ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Нестор Німцов /
Проза
/
Проза
Руни
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Руни
Вже вкотре
Я починаю свій день
З чистої сторінки,
Намагаючись прочитати
У спалахах перших променів Сонця,
У примарних ранкових тінях
Досі не розшифровані мною
Знаки.
В цих тінях ховаються,
Тануть залишки Ночі,
Котра щойно володіла половиною світу,
А зараз відступає
Від прийдешнього Дня,
Здаючи
Свої позиції
Такому невеликому,
Але могутньому Світилу.
Де ж
Ті закони і твердження, котрі
Були аксіомами уночі,
А зараз
Брутально розчавлені
І невблаганно перетираються
Жорнами Сонця і Землі?
Де ті знаки,
Які Ніч малювала мені
На важкому склепінні небозводу ?
Де ті руни
Чи сліди поцілунків, що ними
Було рясно
Помережане моє тіло ?
День заливає все рожевою,
А згодом блакитною барвами.
Так само варвар
Цинічно замальовує
Обличчя Богів
У чужому
І незрозумілому йому храмі.
Диктат Сонця
Завжди гнітив мене,
Непокірного і волелюбного.
Світло Дня
Обволікає мене
Гамівною сорочкою,
Сковуючи душу,
Стискаючи серце,
Вичавлюючи з моєї свідомості
Думки і вольності,
Навіяні анархісткою-Ніччю.
І вже немає сил
Опиратися світлу.
Осліплений Сонцем,
Я опускаю очі додолу,
Недостойний
Споглядати його грандіозну велич.
То ж чи зможу прочитати
Ці незрозумілі мені
Ієрогліфи світла,
форми
і кольору ?
Чи роздивлюся серед них
Ті єдині
Правдиві руни,
Котрі старанно
Виписувала для мене Ніч?
Всі вони
Перекреслені однією
Наймогутнішою
РУНОЮ СОНЦЯ...
І позначені нею
Я мушу бути як всі,
І мушу жити як всі,
Чути і бачити, як всі.
Але я хочу
Дожити до вечора,
Витримати комендантську годину Дня,
Втекти звідти,
Де надто багато очей,
Котрі розглядають тебе ;
Вух,
що підслуховують тебе ;
Язиків,
Що оббріхують тебе.
Ось і ходжу
Очманілий від спеки
Осяяними сонцем дорогами,
Підставляю тіло
Його випроміненням,
Дивлюся і бачу речі
Лише такими,
Якими
Освітило їх Сонце...
Навіть при заході,
Дещо осмілівши,
я глянув на Нього -
І потупився.
Сонце
Ще довго пекло мене
Десь у зіницях,
Я бачив Його
Навіть із заплющеними очима.
Воно
Не хоче відпускати мене до Ночі,
Мов ревнива жінка.
Мабуть,
Вільні від Сонця
Лише сліпці.
Але наступає мить,
Коли День і Ніч
Знаходять рівновагу на гойдалці Часу.
Свіжа,
Повна сил Ніч,
Тихо продираючись
Крізь густі зарослі вечора,
Нечутно
Підкрадається до мене
Ззаду.
Вона
Затуляє мені очі
Прохолодними
І вологими від роси долонями.
Наче вибачається,
Що кинула мене зранку,
І втекла туди,
Куди зараз
Закотилося Сонце.
Я кидаюся
До неї в обійми,
Полегшено зітхаю,
Коли вона здирає з мене
Осоружну гамівну сорочку,
Я вже чую
Початок тієї пісні,
Котру Ніч
Співатиме мені до ранку.
Я смакую наперед
Ті втіхи,
Що нас чекають.
І,
Зібгавши й викинувши
Кудись у темряву
Зіпсовану,
Перепалену Сонцем сторінку дня, що минув,
дістаю
Новий чистий аркуш,
І починаю з нової сторінки
Свою ще одну, нову ніч !
Я починаю свій день
З чистої сторінки,
Намагаючись прочитати
У спалахах перших променів Сонця,
У примарних ранкових тінях
Досі не розшифровані мною
Знаки.
В цих тінях ховаються,
Тануть залишки Ночі,
Котра щойно володіла половиною світу,
А зараз відступає
Від прийдешнього Дня,
Здаючи
Свої позиції
Такому невеликому,
Але могутньому Світилу.
Де ж
Ті закони і твердження, котрі
Були аксіомами уночі,
А зараз
Брутально розчавлені
І невблаганно перетираються
Жорнами Сонця і Землі?
Де ті знаки,
Які Ніч малювала мені
На важкому склепінні небозводу ?
Де ті руни
Чи сліди поцілунків, що ними
Було рясно
Помережане моє тіло ?
День заливає все рожевою,
А згодом блакитною барвами.
Так само варвар
Цинічно замальовує
Обличчя Богів
У чужому
І незрозумілому йому храмі.
Диктат Сонця
Завжди гнітив мене,
Непокірного і волелюбного.
Світло Дня
Обволікає мене
Гамівною сорочкою,
Сковуючи душу,
Стискаючи серце,
Вичавлюючи з моєї свідомості
Думки і вольності,
Навіяні анархісткою-Ніччю.
І вже немає сил
Опиратися світлу.
Осліплений Сонцем,
Я опускаю очі додолу,
Недостойний
Споглядати його грандіозну велич.
То ж чи зможу прочитати
Ці незрозумілі мені
Ієрогліфи світла,
форми
і кольору ?
Чи роздивлюся серед них
Ті єдині
Правдиві руни,
Котрі старанно
Виписувала для мене Ніч?
Всі вони
Перекреслені однією
Наймогутнішою
РУНОЮ СОНЦЯ...
І позначені нею
Я мушу бути як всі,
І мушу жити як всі,
Чути і бачити, як всі.
Але я хочу
Дожити до вечора,
Витримати комендантську годину Дня,
Втекти звідти,
Де надто багато очей,
Котрі розглядають тебе ;
Вух,
що підслуховують тебе ;
Язиків,
Що оббріхують тебе.
Ось і ходжу
Очманілий від спеки
Осяяними сонцем дорогами,
Підставляю тіло
Його випроміненням,
Дивлюся і бачу речі
Лише такими,
Якими
Освітило їх Сонце...
Навіть при заході,
Дещо осмілівши,
я глянув на Нього -
І потупився.
Сонце
Ще довго пекло мене
Десь у зіницях,
Я бачив Його
Навіть із заплющеними очима.
Воно
Не хоче відпускати мене до Ночі,
Мов ревнива жінка.
Мабуть,
Вільні від Сонця
Лише сліпці.
Але наступає мить,
Коли День і Ніч
Знаходять рівновагу на гойдалці Часу.
Свіжа,
Повна сил Ніч,
Тихо продираючись
Крізь густі зарослі вечора,
Нечутно
Підкрадається до мене
Ззаду.
Вона
Затуляє мені очі
Прохолодними
І вологими від роси долонями.
Наче вибачається,
Що кинула мене зранку,
І втекла туди,
Куди зараз
Закотилося Сонце.
Я кидаюся
До неї в обійми,
Полегшено зітхаю,
Коли вона здирає з мене
Осоружну гамівну сорочку,
Я вже чую
Початок тієї пісні,
Котру Ніч
Співатиме мені до ранку.
Я смакую наперед
Ті втіхи,
Що нас чекають.
І,
Зібгавши й викинувши
Кудись у темряву
Зіпсовану,
Перепалену Сонцем сторінку дня, що минув,
дістаю
Новий чистий аркуш,
І починаю з нової сторінки
Свою ще одну, нову ніч !
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію