Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
2025.11.16
14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
2025.11.16
12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді
2025.11.16
11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 8
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 8
МОЖЛИВОСТІ БЕЗМЕЖНІ
Тому, що робить режисура,
Позаздрила б і цензура.
СПЕЦИФІКА МИСТЕЦТВ
Є мистецтва, на інші настільки не схожі,
Що вагітніють лиш на прокрустовім ложі.
НЕ ТІ ВЖЕ ОДІССЕЇ
Не захоплюйтесь так чудесами:
Одіссеї ці вже з компасами!
ПРО ПЛЯМИ НА КАРТІ
На картах зникли вже плями білі,
Зате криваві проступили.
ПРО ЕПОХИ
Живем в епоху Anno Domini,
А хотілось би в Anno Homini.
ТВЕРДІСТЬ ЛЮДИНИ
Така буває твердість в людини,
Що тупиться й ніж гільйотини.
ЧЕСТОЛЮБСТВО
Збивалися в натовп роки потроху.
Цікавились: “Чи утворюєм вже епоху?”
ПРО ЛЕГКОВІРНИХ
Легковірні –
То ж і амбіції в них надмірні.
ПРО ГРОМИ
Соромно громам при родах:
Гинуть у громовідводах.
ПРО ПАРШИВУ ВІВЦЮ
Кожній отарі була б до лиця
Своя паршива вівця.
ПОТАЄМНЕ БАЖАННЯ
Бредем сліпцями в тьмі із білим посохом в руці,
Й так хочеться врізать ним комусь по башці.
ЗБІГ У ЧАСІ
Збіглись у часі – кошмарне раз мав видіння –
Демографічний вибух та інтелекту падіння.
СЛОВА І ЦИФРИ
Ну що слова з їх потаємних значень шифрами?
Вони лиш те, що сховане за цифрами!
ГІРКІ ПЛОДИ ТРІУМФУ
Буває, що й арка для тріумфального входу
Стає ярмом на шиї народу.
ЩО ТАКЕ ІСТОРІЯ?
Історія, як глибше копнути,
Це сукупність подій, яких могло б не бути.
НЕ ПОТАЛАНИЛО
Не народились під щасливою зіркою,
Бо лежим вже на ній в лобі з діркою.
ВАЖКО СУДИТЬ
Написав: “Поголів’я баранів зростає.”
Оптиміст? Песиміст? – Хто його знає.
НАЙСУТТЄВІШЕ ПИТАННЯ
Закінчується Всесвіт живоплотом
Чи колючим дротом?
ГРОШІ НЕ ПАХНУТЬ
Гроші не пахнуть,
Але швидко чахнуть.
НЕ ЗАПІЗНІТЬСЯ
Показуйте язика, мої любі,
Ще до того, як стиснете зуби.
З ТОЧКИ ЗОРУ КРОТІВ
І сказали кроти навесні, як все розквітло:
“Люди темні – їм потрібне світло!”
НЕСПРОМОЖНІСТЬ
Люди вже й крила дістали –
Та все одно ангелами не стали.
НЕ ДОВІРЯЙСЯ СЕРЦЮ
Не довіряйся серцю в любові:
Воно жадає твоєї крові.
ЯКИЙ ТОЛК?
Тобі належить світ у всій своїй красі!
А толку що? Його ж не продаси!
ЗАПИТАННЯ І ВІДПОВІДЬ
Що таке вічність? – запитання класу.
Відповідь: Одиниця вимірювання часу!
ПРИЗЕМЛЕННЯ
Знизив рівень польотів на Пегасі
І опинився на Парнасі.
ПРО АРХЕОЛОГІЮ
Археологія потроху
Створює епоху.
МИСТЕЦТВО ВИМАГАЄ
Мистецтво вимагає від митців не зборів,
А творів.
ПОБАЖАННЯ
Якби ще й про справедливість дбали,
Захищаючи ідеали!
У КОЖНОГО СВОЯ МАНЕРА
За душу хапають паскуди,
А благородні – за груди.
ПСИХОГІГІЄНА
Психічна гігієна?
І це, коли в душах геєна?!
ЩО ПІДІЙШЛО Б ОПТИМІСТУ?
Грім із ясного неба –
Ось яку смерть оптимісту треба!
ПОЄДНАННЯ НЕПОЄДНУВАНОГО
Позіхає публіка в клубі,
Скалячи зуби.
ДО СЛАВИ Й СЛОВА НЕБАЙДУЖІ
Від слави чергової порції
Слова міняють пропорції.
РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ
Раціоналізація: фіміам,
Що служить, як димова завіса, нам.
НЕВІДАННЯ
“Пробач їм, бо не відають, що говорять,”–
Це про акторів.
ДВА РІЗНІ СТИЛІ
Сила аргументів і аргументи сили –
Це два різні стилі.
ПРО РЕПЕРТУАР
Репертуар свій розширювать треба.
На себе.
ДОСЯГНЕННЯ ГЛИБИНИ
Не досягай глибини падінням,
А благоговінням.
МИТЦЯМ
Платні за милування світом не бери,
А платять нехай за коментарі.
ПРО ГЛИБОКІ ДУМКИ
Думки мають глибшими стати,
Ніж рука влади може дістати.
ПРО СВОБОДУ МИСТЕЦТВА
Достойна жалю та країна,
Де мистецтво стає на коліна.
Тому, що робить режисура,
Позаздрила б і цензура.
СПЕЦИФІКА МИСТЕЦТВ
Є мистецтва, на інші настільки не схожі,
Що вагітніють лиш на прокрустовім ложі.
НЕ ТІ ВЖЕ ОДІССЕЇ
Не захоплюйтесь так чудесами:
Одіссеї ці вже з компасами!
ПРО ПЛЯМИ НА КАРТІ
На картах зникли вже плями білі,
Зате криваві проступили.
ПРО ЕПОХИ
Живем в епоху Anno Domini,
А хотілось би в Anno Homini.
ТВЕРДІСТЬ ЛЮДИНИ
Така буває твердість в людини,
Що тупиться й ніж гільйотини.
ЧЕСТОЛЮБСТВО
Збивалися в натовп роки потроху.
Цікавились: “Чи утворюєм вже епоху?”
ПРО ЛЕГКОВІРНИХ
Легковірні –
То ж і амбіції в них надмірні.
ПРО ГРОМИ
Соромно громам при родах:
Гинуть у громовідводах.
ПРО ПАРШИВУ ВІВЦЮ
Кожній отарі була б до лиця
Своя паршива вівця.
ПОТАЄМНЕ БАЖАННЯ
Бредем сліпцями в тьмі із білим посохом в руці,
Й так хочеться врізать ним комусь по башці.
ЗБІГ У ЧАСІ
Збіглись у часі – кошмарне раз мав видіння –
Демографічний вибух та інтелекту падіння.
СЛОВА І ЦИФРИ
Ну що слова з їх потаємних значень шифрами?
Вони лиш те, що сховане за цифрами!
ГІРКІ ПЛОДИ ТРІУМФУ
Буває, що й арка для тріумфального входу
Стає ярмом на шиї народу.
ЩО ТАКЕ ІСТОРІЯ?
Історія, як глибше копнути,
Це сукупність подій, яких могло б не бути.
НЕ ПОТАЛАНИЛО
Не народились під щасливою зіркою,
Бо лежим вже на ній в лобі з діркою.
ВАЖКО СУДИТЬ
Написав: “Поголів’я баранів зростає.”
Оптиміст? Песиміст? – Хто його знає.
НАЙСУТТЄВІШЕ ПИТАННЯ
Закінчується Всесвіт живоплотом
Чи колючим дротом?
ГРОШІ НЕ ПАХНУТЬ
Гроші не пахнуть,
Але швидко чахнуть.
НЕ ЗАПІЗНІТЬСЯ
Показуйте язика, мої любі,
Ще до того, як стиснете зуби.
З ТОЧКИ ЗОРУ КРОТІВ
І сказали кроти навесні, як все розквітло:
“Люди темні – їм потрібне світло!”
НЕСПРОМОЖНІСТЬ
Люди вже й крила дістали –
Та все одно ангелами не стали.
НЕ ДОВІРЯЙСЯ СЕРЦЮ
Не довіряйся серцю в любові:
Воно жадає твоєї крові.
ЯКИЙ ТОЛК?
Тобі належить світ у всій своїй красі!
А толку що? Його ж не продаси!
ЗАПИТАННЯ І ВІДПОВІДЬ
Що таке вічність? – запитання класу.
Відповідь: Одиниця вимірювання часу!
ПРИЗЕМЛЕННЯ
Знизив рівень польотів на Пегасі
І опинився на Парнасі.
ПРО АРХЕОЛОГІЮ
Археологія потроху
Створює епоху.
МИСТЕЦТВО ВИМАГАЄ
Мистецтво вимагає від митців не зборів,
А творів.
ПОБАЖАННЯ
Якби ще й про справедливість дбали,
Захищаючи ідеали!
У КОЖНОГО СВОЯ МАНЕРА
За душу хапають паскуди,
А благородні – за груди.
ПСИХОГІГІЄНА
Психічна гігієна?
І це, коли в душах геєна?!
ЩО ПІДІЙШЛО Б ОПТИМІСТУ?
Грім із ясного неба –
Ось яку смерть оптимісту треба!
ПОЄДНАННЯ НЕПОЄДНУВАНОГО
Позіхає публіка в клубі,
Скалячи зуби.
ДО СЛАВИ Й СЛОВА НЕБАЙДУЖІ
Від слави чергової порції
Слова міняють пропорції.
РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ
Раціоналізація: фіміам,
Що служить, як димова завіса, нам.
НЕВІДАННЯ
“Пробач їм, бо не відають, що говорять,”–
Це про акторів.
ДВА РІЗНІ СТИЛІ
Сила аргументів і аргументи сили –
Це два різні стилі.
ПРО РЕПЕРТУАР
Репертуар свій розширювать треба.
На себе.
ДОСЯГНЕННЯ ГЛИБИНИ
Не досягай глибини падінням,
А благоговінням.
МИТЦЯМ
Платні за милування світом не бери,
А платять нехай за коментарі.
ПРО ГЛИБОКІ ДУМКИ
Думки мають глибшими стати,
Ніж рука влади може дістати.
ПРО СВОБОДУ МИСТЕЦТВА
Достойна жалю та країна,
Де мистецтво стає на коліна.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 9"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 7"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 7"
Про публікацію
