ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.05.10 10:40
Від Кватроченто до Кусто
Рясніла правда апріорі,
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.

хома дідим
2026.05.10 09:59
* 74 *
поспівай
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи

Тетяна Левицька
2026.05.10 07:45
Миті щастя
Рахує годинник нестримні хвилини
твого неймовірного соло;
аж луснуло небо на дві половини,
коли у душі захололо.

Розсипався град на долівку природи
намистом із Божого раю.
Губами лови льодяну прохолоду,

Віктор Кучерук
2026.05.10 06:47
* * *
Пережив багато
Зморений дідусь, -
Працював завзято,
Крився від спокус.
Вікував несито, -
Тяжко й сумно жив,
І на Божім світі
Щастю був чужий.

Охмуд Песецький
2026.05.10 00:00
Ні, не про це
Дошкуляє запах димового нікотину, який осів на шторах ще не твоєї квартири, але ти знаєш, що багато чого є тимчасовим, і кинеш палити, як тільки отримаєш запрошення – ні, не до пульмонолога, а до берега зустрічей і прогулянок - ні, не там, де тусуєть

Кока Черкаський
2026.05.09 21:45
відстраха
Атман танцює в TikTokсамсарі,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.

Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,

С М
2026.05.09 20:29
Кінець (The Doors @Hollywood Bowl July 5 1968)
нумо вимкни світло геть
вимкни зовсім
ей світломайстре
чи вже вимкнув би свої лампи нє
я не жартую маєш вимкнути світло
о почуй!

до чого оце . . . .

Іван Потьомкін
2026.05.09 19:11
Ной (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
Як захочеться дізнатись,
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.

Роксолана Вірлан
2026.05.09 17:42
Незвід
Не я то чую - Незвід чує мною:
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,

Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,

Ігор Терен
2026.05.09 17:35
Парадні реляції
Коли війні немає краю
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,

Борис Костиря
2026.05.09 13:33
Листи
Я чекаю фатальних листів,
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.

Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту

хома дідим
2026.05.09 09:46
* 73 *
себе обожнюємо ще
комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший

Вячеслав Руденко
2026.05.09 09:25
Айвенго!
Айвенго! Будь коханим! Будь живучим!
Ба більше – як потужний вовк-вольфрам.
Життя відтворюється у пляшках комбучі,
Співає газом , суне з телеграм.
Але щасливе сховане в Парижі -
Біжить вперед алюром юний Вакх
До лісу за вікном, де ті хто став на л

Тетяна Левицька
2026.05.09 09:13
До сусіда
— Я прийшла до вас не за цим,
Що у голову вбили, друже?
На столі — сигаретний дим,
Самогон і зів'ялі ружі.
Я прошу, не торкайтесь пліч,
Ваші пальці такі холодні.
Наче ця кришталева ніч
Снігопадом зійшла з безодні.

Кока Черкаський
2026.05.08 23:03
Я і Red Bull
Я і Red Bull - друзі,
Як то кажуть - нерозлийвода,
Я люблю Red Bull пити,
Red Bull любить вливатись в мої уста.

Когось наша дружба харить,
І ми з редбулом - як серед акул,
Та нам начхати, що хто там каже,

Олена Побийголод
2026.05.08 21:05
Інститутка (до 1939)
Марія Вега (1898-1980)

Не дивіться ви так крізь прозурку очей,
джентельмени, піжони та денді!
За п’ятнадцять хвилин не сп’янить мене цей
перший келих духмяного бренді.

    Бо я – інститутка, дочка камергера,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Аліса Коцюба (1987) / Вірші

 ********************
Почему люди все измеряют?
Расстояние – в метрах и все
На земле, как хотят, называют
Всё, что этой присуще красе?
Почему расстоянье разлуки
Измеряют все в метрах, часах?
Почему боль, обиды и муки
Гонят прочь все, как горе и страх?
Почему измеряется в литрах
На земле вся живая вода?
Почему же в названьях каких-то
Измеряются все города?
Почему все обиды и слезы
Люди часто толкуют как боль?
Кто же вздумал колючие розы
Наградить неземной красотой?!
Почему НАШИ слезы горьки нам,
А ЧУЖИЕ для нас – лишь вода?
И для них наша боль – лишь гордыня,
Вот и ихняя боль нам чужда.
Будто могут и все люди знают,
Даже могут пролить чью-то кровь.
Все меняют и все измеряют
Только в чем измеряют любовь?

28.04.2004




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-06-19 12:08:43
Переглядів сторінки твору 4684
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.934 / 5.5  (4.538 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.389 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2019.04.25 00:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-06-19 13:36:11 ]
В литературном русском языке используют форму "их", не "ихняя".
...Расстояние – в метрах и все На земле, как хотят называют Все, что этой присуще красе. - запятых мало. нужна еще после "хотят". хотя смысл фразы от этого не становится яснее.
каких-то - через дефис, частица "то" его требует (не тире, как у вас случайно вышло в "чью - то"!).
Комментарий мой, по желанию, удалите, - т.к. это ведь не критика стихотворения, а выдержки из учебника по русскому языку.
С уважением,
Ондо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аліса Коцюба (Л.П./М.К.) [ 2009-06-19 16:47:30 ]
Спасибо за замечания :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-19 13:42:36 ]
Ось тут я зовсім не зрозумів: "И для них наша боль – лишь гордыня". Якщо можна поясніть.
Це п'ять років тому, а зараз Ви вже знаєте в чому любов вимірюють? Хотілося б почитати.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аліса Коцюба (Л.П./М.К.) [ 2009-06-20 00:42:15 ]
Саша, честно, долго думала весь день, что же я имела ввиду пять лет назад. Стыдно, но не вспомнила. Думала, может, люди, считая, что мы горды, не видят того, что это результат боли, но как-то... не то. Если вспомню, то напишу обязательно. Уверена, что не с потолка взяла эту строчку :)
Сашенька, даже сейчас, спустя пять лет, я абсолютно никак не могу ответить, в чем измерима любовь... в процентах доверия, желания быть рядом и готовности отдавать, не забирая... не знаю. Все это как-то "мелко" для единицы измерения любви...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-22 09:19:30 ]
Аліса, Ви добре говорите.
Аліса, якщо Ви ще не знаєте в чому любов вимірюють, то може скажете любов вироджується чи ні?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аліса Коцюба (Л.П./М.К.) [ 2009-06-22 12:20:54 ]
Смотря, что именно Вы подразумеваете под любовью. Влюбленность исчезает всегда, так как для ее поддержания каждый день нужно все больше амфитамина, вырабатываемого организмом, а это его истощает. Любовь, та которая не всегда остается после влюбленности, та, которая не вызывает таких эйфорических ощущений, имеет больше шансов остаться в живых на всю жизнь человека. Однако, я думаю, что и это чувство можно искоренить поступками и словами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-23 08:17:50 ]
Останнє Ваше речення і не кожен чоловічий мозок зміг би народити. Спочатку я думав Ви працюєте лікарем, а зараз от сумніваюся.
Любов в пропорції амфітаміна? Тоді і формула любові має бути. А почуття ревнощів, заздрості і т.п. теж залежить від якихось речовин в організмі людини і його можна знищити? Ну хай. А совість? Я вже говорю як ідеаліст. Дякую вам за Ваші слова, навіть не за те що Ви сказали, а саме як сказали.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аліса Коцюба (Л.П./М.К.) [ 2009-06-24 00:40:11 ]
Нет, Саша, врачом я никогда не работала и не думаю, что получится :) Формула любви, может, и существует - не знаю. Знаю только, что то чувство, которое невероятно тянет нас к другому вызвано выработкой амфитамина в крови, к которому, как и к любому наркотику, возникает привыкание. Потому для поддержания этого чувство доза амфитамина должна постоянно увеличиваться, чему может поспособствовать только любимый.
А ревность, совесть - не знаю, виновата ли в этом химическая реакция в организме. Ревность по своей сути - это страх оказаться хуже определенного человека. Ну...совесть и не каждого укусить может - это, наверное, противоречивость некая "Хочу, а что будет и хорошо ли это?". А зависть, думаю, возникает у тех людей, которые понимают (или думают), что "вот так" у них не выйдет, даже если очень постараются. Отсюда и злоба завистливая.
"Дякую вам за Ваші слова" - не за что ;) Было бы за что, брала бы деньгами :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серж Разумов (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-31 12:38:05 ]
Я наверное один из первых прочитал этот стих!!!
До сих пор он храниться у меня!!! Спасибо, за прекрасное творение!!!