ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.03
23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.
Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.
Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи
2026.04.03
22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.
Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.
Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,
2026.04.03
21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз.
А ми нічо, і зайвого не просим.
Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз.
А ми нічо, і зайвого не просим.
Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,
2026.04.03
21:38
Домашні зауважили, що Хаїм спить в окулярах.
«Чому ти не здіймаєш наніч окуляри?»- питає здивована дружина.
«Бачиш, люба, так зіпсувався мій зір, що я вже не бачу людей ввісні».
***
В клубі юдейських інтелігентів великого промислового міста точиться р
2026.04.03
11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
2026.04.03
05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
2026.04.02
19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
2026.04.02
17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Максимчук (1963) /
Рецензії
СТРУНА БОЛЮЧИХ ПОТРЯСІНЬ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
СТРУНА БОЛЮЧИХ ПОТРЯСІНЬ
ВАСИЛЬ РЯБИЙ,
член НСПУ,
лауреат літературної премії
імені П. Тичини
СТРУНА БОЛЮЧИХ ПОТРЯСІНЬ
Віктор Максимчук. Я мов натужена струна. — Вижниця: Черемош, 2007. — 144с.
(Журнал «Німчич» № 2 (10) – 2008 р.)
Буває, почуваєш себе натягнутою до краю трепетною струною, але не можеш здогадатися, чому так важко душі. Та коли розгорнеш книжку віршів вижничанина Віктора Максимчука «Я, мов натужена струна», то хочеш викреслити оте «мов», бо воно здається недоречним у співвідношенні до того болю, який автор вилив на білий невинний папір.
Біль зустрічається з болем на сторінках книги, присвяченій світлій пам'яті коханої дружини. Мене вразило те, що ці, пройняті гіркотою втрат, життєвою драмою, рядки написав вчорашній міліціонер, який, виявляється, мав і має небайдуже серце, відчуває метафору. Чи кожен з правоохоронців може вловити, що «Скрипка осіння – невидима мука»? Для цього треба мати поетичний дар сприйняття, бачити світ очима Слова.
Читаючи твори Віктора Максим¬чука, помітив його пошук самови-раження, коли треба обминути шаблони, літературщину, відверту графоманію. Автор не хоче бути вторинним, банальним, що, до речі, чомусь полюбляє загал, який ніколи не намагався напружувати звивини, трудитися душею, за висловом відомого поета, жде розжованої подачі художньої інформації. Чи може він збагнути силу такої сміливої оголеності філософської думки:
Не страшно народжуватись –
страшно з'явитись у цей світ
з метою пізнання різного роду
випробувань, переживань та потрясінь...
Цей вірш має продовження у двох, крім першої, строфах, але він готовий існувати індивідуально і п'ятьма рядками. Є подібні випадки, коли можна обійтися без частини тексту, і в інших творах. Це свідчить про особливість образного мислення автора, шляхи вдосконалення поетич¬ного самовираження, вимогливість у саморедагуванні, щоб, не побоюся повторити, було тісно словам, вільно думкам.
Образ натуженої струни – ключ до книги-щоденника (а в щоденнику нема чого приховувати щось, чим він і цікавий), це наче ліричний лист другові, який готовий до спілкування в затишному куточку за читанням сповіді. Цим виявом популярної нині форми чимало чого прощається. Та Віктор Максимчук, гадаю, розви¬ватиме свою творчість далі, бо на півдорозі не зупиняються, якщо маєш мету Словом пізнати світ, відкрити його людям, щоб не розучилися переживати і співчувати, чуючи крик болючої струни.
18.12.2007 р.
м. Коломия
член НСПУ,
лауреат літературної премії
імені П. Тичини
СТРУНА БОЛЮЧИХ ПОТРЯСІНЬ
Віктор Максимчук. Я мов натужена струна. — Вижниця: Черемош, 2007. — 144с.
(Журнал «Німчич» № 2 (10) – 2008 р.)
Буває, почуваєш себе натягнутою до краю трепетною струною, але не можеш здогадатися, чому так важко душі. Та коли розгорнеш книжку віршів вижничанина Віктора Максимчука «Я, мов натужена струна», то хочеш викреслити оте «мов», бо воно здається недоречним у співвідношенні до того болю, який автор вилив на білий невинний папір.
Біль зустрічається з болем на сторінках книги, присвяченій світлій пам'яті коханої дружини. Мене вразило те, що ці, пройняті гіркотою втрат, життєвою драмою, рядки написав вчорашній міліціонер, який, виявляється, мав і має небайдуже серце, відчуває метафору. Чи кожен з правоохоронців може вловити, що «Скрипка осіння – невидима мука»? Для цього треба мати поетичний дар сприйняття, бачити світ очима Слова.
Читаючи твори Віктора Максим¬чука, помітив його пошук самови-раження, коли треба обминути шаблони, літературщину, відверту графоманію. Автор не хоче бути вторинним, банальним, що, до речі, чомусь полюбляє загал, який ніколи не намагався напружувати звивини, трудитися душею, за висловом відомого поета, жде розжованої подачі художньої інформації. Чи може він збагнути силу такої сміливої оголеності філософської думки:
Не страшно народжуватись –
страшно з'явитись у цей світ
з метою пізнання різного роду
випробувань, переживань та потрясінь...
Цей вірш має продовження у двох, крім першої, строфах, але він готовий існувати індивідуально і п'ятьма рядками. Є подібні випадки, коли можна обійтися без частини тексту, і в інших творах. Це свідчить про особливість образного мислення автора, шляхи вдосконалення поетич¬ного самовираження, вимогливість у саморедагуванні, щоб, не побоюся повторити, було тісно словам, вільно думкам.
Образ натуженої струни – ключ до книги-щоденника (а в щоденнику нема чого приховувати щось, чим він і цікавий), це наче ліричний лист другові, який готовий до спілкування в затишному куточку за читанням сповіді. Цим виявом популярної нині форми чимало чого прощається. Та Віктор Максимчук, гадаю, розви¬ватиме свою творчість далі, бо на півдорозі не зупиняються, якщо маєш мету Словом пізнати світ, відкрити його людям, щоб не розучилися переживати і співчувати, чуючи крик болючої струни.
18.12.2007 р.
м. Коломия
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.284 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.284 seconds