Анкета : Обрана професія
П.І.П.: Кириндясова Ксенія Геннадіївна
Рік народження: 01.02.89.від Р.Х.
Особисті дані: студентка 2 курсу . Майбутня журналістка.
Рік смерті: закінчення чорнил у журналістському пері.
Дуже давно старовинному місті жив Майстер, оточений вірними йому учнями. Найбільш здібний з них якось замислився :" Чи існує таке питання, на яке Майстер не здатен був би відповісти?" Тоді він пішов у поле, упіймав там величезного метелика й сховав його між долонями. Метелик вусиками й лапками лоскотав долоні Учням. Посміхаючись, від лоскоту крилець метелика, Учень підійшов до Майстра й спитав :"Як ви вважаєте: у мене в руках живий чи мертвий метелик?" Учень був ладен заради визнання своєї правоти у будь-який момент стиснути метелика й вбити. Майстер не подивився навіть на долоні Учня й сказав: "Все в твоїх руках"(Арабська притча).
Ця притча асоціюється у мене саме із призначенням журналіста. Журналіст тримає на долоні інформацію і може робити з нею, що завгодно : робити її живою, такою, що принесе свої плоди у суспільстві, чи мертвою, такою, що побудована на аморальності й розбраті. Журналіст – людина, яка живе Днем. Тому може померти або відродитися кожного дня. Це залежить від потреб сьогоденного люду. Я вирішила написати анкету двома мовами – російською й українською, бо обидві одночасно діють у моєму мисленні. Недарма кажуть, що російська мова більш канцелярська, суха, холодна, а українська більш співоча, лагідна й жартівлива. Коли людина говорить вдома російською, а українською на роботі, її підсвідомість роздвоюється й перетворюється на дві окремі людини, можливо, й з окремими досвідами. Ось моя анкета :
Негативні риси професії : 1.Я сова, тому режим дня жайворонка, що є нормою пересічного журналіста, для мене те саме, що Середньовічна інквізиція. 2. Подіумні стандарти журналістики: мінімум духовно значущої, пізнавальної й нестандартної інформації, максимум - офіціозності, рамок й яскравих фотоілюстрацій, замість тексту. Я – за журналістику відкриттів, за журналістику "білу ворону"!
3. Продажність журналістів. Особливо жінок. ( Бідний – бідний слабкий пол.) 4.Особливий стиль життя журналіста – сигарети у прикуску із кавою, матірні слова на додачу , алкоголь задля встановлення дружніх зв’язків. Це аж ніяк не схоже на здоровий образ життя. А також мобільний одяг, який немає нічого спільного із жінкою : кеди, джинси, коротке волосся ( у більшості випадків). Я ж хочу бути леді. Можливо, однією з небагатьох.
Недостатки профессии: 1 Цинизм. Тотальный цинизм. Погоня за сенсацией достигла таких размеров, что остановить это сумасшедшее ряженое действо с оружиями в руках не может даже закон " Против браконьерства на чужую жизнь". Мне кажется, что самая жестокая и аморальная сенсация в газетах – клеймо бездарности журналиста. 2. Много времени тратишь на достижение успеха, выполняешь грязную работу, пока солидные дяденьки - редактора размышляют о сумме своего гонорара и количестве газетных вассалов. Иногда бывает, что успех не приходит. Тогда сам идешь в редактора или еще куда-то…. 3. Мало времени на личную жизнь. Как объяснить любимому, ( если он конечно не из твоего племени), что сегодня ты свободна где-то между 11 утра и 11 вечера, а может за полчаса до 14:00 где-то там в кафешке посидим? А, может, придешь в редакцию? 4. Предательство коллег. Без комментариев. 5. Не женское это дело вбивать сваи в чиновничьи рельсы которые, длиною от самих узких милицейских "сошек" и до тех самых, кто "сверху" сидит, на ступенечку ниже, чем Бог.
Позитивні риси професії: 1. Подорожі, вояжі, прогулянки, спецрозслідування, дипломатичні місії й безліч інших причин побувати у інших країнах. Все життя мріяла об`їздити світ, поспілкуватися із простими людьми, ремісниками, вивчити їх традиції. 2. Нагодоване честолюбство. А честолюбство, як відомо, харчується солодкими лестощами, постійного увагою до себе, ( твою думку визнають стільки людей), постійним повторенням твого власного імені, грошовими подарунками й т.д. й т.п. Головне, щоб всі ці перелічені страви були свіжими. Інакше ефект може бути непередбачуваним. 3. Можливість заснувати журналістську династію. Уявляєте журналістський талант помножений на декілька поколінь. Щось залунало біблійними легендами від останніх слів…. 4. Постійний ризик й екстрім. Чого тільки не роблять журналісти : й в ополонку із 8-градусною водою лізуть на Хрещення, й змінюють свою зовнішність, й з бандитами чай-каву п'ють, й репортажі із Чорнобильської зони роблять, й шпигують на кшталт "людей з органів", й у фронтових медлагерях допомагають. Журналіст - актор, психолог, дипломат, розвідувач й вчитель, оратор, політик .економіст філософ. Якби на світі нічого не було б після Вселенського потопу, журналіст всеодно би знайшов якусь пригоду на свою голову. 5. Відкриті двері усіх кабінетів. Якщо журналіст не може дістати якусь інформацію, то він не журналіст. 6. Керування думкою людей. Приємно іноді буває відчути себе володарем. Ось вони, несвідомі маси, а ось ти – всезнаючий й всевладний. 7.Друзі серед міської богеми: акторів, художників, модельєрів, письменників, режисерів й співаків. Вони живуть яскравим життям. Чому б не стати його частиною? 8. Захист прав знедолених, бідних,сиріт, пригнічених жінок й пенсіонерів. 9. Можливість тримати під каблуком не тільки власного чоловіка, а й безліч інших чоловіків.
Достоинства профессии: 1. Чувство собственного достоинства. Когда тебя спрашивают , отвечаешь: "Я – журналист! И это звучит гордо!" ( шутка). А если серьезно, журналисты входят в мировую меритократию ( интеллектуальную и идейную элиту.) То есть они движут прогресс.(….в идеале) 2. Возможность говорить то, что думаешь и не быть за это наказанным. 3. Авторитетность профессии. Тебе все доверяют свои тайны, поручают особые задания. Ты все время живешь в мощном информационном потоке. 4. Залишити свій слід в історії ( остання фраза непридатна для перекладу російською).
Спільне
P.S.: Журналістом стають за дев'ять місяців до народження.