ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2024.05.20
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оксана Пухонська (1988) /
Рецензії
Ми, котрі є...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ми, котрі є...
Шунь М. Біяс.- К.: видавництво Жупанського, 2008. – 298 с.
Якщо поет не живе у своїй батьківщині, то батьківщина живе у ньому. Книга поезій Марії Шунь «Біяс», яка побачила світ цього року яскраве тому підтвердження. Назва, у перекладі з англійської, звучить як «центр притягання, настроювання на щось». Це своєрідний центр притягання Всесвіту поетеси, настроювання на поетичний лад прозаїчних буднів... Авторка, проживаючи у Нью-Йорку, залишається глибоко українським поетом, який серед неорганічності хмародерів, дзеркальних вітрин, безтурботно-заклопотаних ladys and gentelmen шукає для себе чогось справжнього , природнього поетичного.
Ми присмокталися до склепіння небесних оргазмних віршів
на риштуваннях з винограду і тіло по частинах
віддаєм з драбинки навзаєм собі – лови долоню,
лови вже цілу руку, ось нога...
Ось він – глобус земного щастя – глобус двох рук, ми
крутимо в руках глобус земного щастя...
Поезія Марії Шунь здебільшого верліброва, але відсутність римовано-ритмованої гармонії дає можливість відчувати внутрішню змістову гармонію її віршів – у яких дуже часто висвітлюється проста, але запоетизована у своєрідній «марієшунівській» метафорі філософія, як ось:
...І лісовий годинник тобі витикує прогаяне життя
на дні пекельного колодязя, де йдеш в намулі
діяльних вулиць, по тижбах люду,
із головою, вгрузлою у Завтра, по лету птахів
у крові – залізним кроком треба
Встигнути...
Встигнути написати, встигнути побачити і відчути цей світ голими нервами, що властиве лише справжнім поетам, і встигнути збутися, яко Людина. В Марії Шунь ще й «треба встигути» знайти себе « між містом, у якому Є ти, і містом, де тебе НЕМА , і містом, у якому б ЖИТИ ...». ЇЇ вірші – це своєрідна метафора урбанізованого життя-існування сучасної людини, в фундаменті якої шепіт-крик душі, яка прагне вирватися із асфальтно-дзеркальної буденності Нью-Йорка, Чикаго, Києва, Львова... кудись у позачасопросторовість – де «життя триває далі» , де «анатомічно-вічно / розпадуться на друзки / всі... підводи-приходи / та дружні предтечі-втечі / від себе самого / до себе самого» і, де ти зможеш просто “Enjoy your day” .
Поетеса застерігає нас:
Ми, котрі є , не питаймо, що таке відчай!
Він – це велика здохла рибина
зеленого простору...
А ми
...осипаємось і розсипаємось, наче наші древні
міста, сумирно
на танцмайданчики цвинтарів...
Ми, котрі є, не бувши...
У вірші «В день мого 34-ліття» авторка характеризує себе як «...голос голий... Голий голос голосної Свободи!» , свободи, яку не зупинити нічим і ніколи, бо вона у Слові.
Книга «Біяс» , до якої увійшли поезії із майбутньої збірки «ООН» та попередніх книг «Водокач», «Борохно і порохно», «Верлібрарій», «Ми, котрі є» розкриває перед читачем картину підтекстово-явного американсько-українського світовідчуття та світобачення авторки, де
WELLCOME in the CLUB –
це про самотність
Нью-Йорку на десять
мільйонів населення…
Та
WELLCOME HOME –
це якщо
про львівську каву...
У поезії Марія Шунь не грішить псевдопатріотизмом, що можна відчитати у творах деяких інших авторів, які проживають за межами своєї батьківщини. Авторка просто залишається щирою:
...Щезник-час моє серце
Повертає на місце своє назад – у Львів...
Вона пише:
Te amo, America,
Із твоїм Америго Веспучі й Колумбом!
Розпука моя – два твої океани...
......................................................
Тож прощай, Америко,
Повертаюсь назад у Львів...
Своєрідна Марія Шунь також у віршах про кохання, які у збірці трапляються не часто, та мають винятково новий і цікавий зміст. Її рядки не заангажовані виплеском банальних емоцій небанального почуття, проте залишаються глибоко нерозгаданими, чи, точніше, недомовленими, в чому відчувається сила і неповторність того самого почуття:
Коли вона збиралася до нього,
Дощова акула
проковтнула Манхеттен
і ціле місто...
Та лірична героїня – як сильний і вольовий характер жінки ХХІ-го століття –
Відсунула акулу
поза міст і дощ...
.........................
І таки пішла
до нього...
У своїх творах поетеса використовує яскраві епітети, на кшталт: комбікормовий бог, вечірні пазухи, косметичні дзеркала, чорносмородинові соки, манні очі люмінісцентні ; метафори: скільки снігів... скошено, скільки поезій випито, проценти на душу ростуть, золотистий пляж себе зашнуровує ; порівняння: дві розвідки світу, як два голуби, люто билися, банкноти... як схід сонця, починають жити . Також досить цікаві своєрідні новотвори Марії Шунь, як ось: кам’ янобродний, зороастрічний , міріадолітт я , неповерненн я …
Окрім віршів до книги увійшло також серйозне і цінне етнолінгвістичне дослідження «Крилатий Симаргл – прототип християнського Юрія-Змієборця», у якому авторка заглиблюється у світову та українську міфологію, аби прослідкувати використання «об’ єктивн их і реальн их прототип ів»у творенні певних міфологічних образів.
Поезія ж – це джерело пам’ яті і натхненної сили кожного народу і людства загалом. Поезія, якщо вона справжня, не має кордонів, не має мови, не має стильової чи жанрової диференціації. Але вона має душу – оте невмируще своє єство, яке стає центром притягання гармонії Всесвіту людського... Книга «Біяс» – яскраве тому підтвердження. А поети залишаються вічними воїнами в руках яких – найгрізніша зброя – Слово. Для Марії Шунь вони –
...то клаптик берега,
який Ріка, минаючи, не зносить...
І не знесе, допоки світ світом , допоки час часом, допоки люди залишатимуться людьми.
Якщо поет не живе у своїй батьківщині, то батьківщина живе у ньому. Книга поезій Марії Шунь «Біяс», яка побачила світ цього року яскраве тому підтвердження. Назва, у перекладі з англійської, звучить як «центр притягання, настроювання на щось». Це своєрідний центр притягання Всесвіту поетеси, настроювання на поетичний лад прозаїчних буднів... Авторка, проживаючи у Нью-Йорку, залишається глибоко українським поетом, який серед неорганічності хмародерів, дзеркальних вітрин, безтурботно-заклопотаних ladys and gentelmen шукає для себе чогось справжнього , природнього поетичного.
Ми присмокталися до склепіння небесних оргазмних віршів
на риштуваннях з винограду і тіло по частинах
віддаєм з драбинки навзаєм собі – лови долоню,
лови вже цілу руку, ось нога...
Ось він – глобус земного щастя – глобус двох рук, ми
крутимо в руках глобус земного щастя...
Поезія Марії Шунь здебільшого верліброва, але відсутність римовано-ритмованої гармонії дає можливість відчувати внутрішню змістову гармонію її віршів – у яких дуже часто висвітлюється проста, але запоетизована у своєрідній «марієшунівській» метафорі філософія, як ось:
...І лісовий годинник тобі витикує прогаяне життя
на дні пекельного колодязя, де йдеш в намулі
діяльних вулиць, по тижбах люду,
із головою, вгрузлою у Завтра, по лету птахів
у крові – залізним кроком треба
Встигнути...
Встигнути написати, встигнути побачити і відчути цей світ голими нервами, що властиве лише справжнім поетам, і встигнути збутися, яко Людина. В Марії Шунь ще й «треба встигути» знайти себе « між містом, у якому Є ти, і містом, де тебе НЕМА , і містом, у якому б ЖИТИ ...». ЇЇ вірші – це своєрідна метафора урбанізованого життя-існування сучасної людини, в фундаменті якої шепіт-крик душі, яка прагне вирватися із асфальтно-дзеркальної буденності Нью-Йорка, Чикаго, Києва, Львова... кудись у позачасопросторовість – де «життя триває далі» , де «анатомічно-вічно / розпадуться на друзки / всі... підводи-приходи / та дружні предтечі-втечі / від себе самого / до себе самого» і, де ти зможеш просто “Enjoy your day” .
Поетеса застерігає нас:
Ми, котрі є , не питаймо, що таке відчай!
Він – це велика здохла рибина
зеленого простору...
А ми
...осипаємось і розсипаємось, наче наші древні
міста, сумирно
на танцмайданчики цвинтарів...
Ми, котрі є, не бувши...
У вірші «В день мого 34-ліття» авторка характеризує себе як «...голос голий... Голий голос голосної Свободи!» , свободи, яку не зупинити нічим і ніколи, бо вона у Слові.
Книга «Біяс» , до якої увійшли поезії із майбутньої збірки «ООН» та попередніх книг «Водокач», «Борохно і порохно», «Верлібрарій», «Ми, котрі є» розкриває перед читачем картину підтекстово-явного американсько-українського світовідчуття та світобачення авторки, де
WELLCOME in the CLUB –
це про самотність
Нью-Йорку на десять
мільйонів населення…
Та
WELLCOME HOME –
це якщо
про львівську каву...
У поезії Марія Шунь не грішить псевдопатріотизмом, що можна відчитати у творах деяких інших авторів, які проживають за межами своєї батьківщини. Авторка просто залишається щирою:
...Щезник-час моє серце
Повертає на місце своє назад – у Львів...
Вона пише:
Te amo, America,
Із твоїм Америго Веспучі й Колумбом!
Розпука моя – два твої океани...
......................................................
Тож прощай, Америко,
Повертаюсь назад у Львів...
Своєрідна Марія Шунь також у віршах про кохання, які у збірці трапляються не часто, та мають винятково новий і цікавий зміст. Її рядки не заангажовані виплеском банальних емоцій небанального почуття, проте залишаються глибоко нерозгаданими, чи, точніше, недомовленими, в чому відчувається сила і неповторність того самого почуття:
Коли вона збиралася до нього,
Дощова акула
проковтнула Манхеттен
і ціле місто...
Та лірична героїня – як сильний і вольовий характер жінки ХХІ-го століття –
Відсунула акулу
поза міст і дощ...
.........................
І таки пішла
до нього...
У своїх творах поетеса використовує яскраві епітети, на кшталт: комбікормовий бог, вечірні пазухи, косметичні дзеркала, чорносмородинові соки, манні очі люмінісцентні ; метафори: скільки снігів... скошено, скільки поезій випито, проценти на душу ростуть, золотистий пляж себе зашнуровує ; порівняння: дві розвідки світу, як два голуби, люто билися, банкноти... як схід сонця, починають жити . Також досить цікаві своєрідні новотвори Марії Шунь, як ось: кам’ янобродний, зороастрічний , міріадолітт я , неповерненн я …
Окрім віршів до книги увійшло також серйозне і цінне етнолінгвістичне дослідження «Крилатий Симаргл – прототип християнського Юрія-Змієборця», у якому авторка заглиблюється у світову та українську міфологію, аби прослідкувати використання «об’ єктивн их і реальн их прототип ів»у творенні певних міфологічних образів.
Поезія ж – це джерело пам’ яті і натхненної сили кожного народу і людства загалом. Поезія, якщо вона справжня, не має кордонів, не має мови, не має стильової чи жанрової диференціації. Але вона має душу – оте невмируще своє єство, яке стає центром притягання гармонії Всесвіту людського... Книга «Біяс» – яскраве тому підтвердження. А поети залишаються вічними воїнами в руках яких – найгрізніша зброя – Слово. Для Марії Шунь вони –
...то клаптик берега,
який Ріка, минаючи, не зносить...
І не знесе, допоки світ світом , допоки час часом, допоки люди залишатимуться людьми.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію