ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.05.02 06:09
Просвітлий настрій, невичерпність мрій,
Коли душа палає від кохання, -
Коли тобі весняно-молодій
Радію неутомно, безнастанно.
Утілення бажань, блаженства відчуття,
Коли звучать взаємності мотиви, -
Коли украй вдоволений життям,
Як споконвік закохан

Артур Курдіновський
2026.05.02 02:53
Застигла думка. Слово з кришталю.
Я руки відігрію. Відмолю
Свої гріхи, маленькі та великі.
Покликала безмежна височінь,
Глибока поглинає душу синь,
Барвистий сон безкрилого каліки.

Хоча й навколо згубні холоди,

Оксана Алексеєва
2026.05.01 21:38
Не шукай мене у високості —
де на мотузці крутиться земля,
дірявлячи порожній нескінчений простір,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.

У цей час немилосердний, ставши на коліна,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
То сила гравітації, важка і неупинн

Світлана Пирогова
2026.05.01 20:19
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих
Біжить, а не стоїть буття на місці.
І випускає ненароком стріли,
Буває біль надмірно в серці містить.

Як важко не було б, живе надія.
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих.
Проходиш гартування, й знову досвід

хома дідим
2026.05.01 20:18
ван гог · картинка · черевики
убиті майже але втім
художник ловить кожну тінь
ці черевики небезликі
за тими тінями роки
як є схололі і бездарні
таке життя · немає правди
надій нема для бідняків

Артур Курдіновський
2026.05.01 19:08
Не пам'ятаю, на якому році життя застрелився мій друг, видатний поет Владімір Маяковський. Але перед тим, як застрелитися, він мені сказав: "Жоро, я тебе прошу: будь у поезії другим новатором після мене!" Я мовчки кивнув головою. А коли він уже застрел

С М
2026.05.01 16:42
Ніколи їй не схибити
(ду ду ду ду ду ду, ужеж)
Обізнана із оксамитовим дотиком
Ящіркою оце, на склі вікна
Тип, що у натовпі, чоботи з люстерками
Всіх кольорів
Бреше очима, наднормово руками
Опрацьовує

Борис Костиря
2026.05.01 12:51
Покинутий дім залишається в серці.
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.

Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний

Юрко Бужанин
2026.05.01 12:35
Сидить професор
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)

Юрій Гундарів
2026.05.01 12:16
Стосовно мого нарису «Вибране і вибрані» я отримав такі коментарі Редакції Майстерень (далі - РМ). Перший коментар: «Чому принижуєте гідкими виразами цілком заслужені досягнення наших авторів…» (РМ пише: «гІдкими», а правильно: «гИдкими». Утім, РМ мен

Володимир Невесенко
2026.05.01 12:05
Стріляли в нього – вбивали Бога,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.

Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,

Тетяна Левицька
2026.05.01 10:45
Вже міллю сточене руно,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,

За соломинку майбуття,

Віктор Кучерук
2026.05.01 06:29
Сонце сяє понад містом
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.

Артур Курдіновський
2026.04.30 19:48
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!

Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.

хома дідим
2026.04.30 18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно

Євген Федчук
2026.04.30 14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Радушинська (1980) / Вірші

 ***
Образ твору Ми з тобою снігом вколисані,
Нам з тобою зірниці обіцяні
Й витинанками вікна завішані –
Ледь від світла стають білолицими.

Ми з тобою і в снах не повінчані,
Просто сніг всю ніч йшов заговорений,
Просто в ранку – всі зорі полічені
Й до криниці ще слід не проторений...

Тільки й того.
Нічого не сталося.
А на призьбу душі сіла віхола...
Та й сподобалось їй. Тут зосталася,
Білим снігом в подвір’я надихала.

Аж до грушні, до лоз, що заплакані,
До вербиць, що воскреснуть напровесні...
А в наш сон пробивались й балакали
Пелюстками холодними проліски




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2008-12-31 21:56:30
Переглядів сторінки твору 3121
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.641 / 5.5  (4.597 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.488 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.711
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2010.03.26 22:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-12-31 23:07:51 ]
Гарна музика вірша! Але рядок "Просто сніг всю ніч йшов заговорений" - читати важко, мабуть через збіг приголосних :)

З Новим Роком і веселих свят!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-01 20:04:09 ]
Чорнява Жінко, дякую за підказку. Я й сама усвідомлюю отаку свою слабинку, та часто потрапляю на неї. Так мені чується з середини...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-02 10:18:15 ]
Майстерність не пропєш..
Вірш чудовий, але як на мене "сирий":

"Й витинанками вікна завішані" :
*витинанки - що це? Може це візерунки, тобто (вИтинок, вИтин - це в однині). Якщо так, то не завішані, а наклеєні?..

"Ледь від світла стають білолицими." - хто стає білолицим "витининки" чи вікна, чи хто? Не чітко.

"Й до криниці ще слід не проторений..." - чому? Здається, що поєднання "криниця" і "не проторений" - дуже натягнуто поєднані... Потрібно було підшукати інші слова...

"грушні" - немає такого слова, діалектизм?

"до лоз, що заплакані" - якщо всю ніч йшов сніг, віхола сіла... то на вулиці мороз, тобто не заплакана, а...ну, якось не природньо. Тут же йде в розумінні - "вода на ній..." чи щось таке

"А в наш сон " - якщо "ми у снах не повінчані", то сон не може бути "наш"...

"робивались й балакали" - слово "балакали" -не те слово...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-02 10:18:54 ]
Ой, вибач: на мою критику не зважай!, це я так... Сам вчуся писати.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-03 00:41:38 ]
Шановний Костянтине, дякую за такий детальний аналіз мого вірша. Відповідатиму на Ваші зауваження поетапно:
ВИТИНАНКИ - вид прикладного мистецтва, коли ножицями вирізають зі звичайнісінького паперу різні візерунки, склавши той папір певним способом. Пригадуєте: в дитинстві ми всі робили щось подібне, вирізали до Новоріччя сніжинки та наклеювали їх на вікна? Якщо дивитись образно, то така витинанка дуже схожа на морозяний узор на вікні. Отого й вікна стають БІЛОЛИЦИМИ, ледве на них потрапляє легке світло ззовні. А слід ДО КРИНИЦІ...НЕ ПРОТОРЕНИЙ (синоніми: прокладений, витоптаний) тому, що СНІГ ВСЮ НІЧ ЙШОВ і ще ніхто не пройшовся ним зранку – простелено біле, незаймане полотно нового дня. ГРУШНІ - справді діалектизм. Заплакані лози не обов`язково від води. Вони пригнуті важкістю снігу до землі, обважнілі, намерзлі білим порохом віхоли... Далі - МИ З ТОБОЮ І В СНАХ НЕ ПОВІНЧАНІ - не губіть «І». Тобто, ніде. Чужі. Ніщо не пов`язує. Та чи ніщо? Навіть у снах не повінчані, але сон бачимо один і той самий!!! В тому є недомовленість почуттів, переплетення яві та вигадки, сну, бажаного і дійсного. Щодо БАЛАКАЛИ -а хіба проліски можуть спілкуватися, контактувати, говорити, вдаватись до риторики? Вини можуть тільки балакати. І це потрібно чути. Я детально відповіла? Успіхів!