Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.17
19:19
Скільки було тих «героїв» всілякого штибу,
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
2026.09.17
16:48
Цей светрик червоний я бачу у снах,
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
2026.09.17
15:22
Згадай мене у білосніжнім січні,
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
2026.09.17
12:57
Жінка завжди дивиться на обрій,
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
2026.09.17
11:16
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.09.17
10:39
Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
2026.09.17
08:51
хто бачив світ, примружуючи очі,
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
2026.09.17
06:19
Втекти б звідсіль від обстрілів щоденних,
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
2026.09.16
23:43
заманулося приблуді
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
2026.09.16
21:49
Спека безглузда розпечене місто тримає в лещатах.
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
2026.09.16
18:50
А вересень, мов злодій,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
2026.09.16
17:31
Дубова карета та пара волів —
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
2026.09.16
16:34
І
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
2026.09.16
14:45
Нашіптує безсоння повсякчас
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
2026.09.16
14:00
Безкрила осінь, безвиїзна осінь.
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
2026.09.16
13:37
Відрахунок ведеться на долі секунди.
Щось повинно відбутися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбутися. Маятн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щось повинно відбутися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбутися. Маятн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.09.08
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 8
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 8
МОЖЛИВОСТІ БЕЗМЕЖНІ
Тому, що робить режисура,
Позаздрила б і цензура.
СПЕЦИФІКА МИСТЕЦТВ
Є мистецтва, на інші настільки не схожі,
Що вагітніють лиш на прокрустовім ложі.
НЕ ТІ ВЖЕ ОДІССЕЇ
Не захоплюйтесь так чудесами:
Одіссеї ці вже з компасами!
ПРО ПЛЯМИ НА КАРТІ
На картах зникли вже плями білі,
Зате криваві проступили.
ПРО ЕПОХИ
Живем в епоху Anno Domini,
А хотілось би в Anno Homini.
ТВЕРДІСТЬ ЛЮДИНИ
Така буває твердість в людини,
Що тупиться й ніж гільйотини.
ЧЕСТОЛЮБСТВО
Збивалися в натовп роки потроху.
Цікавились: “Чи утворюєм вже епоху?”
ПРО ЛЕГКОВІРНИХ
Легковірні –
То ж і амбіції в них надмірні.
ПРО ГРОМИ
Соромно громам при родах:
Гинуть у громовідводах.
ПРО ПАРШИВУ ВІВЦЮ
Кожній отарі була б до лиця
Своя паршива вівця.
ПОТАЄМНЕ БАЖАННЯ
Бредем сліпцями в тьмі із білим посохом в руці,
Й так хочеться врізать ним комусь по башці.
ЗБІГ У ЧАСІ
Збіглись у часі – кошмарне раз мав видіння –
Демографічний вибух та інтелекту падіння.
СЛОВА І ЦИФРИ
Ну що слова з їх потаємних значень шифрами?
Вони лиш те, що сховане за цифрами!
ГІРКІ ПЛОДИ ТРІУМФУ
Буває, що й арка для тріумфального входу
Стає ярмом на шиї народу.
ЩО ТАКЕ ІСТОРІЯ?
Історія, як глибше копнути,
Це сукупність подій, яких могло б не бути.
НЕ ПОТАЛАНИЛО
Не народились під щасливою зіркою,
Бо лежим вже на ній в лобі з діркою.
ВАЖКО СУДИТЬ
Написав: “Поголів’я баранів зростає.”
Оптиміст? Песиміст? – Хто його знає.
НАЙСУТТЄВІШЕ ПИТАННЯ
Закінчується Всесвіт живоплотом
Чи колючим дротом?
ГРОШІ НЕ ПАХНУТЬ
Гроші не пахнуть,
Але швидко чахнуть.
НЕ ЗАПІЗНІТЬСЯ
Показуйте язика, мої любі,
Ще до того, як стиснете зуби.
З ТОЧКИ ЗОРУ КРОТІВ
І сказали кроти навесні, як все розквітло:
“Люди темні – їм потрібне світло!”
НЕСПРОМОЖНІСТЬ
Люди вже й крила дістали –
Та все одно ангелами не стали.
НЕ ДОВІРЯЙСЯ СЕРЦЮ
Не довіряйся серцю в любові:
Воно жадає твоєї крові.
ЯКИЙ ТОЛК?
Тобі належить світ у всій своїй красі!
А толку що? Його ж не продаси!
ЗАПИТАННЯ І ВІДПОВІДЬ
Що таке вічність? – запитання класу.
Відповідь: Одиниця вимірювання часу!
ПРИЗЕМЛЕННЯ
Знизив рівень польотів на Пегасі
І опинився на Парнасі.
ПРО АРХЕОЛОГІЮ
Археологія потроху
Створює епоху.
МИСТЕЦТВО ВИМАГАЄ
Мистецтво вимагає від митців не зборів,
А творів.
ПОБАЖАННЯ
Якби ще й про справедливість дбали,
Захищаючи ідеали!
У КОЖНОГО СВОЯ МАНЕРА
За душу хапають паскуди,
А благородні – за груди.
ПСИХОГІГІЄНА
Психічна гігієна?
І це, коли в душах геєна?!
ЩО ПІДІЙШЛО Б ОПТИМІСТУ?
Грім із ясного неба –
Ось яку смерть оптимісту треба!
ПОЄДНАННЯ НЕПОЄДНУВАНОГО
Позіхає публіка в клубі,
Скалячи зуби.
ДО СЛАВИ Й СЛОВА НЕБАЙДУЖІ
Від слави чергової порції
Слова міняють пропорції.
РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ
Раціоналізація: фіміам,
Що служить, як димова завіса, нам.
НЕВІДАННЯ
“Пробач їм, бо не відають, що говорять,”–
Це про акторів.
ДВА РІЗНІ СТИЛІ
Сила аргументів і аргументи сили –
Це два різні стилі.
ПРО РЕПЕРТУАР
Репертуар свій розширювать треба.
На себе.
ДОСЯГНЕННЯ ГЛИБИНИ
Не досягай глибини падінням,
А благоговінням.
МИТЦЯМ
Платні за милування світом не бери,
А платять нехай за коментарі.
ПРО ГЛИБОКІ ДУМКИ
Думки мають глибшими стати,
Ніж рука влади може дістати.
ПРО СВОБОДУ МИСТЕЦТВА
Достойна жалю та країна,
Де мистецтво стає на коліна.
Тому, що робить режисура,
Позаздрила б і цензура.
СПЕЦИФІКА МИСТЕЦТВ
Є мистецтва, на інші настільки не схожі,
Що вагітніють лиш на прокрустовім ложі.
НЕ ТІ ВЖЕ ОДІССЕЇ
Не захоплюйтесь так чудесами:
Одіссеї ці вже з компасами!
ПРО ПЛЯМИ НА КАРТІ
На картах зникли вже плями білі,
Зате криваві проступили.
ПРО ЕПОХИ
Живем в епоху Anno Domini,
А хотілось би в Anno Homini.
ТВЕРДІСТЬ ЛЮДИНИ
Така буває твердість в людини,
Що тупиться й ніж гільйотини.
ЧЕСТОЛЮБСТВО
Збивалися в натовп роки потроху.
Цікавились: “Чи утворюєм вже епоху?”
ПРО ЛЕГКОВІРНИХ
Легковірні –
То ж і амбіції в них надмірні.
ПРО ГРОМИ
Соромно громам при родах:
Гинуть у громовідводах.
ПРО ПАРШИВУ ВІВЦЮ
Кожній отарі була б до лиця
Своя паршива вівця.
ПОТАЄМНЕ БАЖАННЯ
Бредем сліпцями в тьмі із білим посохом в руці,
Й так хочеться врізать ним комусь по башці.
ЗБІГ У ЧАСІ
Збіглись у часі – кошмарне раз мав видіння –
Демографічний вибух та інтелекту падіння.
СЛОВА І ЦИФРИ
Ну що слова з їх потаємних значень шифрами?
Вони лиш те, що сховане за цифрами!
ГІРКІ ПЛОДИ ТРІУМФУ
Буває, що й арка для тріумфального входу
Стає ярмом на шиї народу.
ЩО ТАКЕ ІСТОРІЯ?
Історія, як глибше копнути,
Це сукупність подій, яких могло б не бути.
НЕ ПОТАЛАНИЛО
Не народились під щасливою зіркою,
Бо лежим вже на ній в лобі з діркою.
ВАЖКО СУДИТЬ
Написав: “Поголів’я баранів зростає.”
Оптиміст? Песиміст? – Хто його знає.
НАЙСУТТЄВІШЕ ПИТАННЯ
Закінчується Всесвіт живоплотом
Чи колючим дротом?
ГРОШІ НЕ ПАХНУТЬ
Гроші не пахнуть,
Але швидко чахнуть.
НЕ ЗАПІЗНІТЬСЯ
Показуйте язика, мої любі,
Ще до того, як стиснете зуби.
З ТОЧКИ ЗОРУ КРОТІВ
І сказали кроти навесні, як все розквітло:
“Люди темні – їм потрібне світло!”
НЕСПРОМОЖНІСТЬ
Люди вже й крила дістали –
Та все одно ангелами не стали.
НЕ ДОВІРЯЙСЯ СЕРЦЮ
Не довіряйся серцю в любові:
Воно жадає твоєї крові.
ЯКИЙ ТОЛК?
Тобі належить світ у всій своїй красі!
А толку що? Його ж не продаси!
ЗАПИТАННЯ І ВІДПОВІДЬ
Що таке вічність? – запитання класу.
Відповідь: Одиниця вимірювання часу!
ПРИЗЕМЛЕННЯ
Знизив рівень польотів на Пегасі
І опинився на Парнасі.
ПРО АРХЕОЛОГІЮ
Археологія потроху
Створює епоху.
МИСТЕЦТВО ВИМАГАЄ
Мистецтво вимагає від митців не зборів,
А творів.
ПОБАЖАННЯ
Якби ще й про справедливість дбали,
Захищаючи ідеали!
У КОЖНОГО СВОЯ МАНЕРА
За душу хапають паскуди,
А благородні – за груди.
ПСИХОГІГІЄНА
Психічна гігієна?
І це, коли в душах геєна?!
ЩО ПІДІЙШЛО Б ОПТИМІСТУ?
Грім із ясного неба –
Ось яку смерть оптимісту треба!
ПОЄДНАННЯ НЕПОЄДНУВАНОГО
Позіхає публіка в клубі,
Скалячи зуби.
ДО СЛАВИ Й СЛОВА НЕБАЙДУЖІ
Від слави чергової порції
Слова міняють пропорції.
РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ
Раціоналізація: фіміам,
Що служить, як димова завіса, нам.
НЕВІДАННЯ
“Пробач їм, бо не відають, що говорять,”–
Це про акторів.
ДВА РІЗНІ СТИЛІ
Сила аргументів і аргументи сили –
Це два різні стилі.
ПРО РЕПЕРТУАР
Репертуар свій розширювать треба.
На себе.
ДОСЯГНЕННЯ ГЛИБИНИ
Не досягай глибини падінням,
А благоговінням.
МИТЦЯМ
Платні за милування світом не бери,
А платять нехай за коментарі.
ПРО ГЛИБОКІ ДУМКИ
Думки мають глибшими стати,
Ніж рука влади може дістати.
ПРО СВОБОДУ МИСТЕЦТВА
Достойна жалю та країна,
Де мистецтво стає на коліна.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 9"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 7"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 7"
Про публікацію
