Як би не хотіли американські вояки наголосити на виключно антитерористичному чиннику своєї акції в Афганістані, велика кількість людей головним мотивом її називає релігійне протистояння. На превеликий жаль, воно існує. Багатовікове непорозуміння трьох найбільших монотеїстичних релігій, нездатних до цього часу вийти на цивілізовані форми стосунків між собою, постійно генерує виникнення релігійних конфліктів, що тягнуть за собою численні людські жертви. Давайте поглянемо в історію. Почнемо з найдавнішої релігії.
Єврейська спільнота була однією з найміцніших етнічних громад, вдало опираючись зовнішньому тиску. Звичайно, найбільшу грудку непорозумінь посіяло єврейське походження християнства, яке виникло в юдейському середовищі. Після Юдейського повстання 70 р., жорстоко придушеного Римською імперією, по ній, окрім вже існуючих почала стрімко поширюватися єврейська діаспора.
Pax Romana (римський мир) зіткнув лобами адептів цих релігій. Наростало протистояння на грунті теологічної доктрини. Для євреїв християни були небезпечними конкурентами, які розбили священні табу, що відокремлювали євреїв від неєвреїв. Для християн євреї були “христопродавцями”, народом, який заперечив божественість Ісуса.
Обидві релігії приблизно два сторіччя не поривали між собою, плекаючи однакові месіанські сподівання. Існує гіпотеза, що цілковитий розрив між релігіями стався 131 р.н.е., коли Симон Бар-Кохба, провідник Другого Юдейського повстання проти римлян, проголосив себе месією. Ну, а остаточний розрив на грунті теологічних доктрин виник після Нікейського Собору, коли звичайним голосуванням, з невеликою перевагою голосів Ісуса Христа визнали Сином Божим. До цієї дати його вважали пророком.
Тепер зупинимося на стосунках між християнством та ісламом.
Іслам, що означає “шлях”, був світовою релігією з самого початку. Ця революційна віра всього за 100 років завоювала територію, яку вибороло християнство за 700.
Завоювання Єрусалиму турками-сельджуками стало поворотним пунктом в історії двох релігій. Бар’єр войовничого ісламу змусив європейські держави самозосередитись, перетяти або змінити давні торговельні, політичні та інтелектуальні зв’язки. Місце, де знаходилася найбільша релігійна святиня християн – гроб Господній, було втрачене безповоротно.
Після завоювання Візантії – наймогутнішого на той час осідку християнства, був остаточно сформований культурний бар’єр між сходом і заходом. Культурне і економічне суперництво двох релігій набуло форми постійного військового протистояння. Воно породило не менш глибокі морально-психологічні проблеми, не менші за ті, що вже існували між християнством і юдаїзмом. Ніколи не було популярним, і найменше – серед духівництва, наголошувати на тому, як багато спільного мають між собою три великі монотеїстичні релігії. Саме їхня подібність і сформувала гостру дихотомію на християнських захід та ісламський схід.
Переконаний, що без згоди лідерів провідних світових релігій світу сісти за стіл преговорів і витворити цивілізовані форми співіснування релігійних громад, без намагання уніфікувати світоглядні позиції та регігійні доктрини, постійно виникатимуть такі конфлікти, як сьогодні у Афганістані та на близькому Сході. Вже сьогодні зброя масового знищення є в арсеналах не тільки християнських Америки чи Франції, але й ісламського Пакистану та юдейського Ізраїлю. Це не рахуючи наявності зброї бактеріологічної, хімічної тощо. Ми й оком не змигнемо, коли війна, спровокована будь-якою стороною з релігійних мотивів, грюкатиме в наші двері. Саме тому, без взаємного руху назустріч одне одному у світі народжуватимуться регігійні фанатики, які сіятимуть довкола себе смерть і розруху.
за матеріалами книги Е. Дейвіса “Історія Європи”
підготував О.Сушко