Друзі-майданівці, волонтери, знайомі і незнайомі особисто дуже прошу дочитати цей допис до кінця і по-мірі можливості його прокоментувати і розповсюдити.
Вчорашній страшний день для нашої громади, міста Дніпро, ніч і ранок, і попереду невідомо яким буде день... Така жахлива ситуація мало кого може залишити байдужим. Моя найменшенька онука, якій скоро виповниться два з половиною роки біжить і тулиться до батьків і каже, що їй страшно. Біль, невідомість, незахищеність і навіть безвихідь переповнюють кожного адекватного українця у нинішній ситуації.
Хотілось би, що такий час ми були, як ніколи єдиними і не було поміж нами ніякої ворожнечі, бо найстрашніший ворог в нас один і він сьогодні нас убиває, знищує, як народ.
Та хотіти і мати це різні речі і я це добре усвідомила давно на своєму довгому життєвому шляху, а вчора після ознайомлення з черговими «перлами» від мера Дніпра переконалася в цьому остаточно.
Найстрашніше, що мене вразило, це та лавина злісних, несправедливих і образливих коментарів під його дописом на адресу нашого селища Слобожанське і його мешканців. І стало страшно, що як можна легко маніпулювати тими, хто далекий від того, щоб знати правду і як усе є і було насправді.
Не завжди моє селище мене сприймало з моїми поглядами, громадянською позицією, з моїми Майданами і тому для мене було повною несподіванкою коли в серпні 2020р. мені було присвоєно звання Почесного громадянина сел Слобожанське. Для мене це було вище всяких високих нагород, бо я тут прожила усе своє свідоме життя, серед цих людей, з яким ми були молодими, народжували дітей, раділи першим онукам. Для мене наше селище це, як велика родина, де більшість знайомі один з одним, де усі знають усе про всіх… А тепер я розповім як воно було раніше, бо я свідок усього будівництва - хто і за які кошти усе в нашому селищі будував:
Перша 5-ти поверхівка по Совхозній 40 була введена в експлуатацію в жовтні 1971р. і квартири в ній отримали меліоратори.
Після цього майже щороку виділялися кошти державою під будівництво житла для працівників тресту « Дніпроводбуд», профільного пректного інституту, Водгоспу адже зрошення в нашій степовій засушливій зоні давало результат і меліорація була тоді у великій пошані. І так щороку чергові два під’їзди заселяли щасливі новосели, які до того жили в гуртожитках, бараках Підгороднього, Чумаків, Самарівки, тому ми були і є такими дружними і закоханими в своє селище.
Усі котельні, каналізаційні насосні, транзитні газові мережі і водопостачання і відвід побудовані також
За рахунок держави в якій на той час ми жили і працювали до 1991р.
Декілька будинків по вул В. Сухомлинського (Совхозна) №44, 52, 68, 69 і вул Будівельників (Фрунзе) 16 будувалися для працівників тодішнього Тепличного комбінату і працівників тодішнього радгоспу «Нижньодніпровський» Будинок №69 будувався взагалі господарчим методом на кошти Тепличного комбінату відповідно з усіма транзитними мережами.
Будинок №17 по вул Слобожанській( 8-ме березня) будувався також господарчим методом з усіма транзитними мережами для працівників інституту Укрводгосп за свої кошти.
Декілька панельних будинків в нашому селищі це були міські забудовники
Уже в 2006, як комерційний проект це будівництво «Олімпік» і пізніше «Брама» але це вже інша історія.
Тепер відносно усіх транзитних мереж і котелень. В 1996-97рр було розпорядження зверху про передачу усіх мереж на баланс міста. Я тоді працювала Головним Інженером нашого ЖЕК№1 і добре пам’ятаю як готувалися усі креслення, схеми розташувань усіх колодязів, як передалося усе це по акту з повним комплектом інструментів для ремонту і обслуговування і навіть автомобілем.
Тому які претензії можна нині виставляти селищу по цих питаннях, адже коли формується ціна на послугу, то вона включає в себе абсолютно усі затрати і ми, як і мешканці міста все оплачуємо.
Колись давно на початку 80-х ми потопаючи в багнюці, бо кожне будівництво це розбиті дороги, пил, грязюка…
просилися, щоб нас приєднали до міста, мотивуючи тим, що і тролейбус майже в нас кінцева зупинка і за продуктами ми їдемо в місто, бо в нас один гастроном від ОРС тресту «Дніпроводбуд», який не змозі забезпечити наші потреби. Ми дуже тоді хотіли бути з містом, та нам категорично відмовили в цьому.
Пізніше уже в 90-ті місто хотіло нас приєднати ,та уже ми категорично відмовилися, бо вистояли, вижили в тих нелегких умовах і не хотіли, щоб і нас перетворили в усіма забуту і засмічену околицю, а наглядний приклад цьому був від нас через дорогу це приватний сектор Клочко-6 і Самарівка.
Потім усі пам’ятають сумнозвісний наїзд міста на громаду в 2017р, коли заборонили до нас маршрутні таксі, хотілось тоді також запитати ініціаторів цього ганебного дійства, чи радо підтримали цю горе-ініціативу перевізники? Адже це одні з найприбутковіших маршрутів, чи були залякані і погодились?
Ставити у вину селищу наші клумби, так вони усі за винятком центра нашого селища(та і та краса вирощена в нашому міні тепличному господарстві), створені руками і ресурсами самих мешканців. Усі з дач понавозили квітів і засадили кожний свої двори, є кращий квітник, є не такий багатий розмаїттям, але вони є в кожному дворі і доглядають за ними мешканці кожного дому, то що ж в цьому поганого, скажіть мені, чи смітники це краще?
Є в нас пожежні команди із відповідним персоналом, який утримує селище, наша селищна команда
організована ще в 2016р. Є команда в Степоваму і в Олександрівці, та на такі пожежі, як вчорашня я думаю, що підключається МЧС, бо це з зовсім інший рівень пожежі.
Громада значні кошти вкладає у будівництво, ремонти, відновлення об’єктів соціальної сфери в старостинських округах: Степове, Орільське, Олександрівка, Балівка і я думаю, що мешканці цих округів це підтвердять.
Я люблю моє Слобожаське і це не пусті слова, за час війни в нас сформувалася потужна волонтерська спільнота, допомагають окремі мешканці, допомога іде через школи, садочки і ми велику підтримку маємо від нашої селищної ради Нам і приміщення виділили і транспорт для поїздок на передову з перших днів повномасштабного вторгнення, ярмарки проводять по збору коштів на допомогу ЗСУ і нам також передають ці кошти. Жодне моє звернення як Голови ГО «Патріотичне об’єднання «Оріяна» і керівника волонтерського центру « Оріяна» не залишене поза увагою.
Знаю що наша громада дуже допомагає багатьом бригадам ЗСУ на передову і ця інформація не є секретом ні для кого.
Наостанок хочеться сказати нашим недоброзичливцям, що воювати потрібно не з нами, а з нашим спільним запеклим і небезпечним ворогом, не стравлювати сусідів поміж собою неправдивими звинуваченнями і будуть тоді Мир і Перемога на нашій змученій війною землі.

04.06. 2026
Голова ГО « Патріотичне об’єднання « Оріяна»
Керівник волонтерського центру
Допомоги ЗСУ «Оріяна»
Почесний громадянин сел. Слобожанське Надія Таршин