Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.09
09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі
2026.04.09
06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за
2026.04.09
03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!
Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!
Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу
2026.04.08
20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.
Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.
Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби
2026.04.08
19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі
2026.04.08
17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)
ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?
Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес
(20.07.1963 - 08.04.2026)
ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?
Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес
2026.04.08
16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.
Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.
Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі
2026.04.08
11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка!
По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич
2026.04.08
08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.
2026.04.08
06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.
Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.
Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,
2026.04.07
22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
2026.04.07
20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом
2026.04.07
20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким
04.26
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким
04.26
2026.04.07
19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати
2026.04.07
18:59
І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця
2026.04.07
18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.
Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.
Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Герман (1991) /
Публіцистика
Про любоff. Чому ми плутаємо «метеликів» з високими почуттями?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про любоff. Чому ми плутаємо «метеликів» з високими почуттями?
День святого Валентина... Ну як можна було б у цей день оминути тему любові чи того, що в народі називається ̶с̶в̶я̶т̶и̶м̶,̶ ̶ч̶и̶с̶т̶и̶м̶,̶ ̶н̶е̶з̶̶б̶а̶г̶н̶е̶н̶н̶и̶м̶ ̶і̶ ̶в̶і̶ч̶н̶и̶м̶ коханням. Коли влітку минулого року я почав активно публікувати дописи психологічного та психіатричного спрямування, де особливу увагу приділяв аб’юзивним стосункам ("коли межі розмиті, а трактування неоднозначні" й подібне) і стосункам взагалі, ще не здогадувався, в яке болото лізу. Помилка в тому, що почав з обговорення нюансів, не враховуючи того, що роз'яснювати треба для початку базові речі.
Тож сьогодні про те, що таке любов і чому наявність сильних почуттів — жодним чином не гарантія щасливого фіналу.
Три кити нашої закоханості
Якщо говорити прямо, те, що ми звикли оспівувати в піснях про «розбите серце», часто не має до любові жодного відношення. Психіка — хитра річ, яка підсовує нам шматочки битого скла під виглядом діамантів. Розберемося по черзі.
1. Пристрасть:
Біохімічне засліплення. Це якраз той стан, коли «не можу без тебе ні хвилини». В голові — хімзавод. Дофамін штовхає на безумства, окситоцин викликає бажання торкатися, а фенілетиламін засліплює настільки, що ми не помічаємо навіть очевидних «червоних прапорців».
У чому підступ?
Пристрасть фокусується швидше на ідеалі, а не на реальній людині. Ви закохані в образ, який самі ж і створили. Як тільки гормональний шторм вщухає (а він вщухає завжди — зазвичай через рік-півтора), настає жорстке похмілля. Ви раптом бачите поруч незнайомця зі своїми дивними звичками, і виявляється, що спільного у вас було — аж нічого...
2. Емоційна залежність:
Ось тут ми заходимо на територію «драми». Якщо ви відчуваєте, що ваше щастя, настрій і здатність нормально працювати на 100% залежать від одного слова чи погляду партнера — вітаю, це залежність.
Як вона працює: Все просто! Замість близькості на перший план виходить страх. Страх самотності, страх бути відкинутим, страх, що «я сам по собі — ніщо». Ви намагаєтеся розчинитися в іншій людині, заповнити нею свою внутрішню пустку. Тут немає поваги до кордонів. Ви або контролюєте партнера, або повністю йому підкорюєтеся. Багато хто вважає це «фатальним коханням», але насправді має місце постійна тривога, яка виснажує обох.
3. Любов як свідомий вибір дорослої людини:
Це той етап, до якого доходять далеко не всі. Любов починається там, де закінчується ідеалізація. Це коли ви знаєте про партнера найгірше: як він поводиться в стресі, які в нього слабкості, як він рідко міняє шкарпетки — і все одно обираєте бути поруч.
Головна відмінність: Любов дає свободу. Вам добре разом, але ви не помрете, якщо проведете вечір окремо. Ви — дві самодостатні планети, які вирішили летіти однією орбітою, але не злитися в одну безформну масу.
Ілюзія: «Якщо ми кохаємо, то впораємося».
Це, мабуть, найшкідливіший міф. Нам здається, що сили почуттів достатньо, щоб подолати все. Але практика показує — можна шалено кохати людину, але бути з нею абсолютно несумісним.
Ситуація: у вас ідеальна «хімія», але ви хочете жити в тиші за містом і виховувати дітей, а партнер марить кар’єрою в мегаполісі й вечірками до ранку. Або ви звикли обговорювати проблеми словами, а партнер при найменшому конфлікті закривається в собі на тиждень.
Сильні почуття не замінять:
- Спільних цінностей та планів на майбутнє;
- Вміння чути іншого (а не лише себе);
- Готовності працювати над стосунками, а не чекати, що все само владнається.
Чому ми любимо страждання? Бо часто плутаємо інтенсивність болю з глибиною почуттів. Нам здається «якщо мені так боляче, значить, я сильно кохаю». Насправді ж здорові стосунки — часто досить нудна річ у хорошому сенсі. Це спокій, безпека і впевненість. У них немає місця для постійних війн, істерик та доведень своєї вірності.
Якщо ваші стосунки схожі на гойдалки, де ви то в ейфорії, то в депресії — це не «велика любов». Швидше — сигнал, що ви десь звернули не туди й опинилися в болоті, про яке я згадував на початку.
Замість епілогу
Тож у цей День святого Валентина я бажаю вам не просто палкого кохання з листівок, пелюсток троянд і бажання померти в один день, а чогось значно ціннішого — ясності.
Бажаю вам зустріти (або вже мати поруч) ту людину, з якою не треба грати ролі чи заслуговувати на увагу. Нехай ваші стосунки будуть місцем, де можна залишатися собою: слабким, смішним, втомленим — і при цьому відчувати себе в цілковитій безпеці.
Шукайте не того, без кого «не можете дихати», а того, з ким дихається легко і вільно. Бо саме в спокої та легкості й народжується справжня любов.
З Днем закоханих! Бережіть себе та свої кордони!
14.02.2026
Тож сьогодні про те, що таке любов і чому наявність сильних почуттів — жодним чином не гарантія щасливого фіналу.
Три кити нашої закоханості
Якщо говорити прямо, те, що ми звикли оспівувати в піснях про «розбите серце», часто не має до любові жодного відношення. Психіка — хитра річ, яка підсовує нам шматочки битого скла під виглядом діамантів. Розберемося по черзі.
1. Пристрасть:
Біохімічне засліплення. Це якраз той стан, коли «не можу без тебе ні хвилини». В голові — хімзавод. Дофамін штовхає на безумства, окситоцин викликає бажання торкатися, а фенілетиламін засліплює настільки, що ми не помічаємо навіть очевидних «червоних прапорців».
У чому підступ?
Пристрасть фокусується швидше на ідеалі, а не на реальній людині. Ви закохані в образ, який самі ж і створили. Як тільки гормональний шторм вщухає (а він вщухає завжди — зазвичай через рік-півтора), настає жорстке похмілля. Ви раптом бачите поруч незнайомця зі своїми дивними звичками, і виявляється, що спільного у вас було — аж нічого...
2. Емоційна залежність:
Ось тут ми заходимо на територію «драми». Якщо ви відчуваєте, що ваше щастя, настрій і здатність нормально працювати на 100% залежать від одного слова чи погляду партнера — вітаю, це залежність.
Як вона працює: Все просто! Замість близькості на перший план виходить страх. Страх самотності, страх бути відкинутим, страх, що «я сам по собі — ніщо». Ви намагаєтеся розчинитися в іншій людині, заповнити нею свою внутрішню пустку. Тут немає поваги до кордонів. Ви або контролюєте партнера, або повністю йому підкорюєтеся. Багато хто вважає це «фатальним коханням», але насправді має місце постійна тривога, яка виснажує обох.
3. Любов як свідомий вибір дорослої людини:
Це той етап, до якого доходять далеко не всі. Любов починається там, де закінчується ідеалізація. Це коли ви знаєте про партнера найгірше: як він поводиться в стресі, які в нього слабкості, як він рідко міняє шкарпетки — і все одно обираєте бути поруч.
Головна відмінність: Любов дає свободу. Вам добре разом, але ви не помрете, якщо проведете вечір окремо. Ви — дві самодостатні планети, які вирішили летіти однією орбітою, але не злитися в одну безформну масу.
Ілюзія: «Якщо ми кохаємо, то впораємося».
Це, мабуть, найшкідливіший міф. Нам здається, що сили почуттів достатньо, щоб подолати все. Але практика показує — можна шалено кохати людину, але бути з нею абсолютно несумісним.
Ситуація: у вас ідеальна «хімія», але ви хочете жити в тиші за містом і виховувати дітей, а партнер марить кар’єрою в мегаполісі й вечірками до ранку. Або ви звикли обговорювати проблеми словами, а партнер при найменшому конфлікті закривається в собі на тиждень.
Сильні почуття не замінять:
- Спільних цінностей та планів на майбутнє;
- Вміння чути іншого (а не лише себе);
- Готовності працювати над стосунками, а не чекати, що все само владнається.
Чому ми любимо страждання? Бо часто плутаємо інтенсивність болю з глибиною почуттів. Нам здається «якщо мені так боляче, значить, я сильно кохаю». Насправді ж здорові стосунки — часто досить нудна річ у хорошому сенсі. Це спокій, безпека і впевненість. У них немає місця для постійних війн, істерик та доведень своєї вірності.
Якщо ваші стосунки схожі на гойдалки, де ви то в ейфорії, то в депресії — це не «велика любов». Швидше — сигнал, що ви десь звернули не туди й опинилися в болоті, про яке я згадував на початку.
Замість епілогу
Тож у цей День святого Валентина я бажаю вам не просто палкого кохання з листівок, пелюсток троянд і бажання померти в один день, а чогось значно ціннішого — ясності.
Бажаю вам зустріти (або вже мати поруч) ту людину, з якою не треба грати ролі чи заслуговувати на увагу. Нехай ваші стосунки будуть місцем, де можна залишатися собою: слабким, смішним, втомленим — і при цьому відчувати себе в цілковитій безпеці.
Шукайте не того, без кого «не можете дихати», а того, з ким дихається легко і вільно. Бо саме в спокої та легкості й народжується справжня любов.
З Днем закоханих! Бережіть себе та свої кордони!
14.02.2026
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Рефлексія про «епізодо-години» в психіатрії та психотерапії"
• Перейти на сторінку •
"Що не так з бензодіазепіновими транквілізаторами?"
• Перейти на сторінку •
"Що не так з бензодіазепіновими транквілізаторами?"
Про публікацію
