Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.18
15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть вірша,
Хоча про Ксерокса можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.
І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть вірша,
Хоча про Ксерокса можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.
І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,
2026.05.18
14:02
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад
2026.05.18
13:36
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ
Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися.
Вона об
2026.05.18
13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
2026.05.18
12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
2026.05.18
11:41
Атестат КДБ, наперекір та попри,
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".
2026.05.18
11:32
Я іду в невідомість, забувши дорогу.
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.
Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.
Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння
2026.05.18
11:26
Ось новий вірш Артура Курдіновського:
Я ПРИЙШОВ У ТРАВЕНЬ
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Зму
2026.05.18
11:02
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
2026.05.18
09:22
Відчувши як сяє травневий півмісяць,
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
2026.05.18
09:16
Благословенних видно по ясних очах —
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
2026.05.18
06:16
Звуки засинають уночі,
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
2026.05.18
02:38
Чи не кожен шнурок уявляє себе великим змієм.
Насвинячити здатна лише людина.
У собачої радості людське обличчя.
Не все те зелень, що у салаті.
Ціна питання зняла питання ціни.
Від зайвої чарки ніхто не застрахований.
Гірше за погану гор
2026.05.17
23:32
Бузок розквіт у травні.
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
2026.05.17
22:24
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
2026.05.17
19:38
Тремтить на взгір’ї стиха яворина,
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оксана Пухонська (1988) /
Рецензії
Ми, котрі є...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ми, котрі є...
Шунь М. Біяс.- К.: видавництво Жупанського, 2008. – 298 с.
Якщо поет не живе у своїй батьківщині, то батьківщина живе у ньому. Книга поезій Марії Шунь «Біяс», яка побачила світ цього року яскраве тому підтвердження. Назва, у перекладі з англійської, звучить як «центр притягання, настроювання на щось». Це своєрідний центр притягання Всесвіту поетеси, настроювання на поетичний лад прозаїчних буднів... Авторка, проживаючи у Нью-Йорку, залишається глибоко українським поетом, який серед неорганічності хмародерів, дзеркальних вітрин, безтурботно-заклопотаних ladys and gentelmen шукає для себе чогось справжнього , природнього поетичного.
Ми присмокталися до склепіння небесних оргазмних віршів
на риштуваннях з винограду і тіло по частинах
віддаєм з драбинки навзаєм собі – лови долоню,
лови вже цілу руку, ось нога...
Ось він – глобус земного щастя – глобус двох рук, ми
крутимо в руках глобус земного щастя...
Поезія Марії Шунь здебільшого верліброва, але відсутність римовано-ритмованої гармонії дає можливість відчувати внутрішню змістову гармонію її віршів – у яких дуже часто висвітлюється проста, але запоетизована у своєрідній «марієшунівській» метафорі філософія, як ось:
...І лісовий годинник тобі витикує прогаяне життя
на дні пекельного колодязя, де йдеш в намулі
діяльних вулиць, по тижбах люду,
із головою, вгрузлою у Завтра, по лету птахів
у крові – залізним кроком треба
Встигнути...
Встигнути написати, встигнути побачити і відчути цей світ голими нервами, що властиве лише справжнім поетам, і встигнути збутися, яко Людина. В Марії Шунь ще й «треба встигути» знайти себе « між містом, у якому Є ти, і містом, де тебе НЕМА , і містом, у якому б ЖИТИ ...». ЇЇ вірші – це своєрідна метафора урбанізованого життя-існування сучасної людини, в фундаменті якої шепіт-крик душі, яка прагне вирватися із асфальтно-дзеркальної буденності Нью-Йорка, Чикаго, Києва, Львова... кудись у позачасопросторовість – де «життя триває далі» , де «анатомічно-вічно / розпадуться на друзки / всі... підводи-приходи / та дружні предтечі-втечі / від себе самого / до себе самого» і, де ти зможеш просто “Enjoy your day” .
Поетеса застерігає нас:
Ми, котрі є , не питаймо, що таке відчай!
Він – це велика здохла рибина
зеленого простору...
А ми
...осипаємось і розсипаємось, наче наші древні
міста, сумирно
на танцмайданчики цвинтарів...
Ми, котрі є, не бувши...
У вірші «В день мого 34-ліття» авторка характеризує себе як «...голос голий... Голий голос голосної Свободи!» , свободи, яку не зупинити нічим і ніколи, бо вона у Слові.
Книга «Біяс» , до якої увійшли поезії із майбутньої збірки «ООН» та попередніх книг «Водокач», «Борохно і порохно», «Верлібрарій», «Ми, котрі є» розкриває перед читачем картину підтекстово-явного американсько-українського світовідчуття та світобачення авторки, де
WELLCOME in the CLUB –
це про самотність
Нью-Йорку на десять
мільйонів населення…
Та
WELLCOME HOME –
це якщо
про львівську каву...
У поезії Марія Шунь не грішить псевдопатріотизмом, що можна відчитати у творах деяких інших авторів, які проживають за межами своєї батьківщини. Авторка просто залишається щирою:
...Щезник-час моє серце
Повертає на місце своє назад – у Львів...
Вона пише:
Te amo, America,
Із твоїм Америго Веспучі й Колумбом!
Розпука моя – два твої океани...
......................................................
Тож прощай, Америко,
Повертаюсь назад у Львів...
Своєрідна Марія Шунь також у віршах про кохання, які у збірці трапляються не часто, та мають винятково новий і цікавий зміст. Її рядки не заангажовані виплеском банальних емоцій небанального почуття, проте залишаються глибоко нерозгаданими, чи, точніше, недомовленими, в чому відчувається сила і неповторність того самого почуття:
Коли вона збиралася до нього,
Дощова акула
проковтнула Манхеттен
і ціле місто...
Та лірична героїня – як сильний і вольовий характер жінки ХХІ-го століття –
Відсунула акулу
поза міст і дощ...
.........................
І таки пішла
до нього...
У своїх творах поетеса використовує яскраві епітети, на кшталт: комбікормовий бог, вечірні пазухи, косметичні дзеркала, чорносмородинові соки, манні очі люмінісцентні ; метафори: скільки снігів... скошено, скільки поезій випито, проценти на душу ростуть, золотистий пляж себе зашнуровує ; порівняння: дві розвідки світу, як два голуби, люто билися, банкноти... як схід сонця, починають жити . Також досить цікаві своєрідні новотвори Марії Шунь, як ось: кам’ янобродний, зороастрічний , міріадолітт я , неповерненн я …
Окрім віршів до книги увійшло також серйозне і цінне етнолінгвістичне дослідження «Крилатий Симаргл – прототип християнського Юрія-Змієборця», у якому авторка заглиблюється у світову та українську міфологію, аби прослідкувати використання «об’ єктивн их і реальн их прототип ів»у творенні певних міфологічних образів.
Поезія ж – це джерело пам’ яті і натхненної сили кожного народу і людства загалом. Поезія, якщо вона справжня, не має кордонів, не має мови, не має стильової чи жанрової диференціації. Але вона має душу – оте невмируще своє єство, яке стає центром притягання гармонії Всесвіту людського... Книга «Біяс» – яскраве тому підтвердження. А поети залишаються вічними воїнами в руках яких – найгрізніша зброя – Слово. Для Марії Шунь вони –
...то клаптик берега,
який Ріка, минаючи, не зносить...
І не знесе, допоки світ світом , допоки час часом, допоки люди залишатимуться людьми.
Якщо поет не живе у своїй батьківщині, то батьківщина живе у ньому. Книга поезій Марії Шунь «Біяс», яка побачила світ цього року яскраве тому підтвердження. Назва, у перекладі з англійської, звучить як «центр притягання, настроювання на щось». Це своєрідний центр притягання Всесвіту поетеси, настроювання на поетичний лад прозаїчних буднів... Авторка, проживаючи у Нью-Йорку, залишається глибоко українським поетом, який серед неорганічності хмародерів, дзеркальних вітрин, безтурботно-заклопотаних ladys and gentelmen шукає для себе чогось справжнього , природнього поетичного.
Ми присмокталися до склепіння небесних оргазмних віршів
на риштуваннях з винограду і тіло по частинах
віддаєм з драбинки навзаєм собі – лови долоню,
лови вже цілу руку, ось нога...
Ось він – глобус земного щастя – глобус двох рук, ми
крутимо в руках глобус земного щастя...
Поезія Марії Шунь здебільшого верліброва, але відсутність римовано-ритмованої гармонії дає можливість відчувати внутрішню змістову гармонію її віршів – у яких дуже часто висвітлюється проста, але запоетизована у своєрідній «марієшунівській» метафорі філософія, як ось:
...І лісовий годинник тобі витикує прогаяне життя
на дні пекельного колодязя, де йдеш в намулі
діяльних вулиць, по тижбах люду,
із головою, вгрузлою у Завтра, по лету птахів
у крові – залізним кроком треба
Встигнути...
Встигнути написати, встигнути побачити і відчути цей світ голими нервами, що властиве лише справжнім поетам, і встигнути збутися, яко Людина. В Марії Шунь ще й «треба встигути» знайти себе « між містом, у якому Є ти, і містом, де тебе НЕМА , і містом, у якому б ЖИТИ ...». ЇЇ вірші – це своєрідна метафора урбанізованого життя-існування сучасної людини, в фундаменті якої шепіт-крик душі, яка прагне вирватися із асфальтно-дзеркальної буденності Нью-Йорка, Чикаго, Києва, Львова... кудись у позачасопросторовість – де «життя триває далі» , де «анатомічно-вічно / розпадуться на друзки / всі... підводи-приходи / та дружні предтечі-втечі / від себе самого / до себе самого» і, де ти зможеш просто “Enjoy your day” .
Поетеса застерігає нас:
Ми, котрі є , не питаймо, що таке відчай!
Він – це велика здохла рибина
зеленого простору...
А ми
...осипаємось і розсипаємось, наче наші древні
міста, сумирно
на танцмайданчики цвинтарів...
Ми, котрі є, не бувши...
У вірші «В день мого 34-ліття» авторка характеризує себе як «...голос голий... Голий голос голосної Свободи!» , свободи, яку не зупинити нічим і ніколи, бо вона у Слові.
Книга «Біяс» , до якої увійшли поезії із майбутньої збірки «ООН» та попередніх книг «Водокач», «Борохно і порохно», «Верлібрарій», «Ми, котрі є» розкриває перед читачем картину підтекстово-явного американсько-українського світовідчуття та світобачення авторки, де
WELLCOME in the CLUB –
це про самотність
Нью-Йорку на десять
мільйонів населення…
Та
WELLCOME HOME –
це якщо
про львівську каву...
У поезії Марія Шунь не грішить псевдопатріотизмом, що можна відчитати у творах деяких інших авторів, які проживають за межами своєї батьківщини. Авторка просто залишається щирою:
...Щезник-час моє серце
Повертає на місце своє назад – у Львів...
Вона пише:
Te amo, America,
Із твоїм Америго Веспучі й Колумбом!
Розпука моя – два твої океани...
......................................................
Тож прощай, Америко,
Повертаюсь назад у Львів...
Своєрідна Марія Шунь також у віршах про кохання, які у збірці трапляються не часто, та мають винятково новий і цікавий зміст. Її рядки не заангажовані виплеском банальних емоцій небанального почуття, проте залишаються глибоко нерозгаданими, чи, точніше, недомовленими, в чому відчувається сила і неповторність того самого почуття:
Коли вона збиралася до нього,
Дощова акула
проковтнула Манхеттен
і ціле місто...
Та лірична героїня – як сильний і вольовий характер жінки ХХІ-го століття –
Відсунула акулу
поза міст і дощ...
.........................
І таки пішла
до нього...
У своїх творах поетеса використовує яскраві епітети, на кшталт: комбікормовий бог, вечірні пазухи, косметичні дзеркала, чорносмородинові соки, манні очі люмінісцентні ; метафори: скільки снігів... скошено, скільки поезій випито, проценти на душу ростуть, золотистий пляж себе зашнуровує ; порівняння: дві розвідки світу, як два голуби, люто билися, банкноти... як схід сонця, починають жити . Також досить цікаві своєрідні новотвори Марії Шунь, як ось: кам’ янобродний, зороастрічний , міріадолітт я , неповерненн я …
Окрім віршів до книги увійшло також серйозне і цінне етнолінгвістичне дослідження «Крилатий Симаргл – прототип християнського Юрія-Змієборця», у якому авторка заглиблюється у світову та українську міфологію, аби прослідкувати використання «об’ єктивн их і реальн их прототип ів»у творенні певних міфологічних образів.
Поезія ж – це джерело пам’ яті і натхненної сили кожного народу і людства загалом. Поезія, якщо вона справжня, не має кордонів, не має мови, не має стильової чи жанрової диференціації. Але вона має душу – оте невмируще своє єство, яке стає центром притягання гармонії Всесвіту людського... Книга «Біяс» – яскраве тому підтвердження. А поети залишаються вічними воїнами в руках яких – найгрізніша зброя – Слово. Для Марії Шунь вони –
...то клаптик берега,
який Ріка, минаючи, не зносить...
І не знесе, допоки світ світом , допоки час часом, допоки люди залишатимуться людьми.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
