ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
* * *
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Івано-Франківську
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
* * *
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Присвята...
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
* * *
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 непрочитана жінка
Образ твору ...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-06-24 20:20:20
Переглядів сторінки твору 10816
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.510 / 6  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 22:12:01 ]
...мільйони розмитих лиць... – як "коротко, страшно і сильно" про минущість.
Ганнусю, Ви, на мою думку, неабиякий талант – і кожен новий твір це потверджує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-24 22:18:55 ]
Ось талантів і потрібно особливо сварити за таке ось
"Перебереш, стоячи", "Час зупинився", "прозрієш ти" - (не хоче поезія, аби тут на "ти"?), "пил знічев’я"? Сваримо чи не сваримо? :)

Моє відчуття, що у тексті не має достатньо підстав для розмови на "ти", якби вони були більш чіткі, то й милозвучність склалася б?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 22:33:27 ]
Чому ж – з погляду вічності жінка може бути на "Ти" не лише з Хорхе Луїсом.
//стоячи на драбинці, перебереш...//
пил знічев’я – мені здається дуже доречним
а от час – він не зважає на милозвучність, він шорсткий :))
я не буду сварити, хіба ще кілька разів прочитаю, але навряд...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-24 22:40:15 ]
Жінка може бути гармонійно на "ти" лише зі своїм чоловіком, зі своєю половинкою, з якою складає Людину - ось. Як вам такий, альтернативний вашому, Василинко, погляд?

Тому і кажу, де підстави вважати, що лірична героїня саме та жінка?

Розумієте, Василино, перед кожним із нас - свої задачі, і ми їх зобов'язані вирішувати, і навіть тоді, коли ці задачі окрім нас ніхто більше і не бачить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 23:44:41 ]
Василино дякую за високу оцінку тексту!
Володю, лірична героїня - не завжди Ганна Осадко. у даному тексті - зовсім не Ганна Осадко. А та жінка, яка залишилася з Борхесом до кінця його днів. Чи та, якій він написав ось цей вірш:
Из книги "Золото тигров" (1972)
Живущий под угрозой

Это любовь. Мне надо спрятаться или бежать.
Стены ее тюрьмы растут, как в ужасном сне. Маска
красоты переменилась, но, как всегда, осталась единственной. Какую
службу мне теперь окажут эти талисманы: ученые занятия, широкая
эрудиция, знание тех слов, которыми суровый Север воспел
свои моря и стяги, спокойная дружба, галереи
Библиотеки, обыденные вещи, привычки, юношеская любовь
моей матери, воинственные тени мертвых, безвременье ночи
и запах сна?
Быть с тобой или не быть с тобой - вот мера моего времени.
Кувшин уже захлебывается источником, человек уже поднимается
на звук птичьего голоса, все те, кто смотрел сквозь окна, уже ослепли,
но тьма не принесла умиротворения.
Я знаю, это - любовь: мучительная тоска и облегчение от того, что
я слышу твой голос, ожидание и память, ужас жить дальше.
Это любовь с ее мифами, с ее мелкими и бесполезными чудесаим.
Вот угол, за который я не отваживаюсь заходить.
Ко мне приближаются вооруженные орды.
(Это место жительства ирреально, и она его не замечает.)
Имя женщины выдает меня.
Женщина болит во всем моем теле.
...
жінка, що боліла йому, має право звати його на "ти".
мені здається, це природньо.
та, власне, не будемо сходити до біографічної історії. чи до ілюстрації конкретного випадку (хоча й випадку знакового). Бо ж не тільки про це вірш, і Борхес тут поданий у контексті "небесної бібліотеки", у якій мріяв працювати по смерті архіваріусом. Вірш про книги. Про непрочитані книги.
мені, коли я дитиною ще було, було страшенно жаль непрочитаних книг. Знаєте, буває, йдеш біблотечними рядами - а з-поміж таких зачитаних, помальованих навіть, але - ожилих! бо їх читають! - книг - стоїть якась - і жодного разу її ніхто до рук не брав... І сторінки у неї - навіть не розрізані....
від такої - НЕЛЮБОВІ - книга вихолоджується. І цим книги схожі на жінок.
ось про це - мій вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-25 07:46:32 ]
уточнюю: "навряд" – стосується "сварити", а не перечитування :)
Ганнусині твори належать до тих, які щоразу новою гранню зблискують при перечитуванні, у всякому разі, для мене :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-25 12:30:27 ]
Анечко, невже Борхес писав вірші російською? :)

Щодо на "ти", ще раз повторю свою думку - це все у нашому випадку могло би виглядати більш природно і гармонійно. І не важливо, як на мене, ким є ліргероїня - підстави для "ти" помітні у максимально наближеній близькими стосунками красі (у т.ч. взаємин). І тому я і дозволив собі зауваження, що вираз "Чи прозрієш ти" - не свідчить про красу максимально близьких взаємин.

Тобто, як на мене, стоїть питання деякої невідповідності між обраним (модерністичним) стилем письма і проблематикою вірша.
Знову ж таки - як на мене, модернізм для високого рівня затронутих проблем не годиться, тут помічними були би або правдивий постмодернізм, або класичні течії, але вони в жодному разі не дозволили би такий рядок "Між Гомером і Джойсом – мільйони розмитих лиць…"? Бо для Любові не має розмитих облич?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 22:33:26 ]
Редакція Майстерень вміє передбачати бажання поезії? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-24 22:36:23 ]
Зобов'язані.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 22:38:54 ]
Це ж яка відповідальність! А якщо помилка?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-24 22:41:53 ]
Ви ж виправите. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 22:55:29 ]
Хіба нам, жінкам, "які можуть бути гармонійно на "ти" лише зі своїм чоловіком", дозволено буде? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-25 13:07:15 ]
Любо, в рамках мистецтва поезії, я думаю можна визначити дві головні традиційні течії розкриття ідеалу краси близькості, яка для нас у "ти" -
1) конкретна жінка правдиво на "ти" лише із одним конкретним чоловіком, із яким складає спільне я Людини, якщо Бог сотворив Людину, як чоловіка і жінку.(" 27. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх."
2) Правильно узагальнена (висловлена) ідея жінки правдиво на "ти" із правильно висловленою ідеєю чоловіка.

Для нас правильністю, думаю, що є краса, яку можемо отримати пунктом першим, чи ж бо, для особливо вмілих, пунктом 2.

Отже, повертаючись до практичної сторони питання, вважаю, що жінкам і чоловікам бажано робити все те, що вони вміють робити красиво, себто, у наданих Творцем пропорціях і прямуючи до Його якості. Мірило якості - Любов.
Перепрошую за сентенції. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-25 13:32:29 ]
Володю, частково я вже відповіла в коменті Олександрі. До цього можу додати таке. Чи варто "розставляти прапорці" в такій несподіваній субстанціїї, якою є творчість? Тим паче, творчість неординарного автора? Чому про Борхеса, а через нього - про непрочитані книги (жінки), а через це - про мільйони невикористаних можливостей осягання Краси і Любові - не можна писати модерністично? Хіба модерн не може втілити згадані тобою пропорції? Чи йдеться про конкретне втілення? Про конкретні випадки порушення милозвучності? Тоді навіщо узагальнювати?
"Чи прозрієш ти?" - форма чи зміст? Борхес осліп наприкінці життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-25 13:39:34 ]
У творчості - найголовніше пропорції, і лише Божественні! Це аксіома.
Все інше - руйнація, саморуйнація. :(

Зрештою, кожному з нас дозволено все, але не все (для того, кому дозволено) корисно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-25 16:43:41 ]
Боюсь, що абсолютна більшість "ах" таки і тільки перед власною смертю скаже, пане Сергію, - схоже, що зараз нікого і нічим (за життя) вже і не здивуєш, а ось себе самому іще можна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-25 00:05:45 ]
якщо вже кожен на цій окремій сторіночці висловлюється про те що його хвилює в контексті теми жінки чоловічими очима автора, хотів би згадати вже згадуваного Джойса, а саме останній епізод його великого роману, де жінка наче нескінченні морські хвилі мислить відчуває згадує непокоїться уявляє &&&& .....

і оці "мільйони розмитих лиць" однієї особи, які існують різно формними краплями її моря в плині людському, з яким вона споріднена, з краплин яких її також складено, навіть в мовчанні, хвиля за хвилею, і спроби привести це все на якісь один однозначний щабель, впорядкувати згідно з одним- єдино начебто правильним поглядом, є неможливо, зрештою..

я знаю, що Уліс - то книжка яка спричинила багато воєн і всякого розладу в світі, якій створювався для гармонії та порядку засобами високої краси, яку весь час намагаються привнести справжні митці, та користь її для мене особисто (усе це ім&о та мсд, звісно), - у тому, що мистецтво може спростити проекцію світу, а може навпаки, виявити його складність і зацікавити саме таким способом осмислення, та й не всім достатньо простішого моделювання повсякчас. інколи бажається також вишуканіших і багатіших переплетень образів та їх варіацій, світлотіней та коливань..

наскільки це вдається автору - дискусія має бути
і сам автор має визначати напрямки читацьких інтерпретацій, якщо вже він свідомо йде на складніший матеріал

для мене особисто привабливим є те, що в таких творах є що читати та вчитуватися, або й сперечатися, не лише пробігти раз очима сказати "та, файно є" і забути


:-)


побажаємо авторці надалі ще більш неоднозначних і ще більш оригінальних робіт, і радіймо, що хтось наважується братися за троха серйозніші речі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-25 07:49:49 ]
-мільйони розмитих лиць...
тут я уявила авторів книг, яких я не встигну прочитати, бо не встигну – і все :((
а вони хотіли мені щось сказати, на їх думку, важливе


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2009-06-25 14:44:07 ]
Очевидно, складніші моделювання – від складності виразити свіжі, більш глибокі, ще невідомі світові переживання або думки, котрі не передаються (одразу) простими засобами. Якщо ж за усім тим не стоїть: перед написанням авторське «еврика!», а по прочитанню читацьке «ах!» – зачем же?)(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Вітановська (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-25 09:36:11 ]
Вставлю свої п’ять копієчок і я, долучившись до розмови...
Мені, наприклад, байдуже як героїня Ганни Осадко звертається до Борхеса, на Ти чи на Ви, це не суттєво... Не суттєво тому, що звертання - це лише загальноприйнята умовна форма у спілкуванні між людьми.
В англ. мові,приміром, взагалі залишилось лише звертання you, що означає Ви. В Англії тільки в Біблійних текстах залишилася форма звертання на Ти, коли йде звернення до Бога.
Що стосується нашої розмови, хочу звернути увагу поважного товариства на власне вірш Ганни Осадко:
Вражає, вбиває наповал!!! не стільки вишуканість тексту, скільки поєднання поезії і тонкощів відчуттів авторки, її чисто-наївне, майже дитяче, світовітчуття,прозорі, філіґранні, звіконаслідуючі рими:
"обійдеш – зали горішні, глухі оглухлі кути","букви-стигмати","ніби то руни (рани), а не моя кирилиця","вузлик на пам'ять, чи «будь» – «забудь»…" тощо