Цвітуть сніги травою. Помаленьку
Змиває сонце холод. І тепленька
Звабливо роздягається земля.
Вдягну і я спідничку коротеньку:)

Співай, красуне, схована за Ніком,
солодким голосом, бентежним віком -
мені, до щогли припнутому, страшно
о раптом виявишся чоловіком?!

Не те, щоби боявся я мужів -
дуелями і бійками мужнів,
шаную цих невсипних сторожів,
бо взяте завше краще від дарів.

Кохати акторку! Допоки у серці дзвінко!
Допоки сусіди рогами баранять стінку,
і ліжко твоє на світанку, як на зупинку,
у сні викидає тебе на кохану жінку.

Кохай мене, любий, - руду і гарячу поетку,
летять на підлогу спідниця, кофтинка, горжетка...
І ми на підлогу, дарма, що вся одіж помнеться
Кохай мене, любий, руду і нестримну німфетку!

Ой, Весно! Кохає акторку-Нікусю Галантний...
А що тій Марійці? На втіху лиш кекс шоколадний...
Е, ні, не єдиний у світі такий маньєрист!
Піду я до Гонти! Ну що, до алькова, Іване?

Оце я розумію! Оце пішло дійство-шаленство!

Кохати душею й тілесно, плести злиттями
мереживо не стосунків - природу тями,
аби ланцюгами провислі старечі вени
не перешкоджали вдихати „люблю” вустами...

Невдовзі ніч...Знімай

Невдовзі ніч...Знімай свої намиста,
Весна зненацька обійняла місто,
Ії вітають всі закохані коти
І посмішка Жуана-Маньєриста

:))

(:))

:))
Я прийду огорнувши крилом палкий небокрай,
Я прийду, мов Весна, і наллю насолоди за край..
Я прийду коли спрагнеш, мій ладонько, до тепла.
Ти кохай, щоб лишилась з тобою, безумно кохай…

Дурень зустрівся тобі – позабудь,
Коханий не любить тебе – позабудь,
Захід і світанок – це справді безцінне,
А решта все – попіл, міраж, позабудь

Чорнявенька, браво!

***
Родимку на підборідді сховаю вуаллю,
Каву, надлиту у погляд, сховаю вуаллю.
Присмак солоний щокИ сховаю вуаллю.
Тільки весняні думки не сховаю вуаллю.
:))

фАКТ. Не погоджуйтесь :))

В любові не буває каяття,
Вона не знає пастки забуття,
Лиш через неї сенсу набуває
Химерна гра під назвою "життя"...

ВЕСНЯНІ РУБАЇ
Ясна весна - у щедре літо міст.
Проснулась флора, все пішло у ріст.
Бажанням пахне скрізь одним - кохати...
Та зась дурним думкам: почався піст.

(Антистрофа:
Горілку, сало й секс забрати в мас -
І цілорічним буде піст у нас.
Бо м'яса не знайти під мікроскопом
Всередині і шинок, і ковбас.)

Природи чар серденько полонив,
І ллються вірші про красу весни.
Якби гнув спину шостий день у полі, -
Не знаю, чи лилися б так вони.

(Антистрофа:
А мій народ-ратай із давнини
Радів приходу красної весни.
Веснянок тільки діточки співали,
Та хтось же ті пісні складав для них!..)

ПСЕВДОВЕСНЯНІ РУБАЇ
"У полі квіти долом і горов,
Та тьма й неволя п'є народну кров..."
Я згадую Франкову цю веснянку,
Бо вгору лізуть ціни знов і знов.

***
Навкруг - буяння дивної краси,
Чудові аромати й голоси.
Та біди я людські забуть не можу...
І, звісно, ту з віночком із коси.

***
Яка мені потрібна ще весна,
Щоб не була душа моя сумна?
Для цього нашій нинішній еліті
Із влади варто десь подітись на...

***
А у верхах - всевесняні бої.
За інтереси не людські - свої.
Навіщо ті бійці??? - питання руба!!!
А як же ще - на те і рубаї.

Березень 2008

Демону (Маньєриста) * :)

Коли тебе красуня "підколола" -
така беззахисна, чарівно гола,
Мудрець, ковтни вина аби красуня
своїм єством в тобі не охолола!

* До віршів у коментарях

Святість
Пручатимуться, битимуться – знаю!
А ти в мішок їх і тягни до раю!
Коли Архангел мовить: Знову роги?!
Даси йому стару діваху Раю.

Роз'яснення
І надихнули тим контрабандиста -
аби привів у кущі райські триста
душею-тілом лагідних мадамс,
що мали всі чесноти, крім "не дамс".

І для архангела знайшли дівицю,
що доглядатиме його світлицю,
і не роститиме старому ріжки,
як запрацьовуватиметься трішки.

Бо то ж таке недремне – відчиняй,
а потім стережи ворота в рай.
А як не носять пенсії до сіл,
то котрій вистачить терпіти сил?!

Отож архангел мовив „Знову роги?!”,
ховаючи ключі за отвір тоги,
тому й дістав недремну бабу Раю -
во святість випробовувань безкраю.

Пояснення до роз'яснення
І в Раю - не найвища досконалість.
Усюдисуща погрішима малість.
Коли ж вона для щастя, то й на святість,
бо що таке життя, коли не радість?