Санчику, не обзивайся :) Ядерної, кажеш... Добре, що хоч не ядрьоної :))

Ой, Вікторе, як розберетесь, мені теж скажіть, добре? :)
До речі, а як буде "і це не ново" українською?

То ж смійтесь, смійтесь - сміхачі
щоранку знову йдуть на лови :)

Дякую, Юлю!

Ех ти, ваєнний... Здається, переганяв ти Сірка у тій Мексіці за аміжками... Або текіла пальона була :(
Бензопила не допоможе, тащи вже базуку! Тільки дивись, щоб приціл не збитий був :) У попелюшок золоті карети в грудні звідти ж, звідси усе інше - з чарівної палички доброї тьоті-феї. А чому б очерету не рости в грудні? На нього ж криза не впливає :)

В аміожок - короткі ніжки, так же догнати їх не справлєло проблеми.
А шо очерет - то як хоінка (ялинка по польску, чурхає єдину звилину від кашкета) - вечнорастущеєє?

А у крокодильців ніжки ще коротші. Так шо, ти з Сірком і їх доганяв?!
А очерет - він вєчноіснуюче. Інколи ще прикидається сухим і сумним.
Слу, а може, тобі аміжки скинуться у надішлють кашкет з двома звилинами? Тоді обидві руці зайняті будуть :)))

Нє - з двома не пайдьоть - ай вил канфюз майселф зен.
З одною - я говорю - то шо думаю і не думаю шо говорю.
А з двома - це вже - короткоє замиканіє і здвіг па фазє.
Як зобачиш вітер, то передай му же він вине мені 10 песос,
бо я як пхав їх у панчоху єдній аміжці, то вім ми їх тойво - забацав.
І скажи же в пальмац краще гулєти ніж б очереті - не так зимно.
Так кракаділів нема - кракаділи в африці, там - алігатори - Сірко двох з голоду загриз.

Агааа, уявила тебе у золотій кареті, що повііільно так в"їжджає у потойбічну львівську браму на очах у очманілої публічки... і ти з віконечка ручкою отак... :)

Тільки при умові, що в цей час на небесних качелях, підвішених до хмар на невидимих канатах, гойдається чорнява фея, яка підморгує і вимахує чарівною паличкою... А зовсім близько від феї, поміж хмар спочиває сонцемісяць, який невгамовно пускає їй бісики ;-)

...а фея від тих бісиків мружиться, чарівна паличка починає жити власним життям, карета вкривається діамантами, потім атласними стрічками, публічка перетворюється спочатку на щурів, потім на кажанів, які маленькою, але дружною зграйкою злетають до Ратуші і тане десь у зимовій ваті неба... :)

чарівна паличка перетворюється на рибу-стрілу: вона жене крізь хмари: протинає кажанів, які зменшилися до розміру мізинчиків: одним рухом карбуючи на їхніх душах захмарний ідеал попелюшки з невидимою але духмяніючою в повітрі посмішкою- феєю, яку весь час непокоять і спокушають бісики сонцемісяця: той заслухався черговим небесним джезбендом, мудруючи казкову сюрреальну параболу, приємно гіркувато-хмільну на всяк різносмак, збадьорену солодко- різкими оксамитово- бляшаними звуками- подихами..

:-)

до невидимої посмішки-феї додається видима посмішка-Чеширський Кіт, який скляшкою від зламаного пенсне починає пускати бісиків сонцемісяцю; той приходить до тями і - над містом лунає свінг... попеляшка в захваті!
:)

паличка- риба- стріла перетворюєтся на диво- трубу з чарівною сурдинкою, на її звуки звідусіль з.являються веселі штукарі, які напинають над казкою зимового міста тепле- глибоке- свіже небо початку осені, прикрашають притрушені снігом ялинки тропічними плодами і котячими посмішками, на одну з них всідається фея і, гойдаючись, наспівує "white christmas"

:-)