
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.25
21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
2025.08.25
05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
2025.08.24
22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
2025.08.24
15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
2025.08.24
11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
2025.08.24
10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
2025.08.24
09:29
Із Бориса Заходера
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
2025.08.24
09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
2025.08.24
06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
2025.08.23
21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
2025.08.23
20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
2025.08.23
16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Муза смієтьс
Муза смієтьс
2025.08.23
13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території.
Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею.
Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання.
Найбільше світ намагаються змінити
2025.08.23
12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери:
Вирощено і нищівно
над каменями і кущами
повітря заповнене щільно
душами і дощ
2025.08.23
06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
2025.08.22
21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юлія Починок (1990) /
Рецензії
Експресивний коктейль «Торби» Артема Антонюка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Експресивний коктейль «Торби» Артема Антонюка
Антонюк А. Торба: Збірка поезій/ Передм. О. Коцарева; післямова С.Сітало. – К.: Смолоскип, 2007. – 144с. – (Лауреати «Смолоскипа»).
Коктейль експресії та натуралізму – то Артем Антонюк. Ефект аглютинації (або прийом склеювання) у віршах А.Антонюка: «щитахпарканахстовпах», «столівголівхороводівіблюд» створює невидимий пласт поезії, що сягає античної «Батрахоміомахії» і метаморфозується у «Жабомишодраківку» К.Думитрашка. Такий маневр – цілком виправдана родзинка Артема. Це пояснює назва збірки «Торба»: тут закладено символічний змисл, що прагне пояснити крах, «торбу» тієї держави, яка від найвищого розвитку йде до деградації.
З погляду форми, короткі терцети та катрени з розділу «Яблуневі пелюстки на Північнім вітрі» схожі на гру в «painball». Це настроєві імпресіоністичні зарисовки, здебільшого на соціальну тематику: «усе важче мені з душею/ робити ноги/ такі щоб годували й носили/ наче на руках». Суспільні проблеми постійно цікавлять ліричного героя, бо скрізь «криваві калюжі/ світанку», де «на дитячих руках/ арсенали петард» були напередодні. В той час як «м’яті листівки хмар» не можуть зупинити «помаранчеву антену місяця», що «скандує революційні гасла». Метафорика його віршів експресивно накладає шар за шаром текст, у якому кожне слово увиразнене у рядку і має своє значення: «голод/ рве/ прозору/ шкіру/ сну». По-особливому образно порівнює голод із снігом, що «перший смокче/ і на обличчях тіні/ сині/ як вечір». Чарують «троянди вітрів», що «теплом атлантичним/ в серцях напирають на зиму»…Колаж поезій створює ілюзію зникомості: «вже натерло глянець на кістках/ а роззутися не вистача життя». Вирішення: додавання сигніфікатів або наділення значимістю тих конотацій, які на самому початку її не мали: «зірки в ногах туристів, наче манна,/ лежать в пустелі чорній вічним січнем». Акцент зміщується на образність, тому ми говоримо про авторську семіотику: «лежить на місті сніг як бинт чи міф». Тоді виходить, якщо автор пропонував щось в якості імпліцитних умовиводів, то при трансформації їх в експліцитний текст, вірш, безперечно, зазнає інтерпретації: «потрощило проміння зіниць супермаркета».
Будь-яка послідовність віршів Артема Антонюка вибудовується на підставі вибору щонайменше із двох: «Колись Євангеліє від кота/ замуркотить словами гомодріла». Відзначає наявність альтернативного вибору, а отже, смислову свободу маргінального світу: «бомж тримає сумки…/ ніби зважуючи шлях, який здав йому/ в прикуп Господь». Тексти рясніють оригінальними порівняннями: «мов оцет на ранки лягає знемога», «в стінах ми бродим мов квас». У віршах функціонують знаки-образи . З одного боку знаки – це ярлики предметів реального світу, з другого – носії додаткових значень: «ростуть у роті в нас гіркі опеньки/ пожити нам не вистачило дня». Тому варто зберігати аутентику (впізнаваність оригінального авторського я): «ми стигнемо в передчуттях/ як лампочки/ в космічному вольфрамі пустоти». Пафосна образність надає екзистенційного виміру віршеві про трагедію хворих на рак, «який росте у грудях/ як зародок гріха» і як наслідок – «кращих з нас/ виносять на щитах/ рекламних».
Експресивність збірки вдало поєднується з репрезентацією власного авторського бачення в образах: «на згорілій спині вечора/ синіють татуйовані бані церков». Для поезії Артема Антонюка характерна внутрішня рима, гра з фонемами: «але річ не в тому, втомо». У одному з віршів є анафора: «я хочу сказати». Навмисне вжито анжамбеман: «розгр-/ ібати» для більш розкутого діалогу з читачем. Хоча вірші Антонюка я б радше назвала наративним диктатом, аніж інтерактивною взаємодією. Знаходимо слематизований закид: «лякають двірників клопистою буба-бубою» із цілком зрозумілим натяком на Бу-Ба-Бу.
Підводячи риску, на підтвердження пафосу збірки, авторська свідомість виявляє дійсну, справжню природу тексту: «рано чи пізно держава візьме тебе нижче пояса/ пограється трошки і відпустить». Усі можливості тексту Артема Антонюка реалізуються через знаки, тому все що ми побачили в «Торбі» – функціонально і прагматично.
2009р
Коктейль експресії та натуралізму – то Артем Антонюк. Ефект аглютинації (або прийом склеювання) у віршах А.Антонюка: «щитахпарканахстовпах», «столівголівхороводівіблюд» створює невидимий пласт поезії, що сягає античної «Батрахоміомахії» і метаморфозується у «Жабомишодраківку» К.Думитрашка. Такий маневр – цілком виправдана родзинка Артема. Це пояснює назва збірки «Торба»: тут закладено символічний змисл, що прагне пояснити крах, «торбу» тієї держави, яка від найвищого розвитку йде до деградації.
З погляду форми, короткі терцети та катрени з розділу «Яблуневі пелюстки на Північнім вітрі» схожі на гру в «painball». Це настроєві імпресіоністичні зарисовки, здебільшого на соціальну тематику: «усе важче мені з душею/ робити ноги/ такі щоб годували й носили/ наче на руках». Суспільні проблеми постійно цікавлять ліричного героя, бо скрізь «криваві калюжі/ світанку», де «на дитячих руках/ арсенали петард» були напередодні. В той час як «м’яті листівки хмар» не можуть зупинити «помаранчеву антену місяця», що «скандує революційні гасла». Метафорика його віршів експресивно накладає шар за шаром текст, у якому кожне слово увиразнене у рядку і має своє значення: «голод/ рве/ прозору/ шкіру/ сну». По-особливому образно порівнює голод із снігом, що «перший смокче/ і на обличчях тіні/ сині/ як вечір». Чарують «троянди вітрів», що «теплом атлантичним/ в серцях напирають на зиму»…Колаж поезій створює ілюзію зникомості: «вже натерло глянець на кістках/ а роззутися не вистача життя». Вирішення: додавання сигніфікатів або наділення значимістю тих конотацій, які на самому початку її не мали: «зірки в ногах туристів, наче манна,/ лежать в пустелі чорній вічним січнем». Акцент зміщується на образність, тому ми говоримо про авторську семіотику: «лежить на місті сніг як бинт чи міф». Тоді виходить, якщо автор пропонував щось в якості імпліцитних умовиводів, то при трансформації їх в експліцитний текст, вірш, безперечно, зазнає інтерпретації: «потрощило проміння зіниць супермаркета».
Будь-яка послідовність віршів Артема Антонюка вибудовується на підставі вибору щонайменше із двох: «Колись Євангеліє від кота/ замуркотить словами гомодріла». Відзначає наявність альтернативного вибору, а отже, смислову свободу маргінального світу: «бомж тримає сумки…/ ніби зважуючи шлях, який здав йому/ в прикуп Господь». Тексти рясніють оригінальними порівняннями: «мов оцет на ранки лягає знемога», «в стінах ми бродим мов квас». У віршах функціонують знаки-образи . З одного боку знаки – це ярлики предметів реального світу, з другого – носії додаткових значень: «ростуть у роті в нас гіркі опеньки/ пожити нам не вистачило дня». Тому варто зберігати аутентику (впізнаваність оригінального авторського я): «ми стигнемо в передчуттях/ як лампочки/ в космічному вольфрамі пустоти». Пафосна образність надає екзистенційного виміру віршеві про трагедію хворих на рак, «який росте у грудях/ як зародок гріха» і як наслідок – «кращих з нас/ виносять на щитах/ рекламних».
Експресивність збірки вдало поєднується з репрезентацією власного авторського бачення в образах: «на згорілій спині вечора/ синіють татуйовані бані церков». Для поезії Артема Антонюка характерна внутрішня рима, гра з фонемами: «але річ не в тому, втомо». У одному з віршів є анафора: «я хочу сказати». Навмисне вжито анжамбеман: «розгр-/ ібати» для більш розкутого діалогу з читачем. Хоча вірші Антонюка я б радше назвала наративним диктатом, аніж інтерактивною взаємодією. Знаходимо слематизований закид: «лякають двірників клопистою буба-бубою» із цілком зрозумілим натяком на Бу-Ба-Бу.
Підводячи риску, на підтвердження пафосу збірки, авторська свідомість виявляє дійсну, справжню природу тексту: «рано чи пізно держава візьме тебе нижче пояса/ пограється трошки і відпустить». Усі можливості тексту Артема Антонюка реалізуються через знаки, тому все що ми побачили в «Торбі» – функціонально і прагматично.
2009р
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію