
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
2025.08.06
22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
2025.08.06
21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися.
Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють.
На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші.
Колиш
2025.08.06
11:19
Із Бориса Заходера
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
2025.08.06
00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
2025.08.05
23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
2025.08.05
21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
2025.08.05
20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олеся Овчар (1977) /
Проза
Життєвий урок однієї овечки
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Життєвий урок однієї овечки
Ой, Юлечко. Усі грішні зайвими амбіціями. І я хотіла наговорити непотрібного. Але завжди намагаюся тверезо дивитися на речі і робити потрібні висновки. Хотіла було образитися за назву “овечки”. Та гадаю, зважаючи на Твій язичок, це можна прийняти за похвалу. Можна і я себе до овечок віднесу? Все обдумавши, я вирішила поділитися життєвими уроками. Тому це і пишу. Це не є літературний твір. Можливо, комусь справді стануть потрібні мої слова, щоб уникнути зневіри. До речі, заздрість із-за оцінок я вже проходила. Тихенько страждала і плакала в кулак. Але потім навчилася багато чому. Один з уроків тут і напишу.
Поступаю в аспірантуру шанованого ВУЗу шанованого міста. В останній день приймання документів мене повідомляють, що на одному з “цінних паперів” не вистачає печатки. Отже, недійсний. Дорога до чужого міста неблизька. Їду. Заходжу до шанованої пані, яка приймає документи в аспірантуру одного шанованого ВУЗу в отім шанованім місті. Прошу дозволити забрати потрібний документ і на другий день привезти з печаткою. “Доброзичлива” пані відповідає, що всі документи забрав проректор на перевірку і невідомо, коли віддасть. Я хотіла плакати під стіночкою в кулачок. Але доля дала мені поруч мудру і впевнену в собі людину – маму. Вона каже: “Йди до проректора!” Але моя овечка “Бе-е-е!” Як це я, ніхто тут, у цьому ВУЗі, та й у цьому місті взагалі, буду йти до ПРОРЕКТОРА? Ні-і-е-е. Мама сказала, що сама піде. Ну, трошки зачепило мою дорослу гордість. І моя овечка поплелася у чергу під кабінет проректора. Він уважно вислухав мою проблему – не вистачає печатки і я прошу дозволу забрати документ, щоб на наступний день привезти уже з печаткою. І тут проректор каже: ”Давайте свої документи!” А я, наївна душа, відповідаю: ”Та вони ж у ВАС!” Він був чоловік мудрий, зрозумів усе сам. При мені (чужій, сірій, незнайомці з невеличкого містечка !!!) викликав оту пані разом з МОЇМИ документами. Очна ставка :-) Пані їх принесла і на ній не було видно жодних слідів сорому чи сум’яття. Проректор дав мені потрібний документ. Я на радощах: “Завтра привезу!” А він: “Ні! Привезете уже на екзамени”. А пані наказав поставити “галочку” про наявність потрібного документа.
Наголошую: це був абсолютно чужий мені чоловік, який займав високу посаду у шанованому ВУЗі одного шанованого міста.
І тоді овечка зрозуміла: на світі Є добрі і доброзичливі люди! Точно так само і навпаки. Але оте “навпаки” знають всі. А я знаю і оте “Є”!
Я багато тоді зрозуміла. І коли хочеться “без вини винуватою” овечкою плакати в кулачок під стіночкою, я згадую цей випадок...
2009
p.s.Та пані протягом усього мого навчання в аспрантурі ставилася до мене стримано уважно (до інших - зовсім ні). Вона напевне думала, що у мене з проректором "щось є". Ха-ха! Кожен думає в міру своєї розпущеності.
Поступаю в аспірантуру шанованого ВУЗу шанованого міста. В останній день приймання документів мене повідомляють, що на одному з “цінних паперів” не вистачає печатки. Отже, недійсний. Дорога до чужого міста неблизька. Їду. Заходжу до шанованої пані, яка приймає документи в аспірантуру одного шанованого ВУЗу в отім шанованім місті. Прошу дозволити забрати потрібний документ і на другий день привезти з печаткою. “Доброзичлива” пані відповідає, що всі документи забрав проректор на перевірку і невідомо, коли віддасть. Я хотіла плакати під стіночкою в кулачок. Але доля дала мені поруч мудру і впевнену в собі людину – маму. Вона каже: “Йди до проректора!” Але моя овечка “Бе-е-е!” Як це я, ніхто тут, у цьому ВУЗі, та й у цьому місті взагалі, буду йти до ПРОРЕКТОРА? Ні-і-е-е. Мама сказала, що сама піде. Ну, трошки зачепило мою дорослу гордість. І моя овечка поплелася у чергу під кабінет проректора. Він уважно вислухав мою проблему – не вистачає печатки і я прошу дозволу забрати документ, щоб на наступний день привезти уже з печаткою. І тут проректор каже: ”Давайте свої документи!” А я, наївна душа, відповідаю: ”Та вони ж у ВАС!” Він був чоловік мудрий, зрозумів усе сам. При мені (чужій, сірій, незнайомці з невеличкого містечка !!!) викликав оту пані разом з МОЇМИ документами. Очна ставка :-) Пані їх принесла і на ній не було видно жодних слідів сорому чи сум’яття. Проректор дав мені потрібний документ. Я на радощах: “Завтра привезу!” А він: “Ні! Привезете уже на екзамени”. А пані наказав поставити “галочку” про наявність потрібного документа.
Наголошую: це був абсолютно чужий мені чоловік, який займав високу посаду у шанованому ВУЗі одного шанованого міста.
І тоді овечка зрозуміла: на світі Є добрі і доброзичливі люди! Точно так само і навпаки. Але оте “навпаки” знають всі. А я знаю і оте “Є”!
Я багато тоді зрозуміла. І коли хочеться “без вини винуватою” овечкою плакати в кулачок під стіночкою, я згадую цей випадок...
2009
p.s.Та пані протягом усього мого навчання в аспрантурі ставилася до мене стримано уважно (до інших - зовсім ні). Вона напевне думала, що у мене з проректором "щось є". Ха-ха! Кожен думає в міру своєї розпущеності.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : навіяне розмовою з Юлією ЗотовоюДивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію