожин з його сторони - вказують на участь Росії у втручанні в вибори навіть у найменших, найвіддаленіших країнах.
Деякими життєво важливими способами Мадагаскарська операція імітувала операцію у Сполучених Штатах. Була проведена дезінформаційна кампанія в соціальних медіа та спроба посилити так званих кандидатів-спойлерів. Росіяни навіть найняли апокаліптичного культового лідера для стратегії розділення голосів опозиції та знищення її шансів.
"Що мене здивувало, це те, що саме росіяни прийшли до мене додому, без моїх контактів з ними, - сказав культовий лідер, відомий як пастор Мейхол. - Вони сказали: "Якщо вам колись будуть потрібні гроші, ми оплатимо всі витрати"."
Хоча зусилля Росії у Сполучених Штатах відповідали кампанії Москви зупинити поширення західної демократії та боротьбі з геополітичними конкурентами пана Путіна, але на Мадагаскарі завдання ставилося простіше: прибуток.
Перед виборами російська компанія, про яку місцеві чиновники та закордонні дипломати кажуть, що вона підконтрольна панові Пригожину, придбала основний пакет акцій урядової компанії, що видобуває хром - мінерал, який цінується за його використання для одержання нержавіючої сталі. Придбання викликало протести працівників, які скаржилися на невиплату заробітної плати, скасування пільг та іноземне вторгнення у сектор, який був підставою для національної гордості Мадагаскару.
Вона повторила схему, за якою Росія накидалася на африканські країни, сподіваючись змінити їхню політику задля своїх матеріальних вигод. У Центрально-Африканській Республіці колишній російський розвідник є головним радником з безпеки президента країни, тоді як компанії, пов'язані з паном Пригожином, поширилися по всій країні, скуповуючи алмази як законними, так і незаконними способами, на думку урядовців, воєначальників, документи про продаж та реєстрацію алмазів показують зростаючий військовий та комерційний слід пана Пригожина.
Минулого року троє російських журналістів були розстріляні під час розслідування його діяльності там.
"Пригожин мав величезний успіх у 2016 році. Зараз він - хлопець, за яким всі слідкують, - сказав Пол Стронскі, старший співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир. - Де він своїм чоботом ступив на землю, народ продають вроздріб в різних країнах Африки. Це країни з лідерами авторитарного стилю, яким потрібна незначна додаткова допомога для перемоги. А натомість він отримує доступ до деяких ласих шматочків."
Але вилазки Росії за кордон далеко не бездоганні. При всіх її зусиллях операція на Мадагаскарі не досягла своєї мети, зазнала вражаючої некомпетентності та корупції, що підірвало імідж Росії як головного політичного маніпулятора.
Агітаційні матеріали повні граматичних помилок. На кулькових ручках, які призначалися в подарунки на виборах, неправильно написане ім'я пана Радзаунарімампіаніна. Здавалося, що деякі політтехнологи, зірвали кампанію задля особистої вигоди, вимагаючи за підробленими квитанціями удвічі більше, ніж фактична ціна видання газети, щоб привласнити різницю.
"Вони платили добре, але вони валяли дурня", - сказала власниця друкарні Лола Расоамахаро.
Одна людина, яка працювала в кампанії, описала пакунки з золотом і дорогоцінним камінням, складені на ліжку в кімнаті російського агента, ще одна ознака того, що люди, яким довірені місії, часто більше зацікавлені в прибутку, ніж в політиці.
Вони також обрали неправильного кандидата. Коли стало зрозуміло, що у пана Радзаунарімампіаніна мало надії на перемогу навіть з їхньою допомогою, російські технологи швидко покинули діючого, якого вони називали "піаніно", і перенаправили свою підтримку перемагаючому Анрі Радзуеліні.
"Піаніно дуже слабке, - написав керівник операції Ярослав Ігнатовський колезі в обміні повідомленнями, отриманому Центром Досьє, дослідницькою організацією з Лондона. - Він ніколи не досягне цього. Але ми повинні якось це зробити".
Маневр спрацював. Після цього піруета росіян допомогати пану Радзуеліну - їхньому колишньому опоненту - перемогти на виборах, компанія пана Пригожина змогла домовитись з новим урядом про збереження контролю над операціями з видобутку хрому, незважаючи на протести робітників, і політтехнологи пана Пригожина залишаються дислокованими в столиці до сьогодні.

"У політиці все можливе"
Все почалося з таємної зустрічі.
Новини повідомляють, що триденна поїздка пана Радзаунарімампіаніна в Москву в березні 2018 року була буденною: він відвідав інвестиційний форум, зустрівся з посадовцем міністерства закордонних справ і отримав почесний ступінь місцевого університету.
Але в якийсь момент його плани відхилилися від опублікованого маршруту.
Вислизнувши від преси, він пробрався до Кремля. Там у приватному кабінеті російського президента він зустрічався не більше 30 хвилин з паном Путіним та паном Пригожиним.
В одному з інтерв'ю пан Радзаунарімампіаніна пояснив, що пан Пригожин влаштував зустріч і навіть зустрів його в аеропорту в Москві. Але він наполягав на тому, щоб президентські вибори, заплановані на цю осінь, не обговорювалися.
Інші запам'ятали речі по-іншому. Харісон Е. Рандріаріманана, колишній міністр сільського господарства, який супроводжував президента до Москви, заявив, що після зустрічі його начальник з гордістю оголосив, що пан Путін погодився допомогти в його кампанії з переобрання.
"Путін сказав, що хоче допомогти йому, - нагадав пан Рендріаріманана. - Він збирався допомогти нам на виборах."
Вже через кілька тижнів місцеві жителі були здивовані раптовою появою російських агентів в Антананаріво, столиці Мадагаскару.
Операція відбулася одночасно з агресивним наступом Кремля по відновленню стосунків з низкою країн Африки. Для Москви Африка була важливим ідеологічним полем бою під час холодної війни, і пан Путін, який не приховує своєї ностальгії за Радянським Союзом, розглядає континент як важливий фронт боротьби з глобальним впливом Заходу.
Минулого місяця пан Путін приймав більше сорока глав африканських держав, з Мадагаскаром включно, на зустрічах на вищому рівні в чорноморському курортному місті Сочі, щоб продемонструвати зростаючий статус Росії як гравця в регіоні та представити свою країну як партнера впливовішого, ніж Захід.
"Ми бачимо, як ряд урядів Заходу вдався до тиску, знущань та шантажу щодо урядів суверенних африканських країн", - казав Путін перед зустріччю. Для контрасту він додавав: "Наш порядок денний в Африці має позитивний, амбіційний характер."
В останні роки парад африканських лідерів відвідував Кремль, шукаючи вигідних угод з гігантськими державними компаніями Росії, в тому числі щодо зброї.
У доларовому вираженні Росія не відповідає Китаю чи Сполученим Штатам, які мають економічні інвестиції на континенті десятки мільярдів доларів. Але для деяких лідерів, шукаючих політичних переваг, Росія розробила зручний набір інструментів, і з ними приходить пан Пригожин.
Після звинувачення у втручанні в американські вибори 2016 року він подорожував світом, пропонуючи свої послуги. В Африці він знайшов дуже сприйнятливий ринок. Він та його агентура діють у майже десятках африканських країн, включаючи Лівію, Судан та Зімбабве, вважають аналітики.
В інтерв'ю пан Радзаунарімампіаніна описав свою зустріч з Путіним як звичайну для когось з його положенням. За час перебування на посаді він зустрічався з лідерами Китаю та Індії та двічі відвідував Білий дім.
Але на відміну від цих зустрічей, зустріч з паном Путіним та паном Пригожиним трималася в таємниці.
Пан Радзаунарімампіаніна наполягав на тому, що він не взяв "жодної копійки від росіян" за свою кампанію, хоча він не виключав, що Кремль працював на його користь без його відома. "У політиці все можливо", - сказав він.
Він трохи знітився, коли йому показали аркуш з його підписом, адресований російському політтехнологу Олегові Васильовичу Захаріяшу. У листі, написаному французькою мовою і названому "Конфіденційний проект", президент просить Росію допомогти "протистояти спробам міжнародних інституцій втрутитися" у вибори в Мадагаскарі. Фактично західні дипломати були стурбовані тим, що президент намагається перенести голосування.
"Я переконаний, - йдеться в листі президента, - що певні сили намагатимуться посіяти сумніви" на виборах.
Пан Радзаунарімампіаніна підтвердив, що підпис на листі був його і визнав зустріч з паном Захаріяшем на Мадагаскарі, але він сказав, що не пригадує написання листа.
Пан Захаріяш, який не відповів на неодноразові прохання про коментарі, пізніше цитував RIAFAN, російський інформаційний бюлетень, пов'язаний з компаніями, що належать панові Пригожину, звинувачуючи США, Великобританію та Францію у втручанні у вибори на Мадагаскарі.
Місцеві жителі, найняті російськими політтехнологами на Мадагаскарі, назвали пана Захаріяша "начальником". Так само одна з внутрішніх електронних таблиць російського підрозділу визначила його "начальником управління". Він також є одним із двох авторів конфіденційного звіту, де детально розглядаються плани мадагаскарської кампанії, включаючи створення «фабрики тролів», спрямованої на соціальні медіа, що повторює тактику, у застосуванні якої пана Пригожина звинуватили у США.
Документи - разом із обміном повідомленнями та електронними листами між російськими політтехнологами - були отримані та проаналізовані Центром Досьє, лондонською слідчою організацією, заснованою давнім заклятим ворогом пана Путіна, колишнім нафтовим мільярдером Михайлом Б. Ходорковським. Через інтерв'ю з посадовими особами, кандидатами та місцевими політтехнологами на Мадагаскарі The New York Times незалежно підтвердила значну частину інформації в документах, які Центру Досьє повідомили кроти, які працюють в організації пана Пригожина.
У бухгалтерських відомостях вказано понад 30 росіян, які працювали у країні до виборів, вони названі медіа-менеджерами, юристами, перекладачами та "технологами контрпропаганди". Люди на Мадагаскарі, яких найняли росіяни для роботи в цій кампанії, підтвердили особистість багатьох оперативників.
Багато з них, схоже, з Петербурга, де знаходиться так звана фабрика тролів пана Пригожина. Але не всі. Кілька працювали на підтримку російського сепаратистського уряду на сході України. Один привернув до себе увагу до цього року, коли його дружина опублікувала у Фейсбуці фото свого побитого і в синцях обличчя, звинувативши чоловіка в тому, що він її побив.
Мабуть мало хто з них мав багато досвіду щодо Мадагаскару чи взагалі Африки - і це помітно, сказали місцеві жителі. Вони для спілкування часто використовували додаток для перекладу на своїх телефонах і мало розуміли місцеву політику.
"Вони завжди ходять з грошима, завжди ходять з жінками, - сказав один малагасійський чоловік, який працював з росіянами і побоюється розправи. - Вони звичайно думали, що на Мадагаскарі все дуже просто. Вони приїхали, і це все, вперед. Ось чому нічого не вийшло."

"Могутня країна прийшла до мого дому"
Близько двох десятиліть тому Андре Крістіан Дюдонне Мейлхол, засновник і пастор Церкви Апокаліпсису, заявив, що отримав повідомлення від Бога, що одного дня стане президентом Мадагаскару.
Однак він не передбачав, що троє росіян через 18 років, як волхви, з’являться на порозі з пропозицією допомогти здійснити це пророцтво.
"Вони сказали, що прийшли сюди, щоб допомогти мені на виборах президента", - сказав він.
Троє зібралися у його яскраво пофарбованій вітальні у 2018 році, засипавши його запитаннями: «Скільки тобі років? Чому ти хочеш балотуватися в президенти?"
Пастор Мейлхол пояснив Божий план для нього, і вони запропонували готівку, пообіцявши повністю профінансувати його кампанію.
Вони ніколи повністю не розкривали, хто вони, - сказав він, крім того, що назвали свої імена - Андрій, Володимир та Роман - і ніколи не говорили, чого хочуть у відповідь. Пастор Мейлхол не питав.
"Я тільки думав, до мене додому прийшла могутня країна і запропонувала мені допомогу. Чому б то я турбував їх питаннями на кшталт: "Хто ви? Чому ви тут?" - згадував 59-річний пастор. - Жодна інша країна не прийшла мені допомогти. Вони були єдині, тому я не хотів багато просити. Я був згоден з цим."
Стратегія підтримки так званих кандидатів-спойлерів - ще одне відлуння сюжету 2016 року про втручання в американські вибори, в яких російські боти в соціальних мережах закликали підтримати таких осіб, як Джилл Штейн, кандидат від партії Зелених - як кажуть посадовці, це спосіб, відібрати голоси у Хілларі Клінтон.
Пастор Мейлхол заявив, що російська команда написала для нього кілька виступів і заплатила за передвиборчі плакати та рекламу на телебаченні. В одній внутрішній відомості "Пасторська група" визначена як Андрій Крамар, Володимир Бояріщев та Роман Поздняков. За показанами фотографіями цих чоловіків з Facebook пастор Мейлхол та його помічники підтвердили, що це чоловіки, які працювали в його кампанії.
Вони були цікавою командою. На фото пана Бояріщева, розміщеному на веб-сайті російських соціальних медіа у 2012 році, видно, що він без сорочки, грає біцепсами та приміряє блакитний берет миротворця ООН. Інші публікації у соціальних мережах свідчать, що можливо він працював у місії ООН в Демократичній Республіці Конго. Пастор Мейлхол сказав, що він чудово володіє французькою мовою, яку багато освічених малагасійців добре знають.
Інші два мають однаково колоритну історію. В публікації у Facebook десять років тому пан Крамар описує себе як члена політичної партії пана Путіна "Єдина Росія", але пізніше він вигулькнув на сході України як функціонер у підтримуваному Кремлем сепаратистському анклаві, який веде війну проти України з 2014 року.
Українська влада каже, що третій оперативник, пан Поздняков, також причетний до прокремлівських бойовиків. Його дружина, колись депутат Парламенту від Єдиної Росії, очолює виборчу комісію сепаратистського уряду.
Інші кандидати в президенти на Мадагаскарі давали схожі дані про те, що росіяни виникли нізвідки, деякі з мішками готівки.
Онйя Расаміманана, яка працювала на Жана Омера Берізікі, професора з історії, який став кандидатом, розповіла, що вона координувалася з Максимом, Анастасією та Марго, яка була перекладачем. "А потім з’явився Григорій", - говорить вона.
"Вони шукали нові обличчя, - сказала вона. - Вони нічого не пояснювали. Вони нічого не згадували про мотивацію."
Вона сказала, що її кандидат, пан Берізікі, пізніше сказав їй, що росіяни запропонували 2 мільйони доларів США на фінансування кампанії, але в кінцевому підсумку дали менше півмільйона.
Двоє росіян також підходили до поп-мегазірки Расолофондраосоло Зафімахалео, також відомого як Дама, який балотувався в президенти. За словами пана Зафімахалео, впродовж чотирьох зустрічей росіяни намагалися тиснути на нього, щоб він підтримав відтермінування виборів, так в обраного кандидата буде більше часу на агітацію.
"Вони давали великі обіцянки, - сказав пан Зафімахалео. - Якщо ви зробите те, що ми хочемо, щоб ви зробили, ми допоможемо вашій кампанії." За його словами, він відмовився, підозрюючи, що росіяни прийшли використовувати природні ресурси Мадагаскару.
Лише троє російських оперативників, опізнаних найнятими для кампанії місцевими, відповіли на запити про коментарі. Усі визнали, що минулого року відвідували Мадагаскар, але лише один зізнався, що працював опитувачем від імені президента.
Інші сказали, що вони просто туристи. Петро Корольов, записаний у одній з відомостей як соціолог, провів більшу частину літа 2018 року і горбатився за комп’ютером, детально вникаючи в дані опитування в La Résidence Ankerana, готелі, який росіяни використовували як штаб-квартиру, доки його не госпіталізували через кір, за словами однієї людини, яка працювала з ним.
В електронному листуванні пан Корольов підтвердив, що захворів на кір, але заперечив свою роль у російській операції. Він все ж захищав ідею, хоча.
"Росія повинна впливати на вибори у всьому світі, так само як і США впливають на вибори", - написав він. "Рано чи пізно Росія повернеться у глобальну політику як глобальний гравець, - додав він. - І американському істеблішменту просто доведеться це прийняти."

"Якщо ви приймете цю пропозицію, у вас будуть гроші"
З наближенням виборів росіяни нервували і досадували. В одному текстовому повідомленні пан Ігнатовський, який допомагав наглядати за операцією, описує Мадагаскар як "чорну діру". Один з його колег скаржиться на те, що "все повернеться назад", і що "злощасні місцеві жителі" заважають роботі команди.
Але і росіяни викликали тривогу.
На першій шпальті місцевої газети попереджали, що після втручання у США Росія налаштувала свій приціл на Мадагаскар.
"Росія дуже сильно хоче використати свій вражаючий досвід дестабілізації, втручаючись на Мадагаскарі, - йшлося в статті. - Горілка потече, як вода, якщо вони досягнуть своєї мети".
Відносини з різними кандидатами, яких підтримували росіяни, почали псуватися. До вересня вони покинули підтримуваного пана Радзаунарімампіаніну, вирішивши, що він занадто непопулярний, щоб виграти, згідно з внутрішніми повідомленнями.
В інтерв'ю в Парижі пан Радзаунарімампіаніна заявив, що знає, що росіяни підтримують інших кандидатів, і обурився, коли йому сказали про висновок росіян, що він програє. "Звідки вони можуть знати, що я програю вибори?"- сказав він.
У першому турі він отримав менше 9 відсотків голосів, фінішувавши третім.
Росіяни змістилися на підтримку пана Радзуеліна, молодого колишнього мера, який був тимчасовим президентом Мадагаскару після перевороту 2009 року.
На останніх тижнях кампанії, за словами пастора Мейлхола, команда росіян звернулася до нього з проханням: вийти з перегонів та підтримати пана Радзуеліна. Він відмовився.
Росіяни звернулися з такою ж пропозицією до професора історії, який балотувався в президенти, сказавши: "Якщо ви приймете цю угоду, у вас будуть гроші", - зі слів пані Расаміманани, керівника кампанії професора.
Коли професор відмовився, за її словами, росіяни створили фальшиву сторінку у Facebook, яка дублювала його офіційну сторінку, та розмістили на ній повідомлення про те, що він підтримує пана Радзуеліна.
Члени так званої групи пасторів - пан Крамар, пан Позняков та пан Бояріщев - були заарештовані та депортовані минулого року після організації протесту перед посольством Франції. Вони залишили не повністю виплачену заборгованість місцевим працівниками, заявила прес-секретар кампанії пастора Ніяіна Ракотонйанахарі.
"Це сталося з усіма нами, хто там працював", - сказала вона. "Ми були такими дурними."

Як і в американських виборах, не ясно, чи росіяни прямо вступили в змову з можливим переможцем паном Радзуеліною, чи просто провели паралельну кампанію для його підтримки. Перед тим, як перейти на його бік, росіяни найняли місцевих писати статті, в яких чорнили пана Радзуеліна, за словами одного з людей, які працювали на них.
"Вони попросили мене писати погані речі про Анрі Радзуеліна - ніби він продасть наші землі китайцям", - сказала людина, виступаючи анонімно, бо боїться розправи. "Однак під час другого туру президентських виборів вони попросили мене писати хороші речі про Анрі Радзуеліна."
Пан Радзуеліна відмовився від коментарів, але чиновник його кампанії сказав, що його команда знає про російські виплати іншим кандидатам.
Зрештою, росіяни одержали свою винагороду - контроль над видобутком хрому. Зараз у них в штаті працюють 30 співробітників, включаючи інженерів та геологів. Контракт дав їм 70-відсотковий пакет акцій, - заявила Ніріна Ракотоманнантсоа, керуючий директор малагасійської компанії, якій належить решта акцій.
"Договір вже підписаний", - сказала вона. - Я вдячна, що росіяни тут."
Не всі російські оперативники виявилися задоволеними. У хвилину сумніву Євген Копот, пригожинський функціонер, який, мабуть, відіграє координуючу роль в операціях у різних африканських країнах, у січні надіслав текстове повідомлення колезі з Мадагаскару.
"Ви думаєте, що ми зганьбили нашу країну? - запитав він, відповідно до текстів, отриманих Центром Досьє. - Або знецінили її ім'я?"
Колега сказала йому не хвилюватися. "Якщо ви думаєте так, - відповіла вона, - вся планета зганьблена. Точніше не планета, а людство."
Геілл Рамамонйісоа і Прісцей Рананджарісон надали звіти

Росія замовила безглузде вбивство. Після нього вбивця заговорив.
https://www.pulitzer.org/winners/staff-new-york-times Russia Ordered a Killing That Made No Sense. Then the Assassin Started Talking.
Майкл Швірц
30 березня 2019
РІВНЕ, Україна. Ціль проживала на шостому поверсі похмурого будинку лососевого кольору на Відінській вулиці, навпроти гущавини плакучих верб. Олег Смородінов знайшов його там, зняв невелику квартиру на першому поверсі й чекав.
Він отримав ім'я від двох своїх кураторів у Москві. Вони зустрілися з ним у Віденському кафе, в кількох кварталах від штаб-квартири російського державного розвідувального управління, і передали йому список із шести людей в Україні. Знайдіть їх, сказали вони пану Смородінову, і він відправився. Він вже вихвалявся перед друзями, що він розвідник.
Кожній людині в списку було присвоєно кодове ім’я, пов’язане з квітами. Один був "шипшиною", інший - "лютиком". Ціль, чоловіка на ім'я Іван Мамчур, називали "трояндою". Пан Смородінов був ніким, електриком, який працював у місцевій в'язниці. Проте для кураторів у Москві він був важливим.
"Занурся в кров до ліктів", - сказали вони йому.
Спостереження було безпроблемним. О 7 годині ранку пан Мамчур залишав дружину і дочку, їхав на роботу на велосипеді і повертався щовечора о 6. "Як годинниковий механізм", - згадував пан Смородінов. У свій неробочий час пан Смородінов пив пиво на парковці, де стара жінка приглядала за котячою зграєю.
Потім, 16 вересня 2016 року, на телефон пана Смородінова надійшло текстове повідомлення з Москви.
"Троянду треба зірвати сьогодні, - згадував він розпорядження. - Завтра це вже буде не актуально."
Пан Смородінов розмістився у похмурому коридорі перед квартирою чоловіка, в одній руці цигарка, а в іншій - пневматичний пістолет, перероблений для стрільби бойовими кулями і оснащений глушником.
"Я взяв пістолет, - згадував він згодом, - і подумав, що буде, те буде."
Коли пан Мамчур вийшов з ліфта, пан Смородінов назвав його ім’я і стріляв, доки не вистріляв весь магазин.
Пан Мамчур впав не одразу, а обернувся до свого вбивці, затинаючись, ступив кілька кроків до нього, перш ніж перестав дихати.
"Це був не я, - сказав він. - Я не винен."
Потім він опустився на бетонну підлогу.
Пан Смородінов утік до Москви, де куратори пригостили його вечерею в японській мережі суші під назвою "Дві палички для їжі". За його роботу вони купили йому фургон Mercedes, фотографії якого він розмістив у соціальних мережах. Але за те, що він залишив зброю вбивства в Україні, вони утримали частину з обіцяних 5 000 доларів.
Вони сказали йому не хвилюватися. Ніхто його ніколи не зловить. Ніхто й ніколи. У той час пан Смородінов не був певний, чому вони попросили його вбити Івана Мамчура, але тепер він вважає, що знає.
"Це була помста, - сказав він мені. - Швидше за все, помста."

"У них це поточна робота. Вони вбивають людей."
Я познайомився з Олегом Смородіновим минулого жовтня, під час судового слухання в Рівненському міському суді в Україні, приблизно через два роки після вбивства. Його арештували через кілька місяців після того, як це сталося, коли він повернувся назад в Україну, щоб здивувати колишню подругу на день народження.
Прокол. Вона видала його поліції.
"Він убив людину, - написала вона мені пізніше у текстовому повідомленні. - Нехай він відповість за це."
Зала суду була крихітною, розміром з велику спальню в нью-йоркській квартирі, обладнана сталевою кліткою. Я підійшов до пана Смородінова, коли його зачинили. Він був одягнений у блакитний спортивний костюм і нахилився, коли я представився репортером. Він напрочуд охоче розмовляв і запропонував мені зустрітися з ним згодом у в'язниці.
Суд тривав кілька тижнів, але здавався формальністю. Українські прокурори кажуть, що він був найманим убивцею російських спецслужб. Його ДНК знайшли на зброї вбивства та на недопалках, зібраних на місці події. Пан Смородинов зізнався, що натиснув на курок.
Троє суддів похмуро сиділи під нейлоновим українським прапором, слухали, не перебиваючи, як прокурор зачитує результати балістичних експертизи і моторошний звіт патологоанатомічної експертизи.
Здавалося, що всі нудьгують. Насилля стає нормою в Україні.
За кілька місяців я подорожував в Росії та Європі, розповідаючи про отруєння минулого року в Англії колишнього російського шпигуна Сергія В. Скрипаля. Воно стосувалося геополітичного протистояння та свідчило про нову холодну війну. Британія та її союзники застосували санкції та вислали понад 150 російських дипломатів, звинувативши в нападі нервово-паралітичною речовиною двох офіцерів російської військової розвідки ГРУ.
Для України втручання Росії було звичною реальністю. Російський спецназ захопив Крим у лютому 2014 року і з того часу Кремль постачав озброєння, фінансування та війська для розпалювання сепаратистської війни на сході України, яка коштувала 13 000 життів.
Вбивства в Україні трапляються настільки часто, що часом вони просто недоречні в місцевому циклі новин. У 2006 році президент Росії Володимир В. Путін підписав закон, який легалізує цілеспрямовані вбивства за кордоном, а українські чиновники заявляють, що групи російських кілерів вільно діють всередині країни.
"Для спецслужб, як не погано це звучить, вбивства людей - лише частина діяльності, - сказав відставний офіцер військової розвідки України Олексій Арестович. - Вони працюють, така їхня робота. Ваша діяльність - ви пишете статті. Їхня діяльність - вони вбивають людей."
"Це їх мало хвилює, - сказав він. - Вони пишаються нею, планують її, без особливих сентиментів."
Отруєння Скрипаля розбудило Захід. У Британії влада зараз переглядає справи кількох росіян, смерті яких на британській землі спочатку не вважалися підозрілими. У Сполучених Штатах нещодавно двопартійна група сенаторів подала законопроект, який вимагає від Державного департаменту визначити, чи слід вважати Росію державою спонсором тероризму.
"Немає жодних доказів, які б свідчили про те, що Росію можна стримувати від подібних нападів, - сказав Даніель Гофман, колишній начальник відділу ЦРУ, який допоміг домовитися про звільнення пана Скрипаля з російської в'язниці в 2010 році. - Це дійсно випадає людям, які намагаються приховати своє місце знаходження і повинні насторожитися при будь-яких ознаках того, що росіяни можуть обрати їх мішенню."
Російські чиновники заперечили причетність своєї країни до отруєння Скрипалів. У текстовому повідомленні прес-секретар Путіна Дмитро С. Пєсков заявив, що Кремль не знає ні пана Мамчура, ні пана Смородінова.
Я приїхав в Україну, щоб дізнатися більше про вбивць ГРУ, яких звинувачують у спробі вбити пана Скрипаля. Україна була тим місцем, де агенти Путіна зарекомендували себе, допомігши захопити Крим ще в 2014 році. Але зараз відбитки пальців ГРУ залишаються по всьому світу.
Кілька років тому, працюючи в Москві, я познайомився з кількома російськими розвідниками. Полковник у відставці одного разу назвав ті якості, якими він, як професіонал, вважає, повинен володіти успішний вбивця.
"Для цього, - сказав він мені, - вам потрібен дух і тренування та ненависть. А крім ненависті вам потрібні і гроші, і бажання".
Але це були елітні вбивці. Я дізнався, що частіше, якщо в Кремлі хочуть, щоб ви померли, вони надсилають когось, як Олег Смородінов, аморального найманця з пістолетом, готового вбити в обмін на кілька тисяч доларів та фургон Mercedes.

Ліквідатори
У Рівненській тюрмі охоронці відібрали в мене шарф. Вони побоювалися, що пан Смородінов може використати його, щоб задушити мене.
На попередніх фотографіях пан Смородінов виглядає грізно, зі статурою матроса та обличчям боксера. Але у в'язниці він постарішав, м'язи розтанули.
"Дідусь", - зітхає він. Йому 51 рік.
Насправді він той, кого слід боятися. Рівне - це горде антиросійське місто на Західній Україні з пам'ятником, що містить барельєфи 21 місцевих синів, які загинули в боях, що досі тривають на сході України, проти підтримуваних Росією сепаратистських груп.
Пан Смородінов - етнічний росіянин, який переїхав на схід України в підлітковому віці. Пізніше він воював разом з тими сепаратистами, які ненавиділи Рівне.
Для його безпеки його тримають у меншій транзитній тюрмі, а не в основному ізоляторі, де працював потерпілий пан Мамчур. Один охоронець розповів йому історію, можливо вигадану, про звинуваченого російського кілера, який був ув'язнений у столиці Києва. Він був мертвий через 40 хвилин.
У першій з наших трьох зустрічей пан Смородінов розгорнув карту центральної Москви, яку він намалював з пам'яті на аркуші в клітинку. Він вказав на заштрихований олівцем блок з написом Віденське кафе, за рогом від площі, що представляє штаб-квартиру Федеральної Служби Безпеки Росії, або ФСБ, головного правонаступника радянського КГБ.
"Це, взагалі, місце, де я зустрівся зі своїми кураторами в в кафе", - сказав він.
Пан Смородінов ніколи не був розвідником, як він каже. Хоча колись він служив у радянському флоті і кілька років працював міліціонером, він більшу частину свого дорослого життя присвятив організованій злочинності, провівши час у в'язниці за хабарництво та вимагання. Поза тюремними умовами, він працював секс-торговцем, перевозячи жінок з України до клієнтів у Москві, розповів мені його колишній кримінальний співучасник.
Пан Смородінов детально розповів про вбивство, включаючи текстове повідомлення з Москви, квіткові кодові назви та приголомшений вираз обличчя пана Мамчура, коли він упав на підлогу.
Але він намагається переконати прокурорів і мене, що він був мимовільним вбивцею, обдуреним двома таємничими кураторами, яких він зустрів у Віденському кафе, чоловіками, яких він знав лише як Філіпа та Максима.
Пан Смородінов заявив, що його направили на контакт з ними, коли він був на виставці зброї в Москві. Він оселився в російській столиці в 2015 році після того, як під час боїв на сході України отримав поранення під час артилерійського обстрілу.
Микола А. Горбунов, чия компанія ТОВ "Зеніт" продає аксесуари для штурмових гвинтівок у стилі АК, згадав пана Смородінова та заявив, що російські спецслужби часто відвідують виставку.
На одній виставці, заявив пан Смородінов, хтось, пов'язаний з Вагнером, російським найманцем, згадав про потребу в бійцях у Сирії, де російські війська підтримують уряд президента Башара Асада.
"Я хотів поїхати в Сирію, - сказав він, - чесно, стріляти, воювати, заробляти гроші."
Але коли план провалився, заявив пан Смородінов, контакт Вагнера познайомив його з Максимом та Філіпом. Він був у захваті. Він прирівнював це до роботи в МВС.
"Я думав про свою пенсію - пропрацювати кілька років і піти на пенсію, щоб одержувати свою пенсію", - сказав він.
Приїхавши до Рівного, сказав пан Смородінов, він думав, що його завдання документувати переміщення пана Мамчура. Вбивство повинна була здійснити команда, яку він назвав "ліквідаторами".
"Ліквідатори працюють лише протягом одного дня, години дві-три, не більше, - сказав він. - Вони працюють за принципом, що їх немає. Як тільки вони прибули, вони їдуть в інше місто."
Незручним фактом у цьому сценарії є те, що під час перебування у Рівному його спільник Костя, ідентифікований слідчими як Костянтин Іванов, приніс йому два пістолета, на одному з яких був глушник. У своїх повідомленнях, посилаючись на кодові назви цілей, двоє чоловіків називали пістолети "лійками".
"Ми тут маємо справу з квітами", - сказав пан Смородінов.
Пан Смородінов наполягав на тому, що, навіть коли він стріляв у пана Мамчура, він вважав, що це спектакль, спосіб перевірити його сміливість. Кулі могли бути холостими, сказав він.
"Я стою там, підходжу до нього і кажу: " Вставай." Це не тест", - сказав він мені. "Це те, що запало мені в голову. "Це не тест." "
Це не особливо переконливий захист. Олександр Гатіятуллін, який очолював злочинну банду, з якою пан Смородінов був пов'язаний на початку 2000-х років і з яким відбував термін у в'язниці, описав його як твердолобого, готового ризикувати, не думаючи про наслідки.
Гатіятуллін заявив, що за тиждень до вбивства пана Мамчура пан Смородінов довірився йому та його дружині, стверджуючи, що він лейтенант ФСБ. і працює в Україні зі спеціальною місією.
"Ми сміялися і сміялися. Ніхто його ніколи не сприймав серйозно, - сказав пан Гатіятуллін. - Потім сталося це вбивство Мамчура. Я побачив, що він публікує фотографії мікроавтобуса «Мерседес», і мені цікаво, звідки у нього гроші на це."
Він додав: "Я думаю, що якісь хлопці з ФСБ викликали його на зустріч, побачили, який він ідіот, і подумали, що вони можуть його використати."

Список
Того дня, коли пан Смородінов був заарештований, генеральний прокурор України Юрій В. Луценко провів прес-конференцію і розповів про вбивство як додатковий доказ того, що Україна "перебуває у стані війни". Українські ЗМІ швидко втратили інтерес, розцінивши його як черговий кривавий епізод у продовженні втручання Росії.
Прокурори, здається, лише ледь поцікавилися тим, чому пан Мамчур став мішенню. Для українських чиновників відповідь здавалася очевидною.
"Це частина взаємопов'язаного ланцюжка злочинів, головна мета яких - дестабілізація країни", - сказав мені начальник національної поліції України Сергій Князєв.
Але це не так просто. Зранку я зустрів його в залі суду, пан Смородиіов розповів про список із шести імен. Всі вони були українцями, і його першим завданням було знайти кожного з них. Як тільки він це зробив, його відправили до Рівного.
У в'язниці він дав мені паролі до своїх акаунтів у соціальних мережах і сказав мені, що я можу знайти список на його комп'ютері, який був у Москві в його племінника. Коли я подзвонив племіннику Володимиру Добровольському, він сказав, що знає про поїздки свого дядька в Україну, щоб "вести спостереження за людьми."
"Я намагався не вплутуватися в це, - сказав пан Добровольський. - Що стосується спецслужб, чим менше ви знаєте, тим краще ви спите."
Він надіслав мені по електронній пошті файли, і я знайшов море фотографій оголених жінок та один документ під назвою «Список робітників», заголовок, про який пан Смородінов сказав, що він приготував його як хижак на випадок, якщо хтось захопить його комп'ютер.
Шість чоловіків були різного віку і, крім двох з них, жили в різних містах. Українські слідчі та прокурори не дуже ними зацікавилися. Один слідчий поліції сказав мені, що він ніколи навіть не бачив цього списку, і запитав, чи можу я переслати його копію. Я ніколи цього не зробив.
Я припускав, що люди в цьому списку якимось чином пов'язані з продовженням конфлікту в Україні, що Кремль шукає помсти особам, пов'язаним з боями. І коли я досліджував імена, я дізнався, що всі вони мають військовий досвід.
Але стався сюрприз. Те, що їх зв'язало, - це не конфлікт в Україні. Натомість це була інша російська війна.

Інша війна
На початку серпня 2008 року я їхав з Москви до Тбілісі, щоб висвітлювати конфлікт між Росією та Грузією. Я ніколи не висвітлював війну і найняв водія, який взявся максимально наблизити до дії мене та фотографа, щоб це не зайняло багато часу.
На дорозі посеред поля нас зупинили грузинські військові поліцейські, які сказали, що шукають шпигунів. Я не пам'ятаю точну хронологію того, що відбувалося далі: я вийшов поговорити з офіцерами, коли зенітна батарея почала стріляти в бік російського бомбардувальника, який я з напруженням побачив у яскраво-синьому небі.
Потім пролунав жахливий гучний звук, який лунав все частіше, доки я не відчув, що мої барабанні перетинки лопнуть. Я впав у кювет саме тоді, коли бомби потрапили на дорогу. З'явилася ескадра винищувачів російських ВПС СУ-25, які нищила все, що бачили - багатоквартирні будинки, поля по обидва боки від нас.
Одне кидалося в очі: навколо зенітні гармати стріляють у небо. Я запам'ятав один СУ-25, що падає, охоплений полум'ям, пливе, як листок, вперед і назад, доки не вдарився об землю.
Війна тривала лише п'ять днів і закінчилася нищівною перемогою Москви. Але багато в чому конфлікт був конфузом для російських спецслужб. Роками раніше Україна таємно продавала Грузії складні протиповітряні системи, що дозволило забезпечити ефективну оборону, яку я бачив.
Російські чиновники не могли повірити, що грузинські солдати мають навички управління складними системами. Українські військові, наполягали вони, мусили допомогти.
Для пана Путіна - який описав росіян та українців як "один народ" - це був акт кривавої зради.
"Ми не знаємо, хто вирішив доставити обладнання та зброю з України під час конфлікту, але хто б це не був, ця людина допустила величезну помилку", - сказав Путін на прес-конференції незабаром після війни.
"Те, що зброєю, доставленою під час військових дій, керували фахівці з України, є злочином, - сказав він. - Якщо ми знайдемо підтвердження цього, ми відповідно встановимо контакт з людьми, які це зробили."
Українська Партія Регіонів, підтримувана Росією, будучи тоді в опозиції, розпочала розслідування та опублікувала імена українських солдатів, які, як вважають, були причетні. Один чоловік, описаний у звіті як "учасник бойових дій", був у списку пана Смородінова.
Так були ще двоє, які фігурували в книгах про війну, написаних російськими істориками. Українські чиновники підтвердили, що четвертий чоловік у списку перебував у Грузії, але не повідомили деталей. П'ятий чоловік підтвердив мені, що перебував у Грузії, але заперечив будь-яку причетність до війни.
The Times не називає імена чоловіків для їхньої безпеки.
"На щастя, ці громадяни живі, - сказав мені пан Князєв, начальник Національної поліції. - Принаймні, досі."
Містер Мамчур був третім у списку, єдине ім'я, виділене зеленим шрифтом.
Спочатку українські чиновники неохоче казали мені, що він був у Грузії. Його дружина відмовилася розмовляти зі мною. Але співробітник Рівненської в'язниці Сергій М. Климчук сказав, що пан Мамчур тепло говорив про своє перебування в Грузії та високо оцінив ефективність грузинських військових.
Зрештою, чиновники підтвердили, що пан Мамчур був у Грузії, коли почалася війна, як командувач третього полку спеціальних операцій української армії, елітного контингенту, бійці якого також брали участь в операціях в Іраку та Афганістані. Але вони наполягали на тому, що ні він, ні будь-який інший український солдат не брали участі в боях.
Юрій Іванович Єхануров, який у той час був міністром оборони України, заявив, що кинувся евакуювати військових, коли почалися бойові дії.
"Я добре пам'ятаю той час, - сказав він в інтерв'ю. - Для мене було проблемою забрати своїх людей."
Кремль ніколи в це не вірив. Після війни російське державне телебачення здійснило загальну пропагандистську кампанію, яка включала документальний фільм Аркадія Мамонтова, його фільми часто служать барометром кремлівських настроїв.
В одній сцені пан Мамонтова демонструє, як він відчитує розгубленого чоловіка без сорочки в його будинку в Україні, звинувачуючи у стрільбі по російських літаках під час війни.
"Ти колишній солдат?" Пан Мамонтов кричить, тоді як чоловік плутається з відповідями. "Українці та росіяни, ми - брати - а ви їх збили", - говорить він.
Цікаво, що за місяць до вбивства пана Мамчура російське телебачення знову демонструвало документальний фільм Мамонтова.
Пан Смородінов припускає, що його визнають винним. За більше ніж шість годин інтерв'ю жодного разу він не виявив каяття. Якби його не спіймали, визнав він, то швидше за все, він продовжував би працювати далі за списком, ім'я за іменем.
Він сподівається бути обміненим на одного з десятків українців, ув'язнених у Росії, але росіяни ще не проявляли інтересу.
"Він не розуміє, що він нікому не потрібен, - сказав начальник Національної поліції Князєв. - Він забута, списана, використана куля. У нашого ворога, на жаль, у запасі дуже багато таких людей, як він."
Станіслав Козлюк та Сергій Коровайний сприяли репортажу з Рівного, Україна.
https://rivnepost.rv.ua/news/zamovne-vbivstvo-yake-ne-malo-sensu Замовне вбивство, яке не мало сенсу