Творче завдання: Дослідження стимулювання єднання творчо-світоглядних шкіл Поетичних Майстерень у контексті осягнення буржуазно-пропагандистської теорії, щодо цілковитої природності смерті автора.

Мета: Досліди проводилися із ціллю підтвердити чи відкинути новітні модернові теорії про природність смерті автора на тлі злиття творчих методів і шкіл.

Інструментарій для дослідження
- Зразки кращої світової поезії.

Суб'єкти дослідженнь
У дослідах добровільно брали участь:
- поетичні хом’ячки, з нірок на пагорбах „Майстерень”;
- поетичні кобилки, із просторих лугів тих же „Майстерень”.

Хронологія дослідів із короткими висновками:

• Крапля нікотину вичавлена із композиції хорошого світового автора-курця доводить втомлену очікуванням щастя поетичну красуню-кобилку до самогубства,
а ось поетичного хом’ячка-характерника дере на енергійні плюстерка, що хутряними кружечками випурхують в небо у темпі композиційної ритміки.

• Крапля канабіноїда, випарена з композиції хороше штрикнутого небесним зіллям автора світового рівня, пробиває вечірню поетичну красуню-кобилку на „хі-хі”, ранкову на "ху-ху не хо-хо", денну ж бо переносить крізь обідню перерву у стані сугестивно-медитативного відключення,
а ось поетичного хом’ячка-характерника знову ж таки цілодобово роздирає на пихаті хутряні шматочки, але від безупинного реготу, - „він кращий? кращий?..”

• Крапля кокаїну, винюхана із твору порядно ширнутого автора світового рівня, протягом доби абсолютно безсоромно розкриває увесь творчий потенціал поетичної красуні-кобилки, але наступного дня кобилці дуже, дуже не по собі, а ось поетичного хом’ячка-характерника починає перти од власної неповторної, неузутної, нетрахнутої крутості. На ранок жодних незручностей у відчуттях хом’ячка не помічається, він і далі активно нагрібає свій літературний Монблан.

• Крапля героїну, злизана з ранковою росою з тіла добре відірваного від реалу майстра світових астральних сходжень, неждано стрімко підіймає самооцінку поетичної красуні-кобилки, вона ірже і веселиться, нестямно прагне контактів - а ось поетичного хом’ячка-характерника починає ще більше плющити од власної неповторної, необутної, нетрахнутої крутості, - на ранок залишається легка ейфорія, що добре знімається акуратним щигликом під фіст, під час щохвилинного підйому хом’ячка на вершину свого літературного Монблану...

• Крапля вичитаного із шедеврального твору кетаміну забезпечує вечірній поетичній красуні-кобилці чотири годинки здорового, безтурботного сну (інтим не пропонувати), - а ось поетичного хом’ячка-характерника ковбасить декілька діб, він ганяє Майстернями, гучно критикує все, що бачить і жаліється на сезонну творчу кризу, і на те, що його Монблан чергово поваляли низькими рейтингами. :(

• Крапля світового амфітаміну дозволяє денній поетичній красуні-кобилці зосередитися на головному у своєму досить невдалому особистому житті, а ось поетичного хом’ячка-характерника від раптового глибокого окосіння переносить до гострої параної на тлі кишківникових страждань і подальшого повного тілесного катарсису. Наранок хом’ячок і кобилка нічого не пишуть, тим більше - не читають, переживають.

• Крапля злизаного у світових майстрів поетичного астралу триптаміну повсякчас забезпечує поетичній красуні-кобилці деяку кількість спектральних глюків і легкий мандраж на відходняку, а ось у поетичного хом’ячка-характерника із голови починають рости роги, квіти і усіляка інша кольорова гадість. Годинок на вісім. Ранок наступного дня виглядає теж ніяким, геть зіпсованим, - красуня-кобилка читає жіночі романи, а хом’як-характерник гризе нігті, але день повертає надію - хом’ячок знову видає свої 5-6 шедеврів, із похвилинною тарифікацією дати їх народження. А кобилка йде на танці.

• Крапля мескаліну зі світової скарбниці зміщує у поетичної красуні-кобилки всю систему вимірів, вибудовуючи ажурні композиції на зразок Ейфелевої башти на чотирьох копитцях,
а ось у поетичного хом’ячка-характерника моментально перетворює в Шай-Хулуда і Бен-Гуріона. Особливо небезпечними стають карликові поетичні-хом’ячки, швидкість їхніх непродуманих дій приємно дивує навіть їх самих.

• Крапля отриманого зі щедрих рук збоченого світового Майстра лизергіну: відкриває до того вельми скромній поетичній красуні-кобилці доступ у Матрицю, (задля надійного повернення, за інструкцією, задок кобилки міцно тримається в руках Майстра, а за відсутністю такого - в руках Перехожого),
а для поетичного хом’ячка-характерника назавжди закриває двері в реальний світ, утримати від остаточного переходу в електронну форму за куций хвостик так ні разу і не вдалося... :((

• Одночасне покраплинне введення зазначеної розмаїтості “стимуляторів” неминуче проводить поетичну красуню-кобилку крізь тривалі постсенсуальні метаморфози зі стану від передлітально-здивованого стовбняку до релікто-скам’янілого ощиріння,
а поетичного хом’ячка-характерника від початково поміченого свічення кінчиків хутряних голочок, якими розпирається шкірка, до нормальної щільності розподіленого усім обсягом лабораторії галюциногенного розпилення мініфейєрверків, очевидно недонароджених поетичних шедеврів, бо запаху і інших матеріальних слідів натомість не помічено...

Висновки: Удавана чи явна смерть автора - явище цілком доконане, і різноманітне у залежності чим труїти. Бо поетична красуня-кобилка і поетичний хом’ячок-характерник істоти зовсім різні, і у творчому плані їх дослідженими стимуляторами поєднати можна тільки через смерть. Смерть автора, звичайно.
Отож вважаємо, що смерть автора повністю можлива, але проходить не природнім чином. Що доводить, перед вживанням препаратів потрібна чітке розуміння подальшого вибору - або поезія, або поет+поетка=любов, або смерть автора від передозу...