Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
2025.11.16
14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
2025.11.16
12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді
2025.11.16
11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Блоха /
Рецензії
Вечер поэзии.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вечер поэзии.
Вечер поэзии.
Вчера 23.03.09 г. Сходил на вечер поэзии в доме художников на Львовской площади, город Киев. А сейчас утро без чего-то шесть, и я не могу понять своё отношение к вчерашнему вечеру…
Странное чувство, которое состоит из смеси от восторга до грусти. Восторг от того, что я не смогу так прочитать свой стих, как это делали участники на сцене, и не потому, что я не на сцене, просто я не знаю если в моём творчестве, что-то что можно было так прочитать. А я сейчас утром сижу и не верю себе, но мне нравится, что я чего-то не могу, как это может быть? Возможно это потому, что я два часа был в другом мире, о котором мечтал мой герой из рассказа «Прогулка», хотя эти два часа всего лишь подтвердили мнение моего героя. И от этого грустно так вот почему сменяется грустью восторг, поэзия действительно мало, кому нужна, причина грусти в том, что вечер был великолепен, но это был не вечер, а просто выступление нескольких авторов, и есть чёткое разделение на зал и сцену, и напоминало просто отчётный концерт. Таким образом, перечёркивая все слова, о желании чтобы поэзия стала на ноги, а не просто три четыре человека прочитали пару строчек, а зал из друзей и знакомых похлопал. Да хлопать было за, и было что, но вечер не получился он был сух, поскольку в зале не было тех, кто сам пишет. А я не в счёт вить я не пишу стихи, просто коротаю время и изливаю боль.
Чтобы я изменил в таком мероприятии? – сделал бы его действительно вечером поэзии, в котором предложил поучаствовать, в вечере и прочитать стих который больше всего нравится, дав возможность высказать любителям поэзии эмоции о любви к поэзии.
Что это даст? – объединение зала и сцены, поскольку для того чтобы поднять поэзию, не надо просить о приходе в зал своих, и довольно говорить что сегодня на больше народа чем прошлый раз. Поскольку ценны были только такие как я которые пришли сами, и именно на поэзию. А наш брат если к нему относится с уважением, он может сделать то, что не смогут сделать множество знакомых.
Было ли мною замечено не уважение ко мне? – да перед началом вечера, Михаил разговаривал с друзьями, и я с ним перемолвился несколько слов, суть в том, что поговорить можно после концерта, при этом после концерта, а назвать можно это только так. Я подошёл к нему, и его фраза меня лишила речи, она звучала так; а вы что меня ждёте, после этого я просто чего-то наговорил. И мне стало понятно, что Михаил не знает, за что взялся, становясь меценатом, как его назвали со сцены. Правила этой игры ему не известны, а значит, он не сможет сделать многого в своём стремление.
Так что могут сделать такие как мы? – во-первых, объединится, во-вторых, и по мнимому, пригласить таких как мы, создав движение, и как следствие возможность чаще собираться, и не только в зале. Поскольку каждый член движения внесёт свою лепту, например я, что бы как-то поддержать их, сделаю новый сайт мои друзья поэты, хотя не друзья, так просто. На данном сайте я размещу видео и для начала, свое мнение о их творчестве. Это и есть моя маленькая лепта в поэзию Руси, а это значит что завтра, на три человека больше будут знать о вечерах поэзии, а таких как я….
Николай Блоха 24.03.09 г. 8:21
Вчера 23.03.09 г. Сходил на вечер поэзии в доме художников на Львовской площади, город Киев. А сейчас утро без чего-то шесть, и я не могу понять своё отношение к вчерашнему вечеру…
Странное чувство, которое состоит из смеси от восторга до грусти. Восторг от того, что я не смогу так прочитать свой стих, как это делали участники на сцене, и не потому, что я не на сцене, просто я не знаю если в моём творчестве, что-то что можно было так прочитать. А я сейчас утром сижу и не верю себе, но мне нравится, что я чего-то не могу, как это может быть? Возможно это потому, что я два часа был в другом мире, о котором мечтал мой герой из рассказа «Прогулка», хотя эти два часа всего лишь подтвердили мнение моего героя. И от этого грустно так вот почему сменяется грустью восторг, поэзия действительно мало, кому нужна, причина грусти в том, что вечер был великолепен, но это был не вечер, а просто выступление нескольких авторов, и есть чёткое разделение на зал и сцену, и напоминало просто отчётный концерт. Таким образом, перечёркивая все слова, о желании чтобы поэзия стала на ноги, а не просто три четыре человека прочитали пару строчек, а зал из друзей и знакомых похлопал. Да хлопать было за, и было что, но вечер не получился он был сух, поскольку в зале не было тех, кто сам пишет. А я не в счёт вить я не пишу стихи, просто коротаю время и изливаю боль.
Чтобы я изменил в таком мероприятии? – сделал бы его действительно вечером поэзии, в котором предложил поучаствовать, в вечере и прочитать стих который больше всего нравится, дав возможность высказать любителям поэзии эмоции о любви к поэзии.
Что это даст? – объединение зала и сцены, поскольку для того чтобы поднять поэзию, не надо просить о приходе в зал своих, и довольно говорить что сегодня на больше народа чем прошлый раз. Поскольку ценны были только такие как я которые пришли сами, и именно на поэзию. А наш брат если к нему относится с уважением, он может сделать то, что не смогут сделать множество знакомых.
Было ли мною замечено не уважение ко мне? – да перед началом вечера, Михаил разговаривал с друзьями, и я с ним перемолвился несколько слов, суть в том, что поговорить можно после концерта, при этом после концерта, а назвать можно это только так. Я подошёл к нему, и его фраза меня лишила речи, она звучала так; а вы что меня ждёте, после этого я просто чего-то наговорил. И мне стало понятно, что Михаил не знает, за что взялся, становясь меценатом, как его назвали со сцены. Правила этой игры ему не известны, а значит, он не сможет сделать многого в своём стремление.
Так что могут сделать такие как мы? – во-первых, объединится, во-вторых, и по мнимому, пригласить таких как мы, создав движение, и как следствие возможность чаще собираться, и не только в зале. Поскольку каждый член движения внесёт свою лепту, например я, что бы как-то поддержать их, сделаю новый сайт мои друзья поэты, хотя не друзья, так просто. На данном сайте я размещу видео и для начала, свое мнение о их творчестве. Это и есть моя маленькая лепта в поэзию Руси, а это значит что завтра, на три человека больше будут знать о вечерах поэзии, а таких как я….
Николай Блоха 24.03.09 г. 8:21
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
