ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Юрій Гундарів
2026.03.17 12:22
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л

Борис Костиря
2026.03.17 11:46
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,

Ірина Вовк
2026.03.17 09:33
«Ой, під горою, під Сучавою, Там козак Тиміш лежить із славою. Там не били в дзвони, там не грали сурми, Тільки лиш Розанда мовить так над мурами... – Ой, мій соколе, ясний муженьку, чом не кличеш мене, мій под

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Володимир Бойко
2026.03.17 00:30
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії. Мало повернути державність, треба повернути ще й історію. Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого. Найліпше захищати інт

Ірина Вовк
2026.03.16 23:37
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна? Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо

Ірина Вовк
2026.03.16 19:53
«…Їх щастя тривало – як літня гроза, На білеє личенько впала сльоза. Лишилась вдовиця у Рашківській тиші, Де вітер холодний легенди колише. Ні перли коштовні, ні княжий поріг Від лиха і згуби її не вберіг. Розтанули мрії, мов замок з піску, Лишивши

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,

Віктор Кучерук
2026.03.16 05:47
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Радушинська (1980) / Вірші

 ***
Образ твору Ми з тобою снігом вколисані,
Нам з тобою зірниці обіцяні
Й витинанками вікна завішані –
Ледь від світла стають білолицими.

Ми з тобою і в снах не повінчані,
Просто сніг всю ніч йшов заговорений,
Просто в ранку – всі зорі полічені
Й до криниці ще слід не проторений...

Тільки й того.
Нічого не сталося.
А на призьбу душі сіла віхола...
Та й сподобалось їй. Тут зосталася,
Білим снігом в подвір’я надихала.

Аж до грушні, до лоз, що заплакані,
До вербиць, що воскреснуть напровесні...
А в наш сон пробивались й балакали
Пелюстками холодними проліски




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2008-12-31 21:56:30
Переглядів сторінки твору 3081
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.641 / 5.5  (4.597 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.488 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.711
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2010.03.26 22:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-12-31 23:07:51 ]
Гарна музика вірша! Але рядок "Просто сніг всю ніч йшов заговорений" - читати важко, мабуть через збіг приголосних :)

З Новим Роком і веселих свят!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-01 20:04:09 ]
Чорнява Жінко, дякую за підказку. Я й сама усвідомлюю отаку свою слабинку, та часто потрапляю на неї. Так мені чується з середини...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-02 10:18:15 ]
Майстерність не пропєш..
Вірш чудовий, але як на мене "сирий":

"Й витинанками вікна завішані" :
*витинанки - що це? Може це візерунки, тобто (вИтинок, вИтин - це в однині). Якщо так, то не завішані, а наклеєні?..

"Ледь від світла стають білолицими." - хто стає білолицим "витининки" чи вікна, чи хто? Не чітко.

"Й до криниці ще слід не проторений..." - чому? Здається, що поєднання "криниця" і "не проторений" - дуже натягнуто поєднані... Потрібно було підшукати інші слова...

"грушні" - немає такого слова, діалектизм?

"до лоз, що заплакані" - якщо всю ніч йшов сніг, віхола сіла... то на вулиці мороз, тобто не заплакана, а...ну, якось не природньо. Тут же йде в розумінні - "вода на ній..." чи щось таке

"А в наш сон " - якщо "ми у снах не повінчані", то сон не може бути "наш"...

"робивались й балакали" - слово "балакали" -не те слово...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-02 10:18:54 ]
Ой, вибач: на мою критику не зважай!, це я так... Сам вчуся писати.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-03 00:41:38 ]
Шановний Костянтине, дякую за такий детальний аналіз мого вірша. Відповідатиму на Ваші зауваження поетапно:
ВИТИНАНКИ - вид прикладного мистецтва, коли ножицями вирізають зі звичайнісінького паперу різні візерунки, склавши той папір певним способом. Пригадуєте: в дитинстві ми всі робили щось подібне, вирізали до Новоріччя сніжинки та наклеювали їх на вікна? Якщо дивитись образно, то така витинанка дуже схожа на морозяний узор на вікні. Отого й вікна стають БІЛОЛИЦИМИ, ледве на них потрапляє легке світло ззовні. А слід ДО КРИНИЦІ...НЕ ПРОТОРЕНИЙ (синоніми: прокладений, витоптаний) тому, що СНІГ ВСЮ НІЧ ЙШОВ і ще ніхто не пройшовся ним зранку – простелено біле, незаймане полотно нового дня. ГРУШНІ - справді діалектизм. Заплакані лози не обов`язково від води. Вони пригнуті важкістю снігу до землі, обважнілі, намерзлі білим порохом віхоли... Далі - МИ З ТОБОЮ І В СНАХ НЕ ПОВІНЧАНІ - не губіть «І». Тобто, ніде. Чужі. Ніщо не пов`язує. Та чи ніщо? Навіть у снах не повінчані, але сон бачимо один і той самий!!! В тому є недомовленість почуттів, переплетення яві та вигадки, сну, бажаного і дійсного. Щодо БАЛАКАЛИ -а хіба проліски можуть спілкуватися, контактувати, говорити, вдаватись до риторики? Вини можуть тільки балакати. І це потрібно чути. Я детально відповіла? Успіхів!