ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.24
06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.
2024.11.24
06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.
2024.11.23
20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.
А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.
А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,
2024.11.23
17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
2024.11.23
16:51
І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
2024.11.23
16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.
Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.
Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,
2024.11.23
15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле
2024.11.23
10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
2024.11.23
09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
2024.11.23
05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
2024.11.23
05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
2024.11.22
19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Перехожий (1963) /
Публіцистика
Якби Микола Гоголь встали
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Якби Микола Гоголь встали
Бідний Бортко! Ну, не вийшло в нього переплюнути Єжи Гофмана. Та з огляду на усі закиди на адресу російської екранізації, уявляю: що сотворили б з «Тараса» наші митці – «шароварники»?
Від другого тому «Мертвих душ» Миколу Васильовича відірвало деренчання мобільного.
- Гоголь? – владно спитав на тому кінці незнайомий чоловічий голос.
- Да, это я.
- Хе-хе-хе! Ось вас мені і треба, шановний, як вас там по-батькові! – вибухнув радістю динамік, - Ну, що, дорогенький ви мій, біжить у супер за могоричем! Та не жолобтесь: дві пляшки «Хеннесі» в самий раз буде! Ой і погуляємо ми з вами, ой і погуляємо!!!
- Простите, сударь, с кем имею честь?
- Та ви що?! – обурився невідомий. – Шкурою треба відчувати, коли вам сам Зачепинога телефонує. Невже не чули? Нічого, щє почуєте! Про мене щє весь світ почує і здригнеться від заздрощів!!!
- Прошу прощения, сударь. Чем, собственно говоря, могу быть полезен?
- Полезен, не те слівце! Чого б я ото гроші зі свого мобільного на вас переводив. Добре, ближче до справи. Ви російського «Тараса Бульбу» дивилися? Ясно, не бачили. Ну, воно і добре - фігня кіношка. Отож, наша Національна рада з питань всього-усього на державному рівні вирішила: будемо знімати власний український, патріотичний «наш ответ Чемберлену»… тобто Бортку і усім москалям. Кризи не лякайтеся - гроші з бюджету нашкребуть. Усім вистачить: і нацраді, і мені на квартирку, і вам на гонорар, ще й акторам дещо залишиться. Але наші патрони там «на горі» цілком слушно вимагають переробити сюжет. Та не лякайтеся ви, не суттєво: трохи відріжемо, трішки добавимо – і буде такий екшен трилеру, що Голівуд розплачеться. Ото ж, діставайте папірця та пишіть, бо після могоричу в мене усе геніальне з голови повилітає.
Микола Васильович розгублено мовчали.
- По-перше, - пішов в атаку загадковий Зачепи нога. – Чого це у вас усі від козаків до жидів недержавною мовою розмовляють. Ви батенька определитесь, чей ви видатний письменник: наш, чи російський? І давайте там определяйтесь швиденько, бо хто не з нами – той що? Зрозуміли. Геть усе перекласти державною і щоб ніякої там «русской земли». Занотували? Пройдемося по сюжету.
Одразу ж кажу: початок млявий. Тому обійдемося без вашого «а поворотись-ка синку». Чого там цікавого може бути на хуторі в Тараса: сіно, кури, свіні? Зекономимо гроші і час глядача – викреслюйте. Почнемо з подорожі на Січ. Зеленіючим степом їдуть три козаки – це старий Тарас Бульба, бонусом за гарне навчання в бурсі, влаштував своїм хлопцям екскурсію на Хортицю. Ідуть вони собі, пісень співають, горілочкою потроху частуються. Тарасу и Остапу хороше. А от Андрій смутний, та все згадує оту сексапільну кралю з якою здибався у Києві.
- Ляшку…
- За неї ми потім поговоримо. Доречи, в мене тільки-но каламбурчик нарисувався. «Запорожець ляшку ухопив за ляж…»… Гм… Не будемо відволікатись. Приїхали наші хлопці на Січ: пьють - гуляють, з самопалів самопалять. Нехай брати обов’язково по хороводять бойового гопака. Кола три… не менше. Але хороводять так, щоб сам Брюс Лі нервно курив в сторонке. Потанцювали і тут – бац!!! Треба в похід збиратися на цих, як його…
- Ляхів…
- Які до біса ляхи, Микола ви мій, Батьковичу?! Що ви ото понавидумували, містифікатор ви наш? Ляхи – поляки. Поляки де живуть? У Польщі! А ця країна наш стратегічний партнер. Ви хочете щоб там образилися, завалили МЗС нотами, а нашим заробітчанам дулю піднесли. Політкоректніше треба. Ніяких ляхів. Хай чешуть турків під Стамбул бити… Хоча, стривайте, Туреччина може образитися – на курорти не пустить. От дідько, куди ж ваших хуліганів з шаблюками загнати?!
- В Америку.
- А це ідея!!! Проте, далеку ва-то все ж таки. О-о-о!!! Придумав, нехай пхаються до Персії (такої країни вже нема, то ж ніхто не образиться).
- В Персию?
- Туди саме. А далі все майже по вашому сюжету. Налетіли вони месниками. У день персів ріжуть, а вночі марять персами прекрасних персіянок. А більш за всіх наш Андрій, бо під час невдалого штурму гарему якогось-там падішаха випадково побачив ту саму кралю, за якою у Києві валандався.
- В Киеве? Персиянку?
- Ну й що з того? Може вона, та персіянка персиками на Бесарабському торгувала? Це не головне. Головне що? Мовчите. Тут головне еротики по більше. Красивої, відвертої, що в усіх глядачів – ух!!! Ну, цього меду ми й без вас добавимо. В Німеччині такі кіномитці в цій темі працюють. Ми вже одного з тамтешніх режисерів запросили – буде власноруч сцени у ліжку ставити. А ви тим часом, зоставте нам живого Андрія.
- Что?
- Не вбивайте, кажу прямим текстом. Що це за дурня: наш славний запорожець, оборонець віри через якусь дівку товаришів зраджує! Не порядок батенька. Хай собі кохає ту персіянку, але у вільний від основної роботи час. Зробимо так: Андрій розривається між бойовищем та гаремом. Остапу це не до вподоби. Хлопці, звісна річ, чубляться. Та коли козаки беруть нарешті те кляте місто, Андрій сам за косу притягує ту дівку і на очах брата відрубує їй голову. Ця сцена в нас символізуватиме апогей братньої любові та жертовності. А дівка – навіщо вона йому взагалі потрібно. Не везти ж її з собою? На Січ з таким крамом все одно не пустять. На чому я зупинився? А-а-а, відрубає голову, брати слізно обнімаються, клянуться у вірності один одному та Україні. Потім забирають трофеї і під козацький марш рушають додому. Все! Далі титри і подяка спонсорам! Ну, як вам? Геніально?!
- Прошу прощения, а как же Тарас Бульба?
Динамік зітхнув наче потомлений Сизіф.
- Пане Гоголю, буду з вами відвертий. Отой ваш Тарас, мені як кістка в горлі. Навіщо взагалі було виписувати цього персонажа? Не ображайтеся, але вашому Бульбі не вистачає переконливості. Він нам увесь геніальний задум псує. Доречи, що це прізвищє – Бульба? Він у вас білорус, чи що? Добре, перекладемо нашою мовою. Що вийде? Тарас Бараболя, Тарас Картопля! Ні, все вже вирішено й затверджено на найвищому рівні. Ото ж давайте викреслюйте свого Тараса і швиденько усе переробляйте! Занотували? Тоді гайда у супермаркет за могоричем. І не жлобтеся, пане Гоголь, не жлобтеся…
P.S. Всеньку ніч не спав Микола Васильович: все милувався – як апетитно ласує аркушами «Полного собрания сочинений» вічно несите полум’я. «На десерт» ще лишався рукопис другого тому «Мертвих душ».
Від другого тому «Мертвих душ» Миколу Васильовича відірвало деренчання мобільного.
- Гоголь? – владно спитав на тому кінці незнайомий чоловічий голос.
- Да, это я.
- Хе-хе-хе! Ось вас мені і треба, шановний, як вас там по-батькові! – вибухнув радістю динамік, - Ну, що, дорогенький ви мій, біжить у супер за могоричем! Та не жолобтесь: дві пляшки «Хеннесі» в самий раз буде! Ой і погуляємо ми з вами, ой і погуляємо!!!
- Простите, сударь, с кем имею честь?
- Та ви що?! – обурився невідомий. – Шкурою треба відчувати, коли вам сам Зачепинога телефонує. Невже не чули? Нічого, щє почуєте! Про мене щє весь світ почує і здригнеться від заздрощів!!!
- Прошу прощения, сударь. Чем, собственно говоря, могу быть полезен?
- Полезен, не те слівце! Чого б я ото гроші зі свого мобільного на вас переводив. Добре, ближче до справи. Ви російського «Тараса Бульбу» дивилися? Ясно, не бачили. Ну, воно і добре - фігня кіношка. Отож, наша Національна рада з питань всього-усього на державному рівні вирішила: будемо знімати власний український, патріотичний «наш ответ Чемберлену»… тобто Бортку і усім москалям. Кризи не лякайтеся - гроші з бюджету нашкребуть. Усім вистачить: і нацраді, і мені на квартирку, і вам на гонорар, ще й акторам дещо залишиться. Але наші патрони там «на горі» цілком слушно вимагають переробити сюжет. Та не лякайтеся ви, не суттєво: трохи відріжемо, трішки добавимо – і буде такий екшен трилеру, що Голівуд розплачеться. Ото ж, діставайте папірця та пишіть, бо після могоричу в мене усе геніальне з голови повилітає.
Микола Васильович розгублено мовчали.
- По-перше, - пішов в атаку загадковий Зачепи нога. – Чого це у вас усі від козаків до жидів недержавною мовою розмовляють. Ви батенька определитесь, чей ви видатний письменник: наш, чи російський? І давайте там определяйтесь швиденько, бо хто не з нами – той що? Зрозуміли. Геть усе перекласти державною і щоб ніякої там «русской земли». Занотували? Пройдемося по сюжету.
Одразу ж кажу: початок млявий. Тому обійдемося без вашого «а поворотись-ка синку». Чого там цікавого може бути на хуторі в Тараса: сіно, кури, свіні? Зекономимо гроші і час глядача – викреслюйте. Почнемо з подорожі на Січ. Зеленіючим степом їдуть три козаки – це старий Тарас Бульба, бонусом за гарне навчання в бурсі, влаштував своїм хлопцям екскурсію на Хортицю. Ідуть вони собі, пісень співають, горілочкою потроху частуються. Тарасу и Остапу хороше. А от Андрій смутний, та все згадує оту сексапільну кралю з якою здибався у Києві.
- Ляшку…
- За неї ми потім поговоримо. Доречи, в мене тільки-но каламбурчик нарисувався. «Запорожець ляшку ухопив за ляж…»… Гм… Не будемо відволікатись. Приїхали наші хлопці на Січ: пьють - гуляють, з самопалів самопалять. Нехай брати обов’язково по хороводять бойового гопака. Кола три… не менше. Але хороводять так, щоб сам Брюс Лі нервно курив в сторонке. Потанцювали і тут – бац!!! Треба в похід збиратися на цих, як його…
- Ляхів…
- Які до біса ляхи, Микола ви мій, Батьковичу?! Що ви ото понавидумували, містифікатор ви наш? Ляхи – поляки. Поляки де живуть? У Польщі! А ця країна наш стратегічний партнер. Ви хочете щоб там образилися, завалили МЗС нотами, а нашим заробітчанам дулю піднесли. Політкоректніше треба. Ніяких ляхів. Хай чешуть турків під Стамбул бити… Хоча, стривайте, Туреччина може образитися – на курорти не пустить. От дідько, куди ж ваших хуліганів з шаблюками загнати?!
- В Америку.
- А це ідея!!! Проте, далеку ва-то все ж таки. О-о-о!!! Придумав, нехай пхаються до Персії (такої країни вже нема, то ж ніхто не образиться).
- В Персию?
- Туди саме. А далі все майже по вашому сюжету. Налетіли вони месниками. У день персів ріжуть, а вночі марять персами прекрасних персіянок. А більш за всіх наш Андрій, бо під час невдалого штурму гарему якогось-там падішаха випадково побачив ту саму кралю, за якою у Києві валандався.
- В Киеве? Персиянку?
- Ну й що з того? Може вона, та персіянка персиками на Бесарабському торгувала? Це не головне. Головне що? Мовчите. Тут головне еротики по більше. Красивої, відвертої, що в усіх глядачів – ух!!! Ну, цього меду ми й без вас добавимо. В Німеччині такі кіномитці в цій темі працюють. Ми вже одного з тамтешніх режисерів запросили – буде власноруч сцени у ліжку ставити. А ви тим часом, зоставте нам живого Андрія.
- Что?
- Не вбивайте, кажу прямим текстом. Що це за дурня: наш славний запорожець, оборонець віри через якусь дівку товаришів зраджує! Не порядок батенька. Хай собі кохає ту персіянку, але у вільний від основної роботи час. Зробимо так: Андрій розривається між бойовищем та гаремом. Остапу це не до вподоби. Хлопці, звісна річ, чубляться. Та коли козаки беруть нарешті те кляте місто, Андрій сам за косу притягує ту дівку і на очах брата відрубує їй голову. Ця сцена в нас символізуватиме апогей братньої любові та жертовності. А дівка – навіщо вона йому взагалі потрібно. Не везти ж її з собою? На Січ з таким крамом все одно не пустять. На чому я зупинився? А-а-а, відрубає голову, брати слізно обнімаються, клянуться у вірності один одному та Україні. Потім забирають трофеї і під козацький марш рушають додому. Все! Далі титри і подяка спонсорам! Ну, як вам? Геніально?!
- Прошу прощения, а как же Тарас Бульба?
Динамік зітхнув наче потомлений Сизіф.
- Пане Гоголю, буду з вами відвертий. Отой ваш Тарас, мені як кістка в горлі. Навіщо взагалі було виписувати цього персонажа? Не ображайтеся, але вашому Бульбі не вистачає переконливості. Він нам увесь геніальний задум псує. Доречи, що це прізвищє – Бульба? Він у вас білорус, чи що? Добре, перекладемо нашою мовою. Що вийде? Тарас Бараболя, Тарас Картопля! Ні, все вже вирішено й затверджено на найвищому рівні. Ото ж давайте викреслюйте свого Тараса і швиденько усе переробляйте! Занотували? Тоді гайда у супермаркет за могоричем. І не жлобтеся, пане Гоголь, не жлобтеся…
P.S. Всеньку ніч не спав Микола Васильович: все милувався – як апетитно ласує аркушами «Полного собрания сочинений» вічно несите полум’я. «На десерт» ще лишався рукопис другого тому «Мертвих душ».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію