ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2026.07.18 17:24
Life stops… where silent e’s are craggy.
Define a quota for the sky and squint.
Make clouded music free and shaggy
by blowing out the note, a key imprint.

An obit finds in me a cover.
Am I a globe for lovers to be spun?
If there can be no way to h

Борис Костиря
2026.07.18 16:58
Навіщо я поглянув на цей сніг,
Що спопеляє блиском потойбічним
До глибини душі й кладе до ніг
Дари небес у сяйві споконвічнім?

Я щось важливе загубив на нім,
Пощезнули нюанси і відтінки.
Так слово сяє, як величний німб,

хома дідим
2026.07.18 11:10
розжарені піски балі
обвуглені тубільні пальми
тобі не сяяли ні разу
ти в курсі звісно і без мене
доступний вітчизняний ром
з карибським смаком
ну хімічним
а що лишилося до втіхи

Ірина Вовк
2026.07.18 11:00
Розділ V: Скарабей на дні Нілу Повернення в Єгипет після Березневих ід було довгим і мовчазним. Натовп в Александрії зустрічав її криками радості, але Клеопатра не чула їх. Вона сиділа на своїх ношах, за зачиненими завісами, міцно стискаючи в кулаці ш

Ірина Вовк
2026.07.18 10:57
Розділ ІV: Ніч перед ідами Листи з Александрії приходили на пергаменті, який пах нільською сіллю та нічним вітром, коли вона знову повернулася додому. Клеопатра не писала про кохання. Вона знала, що п'ятдесятирічному чоловікові, який засинає під шепі

Віктор Кучерук
2026.07.18 07:18
Ординських дій скривавлені сліди
Моїй землі несила приховати, -
Лежить повсюди дух гіркий біди,
Я досі сплю в чужій гостинній хаті.
Вгортаючись у ковдру не свою,
До сну заплющить намагаюсь очі,
Але, в безсонні маючись, не сплю,
Лише думками голову

Артур Курдіновський
2026.07.18 04:53
ГОЛОСИ МИНУЛОГО УКРАЇНСЬКОГО ФІЛОСОФА АРТУРА КУРДІНОВСЬКОГО "Слова читайте у ранкових росах, У кольорі осінньої іржі. Обходьте стороною безголосих! Цінуйте слово щирої душі!" Відомий, прекрасний, вдумливий письменник, який написав дві передмови

Іван Потьомкін
2026.07.17 21:38
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.

***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,

Марія Дем'янюк
2026.07.17 18:48
Місяць золотою щукою
Упірнув в Неккар,
Бризки розлетілись зорями —
Дивоночі дар.

Замок — синьоокий велетень —
Задививсь на міст,
Вітер награє мелодію:

В Горова Леся
2026.07.17 16:19
Червона макова пелюстка. Де взялася?
Злетіла, як метелик до руки.
Цей літній вітер - до легкого ласий,
Таку тендітність, бавлячись, образив:
Зірвав і кинув порухом хвиським
В подвійний спін повітряного вальсу.

А може піддалася на поталу

С М
2026.07.17 16:15
Частина I: Стрибок Закоханого

Рухаючись вітальнею
Я вимикаю телевізор
Дивлюсь на тебе
Усівшися напроти
Поки звук автомоторів
Щеза в нічну мить

Борис Костиря
2026.07.17 13:36
Він тікав у далеку місцевість,
Кігті рвав, ніби загнаний звір.
І жадана мета, ніби церква,
Все манила кудись від зневір.

Сподівався в далекому місті
Збудувати кар'єру і дім.
Та не виліпиш генія з тіста

хома дідим
2026.07.17 11:40
богемний сплін любов і ницість
протанцювали й шо тепер
вікно відбите у зіницях
вечірні сутінки
четвер
заводитись немає смислу
писати тексти ні про що
не надихають стіл ні крісло

Віктор Кучерук
2026.07.17 07:28
Пітьма густіла і зростала тиша,
І прохолода ширилась навкруг, -
Десь у стіжку попискували миші
Та запах косовиці повнив луг.
Снопами іскор бризкало багаття,
Потріскував ледь-чутно й слізно хмиз,
А я сидів, як вартовий на чаті
І цю красу любити кращ

Ірина Вовк
2026.07.17 06:14
Розділ ІІІ: Царський пурпур над Субурою Коли над Нілом зійшов Сиріус, палац затих. Навіть римські вартові біля воріт пересувалися навшпиньки. У глибокій внутрішній кімнаті, де стіни були викладені холодним зеленкуватим порфіром, Клеопатра народила син

Ірина Вовк
2026.07.17 05:59
Розділ ІІ: Цей круглий світ в Александрії Вона не готувала для нього ложа зі спартанського пурпуру чи шовків, які привозили купці з Серики. Вона знала, що чоловік, який провів тридцять років у шкіряних наметах серед вогких лісів Галлії, втомився від н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 непрочитана жінка




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-06-24 20:20:20
Переглядів сторінки твору 12164
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.510 / 6  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 22:12:01 ]
...мільйони розмитих лиць... – як "коротко, страшно і сильно" про минущість.
Ганнусю, Ви, на мою думку, неабиякий талант – і кожен новий твір це потверджує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-24 22:18:55 ]
Ось талантів і потрібно особливо сварити за таке ось
"Перебереш, стоячи", "Час зупинився", "прозрієш ти" - (не хоче поезія, аби тут на "ти"?), "пил знічев’я"? Сваримо чи не сваримо? :)

Моє відчуття, що у тексті не має достатньо підстав для розмови на "ти", якби вони були більш чіткі, то й милозвучність склалася б?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 22:33:27 ]
Чому ж – з погляду вічності жінка може бути на "Ти" не лише з Хорхе Луїсом.
//стоячи на драбинці, перебереш...//
пил знічев’я – мені здається дуже доречним
а от час – він не зважає на милозвучність, він шорсткий :))
я не буду сварити, хіба ще кілька разів прочитаю, але навряд...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-24 22:40:15 ]
Жінка може бути гармонійно на "ти" лише зі своїм чоловіком, зі своєю половинкою, з якою складає Людину - ось. Як вам такий, альтернативний вашому, Василинко, погляд?

Тому і кажу, де підстави вважати, що лірична героїня саме та жінка?

Розумієте, Василино, перед кожним із нас - свої задачі, і ми їх зобов'язані вирішувати, і навіть тоді, коли ці задачі окрім нас ніхто більше і не бачить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 23:44:41 ]
Василино дякую за високу оцінку тексту!
Володю, лірична героїня - не завжди Ганна Осадко. у даному тексті - зовсім не Ганна Осадко. А та жінка, яка залишилася з Борхесом до кінця його днів. Чи та, якій він написав ось цей вірш:
Из книги "Золото тигров" (1972)
Живущий под угрозой

Это любовь. Мне надо спрятаться или бежать.
Стены ее тюрьмы растут, как в ужасном сне. Маска
красоты переменилась, но, как всегда, осталась единственной. Какую
службу мне теперь окажут эти талисманы: ученые занятия, широкая
эрудиция, знание тех слов, которыми суровый Север воспел
свои моря и стяги, спокойная дружба, галереи
Библиотеки, обыденные вещи, привычки, юношеская любовь
моей матери, воинственные тени мертвых, безвременье ночи
и запах сна?
Быть с тобой или не быть с тобой - вот мера моего времени.
Кувшин уже захлебывается источником, человек уже поднимается
на звук птичьего голоса, все те, кто смотрел сквозь окна, уже ослепли,
но тьма не принесла умиротворения.
Я знаю, это - любовь: мучительная тоска и облегчение от того, что
я слышу твой голос, ожидание и память, ужас жить дальше.
Это любовь с ее мифами, с ее мелкими и бесполезными чудесаим.
Вот угол, за который я не отваживаюсь заходить.
Ко мне приближаются вооруженные орды.
(Это место жительства ирреально, и она его не замечает.)
Имя женщины выдает меня.
Женщина болит во всем моем теле.
...
жінка, що боліла йому, має право звати його на "ти".
мені здається, це природньо.
та, власне, не будемо сходити до біографічної історії. чи до ілюстрації конкретного випадку (хоча й випадку знакового). Бо ж не тільки про це вірш, і Борхес тут поданий у контексті "небесної бібліотеки", у якій мріяв працювати по смерті архіваріусом. Вірш про книги. Про непрочитані книги.
мені, коли я дитиною ще було, було страшенно жаль непрочитаних книг. Знаєте, буває, йдеш біблотечними рядами - а з-поміж таких зачитаних, помальованих навіть, але - ожилих! бо їх читають! - книг - стоїть якась - і жодного разу її ніхто до рук не брав... І сторінки у неї - навіть не розрізані....
від такої - НЕЛЮБОВІ - книга вихолоджується. І цим книги схожі на жінок.
ось про це - мій вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-25 07:46:32 ]
уточнюю: "навряд" – стосується "сварити", а не перечитування :)
Ганнусині твори належать до тих, які щоразу новою гранню зблискують при перечитуванні, у всякому разі, для мене :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-25 12:30:27 ]
Анечко, невже Борхес писав вірші російською? :)

Щодо на "ти", ще раз повторю свою думку - це все у нашому випадку могло би виглядати більш природно і гармонійно. І не важливо, як на мене, ким є ліргероїня - підстави для "ти" помітні у максимально наближеній близькими стосунками красі (у т.ч. взаємин). І тому я і дозволив собі зауваження, що вираз "Чи прозрієш ти" - не свідчить про красу максимально близьких взаємин.

Тобто, як на мене, стоїть питання деякої невідповідності між обраним (модерністичним) стилем письма і проблематикою вірша.
Знову ж таки - як на мене, модернізм для високого рівня затронутих проблем не годиться, тут помічними були би або правдивий постмодернізм, або класичні течії, але вони в жодному разі не дозволили би такий рядок "Між Гомером і Джойсом – мільйони розмитих лиць…"? Бо для Любові не має розмитих облич?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 22:33:26 ]
Редакція Майстерень вміє передбачати бажання поезії? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-24 22:36:23 ]
Зобов'язані.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 22:38:54 ]
Це ж яка відповідальність! А якщо помилка?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-24 22:41:53 ]
Ви ж виправите. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 22:55:29 ]
Хіба нам, жінкам, "які можуть бути гармонійно на "ти" лише зі своїм чоловіком", дозволено буде? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-25 13:07:15 ]
Любо, в рамках мистецтва поезії, я думаю можна визначити дві головні традиційні течії розкриття ідеалу краси близькості, яка для нас у "ти" -
1) конкретна жінка правдиво на "ти" лише із одним конкретним чоловіком, із яким складає спільне я Людини, якщо Бог сотворив Людину, як чоловіка і жінку.(" 27. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх."
2) Правильно узагальнена (висловлена) ідея жінки правдиво на "ти" із правильно висловленою ідеєю чоловіка.

Для нас правильністю, думаю, що є краса, яку можемо отримати пунктом першим, чи ж бо, для особливо вмілих, пунктом 2.

Отже, повертаючись до практичної сторони питання, вважаю, що жінкам і чоловікам бажано робити все те, що вони вміють робити красиво, себто, у наданих Творцем пропорціях і прямуючи до Його якості. Мірило якості - Любов.
Перепрошую за сентенції. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-25 13:32:29 ]
Володю, частково я вже відповіла в коменті Олександрі. До цього можу додати таке. Чи варто "розставляти прапорці" в такій несподіваній субстанціїї, якою є творчість? Тим паче, творчість неординарного автора? Чому про Борхеса, а через нього - про непрочитані книги (жінки), а через це - про мільйони невикористаних можливостей осягання Краси і Любові - не можна писати модерністично? Хіба модерн не може втілити згадані тобою пропорції? Чи йдеться про конкретне втілення? Про конкретні випадки порушення милозвучності? Тоді навіщо узагальнювати?
"Чи прозрієш ти?" - форма чи зміст? Борхес осліп наприкінці життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-25 13:39:34 ]
У творчості - найголовніше пропорції, і лише Божественні! Це аксіома.
Все інше - руйнація, саморуйнація. :(

Зрештою, кожному з нас дозволено все, але не все (для того, кому дозволено) корисно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-25 16:43:41 ]
Боюсь, що абсолютна більшість "ах" таки і тільки перед власною смертю скаже, пане Сергію, - схоже, що зараз нікого і нічим (за життя) вже і не здивуєш, а ось себе самому іще можна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-25 00:05:45 ]
якщо вже кожен на цій окремій сторіночці висловлюється про те що його хвилює в контексті теми жінки чоловічими очима автора, хотів би згадати вже згадуваного Джойса, а саме останній епізод його великого роману, де жінка наче нескінченні морські хвилі мислить відчуває згадує непокоїться уявляє &&&& .....

і оці "мільйони розмитих лиць" однієї особи, які існують різно формними краплями її моря в плині людському, з яким вона споріднена, з краплин яких її також складено, навіть в мовчанні, хвиля за хвилею, і спроби привести це все на якісь один однозначний щабель, впорядкувати згідно з одним- єдино начебто правильним поглядом, є неможливо, зрештою..

я знаю, що Уліс - то книжка яка спричинила багато воєн і всякого розладу в світі, якій створювався для гармонії та порядку засобами високої краси, яку весь час намагаються привнести справжні митці, та користь її для мене особисто (усе це ім&о та мсд, звісно), - у тому, що мистецтво може спростити проекцію світу, а може навпаки, виявити його складність і зацікавити саме таким способом осмислення, та й не всім достатньо простішого моделювання повсякчас. інколи бажається також вишуканіших і багатіших переплетень образів та їх варіацій, світлотіней та коливань..

наскільки це вдається автору - дискусія має бути
і сам автор має визначати напрямки читацьких інтерпретацій, якщо вже він свідомо йде на складніший матеріал

для мене особисто привабливим є те, що в таких творах є що читати та вчитуватися, або й сперечатися, не лише пробігти раз очима сказати "та, файно є" і забути


:-)


побажаємо авторці надалі ще більш неоднозначних і ще більш оригінальних робіт, і радіймо, що хтось наважується братися за троха серйозніші речі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-25 07:49:49 ]
-мільйони розмитих лиць...
тут я уявила авторів книг, яких я не встигну прочитати, бо не встигну – і все :((
а вони хотіли мені щось сказати, на їх думку, важливе


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2009-06-25 14:44:07 ]
Очевидно, складніші моделювання – від складності виразити свіжі, більш глибокі, ще невідомі світові переживання або думки, котрі не передаються (одразу) простими засобами. Якщо ж за усім тим не стоїть: перед написанням авторське «еврика!», а по прочитанню читацьке «ах!» – зачем же?)(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Вітановська (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-25 09:36:11 ]
Вставлю свої п’ять копієчок і я, долучившись до розмови...
Мені, наприклад, байдуже як героїня Ганни Осадко звертається до Борхеса, на Ти чи на Ви, це не суттєво... Не суттєво тому, що звертання - це лише загальноприйнята умовна форма у спілкуванні між людьми.
В англ. мові,приміром, взагалі залишилось лише звертання you, що означає Ви. В Англії тільки в Біблійних текстах залишилася форма звертання на Ти, коли йде звернення до Бога.
Що стосується нашої розмови, хочу звернути увагу поважного товариства на власне вірш Ганни Осадко:
Вражає, вбиває наповал!!! не стільки вишуканість тексту, скільки поєднання поезії і тонкощів відчуттів авторки, її чисто-наївне, майже дитяче, світовітчуття,прозорі, філіґранні, звіконаслідуючі рими:
"обійдеш – зали горішні, глухі оглухлі кути","букви-стигмати","ніби то руни (рани), а не моя кирилиця","вузлик на пам'ять, чи «будь» – «забудь»…" тощо