ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Наталія Близнюк
2021.12.12

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентин Бендюг (1954) / Рецензії

 На "на независимость Украины" Й.Бродського
Ну що ж, прощавайте, кацапи!
Нарешті ми розійшлися шляхами.
Вам, певно, назад в "імперію зла",
Нам, хохлам, знов на змагання з ляхами.
За вашими тезами вас треба любить.
Сімдесят років ви жили також як каторжани.
Ми не проти! Живіть хоч сімсот!
Та навіщо нам мучитись разом з вами?
Дуриною дивуєте світ,
Живете у злиднях, у темряві, як кроти,
Не знаєте меж Росії, але несамовито ревете,
Що ви народів поводирі, месії.
Спочатку зробили нас кріпаками,
Що таке раб пояснили вогнем.
А коли ми пручались і повставали,
То зрадниками нас нарікали і покірності вчили мечем.
І не тільки вогнем і мечем
Вчили вмирати голодною смертю, вандали,
На полі пшеничному з хлібом і калачем,
Щоб забули себе і що таке воля не знали.
Тож вам нема чого зобижатись на нас,
Адже вертаємо до рідної хати
Обдерті до нитки в одних личаках,
І раді! Тільки б у ваших обіймах повік не сконати.
Три сотні літ ви були наші поводирі,
Тож дякувати мусимо вам за науку,
Але ж скажіть: за яку?
Щоб правду повідати онуку.
Не гріх розповісти за Андрусівський мир,
Коли нас навпіл поділили.
Чи за Батурин, де дітей, матерів живими у хатах палили.
Чи як болота Неви гатили козацьким тілом,
Чи як наших гетьманів і кошових висилали в Сибір,
Царевим страхали "словом і ділом".
Вам немає чого зловтішатись, закопиливши губу,
Чиї кості на радощах першими смерть поглине.
Може наші і першими, але за нами
І ваша Росія в ту саму безодню полине.
А щодо тебе, нікчемний раб!
Ти був фальшивий дисидент забільшовиченої Росії,
Двоголового орла вірний слуга,
Погонич придуманого .........
Не варто гадати, чому ти проклинав Україну,
Народу російському ти не окраса.
Ти був нікчемний імперський шовініст,
Не вартий нігтя Тараса.
1996 р.
вірш П. С. Кислого. Цей вірш в Україні був надрукований у київському часописі "Парламент" (1996 р.), за редакцією п. Якова Зайка.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-03-21 23:19:44
Переглядів сторінки твору 17048
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.049 / 5.5  (4.700 / 5.24)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.494 / 5.03)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Якимчук (Л.П./М.К.) [ 2008-03-22 23:17:15 ]
Пане Валентине, що ви знаєте про Броніслава Грищука та його конкурс "Скарби землі Болохівської"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Макс Непорада (М.К./Л.П.) [ 2008-03-22 23:45:10 ]
Павле, Валентин Федорович не може Вам зараз відповісти. Я на сто відсотків певен, що він зараз читає і бачить свою сторінку і Ваші звернення. Але зранку йому демонстративно заблоковано вхід на сайт під його іменем. Десь тут ходить тінь батькагамлета, можете уточнити, що саме сталося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жанна Люта (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-23 09:52:50 ]
Сталося те, що мало статися, - Бендюга розстріляно. Толерантно, як у 37-му. Чи Сталін воскрес?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2008-03-23 11:56:06 ]
Шановні автори "Майстерень" просимо вас уважно ознайомитись із статтею "Протидія проявам антисемітизму, ксенофобії, та нетерпимості в Україні"
http://maysterni.com/publication.php?id=20541

Серед нас є провокатори, які ненавидять українську культуру, і які усіма силами намагаються очорнити наш ресурс своєю діяльністю.
Єднаємось для спротиву цій провокаторській компанії.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 09:37:37 ]
Може, я щось пропустив, але найбільшим гріхом Валентина Бендюга тут вважаю публікацію бездарного вірша П.С.Кислого. Звинувачення у натяках на Ісуса Христа притягнуте за вуха, я не можу вловити, звідки у панства такі висновки. Якщо вони спричинені словом "месія"- то це глупство, тим більше, що сам автор публікації неодноразово коментує цей вислів. Якщо хтось відмовляється його розуміти, то це свідчить про уперту упередженість. Пропозиція до адміністрації сайту: може, на майбутнє варто одразу пропонувати авторам власноруч видаляти такі низькосортні твори, щоб не псували сайт і нерви його відвідувачів?
Повертаючись до вірша - поясніть хтось, для чого публікуються чужі вірші, тим більше такі нульові, НІЯКІ? І з чого виник такий ажіотаж навколо твору, який просто треба було зігнорувати?
Ставлю одиницю, бо нуля немає. Будь ласка, не вимагайте аргументів (вони є і вони ОЧЕВИДНІ), але для чого захаращувати сайт?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-03-25 11:40:04 ]
Так, ви багато чого пропустили. :)
Шановний Несторе, є такі речі, які звуться провокаціями. З ними потрібно боротися, видаляючи ті чи інші провокаційні артефакти, що адміністрація сайту постійно і робила. Але якщо ці провокації, частіше за все наповнені ненавистю до інших націй, відбуваються протягом тривалого часу, і ледь не щодня, тоді це навіює інші думки. Більш рішучі. :(

Щодо "глупств", пане Несторе, то ви, напевне, неуважні. В публікації В.Б. „Месія” з великої букви, у вас із малої. Чого б це?
Ви пишете "я не можу вловити, звідки у панства такі висновки. Якщо вони спричинені словом "месія"- то це глупство".
Те, що ви, пане Несторе, чогось не можете собі уявити зовсім не значить, що „слона” не існує.
По перше, в контексті бездарного тексту опубліковано вираз: "Погонич придуманого Месії"! Опублікований у страсну - для більше ніж мільярда людей - п’ятницю! Публікатора попросили видалити цю провокацію. Від чого він свідомо відмовився, - але ж навіть можливість розуміння такого виразу, який може бути образливим для імені Господнього і для вірних, є неприпустимим для порядної людині і не провокатора.

По-друге є ще й інший пласт, про який ви, пане Несторе, беручи на себе сміливість говорити про „глупство”, очевидно нічого не знаєте.

Йосиф Бродський, як напевно ніхто інший зі світових поетів, євреїв за національністю, був у найкращих стосунках із християнством і Ісус для Бродського дуже багато значив. Із віршів поета, навіть не релігійного змісту, помітно, що автор і його ліричні герої, дивляться на світ очима віри. Прощалися із Бродським у соборі св. Патрика в Нью-Йорку, а поховали його на кладовищі Сан-Мікеле, острові поруч із Венецією. Лежить він, утім, на „протестантській” ділянці кладовища...
Отож „"Погонич придуманого Месії" і з цього боку звучить вкрай провокативно.

Так, Бродський помилився, написавши дуже не характерний для себе вірш "НА НЕЗАВИСИМОСТЬ УКРАИНЫ", помилявся і, наприклад, О.С. Пушкін, пишучи у листах своїх купу неприємностей щодо польського національно-визвольного повстання (і що, прокляли його поляки?), щодо деяких речей міг помилятися і Т.Г. Шевченко, але ми повинні розуміти, що це були Люди, і їм властиві були емоції, правдиві емоції, з яких вони могли робити не завжди вірні висновки?

А чи є людьми „наші” провокатори? Чи вони тільки раз за разом невдало здають екзамени?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 17:02:46 ]
Згідний зі всім. Я, дійсно, багато не вловив і пропустив.
Єдине: термін "месія" вживався якось деякими екзальтованими громадянами до Ющенка, ще до деяких особистостей, тому мені здалося, що автор НЕОБОВ"ЯЗКОВО вживає його із натяком про Христа. Навіть думки такої я припустити не зміг. Тут, можливо, дійсно роль зіграла Великодня П"ятниця...
Щодо малої букви - я прочитав це слово так, як щойно пояснив. Тому не звернув особливої уваги на це, враховуючи "професійний" рівень того творива.