...всі захисники найрізноманітніших доктрин переслідують під різними вивісками повністю однакові цілі: поглинання особистості державою

Гюстав Ле Бон

Мій перший місяць цього року пройшов під знаком Ку-клукс-клану. Ні, в Харкові не лінчують негрів, не марширують по Сумській колони в білих простирадлах, не палають вогняні хрести на Лисій горі. І все ж є логіка в тому, що зацікавив саме цей випадок виникнення, наростання і згасання масового самовбивчого божевілля. Слово “масового” вжите не випадково – в часи розквіту ця організація налічувала близько 6 млн. членів у осередках, які таємно діяли на всій території США.
Суспільні катастрофи стирають з людини тонкий шар сапієнса і стимулюють виникнення найрізноманітніших форм самоорганізації тварини зграйної. Потрібен час і чималі зусилля, щоб людина побачила користь для себе не тільки у процвітанні своєї зграї, але й у процвітанні своєї держави.
Перші дени Ку-клукс-клану виникли у 1866 році, після закінчення Громадянської війни 1861 – 1865 рр. Почалася Реконструкція Півдня. На розореній війною території Конфедерації Штатів Америки залишилися зруйновані маєтки, покинуті будинки, знищені виробництва, безробітні чорношкірі і такі ж безробітні білі. Туди прийшла окупаційна армія Півночі і саквояжники.
Мародерство – неминуча складова всіх воєн. Мародерство стало стихійним лихом для Півдня. Мародерствували місцеві, мародерствували окупанти, почали прибувати з Півночі натовпи “саквояжників” – шукачів законних і незаконних способів збагачення з місткими саквояжами і лантухами, в яких вивозилося підібране і відібране на переможеній території. Щоб захистити своє майно і життя люди почали утворювати загони самозахисту – міліцію, яка патрулювала і відбивалася від мародерів. Щоб відлякувати забобонних грабіжників, вночі кінні патрулі вдягали на себе білі простирадла.
Дієва форма самоорганізації і самозахисту швидко поширилася по всьому Півдню. Стало питання об’єднання в єдину організацію, створення керівних органів, Програми, Маніфесту, символіки. У 1867 році відбувся перший з’їзд Ку-клукс-клану. На наступному з’їзді у 1868 році організація, яка налічувала близько 600 000 білих і чорних солдатів і офіцерів розпущеної армії Конфедерації, прийняла Декларацію з визначеними цілями:
– захист слабких, безвинних і беззахисних від сваволі і беззаконня, допомога всім знедоленим, які потребують допомоги, особливо вдовам і сиротам солдатів і офіцерів армії Конфедерації;
– захист Конституції і законів США, захист території країни від будь-яких ворожих вторгнень;
– допомога в реалізації всіх конституційних прав і захист від незаконних посягань на життя і майно громадян.
Клану належить вирішальна роль у відновленні порядку в південних штатах. Не знаю, як Ви, а я підтримую проголошену програму діяльності Ку-клукс-клану – за все хороше проти всього поганого. В ній немає ні закликів до вбивства, ні расизму, ні сепаратизму, ні корупції…
Варто сказати кілька слів про корупцію. Під час війни добровольців у армію США заманювали обіцянкою земельної ділянки “40 акрів і мула” після перемоги. Третину території Алабами, Арканзасу, Флориди, Луїзіани і Міссісіпі планувалося відібрати у плантаторів і роздати учорашніми воїнам і звільненим рабам. Як це зробити в законний спосіб? У США одним з основних податків був податок на нерухомість. Переможці встановлювали на свій розсуд розмір податку з землеволодінь, а потім в рахунок погашення заборгованості відбирали землю у землевласників, які не змогли сплатили податок. Дивним чином державна земля, яка опинилася у розпорядженні чиновників, стала власністю північних лісопромисловців і спекулянтів землею. Турботу про безземельних звільнених рабів поклали на Бюро звільнення. Бюро видавало грошову допомогу, виділену урядом для надання продовольчої допомоги, розподіляло конфісковану землю і видавало або не видавало дозволи на право змінити місце проживання чи одружитися. Залишається гадати, яким чином основними одержувачами цих благ стали не звільнені раби чи герої війни, а чиновники Бюро зі своїми родичами і друзями та саквояжники з Півночі. Корупція розцвіла пишним цвітом.
Швидке збагачення тільки розпалює апетит. Комусь вистачило доступу до маленьких місцевих бюджетів, а хтось мислив стратегічно в масштабах штату чи навіть всієї країни. Добре бути державним чиновником не тільки в Україні. Вигідним капіталовкладенням здобутих коштів стало фінансування виборчої компанії у південних штатах. Тут після закінчення війни право голосу одержали тільки ті виборці, які дали письмову присягу на вірність уряду США. Не дивно, що вчорашні конфедерати з присягою не поспішали, зате звільнені раби одержали право обирати і бути обраними в органи влади штатів.
Хтось втратив на війні майно, здоров’я чи життя, а хтось на ній розбагатів. Хтось не шкодував ні часу, ні зусиль для утвердження демократії, а хтось не шкодував грошей, щоб у демократичний спосіб одержати владу, і привести з собою групу підтримки, хай навіть це будуть неосвічені і навіть неписьменні негри. Нові органи влади з непропорційно великою кількістю негрів, за спиною яких стояли білі саквояжники з Півночі – це був поганий варіант управління. Наприклад, демократично обраний губернатор найчорношкірішого штату, Луїзіани, маючи зарплату 8 000 доларів за рік губернаторства накопив статок в сто тисяч доларів. Хто винен в розкраданні, хабарництві, корупції?
Реакцією на погане управління стало відновлення діяльності Ку-клукс-клану. І цей, другий Ку-клукс-клан залишив кривавий слід у становленні демократії США. Його жертвами стали не тільки негри, а й профспілки, комуністи, журналісти, католики, євреї, латиноамериканці… Законослухняні громадяни вдень, перетворювалися вночі на кривавих катів, які наганяли жах на всіх. Таємна організація білого населення, присягу якій давали сенатори, конгресмени, губернатори, поліція, судді, пожежники, вчителі, робітники, фермери і навіть два президенти США, налічувала мільйони членів і керувалася одним законом – законом сили.
Цей монстр здавався непереможним. Таємність, загони тітушок, бездіяльна поліція, підкуплені судді, безпорадне суспільство робили діяльність клану недосяжною для закону. І все ж у другій половині ХХ сторіччя його всевладдю настав кінець.

"...майже все, що було написано досі про Ку-клукс-клан, це статті переважно декларативного характеру, а не матеріали, які викривають Клан на підставі документів. Автори цих статей справді були ворогами Клану, але в них було вражаюче мало фактів про його діяльність. Тому їхні удари не мали тієї вибухової сили, яка необхідна, щоб звалити Клан." (Стетсон Кеннеді "Я був у Ку-клукс-клані")
Я звернулася до історії Ку-клукс-клану не для того, щоб погордитися тим, що в Америці негрів лінчують, а в нас кохають, і не для того, щоб побідкатися за тим, що великі народи успішно долають великі проблеми, а наш маленький народ виявився не здатним хоча б себе прогодувати – жебракуємо по світу. Повторюся, історія Ку-клукс-клану повчальна тим, що ілюструє як в слабкій державі самоорганізація населення для захисту від сваволі і беззаконня привела до утворення таємної наддержавної структури, яка криміналізувала державні інститути і стала загрозою існуванню держави.
Якою стала ця держава, ми знаємо. Не завадило б освіжити в пам’яті, якою вона була тоді. Пригадаймо понад 600 000 загиблих і померлих від ран та хвороб у Громадянській війні – це майже 2% всього населення і майже 16 % від загальної кількості мобілізованих. Пригадаймо, що війна викликала хвилю еміграції зі США у Південну Америку. Ховалися від війни не тільки втечею, у законний спосіб можна було відкупитися від призову за 300 доларів, або привести когось замість себе. На цій війні загинув цвіт нації, патріотичні, талановиті, героїчні. Багатонаціональна, етнічно неоднорідна держава одержала у спадок від війни корупцію, жахливу соціальну нерівність, расову ворожнечу. Герої загинули, саквояжники збагатилися.
По всій країні запалали хрести Ку-клукс-клану. Розлючені натовпи вбивали негрів, підіслані найманці вбивали профспілкових активістів, вбивали і калічили журналістів, політиків, рядових громадян незалежно від кольору шкіри, підривали житлові будинки і офіси бізнесменів. Поліція безпорадно стояла осторонь, суди виносили неправомірні вироки. Ку-клукс-клан набирав силу. Посадовці, які повинні були захищати громадян від сваволі, давали присягу вірності хлаліфу Ку-клукс-клану і виконували його розпорядження.
Я не знаю, чи є в Україні хлаліф клану корупціонерів, хто і які погони носить в цій таємній ієрархії, скільки тисяч чи мільйонів долучені до його діяльності з примусу чи з доброї волі. Я знаю, що його діяльність руйнівна для держави, і розумію, що в законний спосіб неможливо покласти цьому край. Я переконана, що у нашого народу є майбутнє, наша історія, як історія інших народів, така ж багата перемогами і поразками. Поразки не дають підстав зневажати свій народ і втікати зі своєї країни.
У США держава виявилася безсилою перед Ку-Клукс-кланом. Не було надії, що протягнута через океан дружня рука цивілізованих європейців допоможе справитися з цією бідою. Були розумники (навіть президенти), які пропонували відправити всіх чорношкірих на прабатьківщину – немає негрів, немає Ку-клукс-клану.
Зруйнувати клан вдалося зсередини. Ціллю першого удару стала таємність цієї організації. Треба було перейти від емоційних гнівних повідомлень про злочини клансменів взагалі до документально підтверджених фактів, які прив’язують конкретних осіб до конкретних злочинів. Здатність знеособленої людини до прояву крайньої жорстокості до інших теж знеособлених людей (тюремника до в’язнів, військових до підкореного народу, корупціонерів до бидла) одержала назву ефект Люцифера або ефект Зімбардо. Зніміть з людини балахон-уніформу, поверніть їй власне ім’я, позбавте безкарності анонімної зграї і вона відчує себе такою ж слабкою, беззахисною і потребуючою гуманізму, як її вчорашня жертва.

Стетсону Кеннеді замінила матір молода негритянка. Кондуктор в трамваї дав їй неправильну решту з 50 центів. Вона попросила білого сера кондуктора дати їй правильну решту. Через кілька днів за це була жорстоко побита, згвалтована і скалічена безликими кланівцями. Кеннеді, коли виріс, став громадським активістом, журналістом і почав власну війну з расизмом. Він став куклукскланівцем в столиці Ку-клукс-клану Атланті, вивчив ієрархію, завів знайомство з керівництвом організації, дослідив зв’язки в поліції, прокуратурі, Білому Домі, джерела фінансування, одержав частину їхньої переписки і фінансових документів.
Помиляється той, хто думає, що будь-кого можна підкупити і будь-кого можна залякати. Знайшовся прокурор, який використав факти, надані Кеннеді, безіменними агентами ФБР і рядовими громадянами для судового процесу проти клану. Цей судовий процес став першим у цілій низці судових процесів проти Ку-клукс-клану в інших штатах. Відділення Ку-клукс-клану були позбавлені ліцензії на діяльність – задекларована благодійна неприбуткова діяльність була спростована здобутими документами.
Несплата податку – одне з найсерйозніших правопорушень у США. Для погашення заборгованості понад 2 млн. доларів довелося розпродати майно клану. Без оплачених підприємцями послуг по залякуванню, побиттю, вбивству конкурентів, профспілкових лідерів і розгону страйкарів, без виручених доходів від продажу балахонів і символіки, без членських внесків організація втратила свою фінансову привабливість.
Скандальні викриття причетності до діяльності Ку-клукс-клану поставили хрест на кар’єрі багатьох урядовців. У США не дозволили надрукувати книгу Стетсона Кеннеді “Я був у Ку-клукс-клані”, його будинок спалили, а сам він вимушений був переховуватися в Європі, де його книгу видали у 1954 році, але без розділу “Ку-клукс-клан у Білому Домі”.
Другий нищівний удар по цій організації наніс Супермен, і теж з ініціативи Стетсона Кеннеді. Супермен – втілення американської ідеї, що Добро завжди перемагає Зло. Під час Другої світової війни Супермен громив фашистів по всьому світу. Після перемоги він став безробітним. У 1946 році Кеннеді звернувся на телерадіокомпанію з пропозицією зробити цикл передач “Супермен проти Ку-клукс-клану” (The Adventures of Superman: “Clan of The Fiery Cross”). Автори передач оперативно одержували від нього інформацію про заплановані злочини, клички, паролі, місце зібрань. Вранці діти разом з батьками, затамувавши подих, слухали, як Супермен карає Великого Скорпіона і вдягнених в ночнушки членів Клану вогняного хреста, сміялися над жалюгідністю кланівців і їхнім нікчемним девізом “Одна раса, одна релігія, один колір шкіри”. А увечері діти в накидках Супермена ганяли в дворах дітей з наволочками на головах, викрикуючи таємні паролі Ку-клукс-клану, встановлені на сьогоднішній вечір. Жахіття Ку-клукс-клану перетворилося на посміховище. Батьки почали боятися, що їхні діти дізнаються, що вони і є тими Драконами, Циклопами, Вампірами, Титанами, яких перемагають їхні діти. Бути мажором Ку-клукс-клану – ганебна справа. Кланівці почали масово покидати організацію.
Другий Ку-клукс-клан припинив діяльність у 1955 році.

22-31/01/2018