ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
2024.03.27
06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
2024.03.27
00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
2024.03.26
22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…
На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…
На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,
2024.03.26
22:29
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо
2024.03.26
21:08
Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –
2024.03.26
19:26
Неужели это всё? Неужели вот именно сейчас, в первые дни лета, когда барышни на улице пронзают твоё сердце острыми, высвобожденными от кольчуги бюстгальтеров сосками, когда в голове бурлит громадьё планов на отпуск, когда ты, чёрт возьми, уже почти всего
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Блоха /
Рецензії
Вечер поэзии.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вечер поэзии.
Вечер поэзии.
Вчера 23.03.09 г. Сходил на вечер поэзии в доме художников на Львовской площади, город Киев. А сейчас утро без чего-то шесть, и я не могу понять своё отношение к вчерашнему вечеру…
Странное чувство, которое состоит из смеси от восторга до грусти. Восторг от того, что я не смогу так прочитать свой стих, как это делали участники на сцене, и не потому, что я не на сцене, просто я не знаю если в моём творчестве, что-то что можно было так прочитать. А я сейчас утром сижу и не верю себе, но мне нравится, что я чего-то не могу, как это может быть? Возможно это потому, что я два часа был в другом мире, о котором мечтал мой герой из рассказа «Прогулка», хотя эти два часа всего лишь подтвердили мнение моего героя. И от этого грустно так вот почему сменяется грустью восторг, поэзия действительно мало, кому нужна, причина грусти в том, что вечер был великолепен, но это был не вечер, а просто выступление нескольких авторов, и есть чёткое разделение на зал и сцену, и напоминало просто отчётный концерт. Таким образом, перечёркивая все слова, о желании чтобы поэзия стала на ноги, а не просто три четыре человека прочитали пару строчек, а зал из друзей и знакомых похлопал. Да хлопать было за, и было что, но вечер не получился он был сух, поскольку в зале не было тех, кто сам пишет. А я не в счёт вить я не пишу стихи, просто коротаю время и изливаю боль.
Чтобы я изменил в таком мероприятии? – сделал бы его действительно вечером поэзии, в котором предложил поучаствовать, в вечере и прочитать стих который больше всего нравится, дав возможность высказать любителям поэзии эмоции о любви к поэзии.
Что это даст? – объединение зала и сцены, поскольку для того чтобы поднять поэзию, не надо просить о приходе в зал своих, и довольно говорить что сегодня на больше народа чем прошлый раз. Поскольку ценны были только такие как я которые пришли сами, и именно на поэзию. А наш брат если к нему относится с уважением, он может сделать то, что не смогут сделать множество знакомых.
Было ли мною замечено не уважение ко мне? – да перед началом вечера, Михаил разговаривал с друзьями, и я с ним перемолвился несколько слов, суть в том, что поговорить можно после концерта, при этом после концерта, а назвать можно это только так. Я подошёл к нему, и его фраза меня лишила речи, она звучала так; а вы что меня ждёте, после этого я просто чего-то наговорил. И мне стало понятно, что Михаил не знает, за что взялся, становясь меценатом, как его назвали со сцены. Правила этой игры ему не известны, а значит, он не сможет сделать многого в своём стремление.
Так что могут сделать такие как мы? – во-первых, объединится, во-вторых, и по мнимому, пригласить таких как мы, создав движение, и как следствие возможность чаще собираться, и не только в зале. Поскольку каждый член движения внесёт свою лепту, например я, что бы как-то поддержать их, сделаю новый сайт мои друзья поэты, хотя не друзья, так просто. На данном сайте я размещу видео и для начала, свое мнение о их творчестве. Это и есть моя маленькая лепта в поэзию Руси, а это значит что завтра, на три человека больше будут знать о вечерах поэзии, а таких как я….
Николай Блоха 24.03.09 г. 8:21
Вчера 23.03.09 г. Сходил на вечер поэзии в доме художников на Львовской площади, город Киев. А сейчас утро без чего-то шесть, и я не могу понять своё отношение к вчерашнему вечеру…
Странное чувство, которое состоит из смеси от восторга до грусти. Восторг от того, что я не смогу так прочитать свой стих, как это делали участники на сцене, и не потому, что я не на сцене, просто я не знаю если в моём творчестве, что-то что можно было так прочитать. А я сейчас утром сижу и не верю себе, но мне нравится, что я чего-то не могу, как это может быть? Возможно это потому, что я два часа был в другом мире, о котором мечтал мой герой из рассказа «Прогулка», хотя эти два часа всего лишь подтвердили мнение моего героя. И от этого грустно так вот почему сменяется грустью восторг, поэзия действительно мало, кому нужна, причина грусти в том, что вечер был великолепен, но это был не вечер, а просто выступление нескольких авторов, и есть чёткое разделение на зал и сцену, и напоминало просто отчётный концерт. Таким образом, перечёркивая все слова, о желании чтобы поэзия стала на ноги, а не просто три четыре человека прочитали пару строчек, а зал из друзей и знакомых похлопал. Да хлопать было за, и было что, но вечер не получился он был сух, поскольку в зале не было тех, кто сам пишет. А я не в счёт вить я не пишу стихи, просто коротаю время и изливаю боль.
Чтобы я изменил в таком мероприятии? – сделал бы его действительно вечером поэзии, в котором предложил поучаствовать, в вечере и прочитать стих который больше всего нравится, дав возможность высказать любителям поэзии эмоции о любви к поэзии.
Что это даст? – объединение зала и сцены, поскольку для того чтобы поднять поэзию, не надо просить о приходе в зал своих, и довольно говорить что сегодня на больше народа чем прошлый раз. Поскольку ценны были только такие как я которые пришли сами, и именно на поэзию. А наш брат если к нему относится с уважением, он может сделать то, что не смогут сделать множество знакомых.
Было ли мною замечено не уважение ко мне? – да перед началом вечера, Михаил разговаривал с друзьями, и я с ним перемолвился несколько слов, суть в том, что поговорить можно после концерта, при этом после концерта, а назвать можно это только так. Я подошёл к нему, и его фраза меня лишила речи, она звучала так; а вы что меня ждёте, после этого я просто чего-то наговорил. И мне стало понятно, что Михаил не знает, за что взялся, становясь меценатом, как его назвали со сцены. Правила этой игры ему не известны, а значит, он не сможет сделать многого в своём стремление.
Так что могут сделать такие как мы? – во-первых, объединится, во-вторых, и по мнимому, пригласить таких как мы, создав движение, и как следствие возможность чаще собираться, и не только в зале. Поскольку каждый член движения внесёт свою лепту, например я, что бы как-то поддержать их, сделаю новый сайт мои друзья поэты, хотя не друзья, так просто. На данном сайте я размещу видео и для начала, свое мнение о их творчестве. Это и есть моя маленькая лепта в поэзию Руси, а это значит что завтра, на три человека больше будут знать о вечерах поэзии, а таких как я….
Николай Блоха 24.03.09 г. 8:21
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію