Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.22
21:14
Хлюпоче дощ і вітер дзенька.
Стою, укутаний плащем.
Безлюдна площа. Лиш одненька
танцює жінка під дощем.
Прилипла суконька до тіла,
злітають коси раз у раз,
і їй нема до того діла,
Стою, укутаний плащем.
Безлюдна площа. Лиш одненька
танцює жінка під дощем.
Прилипла суконька до тіла,
злітають коси раз у раз,
і їй нема до того діла,
2026.02.22
21:00
Сполоханий ранок давно від’ятрів
і землю розбурхав схололу,
і хмари ковзнули в обійми вітрів
й дощем полилися додолу.
Околицю вкрила густа пелена,
тьмяніють будинків зіниці,
і грім торохтить, і небес далина
і землю розбурхав схололу,
і хмари ковзнули в обійми вітрів
й дощем полилися додолу.
Околицю вкрила густа пелена,
тьмяніють будинків зіниці,
і грім торохтить, і небес далина
2026.02.22
15:39
Мільярди років крутиться Земля.
На ній усе міняється із часом.
Але природа ( і то бачим ясно)
Змінити неспроможна москаля.
Віки ідуть, міняється усе.
Щиріші стають люди і добріші,
Життя у них покращується, лише
Від москалів лайном так і несе.
На ній усе міняється із часом.
Але природа ( і то бачим ясно)
Змінити неспроможна москаля.
Віки ідуть, міняється усе.
Щиріші стають люди і добріші,
Життя у них покращується, лише
Від москалів лайном так і несе.
2026.02.22
14:23
Леонід Радін (1860-1900)
Друзі, сміливо, у ногу!
Дух зміцнимо в боротьбі.
В царство свободи дорогу
ми проторуєм собі.
Вийшли ми всі із народу,
Друзі, сміливо, у ногу!
Дух зміцнимо в боротьбі.
В царство свободи дорогу
ми проторуєм собі.
Вийшли ми всі із народу,
2026.02.22
14:08
Леді Мадонно, діти під ногами
Як же зводиш ти кінці із кінцями
Де взяти гроші, чим платить оренду?
Думала, що гроші упадуть із неба?
У п’ятницю прибувши без валізи
У суботу навзнак молишся
Неділченя шнурки в’язати вчиться
Як же зводиш ти кінці із кінцями
Де взяти гроші, чим платить оренду?
Думала, що гроші упадуть із неба?
У п’ятницю прибувши без валізи
У суботу навзнак молишся
Неділченя шнурки в’язати вчиться
2026.02.22
12:08
У подорожах дивних, безкінечних
Себе я загублю в знов знайду.
Готель - то вічний і правдивий речник,
Який відверне горе і біду.
У подорожах загублю частини
Самого себе, спогадів, ідей.
Так протікають дорогі години
У сяйві днів і темноті ночей.
Себе я загублю в знов знайду.
Готель - то вічний і правдивий речник,
Який відверне горе і біду.
У подорожах загублю частини
Самого себе, спогадів, ідей.
Так протікають дорогі години
У сяйві днів і темноті ночей.
2026.02.22
11:57
Поставим все це ми на паузу…
Розвієм дим і «вовчі» спалахи.
Гармат попросим балалайкати
Діалектично, врівень гамузу…
Переосмислим все схоронене
На полі нашого осмислення,
А хто призвав сюди гнобителя —
Попросим, щоб було відновлене…
Розвієм дим і «вовчі» спалахи.
Гармат попросим балалайкати
Діалектично, врівень гамузу…
Переосмислим все схоронене
На полі нашого осмислення,
А хто призвав сюди гнобителя —
Попросим, щоб було відновлене…
2026.02.22
10:08
Нейлоновим пензлем малює любов —
ромашкове поле на срібних шпалерах,
і очі п'ють очі навпроти, немов
солодке вино з кришталевих фужерів.
Розмова джерельним струмком жебонить,
чечітку вистукують пульси ритмічно.
Завмерли у чуйних обіймах в цю мить
ромашкове поле на срібних шпалерах,
і очі п'ють очі навпроти, немов
солодке вино з кришталевих фужерів.
Розмова джерельним струмком жебонить,
чечітку вистукують пульси ритмічно.
Завмерли у чуйних обіймах в цю мить
2026.02.22
06:58
Діти міряють калюжі
Попри те, що йде війна,
Бо малечі не байдуже
Їхня площа й глибина.
Дітворі завжди цікаво
Що і як, коли та де
Гра нова або забава
На появу їхню жде.
Попри те, що йде війна,
Бо малечі не байдуже
Їхня площа й глибина.
Дітворі завжди цікаво
Що і як, коли та де
Гра нова або забава
На появу їхню жде.
2026.02.21
23:55
Хмурий день тамує втому,
вечір ще ген-ген,
мліє в закутку тісному
одинокий клен.
Пнеться вгору міст горбатий,
як у небо трап.
І мов тріснув звід щербатий –
зверху кап та кап.
вечір ще ген-ген,
мліє в закутку тісному
одинокий клен.
Пнеться вгору міст горбатий,
як у небо трап.
І мов тріснув звід щербатий –
зверху кап та кап.
2026.02.21
21:45
Люблю дитячі голоси,
Де правих і неправих не існує,
Бо в річище одне зливаються усі,
Де фінал спірок - руки на плечі,
Щирі обійми, скріплені сміхом.
А як не терпиться довести правоту кулаками,
Того приборкують силою до пам’яті.
…Пригадую своє дитин
Де правих і неправих не існує,
Бо в річище одне зливаються усі,
Де фінал спірок - руки на плечі,
Щирі обійми, скріплені сміхом.
А як не терпиться довести правоту кулаками,
Того приборкують силою до пам’яті.
…Пригадую своє дитин
2026.02.21
18:46
Мені хоча б одну розмову,
Єдиний вечір нам на двох!
Щоб написавши епілог,
Я все сказав, моя Любове!
Псує дорогу кольорову
Байдужості отруйний смог.
Мені хоча б одну розмову,
Єдиний вечір нам на двох!
Щоб написавши епілог,
Я все сказав, моя Любове!
Псує дорогу кольорову
Байдужості отруйний смог.
Мені хоча б одну розмову,
2026.02.21
15:17
Мова змучена, та не зраджена.
Як трава в полі скошена,
у стоги складена,
у снопи зв'язана,
колосок до колосся,
у вінок слово вплелося...
Міцно скріплене однодумк
Як трава в полі скошена,
у стоги складена,
у снопи зв'язана,
колосок до колосся,
у вінок слово вплелося...
Міцно скріплене однодумк
2026.02.21
14:28
Експерт на експерті…
Брехня на брехні.
Нескорені вперті
Зросли у вогні…
Проплачено з крові
Майбутнє картин,
Де хвилі Дніпрові,
Де Матір і Син.
Брехня на брехні.
Нескорені вперті
Зросли у вогні…
Проплачено з крові
Майбутнє картин,
Де хвилі Дніпрові,
Де Матір і Син.
2026.02.21
13:50
Вона не просто звук, не просто певні знаки,
А сила роду, велич і вогонь любові.
Це шепіт трав, це крик відваги, розквіт маків
Що крізь віки несли нам пращури у мові.
Вона - як теплий з печі хліб, що пахне домом,
Як - перша ніжна пісня, що співала м
А сила роду, велич і вогонь любові.
Це шепіт трав, це крик відваги, розквіт маків
Що крізь віки несли нам пращури у мові.
Вона - як теплий з печі хліб, що пахне домом,
Як - перша ніжна пісня, що співала м
2026.02.21
12:55
Позаростали чагарем стежки,
барвінком устелилися дороги
і вулиці околиць, по яких
поза ярами через байраки
пішло моє дитинство босоноге
шукати щастя більше як було
у затишку ошатного подвір’я,
куди жар-птиця уронила пір’я,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...барвінком устелилися дороги
і вулиці околиць, по яких
поза ярами через байраки
пішло моє дитинство босоноге
шукати щастя більше як було
у затишку ошатного подвір’я,
куди жар-птиця уронила пір’я,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Герман (1991) /
Публіцистика
Про любоff. Чому ми плутаємо «метеликів» з високими почуттями?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про любоff. Чому ми плутаємо «метеликів» з високими почуттями?
День святого Валентина... Ну як можна було б у цей день оминути тему любові чи того, що в народі називається ̶с̶в̶я̶т̶и̶м̶,̶ ̶ч̶и̶с̶т̶и̶м̶,̶ ̶н̶е̶з̶̶б̶а̶г̶н̶е̶н̶н̶и̶м̶ ̶і̶ ̶в̶і̶ч̶н̶и̶м̶ коханням. Коли влітку минулого року я почав активно публікувати дописи психологічного та психіатричного спрямування, де особливу увагу приділяв аб’юзивним стосункам ("коли межі розмиті, а трактування неоднозначні" й подібне) і стосункам взагалі, ще не здогадувався, в яке болото лізу. Помилка в тому, що почав з обговорення нюансів, не враховуючи того, що роз'яснювати треба для початку базові речі.
Тож сьогодні про те, що таке любов і чому наявність сильних почуттів — жодним чином не гарантія щасливого фіналу.
Три кити нашої закоханості
Якщо говорити прямо, те, що ми звикли оспівувати в піснях про «розбите серце», часто не має до любові жодного відношення. Психіка — хитра річ, яка підсовує нам шматочки битого скла під виглядом діамантів. Розберемося по черзі.
1. Пристрасть:
Біохімічне засліплення. Це якраз той стан, коли «не можу без тебе ні хвилини». В голові — хімзавод. Дофамін штовхає на безумства, окситоцин викликає бажання торкатися, а фенілетиламін засліплює настільки, що ми не помічаємо навіть очевидних «червоних прапорців».
У чому підступ?
Пристрасть фокусується швидше на ідеалі, а не на реальній людині. Ви закохані в образ, який самі ж і створили. Як тільки гормональний шторм вщухає (а він вщухає завжди — зазвичай через рік-півтора), настає жорстке похмілля. Ви раптом бачите поруч незнайомця зі своїми дивними звичками, і виявляється, що спільного у вас було — аж нічого...
2. Емоційна залежність:
Ось тут ми заходимо на територію «драми». Якщо ви відчуваєте, що ваше щастя, настрій і здатність нормально працювати на 100% залежать від одного слова чи погляду партнера — вітаю, це залежність.
Як вона працює: Все просто! Замість близькості на перший план виходить страх. Страх самотності, страх бути відкинутим, страх, що «я сам по собі — ніщо». Ви намагаєтеся розчинитися в іншій людині, заповнити нею свою внутрішню пустку. Тут немає поваги до кордонів. Ви або контролюєте партнера, або повністю йому підкорюєтеся. Багато хто вважає це «фатальним коханням», але насправді має місце постійна тривога, яка виснажує обох.
3. Любов як свідомий вибір дорослої людини:
Це той етап, до якого доходять далеко не всі. Любов починається там, де закінчується ідеалізація. Це коли ви знаєте про партнера найгірше: як він поводиться в стресі, які в нього слабкості, як він рідко міняє шкарпетки — і все одно обираєте бути поруч.
Головна відмінність: Любов дає свободу. Вам добре разом, але ви не помрете, якщо проведете вечір окремо. Ви — дві самодостатні планети, які вирішили летіти однією орбітою, але не злитися в одну безформну масу.
Ілюзія: «Якщо ми кохаємо, то впораємося».
Це, мабуть, найшкідливіший міф. Нам здається, що сили почуттів достатньо, щоб подолати все. Але практика показує — можна шалено кохати людину, але бути з нею абсолютно несумісним.
Ситуація: у вас ідеальна «хімія», але ви хочете жити в тиші за містом і виховувати дітей, а партнер марить кар’єрою в мегаполісі й вечірками до ранку. Або ви звикли обговорювати проблеми словами, а партнер при найменшому конфлікті закривається в собі на тиждень.
Сильні почуття не замінять:
- Спільних цінностей та планів на майбутнє;
- Вміння чути іншого (а не лише себе);
- Готовності працювати над стосунками, а не чекати, що все само владнається.
Чому ми любимо страждання? Бо часто плутаємо інтенсивність болю з глибиною почуттів. Нам здається «якщо мені так боляче, значить, я сильно кохаю». Насправді ж здорові стосунки — часто досить нудна річ у хорошому сенсі. Це спокій, безпека і впевненість. У них немає місця для постійних війн, істерик та доведень своєї вірності.
Якщо ваші стосунки схожі на гойдалки, де ви то в ейфорії, то в депресії — це не «велика любов». Швидше — сигнал, що ви десь звернули не туди й опинилися в болоті, про яке я згадував на початку.
Замість епілогу
Тож у цей День святого Валентина я бажаю вам не просто палкого кохання з листівок, пелюсток троянд і бажання померти в один день, а чогось значно ціннішого — ясності.
Бажаю вам зустріти (або вже мати поруч) ту людину, з якою не треба грати ролі чи заслуговувати на увагу. Нехай ваші стосунки будуть місцем, де можна залишатися собою: слабким, смішним, втомленим — і при цьому відчувати себе в цілковитій безпеці.
Шукайте не того, без кого «не можете дихати», а того, з ким дихається легко і вільно. Бо саме в спокої та легкості й народжується справжня любов.
З Днем закоханих! Бережіть себе та свої кордони!
14.02.2026
Тож сьогодні про те, що таке любов і чому наявність сильних почуттів — жодним чином не гарантія щасливого фіналу.
Три кити нашої закоханості
Якщо говорити прямо, те, що ми звикли оспівувати в піснях про «розбите серце», часто не має до любові жодного відношення. Психіка — хитра річ, яка підсовує нам шматочки битого скла під виглядом діамантів. Розберемося по черзі.
1. Пристрасть:
Біохімічне засліплення. Це якраз той стан, коли «не можу без тебе ні хвилини». В голові — хімзавод. Дофамін штовхає на безумства, окситоцин викликає бажання торкатися, а фенілетиламін засліплює настільки, що ми не помічаємо навіть очевидних «червоних прапорців».
У чому підступ?
Пристрасть фокусується швидше на ідеалі, а не на реальній людині. Ви закохані в образ, який самі ж і створили. Як тільки гормональний шторм вщухає (а він вщухає завжди — зазвичай через рік-півтора), настає жорстке похмілля. Ви раптом бачите поруч незнайомця зі своїми дивними звичками, і виявляється, що спільного у вас було — аж нічого...
2. Емоційна залежність:
Ось тут ми заходимо на територію «драми». Якщо ви відчуваєте, що ваше щастя, настрій і здатність нормально працювати на 100% залежать від одного слова чи погляду партнера — вітаю, це залежність.
Як вона працює: Все просто! Замість близькості на перший план виходить страх. Страх самотності, страх бути відкинутим, страх, що «я сам по собі — ніщо». Ви намагаєтеся розчинитися в іншій людині, заповнити нею свою внутрішню пустку. Тут немає поваги до кордонів. Ви або контролюєте партнера, або повністю йому підкорюєтеся. Багато хто вважає це «фатальним коханням», але насправді має місце постійна тривога, яка виснажує обох.
3. Любов як свідомий вибір дорослої людини:
Це той етап, до якого доходять далеко не всі. Любов починається там, де закінчується ідеалізація. Це коли ви знаєте про партнера найгірше: як він поводиться в стресі, які в нього слабкості, як він рідко міняє шкарпетки — і все одно обираєте бути поруч.
Головна відмінність: Любов дає свободу. Вам добре разом, але ви не помрете, якщо проведете вечір окремо. Ви — дві самодостатні планети, які вирішили летіти однією орбітою, але не злитися в одну безформну масу.
Ілюзія: «Якщо ми кохаємо, то впораємося».
Це, мабуть, найшкідливіший міф. Нам здається, що сили почуттів достатньо, щоб подолати все. Але практика показує — можна шалено кохати людину, але бути з нею абсолютно несумісним.
Ситуація: у вас ідеальна «хімія», але ви хочете жити в тиші за містом і виховувати дітей, а партнер марить кар’єрою в мегаполісі й вечірками до ранку. Або ви звикли обговорювати проблеми словами, а партнер при найменшому конфлікті закривається в собі на тиждень.
Сильні почуття не замінять:
- Спільних цінностей та планів на майбутнє;
- Вміння чути іншого (а не лише себе);
- Готовності працювати над стосунками, а не чекати, що все само владнається.
Чому ми любимо страждання? Бо часто плутаємо інтенсивність болю з глибиною почуттів. Нам здається «якщо мені так боляче, значить, я сильно кохаю». Насправді ж здорові стосунки — часто досить нудна річ у хорошому сенсі. Це спокій, безпека і впевненість. У них немає місця для постійних війн, істерик та доведень своєї вірності.
Якщо ваші стосунки схожі на гойдалки, де ви то в ейфорії, то в депресії — це не «велика любов». Швидше — сигнал, що ви десь звернули не туди й опинилися в болоті, про яке я згадував на початку.
Замість епілогу
Тож у цей День святого Валентина я бажаю вам не просто палкого кохання з листівок, пелюсток троянд і бажання померти в один день, а чогось значно ціннішого — ясності.
Бажаю вам зустріти (або вже мати поруч) ту людину, з якою не треба грати ролі чи заслуговувати на увагу. Нехай ваші стосунки будуть місцем, де можна залишатися собою: слабким, смішним, втомленим — і при цьому відчувати себе в цілковитій безпеці.
Шукайте не того, без кого «не можете дихати», а того, з ким дихається легко і вільно. Бо саме в спокої та легкості й народжується справжня любов.
З Днем закоханих! Бережіть себе та свої кордони!
14.02.2026
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Рефлексія про «епізодо-години» в психіатрії та психотерапії"
• Перейти на сторінку •
"Що не так з бензодіазепіновими транквілізаторами?"
• Перейти на сторінку •
"Що не так з бензодіазепіновими транквілізаторами?"
Про публікацію
